Постанова
Іменем України
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 295/10043/21
провадження № 61-3749св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
третя особа - Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 червня 2022 року у складі судді Полонця С. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Галацевич О. М., Микитюк О. Ю.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, третя особа - Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом виселення та визнання особи такою, що втратила право користування квартирою.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 08 квітня 2008 року між ОСОБА_8 та АТ "Приватбанк" укладений кредитний договір № № ZRZ0GK00004325, за яким ОСОБА_8 отримала грошові кошти у розмірі 49 000 дол. США на придбання нерухомості.
За рахунок кредитних коштів ОСОБА_8 придбала квартиру АДРЕСА_1 .
Також 08 квітня 2008 року між ОСОБА_8 та АТ "Приватбанк" укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого в рахунок забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором ОСОБА_8 передала в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року у справі № 756/4370/15-ц стягнуто з ОСОБА_8 заборгованість за кредитним договором № ZRZ0GK00004325 від 08 квітня 2008 року.
Далі було відкрито виконавче провадження щодо виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року, під час якого звернуто стягнення на спірну квартиру.
30 жовтня 2019 року позивач придбав на електронних прилюдних торгах квартиру АДРЕСА_1 за 377 120,00 грн.
На час звернення із позовом у спірній квартирі зареєстровані і проживають ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 .
На всі звернення щодо виселення з квартири та зняття з реєстраційного обліку позивач отримував відмову.
Позивач позбавлений можливості реалізувати свої житлові права, а саме, одноособово користуватися належною йому квартирою, оскільки в ній проживають та зареєстровані відповідачі.
Відповідачі не є та не були членами сім`ї колишньої власниці квартири ОСОБА_8, договір найму між ними не укладався, спільного господарства вони не вели.
Позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив усунути йому перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з цієї квартири без надання іншого житла.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22 червня 2022 року, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року, позов задоволено.
Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, з квартири АДРЕСА_1, загальною площею 43,18 кв. м, житловою площею 28,0 кв. м, без надання іншого житла.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
попереднім власником спірної квартири ОСОБА_8 передано в іпотеку зазначену квартиру, придбану за рахунок отриманих в кредит грошових коштів, на яку надалі було звернено стягнення;
позивач позбавлений можливості реалізовувати свої житлові права, а саме, одноосібно користуватися належною йому квартирою, оскільки в ній до цього часу проживають та зареєстровані за місцем проживання відповідачі, які не є та ніколи не були членами сім`ї колишнього власника квартири ОСОБА_8 . Договір найму між ОСОБА_8 та відповідачами не укладався, спільного господарства вони не вели, доказів наявності будь-яких домовленостей стосовно їх проживання в спірній квартирі суду не надано;
позивач є єдиним власником спірної квартири та має право у повному обсязі володіти, розпоряджатися та користуватися належним йому на праві приватної власності майном. Будь-яких правових підстав для обмеження його права користування спірною квартирою немає, адже відповідачі проживають в спірній квартирі без правових підстав;
таким чином, відповідачі підлягають виселенню зі спірної квартири, що належить позивачу на праві приватної власності, що є підставою для задоволення позову у повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2023 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 червня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1,
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що:
відповідно до пункту 8 Розділу 3 "Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів" (який діяв на момент реалізації спірної квартири), якщо реалізації підлягає житловий будинок, квартира або інше житлову приміщення, в інформації про майно додатково зазначаються, зокрема, інформація про наявність зареєстрованих інших, крім боржника, мешканців (зокрема, дітей), орендарів, інших користувачів приміщення.Таким чином позивачу було відомо про проживаючих зареєстрованих осіб, в тому числі, неповнолітніх дітей;
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло;
відповідачі набули право користування спірним житлом згідно із законом, тобто набули охоронюване законом право на мирне володіння майном;
набувач квартири (позивач по справі) за певної обачності мав реальну можливість дізнатися про обтяження квартири у вигляді права користування членами сім`ї колишнього власника квартири. Таким чином, позивач міг передбачити характер та вагу обтяження їх майбутньої нерухомості. Однак, позивач не здійснив достатньої належної обачності при укладенні договору;
підстави для виселення особи без надання іншого жилого приміщення передбачені у статті 116 ЖК УРСР. Позивачем таких підстав не зазначено;
сам факт переходу права власності на квартиру до іншої особи не є безумовною підставою для виселення членів сім`ї власника цього нерухомого майна, у тому числі і колишніх;
фактично, всі особи, які проживають в вищезазначеній квартирі, крім ОСОБА_8, не є боржниками перед позивачем і не перебувають з ним в будь-яких інших цивільних правовідносинах;
судом апеляційної інстанції не взято до уваги ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 20 лютого 2023 року про забезпечення позову, якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 ; заборонено виселення членів родини ОСОБА_8 : ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з цієї квартири;
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ внесено зміни до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану. З урахуванням того, що на момент скасування Верховним Судом попередніх судових рішень у зв`язку з порушенням норм права та ухвалення нового рішення воєнний стан в Україні триває, виконання судового рішення у частині звернення стягнення на предмет іпотеки на електронних торгах зупинено на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Позиція інших учасників справи
У квітні 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_9, у якомупросить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:
колишнім власником ОСОБА_8 передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, придбану за рахунок отриманих в кредит грошових коштів, на яку надалі звернуто стягнення, відтак наявні усі правові підстави для виселення зареєстрованих та проживаючих у ній осіб без надання їм іншого жилого приміщення, а також для зняття їх з реєстрації за спірною адресою;
колишній власник ОСОБА_8 не мала права без письмової згоди іпотекодержателя здійснювати будь-які дії, спрямовані на реєстрацію місця проживання відповідачів за адресою: АДРЕСА_2, а також спрямовані на відчуження даної квартири;
не може бути застосовані до даних правовідносин висновки суду, що викладені у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц та від 22 червня 2022 року у справі № 269/7213/15, оскільки у вказаних справах житло (квартира) придбані не за рахунок кредитних коштів. Водночас, у цій справі судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що колишнім власником ОСОБА_8 передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яку придбану за рахунок отриманих в кредит грошових коштів та на яку було в подальшому звернено стягнення;
ОСОБА_2 повинен доводити порушення своїх особистих майнових прав, а не прав ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, чи ОСОБА_6, які не уповноважували його на звернення до суду, в тому числі, на подання касаційної скарги в їхніх інтересах. Право власності позивача на спірну квартиру ОСОБА_2 не оспорює.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 295/10043/21, витребувано справу з суду першої інстанції.
У квітні 2023 року матеріали цивільної справи № 295/10043/21 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 червня 2022 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про касаційний розгляд справи за участю позивача та/або його представника, справу № 295/10043/21 призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 червня 2022 року відмовлено.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 20 березня 2020 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц, від 22 червня 2022 року у справі № 296/7213/15, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого свідоцтва від 07 грудня 2019 року належить на праві власності квартира АДРЕСА_3 . Вказану квартиру він придбав на електронних прилюдних торгах, проведених 16 жовтня 2019 року Оболонським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві при здійсненні виконавчих дій у виконавчому провадженні № 51742875 про стягнення з ОСОБА_8 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості в розмірі 2 432 942,85 грн.
Право власності позивача на вищезазначену квартиру зареєстровано у встановленому законом порядку.
Квартира АДРЕСА_1 раніше була придбана ОСОБА_8 за рахунок кредитних коштів, отриманих за кредитним договором № ZRZ0GK00004325 від 08 квітня 2008 року, повернення яких було забезпечене іпотекою даного жилого приміщення.
У подальшому, у зв`язку із несплатою кредитних коштів, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року у справі № 756/4370/15-ц стягнуто з ОСОБА_8 заборгованість за кредитним договором № ZRZ0GK00004325 від 08 квітня 2008 року. Під час виконавчого провадження з виконання вказаного рішення суду для задоволення вимог банку позичальника звернуто стягнення на спірну квартиру, що була передана в іпотеку банку відповідно до договору іпотеки від 08 квітня 2008 року.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 15 вересня 2020 року по справі № 295/7589/20 вирішено вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 .
У спірній квартирі проживають та зареєстровані за місцем проживання наступні особи: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, які не є власниками чи користувачами зазначеної квартири.
Відповідачі не є та ніколи не були членами сім`ї колишнього власника квартири ОСОБА_8 . Договір найму між ОСОБА_8 та відповідачами не укладався, спільного господарства вони не вели, доказів наявності будь-яких домовленостей стосовно їх проживання в спірній квартирі суду не надано.
08 грудня 2020 року позивач звернувся до ОСОБА_2 з вимогою про звільнення спірної квартири та відшкодування моральної шкоди.
У відповідь на вищезазначену вимогу ОСОБА_2 надав позивачу листа від 04 січня 2021 року про відмову у задоволенні вимоги позивача.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.