Постанова
Іменем України
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 757/28659/21-ц
провадження № 61-10164 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінілон",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банка "ПриватБанк" на рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року у складі судді Ільєвої Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Нежури В. А., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до акціонерного товариства комерційного банка "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) про стягнення коштів.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що між ним та публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", на території Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим) були укладені наступні депозитні договори:
- від 29 лютого 2012 року № SAMDN01000724008415 "Стандарт, 6 міс.", сума вкладу 5 500,00 доларів США, строком по 29 серпня 2012 року включно, процентна ставка 7,5 % річних у кінці терміну дії договору. На виконання договору відкрито відповідний рахунок, на який було внесено суму вкладу. Строк дії договору автоматично продовжувався.
- від 19 листопада 2012 року № SAMDN25000730726045 "Депозит+, 12 міс.", сума вкладу 400 000,00 грн, на строк по 19 листопада 2013 року включно, процентна ставка 18 % річних. На виконання договору відкрито відповідний рахунок. Строк дії договору автоматично продовжувався.
- від 06 березня 2013 року № SAMDN80000733608461 "Стандарт", сума вкладу 500,00 доларів США, на строк по 06 березня 2014 року включно, процентна ставка 8,5 % річних. На виконання договору відкрито відповідний рахунок, на який було внесено суму вкладу. Строк дії договору автоматично продовжувався.
- від 05 квітня 2013 року № SAMDN25000734358894 "Депозит+, 12 міс.", сума вкладу 460 000,00 грн, на строк по 05 квітня 2014 року включно, процентна ставка 18 % річних. На виконання договору відкрито відповідний рахунок, на який було внесено суму вкладу. Строк дії договору автоматично продовжувався.
- від 14 березня 2014 року "Депозит+, 6 міс.", сума вкладу 1 570 000,00 грн, на строк по 14 вересня 2014 року, процентна ставка 18 % річних.
На виконання договору відкрито відповідний рахунок, на який було внесено суму вкладу. Строк дії договору автоматично продовжувався.
З травня 2014 року у зв`язку з анексією АР Крим припинено діяльність відокремлених підрозділів філії банка на території АР Крим. Обмежено доступ до інформації, у тому числі щодо депозитних договорів,
яка містилася на сайті АТ КБ "ПриватБанк" у розділі доступу клієнта
до своїх рахунків "Приват24".
Вказував, що він неодноразово звертався до банка з проханням розблокувати рахунки, розірвати договори та повернути суми всіх банківських вкладів із нарахованими процентами, проте листом
від 30 листопада 2015 року банк відмовив у поверненні коштів, у зв`язку
з припиненням діяльності на території АР Крим та неможливістю здійснення банківського регулювання та нагляду на цих територіях.
Позивач уважав незаконною бездіяльність банка щодо неповернення всіх належних йому грошових коштів за вказаними вище договорами.
27 квітня 2021 року він знову звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" із заявою про повернення коштів та нарахованих процентів, яку банк проігнорував.
З урахуванням наведеного, посилаючись на відповідні положення
ЦК України (статті 625, 1060, 1061), ОСОБА_1 просив суд стягнути
з АТ КБ "ПриватБанк" на його користь заборгованість за договорами депозиту:
1) від 29 лютого 2012 року № SAMDN01000724008415:
- 5 500 доларів США - сума вкладу;
- 3 808,74 доларів США - нараховані проценти за період із 29 лютого 2012 року по 24 травня 2021 року (день, що передує зверненню
до суду);
- 1 159,52 доларів США - 3 % річних за період із 15 травня 2014 року (дата припинення діяльності відокремлених підрозділів філій банка) по 24 травня 2021 року.
2) від 19 листопада 2012 року № SAMDN25000730726045:
- 400 000,00 грн - сума вкладу;
- 612 864,50 грн - нараховані проценти за період із 19 листопада
2012 року по 24 травня 2021 року;
- 84 328,77 грн - 3 % річних за період із 15 травня 2014 року по 24 травня 2021 року;
- 679 572,62 грн - інфляційні втрати за період із 15 травня 2014 року
по 24 травня 2021 року.
3) від 06 березня 2013 року № SAMDN80000733608461:
- 500,00 доларів США - сума вкладу;
- 349,32 доларів США - нараховані проценти за період із 06 березня 2013 року по 24 травня 2021 року;
- 105,41 доларів США - 3 % річних за період із 15 травня 2014 року
по 24 травня 2021 року.
4) від 05 квітня 2013 року № SAMDN25000734358894:
- 460 000,00 грн - сума вкладу;
- 673 742,47 грн - нараховані проценти за період із 05 квітня 2013 року по 24 травня 2021 року;
- 96 978,08 грн - 3 % річних за період із 15 травня 2014 року
по 24 травня 2021 року;
- 781 508,51 грн - інфляційні втрати за період із 15 травня 2014 року
по 24 травня 2021 року.
5) від 14 березня 2014 року № SAMDNWFD0070091416700:
- 1 570 000,00 грн - сума вкладу;
- 2 033 945,75 грн - нараховані проценти за період із 14 березня
2014 року по 24 травня 2021 року;
- 330 990,41 грн - 3 % річних за період із 15 травня 2014 року
по 24 травня 2021 року;
- 2 667 322,51 грн - інфляційні втрати за період із 15 травня 2014 року
по 24 травня 2021 року.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року за заявою представника відповідача залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору
на стороні відповідача, - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" (далі - ТОВ "ФК "Фінілон").
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року, з урахуванням ухвали цього самого суду про виправлення описки
від 01 лютого 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 заборгованість
за договорами банківських вкладів, а саме:
- за договором від 19 листопада 2012 року № SAMDN25000730726045 суму вкладу у розмірі 400 000,00 грн;
- за договором від 19 листопада 2012 року № SAMDN25000730726045
за період із 19 листопад 2012 року по 24 травня 2021 року проценти
у розмірі 477 852,05 грн;
- за договором від 05 квітня 2013 року № SAMDN25000734358894 суму вкладу у розмірі 460 000,00 грн;
- за договором від 05 квітня 2013 року № SAMDN25000734358894 за період із 05 квітня 2013 року по 24 травня 2021 року проценти у розмірі
546 946,29 грн;
- за договором від 06 березня 2013 року № SAMDN80000733608461 суму вкладу у розмірі 500,00 доларів США;
- за договором від 06 березня 2013 року № SAMDN80000733608461
за період із 06 березня 2013 року по 24 травня 2021 року проценти у розмірі 281,24 доларів США;
- за договором від 29 лютого 2012 року № SAMDN01000724008415 (SAMDN80000733500197) суму вкладу у розмірі 5 500,00 доларів США;
- за договором від 29 лютого 2012 року № SAMDN01000724008415 (SAMDN80000733500197) за період із 29 лютого 2012 року по 24 травня
2021 року у розмірі 2 742,83 доларів США;
- за договором від 14 березня 2014 року № SAMDNWFD0070091416700 суму вкладу у розмірі 1 570 000,00 грн;
- за договором від 14 березня 2014 року № SAMDNWFD0070091416700
за період із 14 березня 2014 року по 24 травня 2021 року у розмірі
1 655 081,09 грн.
Стягнуто на користь держави з АТ КБ "ПриватБанк" судовий збір у розмірі 11 350,00 грн.
У задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1
є вкладником АТ КБ "ПриватБанк", уніс кошти на відповідні депозитні рахунки, що підтверджується наданими сторонами доказами та визнається сторонами.
Банк не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того,
що ОСОБА_1 надав згоду на переведення боргу банка на ТОВ
"ФК "Фінілон", тому саме АТ КБ "ПриватБанк" є боржником за договорами банківського вкладу і належним відповідачем у вказаній справі. У цій частині районний суд послався на відповідну судову практику Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Суд першої інстанції, надавши оцінку поданим сторонами доказам
і встановивши фактичні обставини справи, виходив із того, що позивач має право на стягнення з банка сум вкладу та нарахованих процентів за всіма депозитними договорами. Разом із цим, розрахунок цих сум здійснений, виходячи з розрахунку, наданого відповідачем, який суд уважав "більш вірним".
Районний суд уважав обґрунтованою заяву банка про застосування позовної давності, оскільки позивачу про порушення його прав стало відомо з листа банка від 30 листопада 2015 року, однак розрахунок 3 % річних
та інфляційних втрат здійснює за період із 15 травня 2014 року до 24 травня 2021 року, а тому відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_1
про стягнення з банка на його користь 3 % річних та інфляційних втрат
на підставі статті 625 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції зроблено правильні висновки про наявність правових підстав
для стягнення заборгованості з банка на користь позивача за договорами банківського вкладу: від 29 лютого 2012 року, від 19 листопада 2012 року, від 06 березня 2013 року, від 05 квітня 2013 року та від 14 березня
2014 року. Банк не спростував, як факт укладення указаних договорів,
так і внесення позивачем коштів за цими договорами.
Апеляційний суд погодився з висновками районного суду про те,
що АТ "КБ "ПриватБанк", а не ТОВ "ФК "Фінілон", є належним відповідачем у справі, так як матеріали справи не містять згоди ОСОБА_1,
як кредитора, на заміну боржника - АТ КБ "ПриватБанк", на ТОВ
"ФК "Фінілон". Укладений між банком та ТОВ "ФК "Фінілон" договір
про переведення боргу від 17 листопада 2014 року не створює правових наслідків для позивача. У цій частині апеляційний суд послався
на відповідні постанови Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.
Рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відповідачем не оскаржувалося, тому апеляційним судом не переглядалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до Верховного Суду
із касаційною скаргою на судові рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити нове судове рішення, яким
у задоволенні позову у цій частині відмовити.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема: застосування норм права
без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції
в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат не оскаржуються.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції. У задоволенні клопотання АТ КБ "ПриватБанк" про зупинення виконання судових рішень відмовлено. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву
на касаційну скаргу.
У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2023 року справу призначено
до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними
у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що суди попередніх інстанцій зробили помилкові висновки про наявність підстав для стягнення з банка на користь позивача грошових коштів за договорами вкладу,
так як у спірних правовідносинах відбулося переведення боргу банка
на третю особу. 17 листопада 2014 року між банком та ТОВ "ФК "Фінілон" було укладено договір про переведення боргу з подальшим укладенням наступного дня додаткової угоди до цього договору, внаслідок чого товариство стало новим боржником у спірному зобов`язанні. ОСОБА_1 не надав банку письмових заперечень щодо відповідного переведення боргу товариству, тому таке переведення боргу відбулося за його згодою (мовчазна згода).
Посилається на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, яку судами попередніх інстанцій безпідставно
не враховано.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк",
на території АР Крим були укладені наступні депозитні договори:
- від 29 лютого 2012 року № SAMDN01000724008415 (SAMDN80000733500197) "Стандарт, 6 міс.", сума вкладу 5 500,00 доларів США, строком по 29 серпня 2012 року включно, процентна ставка 7,5 % річних у кінці терміну дії договору. На виконання договору відкрито відповідний рахунок, на який було внесено суму вкладу. Строк дії договору автоматично продовжувався (а. с. 17-19).
- від 19 листопада 2012 року № SAMDN25000730726045 "Депозит+, 12 міс.", сума вкладу 400 000,00 грн, на строк по 19 листопада 2013 року включно, процентна ставка 18 % річних. На виконання договору відкрито відповідний рахунок. Строк дії договору автоматично продовжувався (а. с. 8-10).
- від 06 березня 2013 року № SAMDN80000733608461 "Стандарт", сума вкладу 500,00 доларів США, на строк по 06 березня 2014 року включно, процентна ставка 8,5 % річних. На виконання договору відкрито відповідний рахунок, на який було внесено суму вкладу. Строк дії договору автоматично продовжувався (а. с. 14-16).
- від 05 квітня 2013 року № SAMDN25000734358894 "Депозит+, 12 міс.", сума вкладу 460 000,00 грн, на строк по 05 квітня 2014 року включно, процентна ставка 18 % річних. На виконання договору відкрито відповідний рахунок, на який було внесено суму вкладу. Строк дії договору автоматично продовжувався (а. с. 11-13).
- від 14 березня 2014 року № SAMDNWFD0070091416700 "Депозит+, 6 міс.", сума вкладу 1 570 000,00 грн, на строк по 14 вересня 2014 року включно, процентна ставка 18 % річних. На виконання договору відкрито відповідний рахунок, на який було внесено суму вкладу. Строк дії договору автоматично продовжувався (а. с. 22-26).
27 квітня 2021 року ОСОБА_1 листом із описом вкладення направив
до АТ КБ "ПриватБанк" заяву про повернення коштів та нарахованих процентів за договорами банківського вкладу, укладеними між ними
(а. с. 27-28).
Інших заяв про повернення вкладів і процентів за ними матеріали справи
не містять.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених
частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої
або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права
і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання
про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права,
які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411,
частиною другоюстатті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного
у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог
ОСОБА_1 відповідають не в повній мірі.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон
або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи,
яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги
такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту,
який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право
в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання
або оспорювання.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернувся
до суду з позовом до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення грошових коштів.
Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, вирішуючи даний спір, виходив із встановленого факту укладення між сторонами договорів банківського вкладу: від 29 лютого 2012 року,
від 19 листопада 2012 року, від 06 березня 2013 року, від 05 квітня
2013 року та від 14 березня 2014 року, внесення грошових коштів
у відповідних розмірах, їх неповернення за вимогою вкладника. Проте, дату вимоги не встановлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 сум вкладів і нарахованих процентів за всіма депозитними договорами, суди виходили з розрахунку, наданого відповідачем.
Верховний Суд не в повній мірі погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.
Щодо належного відповідача у справі
Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з учасниками справи.
Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами
в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила,
не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.
У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" зазначає, що у спірних правовідносинах відбулося переведення боргу банка на підставі відповідного договору від 17 листопада 2014 року, укладеного між банком та ТОВ "ФК "Фінілон", унаслідок чого товариство стало новим боржником
у спірному зобов`язанні.
Верховний Суд відхиляє вказані доводи банка, яким, при цьому, надано належну правову оцінку судами попередніх інстанцій.
Боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (стаття 520 ЦК України).
Законодавець встановлює обмеження на заміну боржника у зобов`язанні поза волею кредитора. Такий підхід має на меті убезпечити кредитора
від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов`язання внаслідок заміни особи боржника. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. При вступі в договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов`язок, платоспроможність, наявність
у боржника майна тощо).
Як свідчить тлумачення статей 520, 521 ЦК України при заміні боржника первісний боржник вибуває із зобов`язання і замінюється новим боржником.
Для породження переведенням боргу правових наслідків необхідним
є існування двох складових: по-перше, вчинення договору (двостороннього правочину) між новим та первісним боржниками, причому такий правочин має вчинятися у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання; по-друге, надання кредитором згоди на переведення боргу.
Відсутність згоди кредитора на переведення боргу не зумовлює нікчемності договору про переведення боргу між новим та первісним боржниками. Відсутність згоди кредитора на переведення боргу свідчить, що договір
про переведення боргу між новим та первісним боржниками не породив правових наслідків для кредитора, тобто не відбулося переведення боргу.
Більше того, аналогічні доводи АТ КБ "ПриватБанк" були неодноразово предметом оцінки Верховного Суду при вирішенні подібних справ.
Так, у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі
№ 757/34314/18-ц (провадження № 61-7121св21) такі доводи визнано безпідставними, оскільки відповідно до статті 520 ЦК України боржник
у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. У цій справі, як і у справі, яка переглядається, банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачем надано згоду на переведення боргу на ТОВ "ФК "Фінілон", а тому саме АТ КБ "ПриватБанк" є боржником за договором банківського вкладу та належним відповідачем у справі.
Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду: від 20 січня 2021 року у справі № 729/887/19 (провадження 61-14093св20), від 17 листопада 2021 року у справі
№ 755/17323/19 (провадження № 61-436св21), від 06 вересня 2023 року
у справі № 199/317/20 (провадження № 61-12863св20), від 12 вересня
2023 року у справі № 757/60528/21-ц (провадження № 61-289св23) та інших.
На вказаному наголошено і в постанові Великої Палати Верховного Суду
від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20 (провадження
№ 14-224цс21), у якій, разом із іншим, зазначено про те, що договір
про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, укладений між банком та ТОВ "ФК "Фінілон" шляхом використання принципу мовчазної згоди вкладників банка, не створює правових наслідків для позивачів. Саме
АТ "КБ "ПриватБанк", а не ТОВ "ФК "Фінілон" є належним відповідачем
у справі.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені
в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
З урахуванням наведеного, суди вірно встановили, що ОСОБА_1
не надавав згоди на переведення боргу банка, а отже, правильними