Постанова
Іменем України
10 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 757/66075/21
провадження № 61-10030св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року у складі судді Остапчук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 27 червня
2023 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про стягнення відсотків та пені.
Позов обґрунтовано тим, що між ним та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") 07 травня
2013 року укладено договір банківського строкового вкладу (депозиту) в іноземній валюті № SAMDN25000735002881 ("Стандарт на 12 міс"), відповідно до якого ОСОБА_1 внесено вклад у розмірі 7 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за ставкою 8,5 % річних. 24 травня 2013 року між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір банківського строкового вкладу (депозиту) в іноземній валюті
№ SAMDN25000735422322 ("Стандарт на 12 міс"), відповідно до якого
ОСОБА_1 внесено вклад у розмірі 17 000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за ставкою 8,5 % річних. 12 червня 2013 року між ним та
ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір банківського строкового вкладу (депозиту) в іноземній валюті № SAMDN25000735844013 ("Стандарт на 12 міс"), відповідно до якого ОСОБА_1 внесено вклад у розмірі 41 000,00 доларів США, відсотки за ставкою 9,75 % річних.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 липня
2021 року, у справі № 757/75444/17 позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення грошових коштів задоволено частково.
Стягнено з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за договором
від 07 травня 2013 року № SAMDN25000735002881 грошові кошти у розмірі 9 447,89 доларів США без відрахування податків та зборів, які підлягатимуть надалі утриманню в установленому законом порядку, а саме: 7 000,00 доларів США - сума вкладу; 2 447,89 доларів США - сума ненарахованих та невиплачених відсотків.
Стягнено з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь позивача за договором від 24 травня 2013 року № SAMDN25000735422322 грошові кошти у розмірі 22 933,00 доларів США без відрахування податків та зборів, які підлягатимуть надалі утриманню
в установленому законом порядку, а саме: 17 000,00 доларів США - сума вкладу; 5 933,00 доларів США - сума ненарахованих та невиплачених відсотків.
Стягнено з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь позивача за договором від 12 червня 2013 року № SAMDN25000735844013 грошові кошти у розмірі 57 331,20 доларів США без відрахування податків та зборів, які підлягатимуть надалі утриманню
в установленому законом порядку, а саме: 41 000,00 доларів США - сума вкладу; 16 331, 20 доларів США - сума ненарахованих та невиплачених відсотків.
Проте рішення суду виконано лише 27 жовтня 2021 року.
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просив стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на свою користь за договором від 07 травня 2013 року № SAMDN25000735002881 3 % річних у розмірі 1 096,47 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) становить 29 845,91 грн, та 3 % за кожен день прострочення виконання зобов`язання відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 2 545 998,47 грн; за договором від 24 травня 2013 року № SAMDN25000735422322 3 % річних у розмірі 2 661,48 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 72 445,48 грн, та 3 % за кожен день прострочення виконання зобов`язання відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 6 179 938,97 грн; за договором від 12 червня 2013 року
№ SAMDN25000735844013 3 % річних у розмірі 6 653,56 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 181 109,90 грн, та 3 % за кожен день прострочення виконання зобов`язання відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 15 449 497,11 грн.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за договором від 07 травня 2013 року № SAMDN25000735002881
3 % річних у розмірі 630,58 доларів США. Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за договором від 24 травня 2013 року
№ SAMDN25000735422322 3 % річних у розмірі 1 531,40 доларів США. Стягнено
з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за договором від 12 червня
2013 року № SAMDN25000735844013 3 % річних у розмірі 3 690,00 доларів США.
В іншій частині відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення мотивовано тим, що вимоги в частині стягнення суми 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є доведеними, та базою для обрахування сум має бути виключно сума вкладів за спірними договорами. Вимоги про стягнення пені на підставі Закону України "Про захист прав споживачів" не підлягають задоволенню у зв`язку з їх безпідставністю.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення. Апеляційну скаргу
ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року змінено в частині розміру суми відсотків та розподілу судового збору, стягнувши з АТ КБ "ПриватБанк" на користь
ОСОБА_1 7 816,01 доларів США. В іншій частині рішення залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення пені передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" та наявність підстав для стягнення 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України, проте змінив їх розмір.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених вимог та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року
у справі № 523/9076/16, від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17, Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 761/30025/16, від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18, від 23 грудня 2021 року у справі № 910/13/21. Крім того, у касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень міститься посилання на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме зазначено, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не прийняли їх до уваги (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційних проваджень, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального
і процесуального права.
Встановлені судами обставини
Між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено три договори банківського строкового вкладу (депозиту): договір від 07 травня 2013 року
№ SAMDN25000735002881, договір від 24 травня 2013 року
№ SAMDN25000735422322 та договір від 12 червня 2013 року
№ SAMDN25000735844013.
08 грудня 2017 року позивач звернувся до банку з письмовою заявою про видачу грошових коштів, які були внесені за наведеними договорами банківського вкладу, яку відповідач залишив без задоволення.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 липня
2021 року, у справі № 757/75444/17 позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення грошових коштів задоволено частково.
Стягнено з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за договором
від 07 травня 2013 року № SAMDN25000735002881, у розмірі 9 447,89 доларів США, із яких: 7 000,00 доларів США - сума вкладу; 2 447,89 доларів США - сума ненарахованих та невиплачених відсотків за ставкою 8,5 %.
Стягнено з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за договором
від 24 травня 2013 року № SAMDN25000735422322 у розмірі 22 933,00 доларів США, із яких: 17 000,00 доларів США - сума вкладу; 5 933,00 доларів США - сума ненарахованих та невиплачених відсотків за ставкою 8,5 %.
Стягнено з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за договором
від 12 червня 2013 року № SAMDN25000735844013 у розмірі 57 331,20 доларів США, із яких: 41 000,00 доларів США - сума вкладу; 16 331,20 доларів США - сума ненарахованих та невиплачених відсотків за ставкою 9,75 %.
На виконання судового рішення у справі №757/75444/17 був виданий виконавчий лист, який стягувачем пред`явлено до виконання. Фактичне виконання відбулось 27 жовтня 2021 року, що підтверджено випискою з карткового рахунку.
Нормативно-правове обґрунтування
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід
в іншій формі на умовах і в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
За змістом положень статей 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника
з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).
Отже, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку. Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов`язку повернути (видати) кошти вкладникові. Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України
у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.
Згідно із статтями 2, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг, а клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку. Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".
Відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом,
у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.
Із положень статті 1058 ЦК України та статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" випливає, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.
Договір банківського вкладу (депозиту) належить до виплатних договорів за ознакою наявності в банку обов`язку виплатити вкладнику, крім суми вкладу, також і проценти на неї або дохід в іншій формі (статті 1058, 1061 ЦК України).
У загальноприйнятому розумінні поняття "вартість послуги" - це грошові кошти
у визначеному сторонами відповідного договору розмірі, які споживач сплачує виконавцю за надану останнім послугу.
Водночас такі кошти після виконання договору залишаються у виконавця і не повертаються споживачеві. Тому внесені споживачами на відповідні рахунки
в банку грошові кошти як за договором банківського вкладу, так і за договором банківського рахунку за жодних обставин не можна вважати вартістю відповідних банківських послуг, оскільки такі кошти завжди підлягають поверненню споживачам, тобто не є платою виконавцю за надані ним послуги. Виходячи
з наведеного, розмір внесених споживачами в банк грошових коштів за договорами банківського вкладу та банківського рахунку не може бути базою для обчислення пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".
Крім того, за змістом правових норм параграфа 3 "Банківський вклад" глави 71 та параграфа 1 "Загальні положення про банківський рахунок" глави 72 ЦК України як за договором банківського вкладу, так і за договором банківського рахунка відповідні банківські послуги надаються банком безкоштовно, тобто споживач не оплачує виконавцю такі послуги, якщо це не передбачено умовами укладених між сторонами договорів.
Із урахуванням розширеного змісту поняття "послуга", прийнятого в законодавстві про захист прав споживачів, й усі пов`язані з ним норми слід трактувати таким чином, щоб вони відповідали дійсному його змісту (за необхідності - трактувати розширено). Тому дійсний зміст приписів частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" слід трактувати так, що пеня має бути виплачена виконавцем від суми, що складає грошовий вимір відплатності відповідного договору.
Тобто обов`язок банку за договором банківського вкладу (депозиту) повернути суму вкладу безумовно є грошовим, однак обов`язок повернення суми вкладу не зумовлює відплатність договору банківського вкладу (депозиту), через що ця сума не може бути врахована в базі нарахування пені відповідно до приписів частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".