ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року
м. Київ
cправа № 907/588/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
ОГП: Голуб Є.В.,
позивача: не з`явились,
відповідача-1: не з`явились,
відповідача-2: не з`явились,
відповідача-3: Ігнатенко С.С. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023
та рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023
у справі № 907/588/22
за позовом Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Сюртівської сільської ради
до:
1) Закарпатської обласної державної адміністрації;
2) Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області;
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроімекс"
про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним пункту додаткової угоди та стягнення 2 516 039,17 грн,
В С Т А Н О В И В:
Закарпатська обласна прокуратура звернулась до Господарського суду Закарпатської області в інтересах держави в особі Сюртівської сільської ради з позовною заявою до Закарпатської обласної державної адміністрації, Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроімекс", в якій просила суд:
- визнати незаконним та скасувати Розпорядження виконуючого обов`язки голови Закарпатської обласної державної адміністрації № 274 від 17.05.2019 про внесення змін до договору оренди землі;
- визнати недійсним пункт 2 додаткової угоди № 2 від 03.06.2019 до договору оренди земельної ділянки від 24.07.2012, яким зазначено, що орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься в розмірі 1 (один) відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроімекс" на користь позивача 2 516 039,17 грн.
Позов мотивовано тим, що з огляду на відсутність у Закарпатської обласної державної адміністрації підстав для видачі Розпорядження № 274 від 19.05.2019, яким ТОВ "Євроімекс" зменшено розмір орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2124886900:10:012:0001, що знаходиться у його користуванні відповідно до договору оренди земельної ділянки від 24.07.2012, позивачу завдано збитків у вигляді недоотриманої орендної плати.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.09.2022 вказану позовну заяву передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 (суддя Нечай О.В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 (колегія суддів у складі: Михальська Ю.Б. - головуючий, Сркипка І.М., Тищенко А.І.), у задоволенні позову відмовлено.
Судами обох інстанцій встановлено, що на підставі Розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації №337 від 18.07.2012 "Про затвердження проекту землеустрою та надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Євроімекс" земельної ділянки в оренду" 24.07.2012 між Ужгородською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроімекс" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 2.1. якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 35,3105 га земель запасу промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, для будівництва об`єкта енергетичної інфраструктури (сонячної електростанції). Кадастровий номер земельної ділянки - 2124886900:10:012:0001 (пункт 1.2. договору).
Пунктом 2.3. договору визначено, що нормативна вартість земельної ділянки становить 7 097 798, 77 грн.
Орендна плата становить 3 відсотки від нормативної вартості, що складає 212 933,96 грн на рік (пункт 4.1. договору).
Згідно з абз. 2 пункту 4.4. договору розмір орендної плати переглядається один раз на три роки у разі:
- зміни умов господарювання, передбачених договором;
- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;
- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами;
- в інших випадках, передбачених законами.
У подальшому, додатковою угодою від 16.07.2015 до договору внесено зміни до пункту 2.3., визначено розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 8 865 150,66 грн та до пункту 4.1. договору, згідно з яким орендна плата вноситься в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, що становить 265 954, 52 грн на рік.
Рішенням двадцять першої сесії четвертого скликання Тийгласької сільської ради "Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2019 рік" №21/5 від 22.06.2018 установлено на території Тийгласької сільської ради ставки земельного податку, згідно з додатком 1. Зі змісту Додатка 1 до вказаного рішення вбачається, що для юридичних осіб за користування земельними ділянками, віднесеними до земель енергетики, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлено ставку земельного податку в розмірі 0,5% від нормативної грошової оцінки.
Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.01.2019 №239/0/192-19, нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 2124886900:10:012:0001 становить 50 320 783,49 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроімекс" звернулось до Закарпатської обласної державної адміністрації з листом №29 від 12.04.2019, в якому просило зменшити ставку орендної плати за земельну ділянку з 3% до 1% від нормативної грошової оцінки.
Розпорядженням виконуючого обов`язки голови Закарпатської обласної державної адміністрації №274 від 17.05.2019 "Про внесення змін до договору оренди землі" доручено Ужгородській районній державній адміністрації укласти від імені обласної державної адміністрації з Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроімекс" додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 24.07.2012 у частині встановлення річного розміру орендної плати за земельну ділянку - один відсоток нормативної грошової оцінки землі.
Додатковою угодою № 2 від 03.06.2019 до договору внесено зміни до пункту 2.3 договору, визначено розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 50 320 783, 49 грн та до пункту 4.1. договору, згідно з яким орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 503 207,83 грн на рік.
Звертаючись до суду з позовом у даній справі, прокурор зазначав, що у Закарпатської обласної державної адміністрації були відсутні передбачені ч. 4 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 286 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оренду землі" та пунктом 8.4. договору підстави для видання розпорядження №274 від 17.05.2019, яким зменшено розмір орендної плати за користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим це розпорядження є незаконним та підлягає скасуванню, а додаткова угода №2 від 03.06.2019 до договору, укладена на підставі оспорюваного розпорядження, є такою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а тому підлягає визнанню недійсною. Як наслідок, через зменшення без передбачених законодавством підстав відсоткової ставки орендної плати Сюртівській сільській раді, яка є правонаступником Тийгласької сільської ради, завдано 2 516 039,17 грн збитків у вигляді недоотриманої орендної плати.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що плата за земельну ділянку розрахована з урахуванням зміненої нормативної грошової оцінки; встановлена оскаржуваним розпорядженням та пунктом 2 додаткової угоди ставка орендної плати відповідає вимогам податкового законодавства, оскільки визначена відповідачами в межах між мінімальною та максимальною ставками податку; сторони договору визначили безпосередньо в самому договорі підстави перегляду розміру орендної плати, що узгоджується з принципом свободи договору, встановленим статтями 3, 6, 627 Цивільного кодексу України; фактичний розмір орендної плати після внесення змін до договору оренди збільшився майже вдвічі; прокурором не доведена суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення додаткової угоди № 2 від 03.06.2019 до договору.
Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовано положення п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України та ст.ст. 228, 632, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 21, 30 Закону України "Про оренду землі", без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.04.2018 у справі № 910/7905/17, від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, від 13.07.2022 у справі № 160/10944/20, від 27.01.2022 у справі № 1140/2785/18, 13.01.2022 у справі № 911/3059/20, від 27.11.2018 у справі № 910/21685/17, від 13.01.2022, від 26.01.2022 у справі № 905/83/21, від 15.09.2021 у справі № 911/3394/20 та від 14.12.2021 у справі № 910/1344/21, від 20.07.2022 у справі № 910/18439/17, від 16.06.2020 у справі № 910/6271/17 (на думку скаржника, мінімальний розмір орендної плати не може становити менше 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельного ділянки, а підставою для перегляду розміру (ставки) орендної плати має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру такої плати або зміна розміру земельного податку, а не рішення органів місцевого самоврядування). Крім цього, скаржник зазначає, що судами не досліджено та не надано оцінки наявним у справі доказам, а саме - листам клопотанням ТОВ "Євроімекс" № 29 від 12.04.2019, № 15 від 20.02.2019 та листу Закарпатської ОДА № 1328/06-21 від 26.03.2019.
Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, про що зазначено вище.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.08.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.10.2023 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 22.09.2023.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 02.10.2023 від ТОВ "Євроімекс" надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий 22.09.2023, у якому представник вказує на помилковість доводів скаржника, та просить оскаржені постанову та рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)
При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовано положення п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України та ст.ст. 228, 632, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 21, 30 Закону України "Про оренду землі", без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.04.2018 у справі № 910/7905/17, від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, від 13.07.2022 у справі № 160/10944/20, від 27.01.2022 у справі № 1140/2785/18, 13.01.2022 у справі № 911/3059/20, від 27.11.2018 у справі № 910/21685/17, від 13.01.2022, від 26.01.2022 у справі № 905/83/21, від 15.09.2021 у справі № 911/3394/20 та від 14.12.2021 у справі № 910/1344/21, від 20.07.2022 у справі № 910/18439/17, від 16.06.2020 у справі № 910/6271/17 (на думку скаржника, мінімальний розмір орендної плати не може становити менше 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельного ділянки, а підставою для перегляду розміру (ставки) орендної плати має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру такої плати або зміна розміру земельного податку, а не рішення органів місцевого самоврядування).
Так у справі № 910/7905/17 приватне підприємство "Видавничий дім "Відомості" (орендар) звернулося до суду з позовом до Київської міської ради про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, а саме змінити в підпункті 4.2 пункту 4 "Орендна плата" договору оренди земельної ділянки слова і цифри "10 (десяти)" на слова і цифри "3,6 (трьох цілих шість десятих)", посилаючись на приписи статей 632, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК) та статей 21, 23, 30 Закону України "Про оренду землі". Позовна заява обґрунтовувалась тим, що у зв`язку з прийняттям Київською міською радою рішення від 12.12.2016 №554/1558 "Про бюджет міста Києва на 2017 рік", яким змінено розмір мінімальної орендної плати для даного виду землекористування з 10% до 3,6%, орендар на підставі підпункту 4.8 договору оренди має сплачувати орендну плату відповідно до нової (нижчої) орендної ставки.
Рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду, у позові відмовлено. Судові рішення мотивовані тими обставинами, що згідно з підпунктами 4.3, 4.4, 4.8 пункту 4 договору оренди земельної ділянки від 14.07.2004 обов`язковою умовою внесення змін до цього договору є прийняття рішення Київською міською радою про внесення відповідних змін до цього договору, тоді як аналіз змісту рішення Київської міської ради від 12.12.2016 №554/1558 свідчить, що цим рішенням не переглядались умови раніше укладених договорів оренди земельних ділянок в частині розміру орендної плати, а оскільки встановлена умовами договору оренди орендна плата за земельну ділянку знаходиться в межах законодавчо встановленого граничного розміру цієї плати, то правові підстави для її перегляду відсутні.
Верховний Суд у постанові від 16.04.2018 зазначив, що не погоджується з доводами скаржника про те, що з прийняттям Київською міською радою рішення від 12.12.2016 №554/1558 "Про бюджет міста Києва на 2017 рік" фактично змінився розмір мінімальної орендної плати для даного виду землекористування з 10% до 3,6%, а згідно з підпунктом 4.8 договору оренди нові орендні ставки за земельні ділянки комунальної власності м. Києва є обов`язковими для виконання орендарем, оскільки, як зазначено вище, за змістом статті 288 ПК граничні (мінімальний та максимальний) розміри орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюються і змінюються виключно на законодавчому рівні, а не рішеннями органів місцевого самоврядування.
З огляду на те, що за змістом пункту 288.5 статті 288 ПК та статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то згідно з пунктом 4.8 договору оренди від 14.07.2004 (в редакції від 27.12.2015) підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами цього договору, має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру цієї плати або зміна розміру земельного податку, а не щорічне визначення рішенням Київської міської ради, яким затверджується бюджет міста Києва на відповідний рік, розміру орендної плати за землю шляхом можливого запровадження нових орендних ставок в залежності від видів економічної діяльності землекористувача.
Судова палата, враховуючи той факт, що ані в рішенні Київської міської ради від 12.12.2016 №554/1558 "Про бюджет міста Києва на 2017 рік", ані в рішенні Київської міської ради від 21.12.2017 №1043/4050 "Про бюджет міста Києва на 2018 рік" та в додатках 10 до цих рішень не зазначається про встановлення мінімального або максимального розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності м. Києва, дійшла висновку про те, що Київською міською радою в рамках її повноважень визначаються середньозважені (регульовані) орендні ставки, які знаходяться в межах між мінімальним (3% від нормативної грошової оцінки) та максимальним (12% від нормативної грошової оцінки) розмірами орендної плати за землю, які, в свою чергу, встановлені законодавчо - статтею 288 ПК.