ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2023 року
м. Київ
справа №816/1697/17
адміністративне провадження № К/9901/47663/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року (головуючий суддя Мельнікова Л.В., судді: Донець Л.О., Бенедик А.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн Інновейшн Системз" до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейн Інновейшн Системз" (далі - позивач, Товариство, ТОВ "Грейн Інновейшн Системз") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, Управління, скаржник) про скасування наступних податкових повідомлень-рішень від 18 вересня 2017 року:
- №0009341401, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 3 323 500,00 грн.;
- №0009331401 про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ на 10 717,00 грн.;
- №0009301404 в частині нарахування штрафу в сумі 3 685,61 грн.;
- №0016641312 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (а фактично військового збору), застосування штрафних санкцій та пені в розмірі 125,69 грн.;
- №0016631312 в частині нарахування грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, штрафних санкцій та пені в сумі 1 496,87 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначало про безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки №184/16-31-14-01-10/35025914 від 05 вересня 2017 року, оскільки останні, на його думку, зроблені без надання належної оцінки первинним документам, на підставі яких формувались показники бухгалтерського і податкового обліку й які, у свою чергу, підтверджують реальність здійснення господарських операцій у відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротех-Гарантія" (далі - ТОВ "Агротех-Гарантія"), при цьому посилання відповідача на нетиповість специфіки діяльності, разовий характер та ознаки сумнівності господарських операцій не є підставами для визнання правочину недійсним чи неприйнятності податкових накладних. Крім того, Товариство вказує, що ним надані належні й достатні докази в підтвердження цільового використання готівкових коштів, виданих під звіт (придбання поштових марок та відправлення кореспонденції), у зв`язку із чим протилежні висновки акту перевірки є помилковими.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи постанову, суд першої інстанції виходив з того, що під час здійснення господарських операцій з придбання товару (картоплі) у ТОВ "Агротех-Гарантія" та його подальшого зберігання позивач не переслідував ділової мети, а відтак безпідставно сформував податковий кредит за їх результатами. Відмову потенційного покупця, як визначену позивачем причину повернення товару, суд визнав неприйнятною з огляду на неподання належних доказів в підтвердження цієї обставини та ненаведення мотивів щодо відсутності можливості його реалізації будь-якому іншому суб`єкту господарювання. Суд також вказав на недотримання позивачем вимог законодавства стосовно ведення касових операцій, оскільки подані ним квитанції відділення поштового зв`язку не можуть вважатись належними розрахунковими документами з огляду на дефекти в їх оформленні.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року (з врахуванням ухвали цього ж суду від 08 серпня 2018 року про виправлення описки) постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог й скасування податкових повідомлень-рішень Управління від 18 вересня 2017 року: №0009341401 та №0009331401 - в повному обсязі; №0009301404 - в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 3 685,61 грн.; №0016641312 - в частині визначення грошового зобов`язання у зв`язку із порушенням пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК України) в сумі 124,76 грн., у тому числі: податкове зобов`язання - 55,28 грн., штрафні (фінансові) санкції - 41,41 грн., пеня - 28,07 грн.; №0016631312 - в частині нарахування грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 496,88 грн., з яких: 659,42 грн. - за податковим зобов`язанням, 493,93 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, 343,53 грн. - пеня.
Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції, надавши правову оцінку обставинам справи з урахуванням наявних в її матеріалах доказів та норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов переконання, що операції між позивачем та його контрагентом щодо купівлі-продажу й зберігання картоплі, а також її повернення згідно додаткової угоди мали реальний характер, що підтверджується зареєстрованими податковими і видатковими накладними й розрахунком коригування до податкової накладної. Крім того апеляційний суд зауважив, що хоча ПД ПАТ "Укрпошта" (ЦПЗ №5) м.Миргород й мало зареєстрований реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО), втім у перевіряємий період з технічних причин розрахункові операції здійснювались з використанням розрахункових книжок та видачею відповідних квитанцій, які й були надані Товариством в підтвердження витрачання коштів, виданих під звіт, а відтак позивачем не було допущено порушень правил ведення касових операцій.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм (вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин справи), просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі податковий орган зазначає про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "Агротех-Гарантія", на підставі яких ним формувались дані податкового обліку, а також про непідтвердження платником податку їх фактичного здійснення належними і допустимими доказами, оформленими у відповідності до вимог нормативних актів. Також вказує на недотримання Товариством порядку ведення касових операцій з огляду на неподання одержувачем коштів під звіт платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував їх цільове використання, у зв`язку із чим такі кошти слід оподатковувати податком з доходів фізичних осіб та військовим збором.
Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Судами з`ясовано, що у період з 18 липня 2017 року по 14 серпня 2017 року посадовими особами Управління проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Грейн Інновейшен Системз" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 липня 2014 року по 31 березня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 01 січня 2013 року по 31 березня 2017 року, за результатами якої складено акт від 05 вересня 2017 року №1184/16-31-14-01-10/35025914, в якому, в свою чергу, вказано про порушення позивачем, зокрема:
- пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України, в результаті чого сформовано технічний податковий кредит у жовтні 2016 року в сумі 2 658 000,00 грн.;
- пункту 162.1, підпункту 163.1.2 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.11 пункту 164.2 статті 164, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпунктів "а", "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України, внаслідок чого неутримано та неперераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб всього в сумі 803,95 грн.;
- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, що мало наслідком заниження військового збору в сумі 66,98 грн.;
- підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України, у зв`язку із чим за несвоєчасну сплату сум податку з доходів фізичних осіб нараховано пеню в сумі 393,74 грн., а за несвоєчасну сплату сум військового збору - пеню в сумі 33,13 грн.;
- проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 4 465,61 грн.
До таких висновків контролюючий орган прийшов, вказуючи на неправомірність формування Товариством податкового кредиту за результатами взаємовідносин з ТОВ "Агротех-Гарантія" з огляду на неподання документів або пояснень стосовно мети придбання товару (картоплі) та можливої подальшої долі придбаної сільськогосподарської продукції; недотримання порядку проведення готівкових розрахунків у зв`язку із непідтвердженням належним чином оформленими платіжними документами (встановленої форми та змісту) цільового використання готівкових коштів, виданих під звіт.
На підставі акту перевірки Управлінням 18 вересня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0009341401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 3 322 500,00 грн., з яких: за податковим зобов`язанням - 2 658 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 664 500,00 грн.;
- №0009331401 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 10 717,00 грн.;
- №0009301404, відповідно до якого застосовано штрафні санкції в сумі 4 465,61 грн.;
- №0016641312 щодо нарахування грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) на загальну суму 147,16 грн., у тому числі: 66,98 грн. - за податковим зобов`язанням, 47,05 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, 33,13 грн. - пеня;
- №0016631312 стосовно визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1 762,95 грн., з яких: 803,95 грн. - податкове зобов`язання, штрафні (фінансові) санкції - 565,26 грн., пеня - 393,74 грн.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 18 вересня 2017 року №0009341401 та №0009331401 у повному обсязі та №0009301404 - в частині штрафних санкцій в сумі 3 685,61 грн., №0016641312 - в частині грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (військового збору), штрафних санкцій та пені в сумі 125,69 грн.; №0016631312 - в частині грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, штрафних санкцій та пені в розмірі 1 496,87 грн., Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.