ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 640/1258/21
адміністративне провадження № К/990/35727/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2022 року у складі судді Амельохіна В.В та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Кузьмишиної О.М., Костюк Л.О., Пилипенко О.Є. у справі №640/1258/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА ПРОМ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Корса Пром" (далі - позивач, ТОВ "Корса Пром") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.10.2020 №0006850704, №0006860704, №00006870704, від 05.11.2020 №00004630704, №00004650704, №00004670704 та зобов`язати відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого товариством у розмірі 16 817 306 грн відповідно до абз. 2 п. 200.15 статті 200 ПК України.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних рішень.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив із того, що викладені в Актах перевірки висновки податкового органу є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкове повідомлення-рішення від 21.10.2020 №0006850704, №0006860704, №00006870704, від 05.11.2020 №00004630704, №00004650704, №00004670704 є неправомірними, а тому підлягають скасуванню.
Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили:
Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено перевірку ТОВ "КОРСА ПРОМ" за результатами якої 17.09.2021 складено акт №111/26-15-07-04-01/42643503 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за червень 2020 року" (далі - Акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення:
п.п. 185.1 статті 185, п. 187.1 статті 187, п. 193.1 статті 193, п. 198.5 статті 198, п. 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України позивачем занижено податок на додану вартість за червень 2020 року на суму 4 542 955 грн, завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) за червень 2020 року на суму 14 546 658 грн та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 податкової декларації з ПДВ за червень 2020 року) на суму ПДВ 3 974 грн.
На підставі встановлених порушень відповідачем 21.10.2020 прийняті податкові повідомлення - рішення:
№0006850704, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 5 678 693,75 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням 4 542 955 грн та штрафні санкції 1 135 738, 75 грн;
№0006860704, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3974 грн;
№0006870704, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 14 546 658 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 3 636 664,50 грн.
У подальшому, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено перевірку ТОВ "КОРСА ПРОМ" за результатами якої 15.10.2021 складено акт №210/26-15-07-04-01/42643503 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2020 року" (далі - Акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення:
п.п. 185.1 статті 185, п. 187.1 статті 187, п. 198.5 статті 198, п. 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України позивачем занижено податок на додану вартість за липень 2020 року на суму 8312 грн, завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) за липень 2020 року на суму 2 270 648 грн та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 податкової декларації з ПДВ за липень 2020 року) на суму ПДВ 4171 грн.
На підставі встановлених порушень відповідачем 05.11.2020 прийняті податкові повідомлення - рішення:
№00004630704, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 270 648 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 135 324 грн;
№00004650704, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4171 грн;
№00004670704, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 12 468,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 8312 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 4156 грн.
Уважаючи указані рішення протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Не погодившись із судовими рішеннями, ГУ ДПС у м. Києві звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 193.1 ст. 193, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 16.03.2021 у справі №826/11900/18, від 14.01.2020 у справі №826/9925/14, від 24.10.2019 у справі № 826/532/16, від 17.08.2021 у справі № 420/6598/20.
У зазначених постановах Верховний Суд зазначав, зокрема, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.
Також, покликаючись на постанову Верховного Суду від 17 серпня 2021 року у справі № 420/6598/20, відповідач зазначає, що під час проведення інвентаризації неможливо було дослідити залишок товару на складі по періоду надходження, так як складський облік на підприємстві ведеться за видами товару та за кількістю, а не по періодах надходження на склад, що унеможливлює підтвердження залишків товару, придбаного у червні та липні 2020 року, та встановити його належність саме позивачу.
Крім того, відповідач посилається також на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як підставу касаційного оскарження, обґрунтовуючи її тим, що суди попередніх інстанцій не врахували доводів податкового органу, а також доказів на їх підтвердження, які засвідчують невідповідність досліджуваних господарських операцій їх дійсному економічному змісту та виключну спрямованість останніх на отримання податкової вигоди.
Позивачем не подано відзив на касаційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві, що не перешкоджає їх розгляду по суті вимог.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).
Згідно з п. 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.
Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Бюджетне відшкодування, відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є відшкодуванням від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені статтею 200 ПК України.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).
При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума, згідно із приписами підпунктів "а-в" пункту 200.4 статті 200 ПК України враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно із пунктом 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій (пункт 200.8 статті 200 ПК України).
Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування, згідно із пунктом 200.9 статті 200 ПК України, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.