ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 380/404/21
адміністративне провадження № К/990/4792/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 380/404/21
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістично-транспортна компанія "Реборда-Логістик" до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за касаційною скаргою Львівської митниці на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів Ніколіна В. В., Гінди О. М., Пліша М. А.) від 09 листопада 2021 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістично-транспортна компанія "Реборда-Логістик" (далі - ТОВ "ЛТК "Реборда-Логістик") звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 115/7.4-19/209000 від 30 вересня 2020 року щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів (код платежу 14070100) на суму 282 424 грн 18 коп., що складається із суми грошового зобов`язання 225 939 грн 34 коп. та суми пені 56 484 грн 84 коп.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що ним в митний режим тимчасового ввезення було поміщено товари (залізничні вагони), ввезені за митною декларацією від 08 листопада 2019 року № UA206030/2019/007028 з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами (преференція 198) на суму 21181,01 грн (спосіб платежу - 01, частка ПДВ, що підлягає сплаті при застосуванні умовного часткового звільнення від оподаткування при поміщенні товарів у режим тимчасового ввезення).
2.1 Позивач зауважував, що ним не було порушено умов, на підставі яких ввезено зазначені товари, поміщені у режим тимчасового ввезення, не втрачено цей товар, після ввезення залізничні вагони використовувались згідно їх цільового призначення (для залізничних перевезень), а строки для завершення митного режиму тимчасового ввезення, встановлені Митним кодексом України (далі - МК України), ще не настали. Крім того, позивачем було своєчасно та у належному розмірі сплачено всі митні платежі, з урахуванням встановлених відповідним митним органом відсоткових ставок. Отже, на думку позивача, податкове повідомлення-рішення № 115/7.4-19/209000 від 30 вересня 2020 року щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів є протиправним та підлягає скасуванню.
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено.
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Львівська митниця (правонаступник Галицької митниці Держмитслужби) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року скасувати, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року залишити в силі.
6. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду цієї касаційної скарги визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Усенко Є.А., судді: Гімон М. М., Яковенко М. М.
7. Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
8. 17 травня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ "Логістично-транспортна компанія "Реборда-Логістик", в якій позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року - без змін.
9. 28 червня 2023 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1022/0/78-23 призначено повторний автоматизований розподіл справи, з підстави обрання до Великої Палати Верховного Суду судді Усенко Є. А., що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг.
10. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2023 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
11. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 жовтня 2019 року ТОВ "ЛТК "Реборда-Логістик" (отримувач товару) підписано Договір оренди вагонів № 2019-А/13 із ЗАТ "Логістона" (Клайпеда, Литва, відправник товару) та за митною декларацією ІМ 31ДЕ від 08 листопада 2019 року №/2019/007028 ввезено залізничні вагони (моделі 11-715, 10 одиниць).
13. 19 грудня 2019 року позивачем було оформлено митну декларацію ІМ 31ДМ №/2019/700425, за якою сплачено податок на додану вартість у сумі 105 909,05 грн. (спосіб платежу - 01, частка ПДВ, що підлягає сплаті при застосуванні умовного часткового звільнення від оподаткування при поміщенні товарів у режим тимчасового ввезення).
14. Оформлення вагонів проводилось на митному посту Прикарпаття Івано-Франківської ДФС, який розташований на території ПрАТ "Івано-Франківськцемент" (суборендар вагонів).
15. 28 лютого 2020 року з метою отримання інформації та копій документів, що свідчать про передачу у користування іншим особам імпортованих товарів, які були ввезені на територію України з умовним частковим звільненням від сплати ввізного мита та податку на додану вартість, Галицькою митницею скеровувалися запити на ТОВ "ЛТК "Реборда-Логістик" та ПрАТ "Івано-Франківськцемент".
16. ТОВ "ЛТК "Реборда-Логістик" 12 березня 2020 року листом № П-8-006, на запит Галицької митниці Держмитслужби від 28 лютого 2020 року № 7.4-1-19/13/6199, надано копії відповідних документів.
17. 10 вересня 2020 року відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "ЛТК "Реборда-Логістик" (ЄДРПОУ 42296364) дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнень від оподаткування товарів, що були поміщені в митний режим тимчасового ввезення за митною декларацією від 08 листопада 2019 року № UA206030/2019/007028 за результатами якої складено акт № 57/7.4-19/42296364.
18. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ч. 7 ст. 106, п. 1 ч. 1 ст. 279, ч.1, абз. 2 ч. 7 ст. 286, ч.1 ст. 289, ч. 4 ст. 296 МК України, пп. в) п. 185.1. ст. 185, п. 187.8. ст. 187, п. 190.1. ст. 190, п. 206.7., п. 206.16 ст. 206 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктом господарювання на суму 225 939,34 грн.
19. 30 вересня 2020 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 115/7.4-19/209000 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів (код платежу 14070100) на суму 282 424 грн 18 коп., що складається із суми грошового зобов`язання 225 939 грн 34 коп. та суми пені 56 484 грн 84 коп.
20. Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням відповідача № 115/7.4-19/209000 від 30 вересня 2020 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
21. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в момент передачі в користування ПрАТ "Івано-Франківськцемент" залізничних вагонів (хоперів), поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, ТОВ "ЛТК "Реборда-Логістик" порушило умови митного режиму тимчасового ввезення товару, оскільки позивачем не завершено митний режим тимчасового ввезення шляхом оформленням товарів для внутрішнього використання, як визначено статтею 13 Конвенції про тимчасове ввезення та частиною першою статті 112 МК України із сплатою митних платежів згідно частини сьомої статті 106 МК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктом господарювання.
21.1 Суд першої інстанції зауважив, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів про те, що на момент митного оформлення він чітко повідомляв офіційними документами відповідача про визначену мету ввезення.
21.2 Крім того, суд першої інстанції зауважив, що наявність права позивача згідно договору передавати вагони в суборенду третім особам не звільняє його від обов`язку повідомлення відповідача про дійсну мету ввезення цих же вагонів на час митного оформлення в режимі тимчасового ввезення без сплати відповідних платежів.
22. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що позивачем було виконано всі митні формальності, передбачені Конвенцією про тимчасове ввезення та нормами національного законодавства.
22.1 Так, позивачем було своєчасно та у належному розмірі сплачено всі митні платежі, з урахуванням встановлених відповідним органом доходів та зборів відсоткових ставок, в порядку, передбаченому МК України. Крім того, позивачем не було порушено умов, на підставі яких ввезено товари, поміщені у режим тимчасового ввезення, не втрачено цей товар, залізничні вагони (хопери) використовувались згідно їх цільового призначення (для залізничних перевезень), а строки для завершення митного режиму тимчасового ввезення, встановлені МК України, ще не настали.
23. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, також посилався на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 березня 2019 року у справі № 813/2435/17.
23.1 Так, апеляційний суд зазначив про те, що відповідно до статті 19 Конвенції про тимчасове ввезення її положення не створюють перешкод для застосування заборон та обмежень, які випливають з національних законів та нормативних актів і ґрунтуються на міркуваннях неекономічного характеру, таких як міркування моралі чи піклування про громадський порядок, міркування громадської безпеки, гігієни чи здоров`я населення, або міркування ветеринарного чи фітосанітарного порядку, пов`язані із захистом диких видів тварин і рослин, яким загрожує вимирання (знищення), або міркування захисту авторських прав та промислової власності.
23.2 У зазначеній Конвенції відсутні обмеження, передбачені частиною сьомою статті 106 МК України, в частині заборони передачі товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, у користування іншій особі.
23.3 При цьому, передача товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами у користування іншій особі, без порушення інших умов митного режиму тимчасового ввезення, не може вважатися порушенням митного законодавства, оскільки суперечить положенням Конвенції та загальноприйнятним засадам міжнародного права.
24. Також апеляційний суд зауважив, що порядок цільового використання товарів, звільнених від оподаткування, або умов, за яких надається умовне повне або часткове звільнення від оподаткування митом, передбачене статтею 282 МК України, а в даних операціях не вбачається порушення позивачем вимог цієї статті.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
25. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у цій справі.
26. Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції скаржником зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
26.1 Так, у поданій касаційній скарзі скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини сьомої статті 106 МК України та статті 19 Конвенції про тимчасове ввезення.
27. Скаржник зауважує, що Конвенція про тимчасове ввезення не містить заборони щодо обмеження застосування національним законодавством заходів економічного характеру.
28. На думку скаржника, апеляційний суд, посилаючись на статтю 19 зазначеної Конвенції, помилково не застосував частину сьому статті 106 МК України.
29. Щодо висновків апеляційного суду про відсутність порушень позивачем положень статті 282 МК України, то скаржник зауважив, що зазначена норма стосується звільнення від оподаткування митом ввезеного на митну територію України товару, а не умовного часткового звільнення від оподаткування ввізним митом тимчасово ввезеного на митну територію України товару (передбаченого статтею 285 МК України).
30. Також скаржник зауважує, що правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 813/2435/17, на яку посилався в оскарженому рішенні суд апеляційної інстанції, не є релевантною до спірних правовідносин і стосується інших фактичних обставин справи.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
31. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
32. Порядок та умови тимчасового ввезення товарів на митну територію здійснюється відповідно до положень Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), до якої України приєдналася відповідно до Закону №1661-V від 24 березня 2004 року.
33. Згідно пункту a) статті 1 зазначеної Конвенції "тимчасове ввезення" означає: митний режим, який дозволяє приймати на митну територію певні товари (у тому числі транспортні засоби), умовно звільнені від ввізного мита і податків, без застосування заборон чи обмежень економічного характеру на ввезення; такі товари (у тому числі транспортні засоби) мають ввозитися з визначеною метою і призначатися для подальшого вивезення у встановлений термін, та не піддаватися змінам, за винятком нормального зниження їхньої вартості (амортизації) внаслідок їхнього використання.
34. Статтею 2 цієї Конвенції передбачено, що кожна із Договірних Сторін зобов`язується надавати згоду на тимчасове ввезення товарів (у тому числі транспортних засобів), зазначених у Додатках до цієї Конвенції.