ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 639/2082/21
провадження № 51- 1334 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Жовтневого районного суду м Харкова від 28 квітня 2021 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року постановлені стосовно
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 КК.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду м Харкова від 28 квітня 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 КК, та призначено йому покарання, із застосуванням положень статті 69 КК, у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 09 листопада 2020 року у першій половині дня, але не пізніше 14 год, маючи умисел на вчинення незаконного придбання особливо небезпечної психотропної речовини PVP у великих розмірах з метою збуту, за невстановлених обставин придбав у невстановлених осіб психотропну речовину PVP, загальна маса якої, в перерахунку на масу речовини, становила 2,2114 г, яка вже була розфасована в 15 прозорих полімерних пакетів із застібкою, обмотаних ізолюючою стрічкою червоного кольору.
Після цього ОСОБА_6, продовжуючи свою злочинну діяльність у сфері обігу психотропних речовин, діючи з умислом, спрямованим на незаконне зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини PVP у великих розмірах, почав здійснювати при собі зберігання зазначеної речовини та прослідував в сторону домоволодіння АДРЕСА_2 .
Того ж дня, не пізніше 14 год, ОСОБА_6, діючи умисно, повторно, реалізуючи свій злочинний умисел на збут наявної у нього раніше придбаної особливо небезпечної психотропної речовини PVP, що знаходилась у 15 полімерних пакетах, перебуваючи на території лісосмуги неподалік від домоволодіння АДРЕСА_2, почергово, біля дерев, сховав у ґрунт по одному полімерному пакету, здійснивши таким чином на території лісосмуги 15 закладок з особливо небезпечною психотропною речовиною PVP для кінцевих споживачів.
Фіксацію зазначених місць розташування закладок він здійснив шляхом фотозйомки на належний йому мобільний телефон "Huawei Y7" та надіслав для невстановлених в ході досудового слідства покупців через месенджер "Telegram" фото місця з зазначенням адреси для подальшої передачі інформації майбутньому покупцю з тим, щоб отримати від нього прибуток від збуту особливо небезпечної психотропної речовини PVP.
В подальшому вказані полімерні пакети з особливо небезпечною психотропною речовиною PVP всередині були вилучені слідчим під час оглядів місця події у період часу з 17 год 51 хв по 20 год 08 хв 09 листопада 2020 року.
За ухвалою Харківського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 квітня 2021 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати вирок Жовтневого районного суду м Харкова від 28 квітня 2021 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. При цьому посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність убачає у неправильній кваліфікації своїх дій, вважає, що покарання повинно було призначатися за санкцією частини 1 статті 307 КК, а також у тому, що судами попередніх інстанцій не застосовані до нього положення статті 75 КК.
Зазначає про те, що з 31 березня 2022 року перебуває на службі у Збройних Силах України та виконує обов`язок щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України.
Вважає, що суд першої інстанції призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі, не зазначив, чому менш суворі види покарання будуть не дієвими та не забезпечать виправлення засудженого.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник у судовому засіданні просили задовольнити касаційну скаргу з підстав, зазначених у ній.
Прокурор у судовому засіданні просив залишити без зміни судові рішення, а касаційну скаргу без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Доводи касаційної скарги засудженого стосовно неправильної кваліфікації його дій за частиною 2 статті 307 КК, колегія суддів уважає безпідставними.
Так, суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що враховуючи повне визнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини у скоєних кримінальних правопорушеннях, заслухавши думку учасників кримінального провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, суд роз`яснивши учасникам судового провадження про позбавлення права оскаржувати обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, розглянув справу в порядку частини 3 статті 349 КПК, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження в частині відомостей, які характеризують особу обвинуваченого, судових витрат та речових доказів. На підставі досліджених матеріалів прийшов до висновку, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 307 КК.
Стороною захисту в апеляційному порядку вирок суду щодо доведеності винуватості за частиною 2 статті 307 КК не оскаржувався.