Постанова
Іменем України
13 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 206/2971/22
провадження № 61-5826св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Тульчинська державна нотаріальна контора, Обслуговуючий кооператив "Житлово-Будівельний кооператив № 259",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Халаджи О. В., Канурної О. Д., Космачевської Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Тульчинська державна нотаріальна контора, Обслуговуючий
кооператив "Житлово-Будівельний кооператив № 259" (далі - ОК "ЖБК № 259"), про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування.
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав до суду клопотання про забезпечення позову, в якому просив забезпечити позовні вимоги шляхом заборони відчуження та накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна 27078487 в реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не обґрунтовано необхідність забезпечення позову, не доведено існування ризиків та не надано доказів, що спірна квартира належить відповідачу.
Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2022 року залишено без змін.
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції від 29 вересня 2022 року, суд апеляційної інстанції виходив із того, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 не обґрунтував, як саме невжиття заходу забезпечення даного позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в даній справі у разі задоволення позову та не надав належних доказів того, що спірна квартира належить на час подання заяви саме ОСОБА_2, також позивачем не надано належних доказів, що відповідач на даний час має намір вирішити питання спірного майна на користь третіх осіб.
У лютому 2023 року ОСОБА_2, від імені якої діяв адвокат Коломоєць С. В., звернулася до Дніпровського апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2022 року щодо забезпечення позову.
Заява ОСОБА_2, від імені якої діяв адвокат Коломоєць С. В., мотивована тим, що під час розгляду питання щодо забезпечення позову в суді апеляційної інстанції вона понесла витрати у вигляді оплати професійної правничої допомоги у розмірі 4 600,00 грн, що підтверджується договором-дорученням про надання правової допомоги від 17 січня 2023 року, укладеним між адвокатом Коломоєць С. В. та ОСОБА_2; розрахунком судових витрат на професійну правничу допомогу від 02 січня 2023 року; актом від 08 лютого 2023 року приймання-передачі виконаних робіт за договором-доручення про надання правової допомоги від 17 січня 2023 року; довідкою № 3 про витрати на правничу допомогу адвоката.
Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2023 року клопотання представника ОСОБА_2 - Коломойця С. В. про стягнення судових витрат задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 600,00 грн.
Задовольняючи заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції врахував характер виконаної адвокатом роботи (надання консультації, складання відзиву на апеляційну скаргу, додаткових пояснень та участь у судових засіданнях), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У квітні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2022 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
Касаційна скарга ОСОБА_1 в частині оскарження додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2023 року мотивована тим, що суд апеляційної інстанції невірно застосував вимоги частини другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) до спірних правовідносин, оскільки справа по суті позовних вимог ще на розглянута, рішення у справі ще не прийняте, тому прийнята судом апеляційної інстанції додаткова постанова є порушенням конституційних прав позивача в справі.
Крім того, заявник вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув питання про ухвалення додаткової постанови за відсутності ОСОБА_1, належним чином не повідомленого про день, час та місце розгляду справи.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року.
Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2023 року та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У травні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною першою статті 4 ЦПК України.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.