Постанова
Іменем України
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 359/2837/18
провадження № 61-1331св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Бориспільська міська рада Київської області, Державна архітектурно-будівельна інспекція в Київській області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області в складі судді Муранової-Лесів І. В. від 22 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Ящук Т. І., Махлай Л. Д., Немировської О. В. від 10 листопада 2022 року
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст заяви
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просила встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з січня 2007 року по 22 листопада 2012 року; визнати незакінчений будівництвом житловий будинок та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку (кадастровий номер 3210500000:13:022:0038), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 - спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; поділити незакінчений будівництвом житловий будинок за запропонованим варіантом № 2 експертного висновку, де ОСОБА_2 (42,1% від загальної площі будинку), ОСОБА_1 (57,69% від загальної площі будинку); всі ремонтно-будівельні витрати, пов`язані з переплануванням приміщень для забезпечення ізольованого користування приміщеннями співвласниками покладено на сторони порівну; поділити земельну ділянку площею 0,0385 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за запропонованим експертом варіантом по 50% від загальної площі земельної ділянки кожній стороні.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка проживала з відповідачем та вела спільне господарство з 2006 року, шлюб з яким було зареєстровано 23 грудня 2012 року та за час спільного проживання було збудовано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці, що на праві власності зареєстрована за відповідачем під час шлюбу - 20 травня 2016 року. При цьому також зазначає, що спірний будинок будувався протягом 2007-2017 років за рахунок їх з чоловіком спільних поточних доходів, а також за рахунок її власних коштів з продажу рухомого та нерухомого майна, що належало їй на праві особистої приватної власності: купівлі-продажу земельної ділянки від 26 вересня 2007 року на суму 121 470 грн, купівлі-продажу квартири від 16 травня 2013 року на суму 200 260 грн, купівлі-продажу автомобіля від 18 квітня 2016 року на суму 147 850 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2021 року позов задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з квітня 2010 року по 22 листопада 2012 року включно. Визнано незакінчений будівництвом житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, - спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Поділено незакінчений будівництвом житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, - згідно з висновком експерта № 718/05-2019 за результатами проведення будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, складеним 07 травня 2019 року судовим експертом Свістуновим І. С. за запропонованим експертом варіантом поділу № 2, виділивши ОСОБА_1 як співвласнику № 1 та ОСОБА_2 як співвласнику АДРЕСА_2 наступні приміщення та господарські будівлі і споруди, а саме:
Виділено ОСОБА_1 в натурі наступні приміщення по житловому будинку: веранда "1-І", коридор "1-1" площею 3,6 кв.м., 32/100 частин сходинкової-коридора "1-7" площею 4,9 кв.м., хол "1-8" площею 18,2 кв.м., веранда "1-9" площею 6,1 кв.м., житлова кімната "1-10" площею 15,1 кв.м., житлова кімната "1-10" площею 17,9 кв.м., житлова кімната "1-12" площею 13,0 кв.м., санвузол "1-13 площею 6,3 кв.м., коридор "1-19" площею 3,2кв.м., комора "1-20" площею 5,9 кв.м., ганок, всього по будинку загальною площею 94,2 кв.м., а також господарські будівлі та споруди: яма вигрібна "Л", частина огорожі № 1, всього по будівлям і спорудам загальною вартістю 758 544 грн, що складає 42,31% вартості житлового будинку.
Виділено ОСОБА_2 в натурі наступні приміщення по житловому будинку: житлова кімната "1-2" площею 13,9 кв.м., житлова кімната "1-3" площею 23,2 кв.м., кухня "1-4" площею 13,1 кв.м., санвузол "1-5" площею 4,1 кв.м., санвузол "1-6" площею 1,8 кв.м., 68/100 частини сходинкової-коридора "1-7" площею 10,2 кв.м., комора 1-ІІ, гараж "1-14" площею 26,7 кв.м., котлова "1-15" площею 3,5 кв.м., підвал "1-16" площею 17,7 кв.м., підвал "1-17" площею 3,0 кв.м., санвузол "1-18" площею 2,9 кв.м., всього по будинку загальною площею 120,1 кв.м., а також господарські будівлі та споруди: колодязь питний "К", частина огорожі № 1, всього по будівлям і спорудам загальною вартістю 1 034 246 грн, що складає 57,69% вартості житлового будинку.
Усі ремонтно-будівельні витрати, пов`язані з переплануванням приміщень будинку АДРЕСА_1 для забезпечення ізольованого користування приміщеннями співвласниками покладено на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порівну.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за відхилення від рівності часток в розмірі 137 846 грн за рахунок коштів, внесених на депозит суду. Вирішено питання про судові витрати. У решті вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 щодо встановлення факту спільного проживання як чоловіка та дружини однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що досліджені в судовому засіданні докази дають підстави суду для встановлення такого факту за період з квітня 2010 року по 23 листопада 2012 року, а також будівництва сторонами спірного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 під час спільного проживання однією сім`єю за рахунок спільних коштів.
Установивши, що будівництво будинку було розпочато відповідачем у 2007 році, що протягом 2010-2012 років - у період спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а також у період шлюбу з 2012 до 2017 року сторони спільно продовжували будівництво спірного будинку, проте відповідачем не було надано доказів, яку саме частину від загальної дійсної ринкової вартості спірного будинку складає вартість будівельних матеріалів, витрачених особисто відповідачем на будівництво, як і не заявлено відповідного позову щодо визнання нерухомого майна особистою приватною власністю чи відступу від рівності часток при поділі будинку з урахуванням витрачених особистих коштів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для поділу будинку в рівних долях.
Кожен із запропонованих експертом варіантів поділу передбачає відступ від ідеальної частки співвласника та виплату грошової компенсації, а також проведення ремонтно-будівельних робіт, пов`язані з переплануванням приміщень будинку АДРЕСА_1 для забезпечення ізольованого користування приміщеннями співвласниками. Суд вважав можливим і допустимим здійснити поділ будинку в натурі з відступом від ідеальних часток та відповідно до запропонованого у висновку експерта варіанту № 2 поділу будинку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання земельної ділянки по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю сторін та поділ земельної ділянки шляхом виділення позивачці 50% від загальної площі земельної ділянки, суд виходив з необгрунтованості таких вимог, оскільки право власності на земельну ділянку було набуто відповідачем на підставі договору купівлі-продажу в попередньому шлюбі та в порядку поділу земельної ділянки, що була об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя відповідача та його дружини у попередньому шлюбі - ОСОБА_3, а тому є особистою приватною власністю відповідача. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні дані щодо розміру земельної ділянки, на якій розташована частина будинку, що переходить у власність позивачки, та яка необхідна для обслуговування виділеної позивачці на праві власності частини будинку.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2021 року - залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки місцевого суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням норм матеріального права.
Узагальнені доводи вимог касаційних скарг
У лютому 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про виділення ОСОБА_1 частини будинку згідно з варіантом № 2 висновку експерта від 07 травня 2019 року № 718/05-2019, яка позначена у висновку експерта жовтим кольором, а саме: житлову кімнату "1-2" площею 13,9 кв.м., житлову кімнату № 1-3 площею 23,2 кв.м., кухню "1-4" площею 13,1 кв.м., санвузол "1-5" площею 4,1 кв.м., санвузол "1-6" площею 1,8 кв.м., 68/100 частин сходинкової-коридора "1-7" площею 10,2 кв.м., комору 1/ІІ, гараж "1-14" площею 26,7 кв.м., котлову "1-15" площею 17,7 кв.м., підвал "1-17" площею 3,0 кв.м., санвузол "1-18" площею 2,9 кв.м.
Також просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5122580400:01:002:0033 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким виділити ОСОБА_1 частину земельної ділянки пропорційно до її частки у праві спільної власності на будинок (в тому числі, яка зайнята виділено часткою житлового будинку, та частину земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування будинку і доступ до нього) та стягнути з відповідача на її користь су4му судових витрат, у решті судові рішення залишити без змін.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних рішеннях застосували норми без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17, від 04 листопада 2020 року у справі № 626/87/17, від 24 березня 2021 року у справі № 501/2211/18, від 19 травня 2021 року у справі № 305/946/18, від 10 січня 2023 року у справі № 208/3904/16, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питань застосування норм права у подібних правовідносинах, а суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
У лютому 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень ОСОБА_2 зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року в справі № 404/1515/16-ц, від 14 лютого 2018 року в справі № 129/2115/15-ц, від 15 серпня 2015 року в справі № 588/350/15, від 30 жовтня 2019 року в справі № 643/6799/17, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питань застосування норм права у подібних правовідносинах та суди не дослідили зібрані у справі докази (пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Відзиви на касаційні скарги до суду не надходили.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, та витребувано цивільну справу № 259/2837/18 з Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від Верховного Суду від 15 серпня 2023 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 23 серпня 2002 року на ім`я відповідача ОСОБА_2 був виданий державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 108599 на земельну ділянку площею 0,078 га з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування жилого будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава для видачі державного акту - договір купівлі-продажу від 13 вересня 2001 року.
Згідно зі свідоцтво про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1, виданим 22 січня 2008 року попередній шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано.
Рішенням Бориспільського районного суду Київської області від 16 листопада 2010 року по справі № 2-69/2010 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки в натурі встановлено, що під час перебування у шлюбі сторонами ( ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ) була придбана земельна ділянка розміром 0,0777 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Указаним рішенням суду від 16 листопада 2010 року здійснено розподіл земельної ділянки: виділено ОСОБА_2 частину земельної ділянки, розміром 0,0385 га, яка межує з земельною ділянкою по АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 виділено частину земельної ділянки, площею 0,0385 га, яка межує з АДРЕСА_3 .
02 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір найму житлового приміщення - кімнати площею 7,9 кв.м. в квартирі АДРЕСА_4 .
Згідно з довідкою КП "ЖЕК-1" від 29 жовтня 2008 року № 1559 відповідач був зареєстрований в належній позивачці квартирі АДРЕСА_4, з 05 червня 2007 року як квартирант.
На підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 16 листопада 2011 року № 3569 було встановлено опіку та призначено опікуна над неповнолітньою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку ОСОБА_1, яка проживає у АДРЕСА_5 .
19 квітня 2010 року відповідачем ОСОБА_2 було складено та 20 квітня 2010 року подано на ім`я начальника служби у справах дітей виконавчого комітету Бориспільської міської ради заяву, за змістом якої він власноручно зазначив, що дає згоду на створення прийомної сім`ї на житловій площі його співмешканки ОСОБА_1 та не заперечує проти влаштування в їх сім`ю дитини-сироти, позбавленої батьківського піклування.
23 листопада 2012 року сторони зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .
Суд установив, що будівництво спірного будинку розпочате відповідачем у 2007 році, протягом 2010 - 2012 - за спільні кошти сторін, а також у період шлюбу з 2012 до 2017 року сторони спільно продовжували будівництво спірного будинку.
В декларації про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, а саме - двоповерхового житлового будинку садибного типу з цокольним поверхом, загальною площею 219,3 кв.м., жилою площею 83,1 кв.м., було зареєстровано у відділі державного архітектурно-будівельного контролю 05 травня 2017 року.
Декларація про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, а саме - двоповерхового житлового будинку садибного типу з цокольним поверхом, загальною площею 219,3 кв.м., жилою площею 83,1 кв.м. було зареєстровано у відділі державного архітектурно-будівельного контролю 05 травня 2017 року.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.