Постанова
Іменем України
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 759/13519/21
провадження № 61-1009св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року у складі судді Шум Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Кравець В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення половини грошових коштів, внесених на погашення боргу, в розмірі 834 000,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 02 березня 2013 року він та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року розірвано.
Під час перебування у шлюбі ними було придбано квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира). Купівля квартири була здійснена за грошові кошти, отримані ним 27 червня 2013 року у борг у ОСОБА_3 у розмірі 60 000,00 дол. США, що було еквівалентно 480 000,00 грн. Вказані кошти він зобов`язався повернути до 27 червня 2017 року.
Пояснив, що 27 червня 2013 року ним було укладено попередній договір, за яким сторони зобов`язалися у термін до 27 січня 2014 року укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Попередній договір було укладено за згодою дружини покупця - ОСОБА_2
31 березня 2014 року він придбав вказану квартиру на підставі договору купівлі-продажу. Згідно з пунктом 17 договору купівлі-продажу, цей договір укладається за згодою дружини покупця - ОСОБА_2, викладеної у формі нотаріальної заяви від 21 травня 2013 року.
Також позивач вказував, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 червня 2018 року у справі № 369/7576/16-ц визнано за ОСОБА_2 право власності на частину на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Постановою Апеляційного суду Київської області від 25 вересня 2018 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 червня 2018 року скасовано в частині визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 права власності на частину квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, та ухвалено в цій частині нову постанову, якою визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .
Постановою Верховного Суду від 03 червня 2020 року постанову Апеляційного суду Київської області від 25 вересня 2018 року у частині визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, скасовано. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 червня 2018 року у вказаній частині вимог залишено в силі.
В ході розгляду вказаної справи судами було встановлено факт того, що квартира АДРЕСА_1, була придбана в інтересах сім`ї та за кошти, отримані ОСОБА_1 у борг, що підтверджується розпискою від 27 червня 2013 року.
Позивач також зазначив, що у встановлений у розписці термін кошти, взяті ним в борг, повернуті не були, у зв`язку з чим ОСОБА_3 звернувся до суду з відповідним позовом, за результатами розгляду якого рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09 липня 2018 у цивільній справі № 759/3237/18 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 1 668 000,00 грн.
Посилаючись на те, що грошові кошти бралися ним в борг у період перебування у шлюбі з ОСОБА_2 для придбання квартири, а повернуті ним одноособово у квітні 2021 року, позивач вважав, що половину цих коштів повинна компенсувати відповідачка.
З урахуванням викладених обставин ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідачки на його користь половину грошових коштів, внесених на погашення боргу, в розмірі 834 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину боргу в розмірі 834 000,00 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року залишено без задоволення.
Не погодившись з заочним рішеннями Святошинського районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
18 січня 2023 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове про відмову у позові у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
17 лютого 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що02 березня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, після шлюбу дружина отримала прізвище " ОСОБА_2". Шлюб зареєстровано у відділі реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, актовий № 222.
30 квітня 2013 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . У пункті 7 договору вказано, що продаж квартири вчиняється за 160 000 грн.
Згідно розписки від 27 червня 2013 року ОСОБА_1 взяв у ОСОБА_3 в борг 60 000,00 дол. США, що було еквівалентно 480 000,00 грн. Вказані кошти ОСОБА_1 зобов`язався повернути ОСОБА_3 до 27 червня 2017 року.
Вказана розписка не містить відомостей щодо погодження питання про займ грошових коштів з ОСОБА_2
27 червня 2013 року ОСОБА_1 було укладено попередній договір, за яким сторони зобов`язалися у термін до 27 січня 2014 року укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Попередній договір було укладено за згодою дружини покупця - ОСОБА_2 .
31 березня 2014 року ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу за 502 278,56 грн. Згідно з пунктом 17 договору купівлі-продажу, цей договір укладається за згодою дружини покупця - ОСОБА_2, викладеної у формі нотаріальної заяви від 21 травня 2013 року.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Також встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 червня 2018 року у справі № 369/7576/16-ц, зокрема, визнано за ОСОБА_2 право власності на частину на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Постановою Апеляційного суду Київської області від 25 вересня 2018 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 червня 2018 року скасовано в частині визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 права власності на частину квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, та ухвалено в цій частині нову постанову, якою визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .
Постановою Верховного Суду від 03 червня 2020 року постанову Апеляційного суду Київської області від 25 вересня 2018 року у частині визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, скасовано. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 червня 2018 року у вказаній частині вимог залишено в силі.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09 липня 2018 року у справі № 759/3237/18 задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 борг в розмірі 1 668 000,00 грн.
Згідно розписки від 14 квітня 2021 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 60 000,00 дол. США на виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 липня 2018 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.