Постанова
Іменем України
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 757/11476/18-ц
провадження № 61-4911св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,
треті особи: Служба справах дітей Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, Печерська районна у місті Києві державна адміністрація,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 рокуу складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк"; Банк) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Служба справах дітей Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, Печерська районна у місті Києві державна адміністрація, про виселення та зняття з реєстраційного обліку.
Позов мотивований тим, що 29 травня 2007 року між ВАТ "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк", і ТОВ "Паперовий змій" укладено кредитний договір № 95, згідно якого Банк надав ТОВ "Паперовий змій" кредит у вигляді невідновлювальної відкличної кредитної лінії з загальним лімітом 5 500 000 грн на поповнення обігових коштів строком на 24 місяці з кінцевим терміном повернення не пізніше 29 травня 2009 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком і ОСОБА_1 31 травня 2007 року укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_1 передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 грудня 2012 року у справі № 2-471/12 в рахунок погашення заборгованості в розмірі 13 412 856,36 грн за укладеним з ТОВ "Паперовий змій" кредитним договором № 95 від 29 травня 2007 року звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом її продажу на прилюдних торгах з початковою ціною продажу предмета іпотеки, визначеною суб`єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження. Рішення суду набрало законної сили і звернуто до виконання.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України від 08 квітня 2014 року було відкрите виконавче провадження ВП №42848918 з примусового виконання виконавчого листа № 2-471/12, виданого Печерським районним судом м. Києва. В ході проведення виконавчих дій встановлено, що у квартирі, на яку звернено стягнення, зареєстровані відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та онук власниці квартири - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, згоду на проведення реєстрації якого в квартирі банк не надавав. 22 березня 2017 року постановою виконавця виконавче провадження № 42848918 закрите, а виконавчий лист 2-271/12 повернено стягувачу ПАТ АБ "Укргазбанк". Підставами повернення слугувала відповідь Печерської районної в м. Києві державної адміністрації щодо ненадання згоди на виселення з описаного житла малолітньої особи - ОСОБА_3 .
У січні 2018 року Банк надіслав ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка одночасно є законним представником малолітнього ОСОБА_3, вимогу про виселення, в якій повідомив про наявність рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки та просив відповідачів протягом місяця добровільно звільнити приміщення, яка відповідачами не виконана.
Просив суд:
виселити відповідачів із квартири АДРЕСА_1 ;
зобов`язати Печерську районну в м. Києві державну адміністрацію зняти відповідачів з реєстраційного обліку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 24 травня 2021 року позов задоволено частково. Ухвалено виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 . В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що як вбачається зі змісту позовної заяви іпотекодержатель (банк) згоди на реєстрацію місця проживання будь-яких осіб в спірній іпотечній квартирі не надавав, отже реєстрація місця проживання ОСОБА_3 (2014 р. н.) у грудні 2014 року (після ухвалення рішення суду у справі № 2-471/12 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 ) відбулась поза волею іпотекодержателя - АТ "Укргазбанк" в порушення іпотечного договору та закону. В такому випадку висновок органу опіки та піклування (комісії з питань захисту прав дитини Печерської районної в м. Києві державної адміністрації) щодо порушення прав малолітньої особи ( ОСОБА_3 ) та заперечення проти задоволення позову до цього відповідача не заслуговують на увагу. На момент укладення іпотечного договору ОСОБА_3 не був зареєстрований у встановленому Законом порядку у спірній квартирі, проте був зареєстрований вже після його укладення та після ухвалення відповідного рішення суду, поза волею іпотекодержателя - банку, що свідчить про навмисну реєстрацію місця проживання малолітньої особи з метою унеможливлення або ускладнення виконання вказаного рішення суду (у справі № 2-471/12). За таких обставин права малолітнього при ухвалені рішення про виселення в жодному випадку порушені не будуть.
На письмову вимогу банку від 12 січня 2018 року звільнити жиле приміщення, відповідачі не відреагували. З наведеного вбачається, що АТ АБ "Укргазбанк", як законний власник спірного нерухомого майна, має всі законні підстави для захисту свого права власності шляхом задоволення його позовних вимог про виселення відповідачів, у зв`язку із чим позовні вимоги банку підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні позову у частині зняття відповідачів з реєстраційного обліку в зв`язку з передчасністю. Ухвалене у справі рішення суду про виселення осіб з житлового приміщення вже є підставою для його виконання шляхом здійснення компетентним органом своїх функцій - зняття з реєстраційного обліку, що не потребує додаткової вказівки у судовому рішенні, як таке, що передбачене Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1 задоволено. Апеляційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк" залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 травня 2021 року скасовано і ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Служба справах дітей Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, Печерська районна у місті Києві державна адміністрація, про виселення та зняття з реєстраційного обліку.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд зробив помилковий висновок, що ПАТ АБ "Укргазбанк" є власником квартири АДРЕСА_1, і як власник нерухомого майна має законні підстави для захисту свого права власності шляхом виселення відповідачів. Вказана квартира є предметом іпотеки за укладеним 31 травня 2007 року між банком і відповідачем ОСОБА_1 договором іпотеки. Власником цієї квартири на час розгляду справи є іпотекодавець ОСОБА_1 .
Позивачем заявлені вимоги про виселення відповідачів із іпотечної квартири у зв`язку із прийняттям судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Паперовий змій" перед Банком в розмірі 13 412 856,36 грн та неможливістю його виконання з огляду на ненадання Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією згоди на виселення з предмета іпотеки малолітньої особи - ОСОБА_3 . Проте звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду, а тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, право користування якою належить дитині, законом не вимагається. Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19, де Велика Палата, вказала, що дозвіл органу опіки на реалізацію житлової нерухомості є обов`язковим при виконанні рішень про стягнення боргу, на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб (п. 70). Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі №754/15589/14-ц, де зазначено про те, що наявність чи відсутність згоди органу опіки та піклування на примусову реалізацію предмета іпотеки не може перешкоджати виконанню судового рішення.
Правовідносини щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у вигляді житлового будинку та припинення житлових прав мешканців цього будинку врегульовані Законом України "Про іпотеку", згідно статті 40 якого звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Після прийняття рішення про звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється за рішенням суду. Аналогічні положення містить стаття 109 ЖК України.
Частина друга статті 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
Аналіз згаданих правових норм дає підстави для висновку, що під час ухвалення рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України "Про іпотеку" підлягають застосуванню як вимоги статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК УРСР. Таке відповідає усталеній практиці Верховного Суду України при розгляді вказаної категорії справ, зокрема у постановах від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16 та від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, де роз`яснено порядок застосування статті 40 Закону України "Про іпотеку" і статті 109 ЖК УРСР.
Таким чином, за змістом зазначених норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР постійне житло вказується в рішенні суду, а відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення. Такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду міститься у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц, де Велика Палата зазначила, що громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, придбаних не за рахунок кредиту (позики) банку, одночасно надається інше постійне жиле приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду, а його відсутність є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення. Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц та від 05 червня 2019 року у справі № 643/18788/15-ц.
З огляду на те, що у справі, яка переглядається, квартира АДРЕСА_1, що є предметом договору іпотеки, придбана відповідачем ОСОБА_1, яка є майновим поручителем і не є позичальником коштів, тобто не за рахунок кредиту, отриманого ТОВ "Паперовий змій", то відсутні передбачені законом підстави для виселення відповідачів з квартири, що є предметом іпотеки, без надання їм іншого постійного жилого приміщення.
Висновки суду щодо незаконності реєстрації малолітнього ОСОБА_3 у спірній квартирі помилкові, оскільки останній є сином відповідача ОСОБА_2, яка мешкає і зареєстрована у квартирі із 30 вересня 2003 року, а відтак, з урахуванням вимог частини четвертої статті 29 ЦК України, яка вказує, що місцем проживання малолітнього до 10-ти років є місце проживання його батьків, реєстрація ОСОБА_3 за місцем проживання і реєстрації матері є правомірною. ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2, після укладення договору іпотеки і був зареєстрований у квартирі 27 грудня 2014 року, а відтак його реєстрацію у спірній квартирі після народження неможливо розцінити як зловживання правом матір`ю шляхом зміни місця реєстрації.
Тому виселення відповідачів з іпотечної квартири може бути здійснено лише з одночасним наданням іншого постійного жилого приміщення, яке має бути вказане в рішенні суду. Водночас банком заявлені вимоги про виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення. За таких обставин відсутні передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" про виселення відповідачів із спірної квартири без надання їм іншого постійного жилого приміщення, що переслідує легітимну мету у розумінні статті 8 Конвенції. Тому виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення і забезпечення реалізації встановлених законом житлових прав порушує вимоги статті 8 Конвенції, оскільки не здійснюється "згідно із законом" та не може розглядається як "необхідне в демократичному суспільстві".
Аргументи учасників справи
У червні 2022 року ПАТ АБ "Укргазбанк" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову. Стягнути з відповідачів судові витрати за подання касаційної скарги.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що в листопаді 2018 року представником АБ "Укргазбанк" подано заяву про залучення до участі у справі співвідповідача ОСОБА_4, яку обґрунтовано фактом встановлення 26 вересня 2018 року в рамках виконавчого провадження з примусового виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 грудня 2012 року у справі № 2/471/12 обставини реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_4 - 11 грудня 2017 року. Протокольною ухвалою від 07 листопада 2018 року (т. 1, а. с. 134) суд першої інстанції відмовив у задоволенні указаної заяви. В контексті позовних вимог про виселення захист прав Банку, як позивача, ефективний спосіб захисту є можливим лише у випадку одночасного виселення всіх осіб, що зареєстровані в житловому приміщенні. А тому суди порушили частину першу статті 51 ЦПК України.
Як підставу для відмови в задоволенні позовних вимог Банку про виселення відповідачів без надання їм іншого житлового приміщення, апеляційний суд послався на висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 у справі № 753/12729/15-ц, про те, що громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, придбаних не за рахунок кредиту (позики) банку, одночасно надається інше постійне жиле приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду, а його відсутність є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення. Наявні правові підстави для відступу від вказаного правового висновку, оскільки стаття 40 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку, або договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя. До спірних правовідносин підлягає застосуванню саме стаття 40 Закону України "Про іпотеку". Вказана стаття спеціального закону має пріоритет у застосуванні до спірних правовідносин перед статтею 190 ЖК УРСР. Отже, оскільки стаття 40 Закону України "Про іпотеку" не передбачає виселення з предмету іпотеки в залежність від його придбання за кредитні кошти, то суд апеляційної інстанції, керуючись вказаною постановою Великої Палати Верховного Суду, неправильно застосував частину другу статті 109 ЖК УРСР до спірних правовідносин та, як наслідок, ухвалив помилкове рішення про відмову у задоволенні позову.
Межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права; суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18; відступлення від висновку щодо застосування частини другої статті 109 ЖК України викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц).
Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2023 року доповнення до касаційної скарги ПАТ АБ "Укргазбанк" на постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року залишено без розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 29 травня 2007 року між ВАТ "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк", і ТОВ "Паперовий змій" укладено кредитний договір № 95, згідно якого Банк надав товариству кредит у вигляді невідновлювальної відкличної кредитної лінії з загальним лімітом 5 500 000 грн на поповнення обігових коштів підприємства строком на 24 місяці, з кінцевим терміном повернення не пізніше 29 травня 2009 року, а позичальник зобов`язався повернути отриманий кредит та сплатити проценти за користування коштами.
На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між Банком і ОСОБА_1 31 травня 2007 року укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_1 передала в іпотеку Банку належну їй квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 грудня 2012 року у справі № 2-471/12 в рахунок погашення заборгованості в розмірі 13 412 856,36 грн за укладеним з ТОВ "Паперовий змій" кредитним договором № 95 від 29 травня 2007 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом її продажу на прилюдних торгах з початковою ціною продажу предмета іпотеки, визначеною суб`єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження.
Печерським районним судом м. Києва 17 лютого 2014 року видано виконавчий лист № 2-471/12.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України від 08 квітня 2014 року відкрито виконавче провадження ВП № 42848918 з примусового виконання виконавчого листа № 2-471/12. При проведенні виконавчих дій встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1, на яку звернуто стягнення, зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2 та онук власниці квартири ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно довідок про реєстрацію місця проживання в квартирі зареєстровані: ОСОБА_1 - з 19 грудня 2016 року, ОСОБА_2 (дочка) - з 30 вересня 2003 року, ОСОБА_3 (онук) - з 27 грудня 2014 року.
ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до п. 3.4.3. Іпотечного договору від 31 травня 2007 року іпотекодавець має право виключно за письмовою згодою іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування. Іпотекодержатель ПАТ АБ "Укргазбанк" згоди на проведення реєстрації малолітнього ОСОБА_3 в квартирі не надавав.
Постановою державного виконавця від 22 березня 2017 року виконавче провадження № 42848918 з примусового виконання виконавчого листа
№ 2-271/12 закрито, а виконавчий лист повернуто стягувачу ПАТ АБ "Укргазбанк" з підстави ненадання Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією згоди на виселення з предмета іпотеки малолітньої особи - ОСОБА_3
12 січня 2018 року позивач надіслав ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка одночасно є законним представником малолітнього ОСОБА_3, вимогу про виселення, в якій повідомив про наявність рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки та просив відповідачів протягом місяця добровільно звільнити приміщення, яка відповідачами не виконана.
Позиція Верховного Суду
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).