Постанова
Іменем України
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 759/22943/21
провадження № 61-4855св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 лютого 2022 року у складі судді Горбенко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Коцюрби О. П., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся о суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користуватися жилим приміщенням та виселення.
Позов мотивований тим, що відповідно до ордеру на жиле приміщення серії № 1043 від 04 липня 1992 року, виданого на підставі розпорядження виконавчого комітету Жовтневої районної Ради народних депутатів, ОСОБА_1 отримав у користування службове житло - однокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 16,56 кв. м. Відповідно до вказаного ордеру у графі "склад сім`ї": наймач - позивач ОСОБА_1, син - ОСОБА_3 та дружина - ОСОБА_5
28 липня 1990 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено шлюб, від якого народилося двоє дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Указаний шлюб розірвано 29 серпня 2003 року (актовий запис № 823). Тому станом на час подання позову ОСОБА_2 не є членом сім`ї наймача. Вона не проживає в квартирі понад три роки, зі слів сусідів створила нову сім`ю та проживає з іншим чоловіком.
Сини ОСОБА_3 і ОСОБА_4 чинять позивачу перешкоди у користуванні житловим приміщенням, ображають його, неодноразово завдавали тілесних ушкоджень. Також посилався на те, що протягом тривалого часу в квартирі також не проживає молодший син - ОСОБА_4, а від сусідів йому відомо, що старший син - ОСОБА_3 також систематично та надовго залишає місце свого постійного проживання, вживаючи алкогольні напої та наркотичні речовини, що підтверджується актами про встановлення факту не проживання.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 листопада 2020 року було задоволено його позов щодо вселення його у житлове приміщення з наданням комплекту ключів від вхідних дверей квартири, зобов`язано відповідачів не чинити перешкод у користуванні житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, добровільно зазначене рішення суду відповідачі не виконують, тому він вимушений звернутися до суду з цим позовом.
Просив суд визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 та виселити їх без надання іншого житла.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 01 лютого 2022 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та їх виселення.
Суд першої інстанції виходив з того, що виселення колишніх членів сім`ї, у зв`язку з припиненням сімейних відносин з власником квартири, не позбавляє останніх права користування займаним приміщенням та не є підставою для виселення з цього жилого приміщення. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відповідачі руйнують чи псують жиле приміщення, використовують його не за призначенням або систематично порушують правила співжиття. Позивач сам зазначає в позові, що відповідачі тривалий час не проживають в спірній квартирі, що суперечить іншим його доводам про факти систематичного порушення правил співжиття визначених статтею 116 ЖК України. Інших доказів щодо фактів, які покладені в обґрунтування позову позивачем до суду не надано.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 лютого 2022 року змінено, викладено мотивувальну частині рішення в редакції цієї постанови.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення не було взято до уваги, що вказане житлове приміщення надавалося ОСОБА_1 як службове житло на час роботи в ЖКК ДСК-3. При зверненні до суду з позовною заявою позивач не надав доказів та не повідомив суду правовий статус спірного житлового приміщення, що унеможливлює здійснення перевірки правомірності звернення до суду з вимогами в частині виселення відповідачів. Крім того, слід визнати помилковими посилання суду першої інстанції в рішенні як правового обґрунтування доводів позивача на положення статей 405, 406 ЦК України, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності позивачу у справі.
Крім того, судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що звертаючись з позовом ОСОБА_1 заявив взаємовиключні вимоги щодо відновлення його порушених прав - визнання осіб такими що втратили право користування спірним житлом та виселення. Позивач ставить питання про виселення осіб, які фактично в спірній квартирі не проживають.
Посилаючись на положення статті 116 ЖК УРСР, позивач належних та допустимих доказів на підтвердження обставин систематичного порушення відповідачами правил співжиття, які роблять неможливим для нього проживання з ними в одній квартирі не надав, як і доказів того, що раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтування правових підстав відмови щодо інших підстав, за яких суд першої інстанції вважав за необхідне відмовити позивачу у задоволенні вимог щодо визнання осіб такими, що втратили право користування та виселення (з урахуванням норм ЦК України, СК України). Тому враховуючи пункт 2 частини першої статті 374 ЦПК України судове рішення підлягає зміні з зазначених підстав шляхом викладення мотивувальної частини рішення суду першої інстанції в редакції цієї постанови.
Аргументи учасників справи
У квітні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив рішення судів скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що він довів належними та допустимими доказами факт не проживання відповідачів у спірному жилому приміщенні строком - понад шість місяців згідно статті 71 ЖК України. Суди не відхилили його письмові докази (два акти про не проживання відповідачів № 31 від 10 березня 2021 року та № 214 від 29 вересня 2021 року) та не спростували їх, що свідчить про їх належність та допустимість. Він пояснював судам відомі йому причини відсутності відповідачів за місцем проживання протягом понад шість місяців: відсутність колишньої дружини ОСОБА_1 пояснюється створенням нею нової сім`ї та переїздом до нового чоловіка на інше місце проживання. Стосовно інших відповідачів - їхня відсутність обумовлена вибуттям з місця реєстрації на невідоме йому інше місце проживання. Чинне законодавство не вимагає від нього встановлення точного місця проживання відповідачів. До предмету доказування у цьому випадку входять докази, які доводять факт безперервної відсутності відповідачів за місцем свого проживання у конкретний період. Такі докази ним було надано, однак суди не надали їм належної оцінки. За таких обставин суди безпідставно відмовили йому у визнанні відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням на підставі статті 71 ЖК України.
У позові, як на доказ "систематичного порушення правил співжиття" (згідно вимог статті 116 ЖК України) він зазначав, що факт вчинення йому перешкод у користуванні житловим приміщенням відповідачами було встановлено в судовому порядку. Відповідачі відмовилися добровільно виконувати рішення суду, що свідчить про факт систематичного та триваючого порушення (яке триває на час подання касаційної скарги). Відмовляючи йому у задоволенні позовної вимоги про виселення суди не взяли до уваги, що передбачені статтею 116 ЖК України заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання - це застарілі (архаїчні) способи впливу на наймача, які на сьогодні не застосовуються. Таким чином обставини в частині "систематичних порушень відповідачами правил співжиття" є преюдиційними фактами. Окрім цього, як на підставу неможливості проживання з відповідачами у одному приміщенні він також посилався на факт заподіяння йому тілесних ушкоджень ОСОБА_3, ОСОБА_4 (докази звернення до правоохоронних органів наявні у матеріалах справи), а також на невідповідність займаної площі кількості зареєстрованих осіб та факт розірвання шлюбу з ОСОБА_2 .
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13, від 10 грудня 2019 року у справі № 910/6356/19).
Ухвалою Верховного Суду від 21вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_1 на підставі ордеру серії № 1043 від 04 липня 1992 року надано службове житлове приміщення - квартира АДРЕСА_2 .
Згідно відповіді КП Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" за № 062/14 -5038(И-2020) від 25 травня 2020 року реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 відсутня.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 листопада 2020 року у справі № 759/13365/20 задоволено позов, вселено ОСОБА_1 у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 з наданням комплекту ключів від вхідних дверей квартири; зобов`язано ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
На час звернення до суду з цим позовом матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що рішення суду у справі № 759/13365/20 виконано.
За вказаною адресою зареєстровані відповідачі, але не проживають, що підтверджується копіями актів ЖЕД № 4 (а.с.18-19)