Постанова
Іменем України
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 361/9386/21
провадження № 61-12289св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 та її адвоката Марч Олени Вікторівни на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2022 року в складі судді Василишина В. О. та постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року в складі колегії суддів Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Лапчевської О. С.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.
Позов мотивувала тим, що 21 січня 2016 року прокуратура Київської області повідомила їй про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, в кримінальному провадженні № 42015110130000063, яке направлене до суду з обвинувальним актом 27 липня 2016 року.
Вказувала, що вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 грудня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року та постановою Верховного Суду від 24 липня 2019 року, її виправдано за пред`явленим їй обвинуваченням.
Зазначала, що загалом перебувала під слідством та судом 2 роки 9 місяців та 17 днів, а саме з 21 січня 2016 року (дата повідомлення їй про підозру у вчиненні злочину) і до 06 листопада 2018 року (дата постановлення ухвали Київським апеляційним судом). З урахуванням того, що ухвала суду апеляційної інстанції оскаржена прокуратурою до Верховного Суду, загальний період переслідування позивачки тривав 3 роки 6 місяців і 5 днів.
Вважає, що їй завдано моральної шкоди, яка полягає у тому, що через незаконні дії органів досудового слідства та прокуратури, нехтування вимог кримінально-процесуального законодавства, залишення без розгляду її численних клопотань, їй була пред`явлена необґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому позивачка була змушена весь свій час витрачати на доведення своєї невинуватості, спростування безпідставних звинувачень і відновлення справедливості. Все це негативно вплинуло на відносини ОСОБА_1 з оточуючими, вона перестала виходити на вулицю. Крім того, наслідком незаконного кримінального переслідування стало і звільнення позивачки з роботи. Протягом шести років вона не могла влаштуватися на іншу роботу, оскільки притягалася до кримінальної відповідальності. Лише у липні 2020 року їй видано довідку МВС серії ІІА № 1822089 про те, що станом на 04 липня 2020 року вона до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.
Як на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, позивачка послалась на висновок експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 276/2768/21-27 від 10 вересня 2021 року, за змістом якого ОСОБА_1 з психологічної точки зору завдано моральної шкоди, а рекомендована сума грошової компенсації заподіяної моральної шкоди може дорівнювати грошовому еквіваленту 540 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом.
Вказувала також, що їй заподіяно майнову шкоду, яка полягає у витратах на юридичну допомогу, проїзд, оплату житлово-комунальних послуг, проведення експертизи, у втратах заробітної плати та несплачених платежах на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
ОСОБА_1 просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України 2 921 334,77 грн у рахунок відшкодування майнових збитків та 3 240 000 грн на відшкодування моральної шкоди та зобов`язати відповідача виплатити вказані суми шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2022 року позов задоволено частково:
стягнуто за рахунок коштів державного бюджету з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди;
у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;
стягнуто з Державної казначейської служби України на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з урахуванням того, що позивачку виправдано за пред`явленим їй обвинуваченням, а також часу перебування її під слідством і судом й обсягу заподіяних їй моральних страждань, наявні підстави для відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.
Місцевий суд критично оцінив наданий позивачкою висновок експерта в частині визначення розміру завданої ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки наведені у висновку розрахунки грошової компенсації за спричинену моральну шкоду є лише науково-практичною рекомендацією для визначення характеру та ступеня моральних страждань з урахуванням індивідуально-особистих властивостей позивачки і суб`єктивних наслідків зазначеної ситуації.
Суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення майнової шкоди, оскільки витрати, які понесла позивачка, не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з розслідуванням та розглядом кримінального провадження, відкритого щодо неї.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що держава в особі органів, що здійснювали оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування і дізнання стосовно позивачки, та органів прокуратури до участі в справі залучена не була, в зв`язку з чим указані органи не мали можливості ознайомитися з усіма доказами, наданими позивачкою, відповісти та заперечити на них. Оскільки позивачка пред`явила позов про відшкодування моральної шкоди до неналежного відповідача, то апеляційний суд констатував, що висновок місцевого суду про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди є помилковими.
Щодо позовних вимог про стягнення майнової шкоди, то колегія апеляційного суду вважала, що положеннями статті 12 Закону № 266/94-ВР визначено, що повноваженнями на прийняття рішення про відшкодування майнової шкоди наділений лише той орган досудового слідства, прокуратури чи суду, який приймав остаточне рішення в кримінальному провадженні. При цьому позивачка вказаного порядку не дотрималась.
Аргументи учасників справи
У серпні 2023 року ОСОБА_1 та її представник адвокат Марч О. В. подали до Верховного Суду касаційні скарги на вказані судові рішення та просили їх скасувати як такі, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. При цьому ОСОБА_1 просить справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд, а її адвокат - ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційні скарги мотивували тим, що суд першої інстанції, дійшовши висновку про доцільність відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000 грн, жодним чином свій висновок не мотивував, а також стягнув суму, яка є меншою від мінімально гарантованого чинним законодавством розміру компенсації за час незаконного перебування особи під слідством та судом. Апеляційний суд зробив помилковий висновок про пред`явлення позову про відшкодування моральної шкоди до неналежного відповідача, адже відповідачем у цій категорії справ є саме держава, а не правоохоронні органи, діями яких позивачка обґрунтовувала порушення своїх прав. На переконання позивачки держава в спірних правовідносинах діє через уповноважений орган ДКСУ, яка здійснює безспірне списання бюджетних коштів. Посилалися також на те, що місцевий суд при відмові у відшкодуванні майнових збитків не мотивував свій висновок про відмову в стягненні коштів, витрачених позивачкою на правничу допомогу в кримінальному провадженні. Вважають, що апеляційний суд зробив помилковий висновок про порушення позивачкою порядку звернення за відшкодуванням майнової шкоди, оскільки така вимога пред`явлена позивачкою саме до Броварського міськрайонного суду Київської області, тобто органу, який ухвалив виправдувальний вирок.
У вересні 2023 року ДКСУ подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Відзив мотивувало тим, що апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для відшкодування моральної та майнової шкоди позивачці.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
При перегляді в касаційному порядку судових рішень суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2023 року:
касаційні скарги ОСОБА_1 та її адвоката Марч О. В. у частині посилання на постанову Верховного Суду від 24 липня 2023 року в справі № 766/5551/17 повернуто особам, які їх подали;
відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами в частині посилання на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі від 06 вересня 2023 року Верховний Суд указав, що: " ОСОБА_1 та її адвокат Марч О. В. зазначають, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 686/23731/15-ц, від 20 листопада 2018 року в справі № 5023/10655/11, від 21 серпня 2019 року в справі № 761/35803/16-ц, від 18 грудня 2019 року в справі № 688/2479/16-ц, від 25 березня 2020 року в справі № 641/8857/17, від 08 лютого 2022 року в справі № 201/10234/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України)".
У вересні 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.