Постанова
Іменем України
12 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 938/275/23
провадження № 61-11286св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О.,
Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області,
третя особа - Державна казначейська служба України;
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 01 травня 2023 року у складі судді Чекан Н. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 червня 2023 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Василишин Л. В., Максюти І. О.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФ України в Івано-Франківській області), третя особа - Державна казначейська служба України (далі - ДКС України), про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 300/1410/20 визнано протиправною відмову ГУ ПФ України в Івано-Франківській області в перерахунку щомісячного ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області від 03 березня
2020 № 171, зобов`язано ГУ ПФ України в Івано-Франківській області здійснити як судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області від 03 березня 2020 року № 171, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. Унаслідок протиправних дій за період із 19 лютого 2020 року до січня 2021 року він не отримав 310 855,34 грн щомісячного довічного грошового утримання, яке нараховано пенсійним органом на виконання рішення суду.
Згідно з листом ГУ ПФ України в Івано-Франківській області від 05 лютого 2021 року № 0900-0305-8/4332 пререрахунок коштів проводитись не буде, оскільки відсутні бюджетні асигнування та нарахована сума боргу може бути виплачена лише при наявності додаткового фінансування з державного бюджету.
Факт протиправних дій пенсійного органу щодо перерахунку грошового утримання встановлений рішенням суду, у результаті цих дій ним не отримано 310 855,34 грн грошового утримання.
Унаслідок зазначених протиправних дій щодо відмови у перерахунку щомісячного грошового утримання він зазнав негативних емоцій та погіршення стану здоров`я, тобто йому завдано моральну шкоду, яку оцінює в розмірі 22 000,00 грн.
Позивач просив стягнути з ГУ ПФ України в Івано-Франківській області на його користь 310 855,34 грн невиплаченого грошового утримання та 22 000,00 грн моральної шкоди.
Короткий ухвали рішення суду першої інстанції
Ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від
01 травня 2023 року ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі № 938/275/23 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
позивач просить стягнути майнову шкоду - недоотримані кошти щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 310 855,34 грн за період з 19 лютого 2020 року до січня 2021 року та моральну шкоду, завдану протиправною бездіяльністю, нехтуванням вимог законів і тривалим необґрунтованим невиконанням судового рішення, у розмірі 22 000,00 грн. Відповідачем є ПФ України - суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, тобто уповноважений здійснювати нарахування і виплату пенсії позивачу;
тобто за вказаною позовною вимогою між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії позивачу;
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 березня 2020 року у справі № 757/63985/16 (провадження №14-556цс19) звернула увагу, що слід розрізняти вимоги щодо стягнення недоотриманої суми пенсії (борг за пенсійними виплатами) та стягнення компенсації втрати частини доходів через порушення строків їх виплати. Зокрема, справі № 676/1557/16-ц (провадження № 14-197 цс 19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки відповідач (Кам`янець-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області) вже погасив борг за пенсійними виплатами позивачу, а ця справа стосується захисту права позивача на компенсацію, зумовлену простроченням виплати пенсії належного розміру, тобто позовні вимоги пов`язані з відшкодуванням шкоди та заявлені без вимоги вирішити публічно-правовий спір, то такий спір необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства. Натомість спір у справі (№ 757/63985/16) стосовно недоотриманої суми пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства;
таким чином, у порядку адміністративного судочинства Івано-Франківським окружним адміністративним судом підлягає розгляду позов ОСОБА_1 до ГУ ПФ України в Івано-Франківській області, третя особа - ДКС України, про стягнення матеріальної шкоди у вигляді в недоотриманої суми щомісячного довічного грошового утримання судді та моральної шкоди за рахунок бюджетних асигнувань.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 15 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 01 травня 2023 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
предметом спору у цій справі є недоотримана позивачем сума пенсії, яка нараховується й виплачується в установленому законом порядку. При цьому, посилання у позовній заяві на положення статті 22 ЦК України не змінює суті спору, оскільки він стосується саме розміру виплачуваної пенсії;
відповідачем у справі є орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, Управління Пенсійного фонду України, яке здійснює нарахування і виплату пенсії позивачу;
тобто між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу утримання з пенсії, тобто спір щодо розміру виплачуваної пенсії;
спір стосовно недоотриманої суми пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин, за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства;
ураховуючи суть та суб`єктний склад спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказаний спір належить до юрисдикції адміністративних судів;
суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позовні вимоги пов`язані з відшкодуванням шкоди та заявлені без вимоги вирішити публічно-правовий спір, оскільки такий спір уже був предметом розгляду та за його результатом ухвалено рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 300/1410/20, оскільки у цій справі спір виник між позивачем та органом ПФ України як органом виконавчої влади, який у спірних правовідносинах безпосередньо реалізує надані законодавством владні управлінські функції про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати, тому є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Аргументи учасників
У липні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу і постанову судів попередніх інстанцій, передати справу на новий розгляд.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що у справі № 300/1410/20 уже був вирішений публічно-правовий спір і на його виконання пенсійним органом у добровільному порядку проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року та нараховано доплату на суму 310 855,34 грн за період із 19 лютого 2020 року до січня 2021 року. Разом з тим пенсійний орган зазначає, що виплатити цю суму доплати не може, оскільки довічне грошове утримання судді виплачується за рахунок коштів державного бюджету, а не пенсійного фонду, тому така виплата можлива лише при додатковому фінансуванні із державного бюджету. З наведеного випливає, що внаслідок протиправних дій пенсійного органу щодо відмови у перерахунку щомісячного грошового утримання, що встановлено судовим рішенням, йому завдана матеріальна шкода в розмірі 310 855,34 грн, яка складається із заборгованої виплати щомісячного грошового утримання судді за період з 19 лютого 2019 року до 01 січня 2021 року, яка нарахована органами ПФ України на виконання судового рішення. Оскільки ця шкода завдана протиправними діями державного органу, то вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави. Підставами і предметом його позовних вимог було не стягнення компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати, а стягнення із суб`єкта владних повноважень матеріальної і моральної шкоди, завданої ним унаслідок протиправних дій, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили при вирішенні публічно-правового спору в порядку адміністративного судочинства. Тобто суд апеляційної інстанції не взяв до уваги підстави і предмет його позовних вимог. Суди попередніх інстанцій не врахували, що якщо позовні вимоги пов`язані з відшкодуванням шкоди та заявлені без вимоги вирішити публічно-правовий спір, то такий спір необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства.
Від ГУ ПФ України в Івано-Франківській області надійшов відзив, мотивований законністю та обґрунтованістю оскаржених судових рішень.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 686/23445/17 (провадження № 14-162цс19) зазначено, що: "Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ. У справі "Сокуренко і Стригун проти України" ЄСПЛ указав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі "Занд проти Австрії" ("Zand v. Austria", заява № 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" ("Sokurenko and Strygun v. Ukraine", заяви № 29458/04 та № 29465/04,§ 24). Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції".