ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2023 року
м. Київ
cправа № 902/1046/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Міщенко І. С.,
за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,
представників учасників справи:
Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці - Єзерської О. С.,
Вінницької міської ради - Мичківського І. П.,
Міністерства оборони України - Москаленка А. О., Чернецького Р. В.,
Релігійної громади Великомученика Георгія Побідоносця Української Православної Церкви - Осколкова І. Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги Вінницької міської ради та Релігійної громади Великомученика Георгія Побідоносця Української Православної Церкви
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023
(судді Бучинська Г. Б., Василишин А. Р., Грязнов В. В.)
за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці
до Вінницької міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство оборони України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Релігійна громада Великомученика Георгія Побідоносця Української Православної Церкви,
про визнання права користування земельною ділянкою.
ВСТАНОВИВ:
1. Історія справи
1.1. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці (далі - КЕВ, позивач) звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Вінницької міської ради (далі - Міськрада, відповідач) про визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 1,25 га.
1.2. На обґрунтування позову вказав, що Міськрада на неодноразові звернення позивача не надала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки орієнтовною площею 1,25 га, не визнаючи тим самим право постійного користування цією земельною ділянкою за позивачем.
1.3. За відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України про передачу земельної ділянки військового містечка № 25 (його частини) Міськраді остання не мала повноважень розпоряджатися землями оборони та приймати щодо неї рішення. Натомість КЕВ є законним землекористувачем такої земельної ділянки на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької обласної ради депутатів трудящих від 28.12.1948 № 116-024.
1.4. Протокольними ухвалами від 22.11.2022 та 24.01.2023 господарський суд залучив до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство оборони України (на стороні позивача) (далі - МОУ, третя особа-1) та Релігійну громаду Великомученика Георгія Побідоносця Української Православної Церкви (на стороні відповідача) (далі - Громада, третя особа-2).
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. На підтвердження права користування спірною земельною ділянкою позивач посилається на пункт 4 рішення Звуженого виконкому Вінницької обласної Ради депутатів трудящих від 28.12.1948 № 116-024 "Об уточнении границ землепользования Министерства Вооруженных Сил в г. Винница". В пункті 4 зазначеного рішення вказано, що межі землекористування до окремих будівель, залишених в користуванні КЕВ згідно доданого списку, встановити відповідно до генпланів, доданих до актів комісії від 27-28 вересня 1948 року і 29 вересня 1948 року.
2.2. Позивач ідентифікує спірну земельну ділянку, вказуючи її розташування за адресою: АДРЕСА_1, та надаючи копію свідоцтва, індексний номер 35596717, про право власності на нерухоме майно за такою адресою на об`єкт нерухомого майна "будівля, центр культури". За змістом свідоцтва про право власності будівля загальною площею 5147,7 м2 перебуває у власності держави в особі МОУ.
2.3. Відповідно до індивідуальної картки № 8 обліку земельної ділянки (додаток 2 до Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України) за адресою: АДРЕСА_1, розташовано "60 - Будинок офіцерів". Разом з цим зазначено про відведення у 1931 році у постійне користування МОУ земельної ділянки площею 1,2500 га, що підтверджено рішенням Вінницького ОВК від 24.12.1948 № 116-024.
2.4. Відповідно до розпорядження від 01.04.1993 № 293 виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів "Про створення комісії по інвентаризації земель, що знаходяться в користуванні Міністерства оборони України в межах міста Вінниці" проведено інвентаризацію, за результатами якої складено акт інвентаризації земель МОУ на території м. Вінниці, в якому зазначено, що на час проведення інвентаризації в користуванні гарнізонного Будинку офіцерів знаходилось всього 1,25 га земель, в тому числі в постійному користуванні 1,25 га.
2.5. Листом від 21.03.2007 № 220/1186, адресованим Вінницькому міському голові Гройсману В. Б., МОУ підтвердило готовність до передачі земельної ділянки площею 0,1745 га за адресою: м. Вінниця, площа Перемоги, 1 (біля гарнізонного Будинку офіцерів) для будівництва Храму Святого Великомученика Георгія Побідоносця Української Православної Церкви за умови прийняття рішення Міськрадою стосовно виділення рівноцінної земельної ділянки у м. Вінниці з метою будівництва житла для військовослужбовців.
2.6. Рішенням Міськради від 19.06.2007 № 1124 затверджені проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1, розроблений Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру на замовлення Громади, та вирішено:
- зарезервувати для МОУ рівноцінну земельну ділянку площею 0,1745 га для будівництва багатоквартирного жилого будинку в мікрорайоні "Східний" передбаченої під будівництво І-ої черги;
- передати Громаді в оренду земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_1, площею 0,1745 га для громадських потреб (будівництво та експлуатація Храму Св. ВМЧ. Георгія Побідоносця та благоустрою прилеглої території) за рахунок земель МОУ терміном на 10 років.
2.7. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, територіальною громадою м. Вінниці в особі Міськради як власником передано Громаді (код ЄДРПОУ 35200322) на праві постійного користування дві земельні ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, із них:
- земельну ділянку, кадастровий номер 0510100000:01:037:0216, площею 0,3843 га (підстава для державної реєстрації - рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 1313, виданий 23.08.2018, видавник: Міськрада);
- земельну ділянку, кадастровий номер 0510136300:01:037:0060, площею 0,1745 га (підстава для державної реєстрації - рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 2280, виданий 27.02.2009, видавник: Міськрада).
2.8. Вважаючи, що за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України про передачу земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 (його частини) на АДРЕСА_1, площею 1,25 га Міськраді, остання не мала повноважень розпоряджатися землями оборони та приймати щодо неї рішення, КЕВ просить визнати за державою в його особі право постійного користування земельною ділянкою орієнтовною площею 1,25 га з цільовим призначенням - землі оборони за адресою: АДРЕСА_1.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. Господарський суд Вінницької області рішенням від 27.03.2023 відмовив у задоволенні позову.
3.2. Зазначив, що:
- рішення від 28.12.1948 № 116-024, акт інвентаризації земель МОУ та експлікації не можуть бути прямими доказами щодо права користування МОУ спірною земельною ділянкою, оскільки її не ідентифікують (відсутня сукупна ідентифікація земельної ділянки за параметрами, площею та адресою розташування);
- за змістом позову КЕВ одночасно оспорює і правомірність користування Громади сформованими земельними ділянками площею 0,1745 га (кадастровий номер 0510136300:01:037:0060) та площею 0,3843 га (кадастровий номер 0510100000:01:037:0216). У межах цієї справи КЕВ не заявляв клопотання про залучення до участі у справі Громади як співвідповідача, хоча фактично оспорює право користування вказаної особи на дві земельні ділянки загальною площею 0,5588 га, які зареєстровані за Громадою на праві постійного користування. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
3.3. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 10.07.2023 скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позов.
3.4. Вказав, що матеріали справи підтверджують право КЕВ на постійне користування земельною ділянкою площею 1,25 га. Зазначив, що такий спосіб захисту, як визнання права користування земельною ділянкою, є ефективним та таким, що відповідає статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у цих правовідносинах, оскільки надасть КЕВ можливість розпочати виготовлення технічної документації із землеустрою на спірну земельну ділянку. До того ж позовних вимог до Громади КЕВ не заявляв, а тому склад відповідачів у справі визначено у відповідності до норм процесуального законодавства.
4. Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх обґрунтування
4.1. 08.08.2023 Міськрада подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 (повний текст складений 21.07.2023), в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
4.2. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 16.12.2020 у справі № 278/1258/16-ц, від 25.11.2020 у справі № 233/1950/19, від 17.10.2018 у справі № 127/12561/16-ц, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 905/386/18, від 13.10.2020 у справі № 640/22013/18 щодо того, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.
4.3. Скаржник також зазначає, що КЕВ не надав належних та допустимих доказів щодо належності спірної земельної ділянки до земель оборони.
4.4. 09.08.2023 Громада також подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
4.5. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції прийняв судове рішення без урахування висновку щодо застосування пункту "а" частини першої статті 13, частини першої статті 80, частини другої статті 84 ЗК України, пункту 5 статті 116 Конституції України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 910/23064/16. Зокрема, в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували правовий статус земельної ділянки, як-то, державний акт на право постійного користування або договір оренди земельної ділянки, які б свідчили про наявність у КЕВ права, яке він просить визнати за собою в судовому порядку.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. КЕВ та МОУ подали відзиви на касаційні скарги, в яких просять залишити без змін оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції, а касаційні скарги залишити без задоволення.
5.2. Громада надала додаткові пояснення.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю - доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та запереченнях на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
6.2. Як встановили суди, КЕВ 29.01.2020 звернувся до Міськради із заявою про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України у військовому містечку, що знаходиться на території Міськради.
6.3. Листом від 20.03.2020 № 01-00-010-15231 Міськрада повідомила, що на земельній ділянці, яка зазначена КЕВ у зверненні, вже є сформовані земельні ділянки 0510100000:01:037:0216 та 0510136300:01:037:0060.
6.4. КЕВ вважає, що судове рішення про задоволення позовної вимоги про визнання його права користування земельною ділянкою відповідає належному способу захисту його прав.
6.5. Суд апеляційної інстанції погодився з доводами КЕВ, виходячи з того, що законодавством урегульовано особливий механізм оформлення земельних ділянок, речові права на які у встановленому порядку набуто до 2004 року, з метою здійснення державної реєстрації та обліку таких земельних ділянок, а також речових прав на них. Зазначив, що в силу пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" в системному зв`язку з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" оформлення таких земельних ділянок за їх власниками (користувачами) відбувається шляхом надання органом місцевого самоврядування дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) виключно за заявами власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).
6.6. Тому, на думку суду апеляційної інстанції, оформлення права на земельну ділянку КЕВ може бути здійснено лише за наявності рішення Міськради про надання дозволу на виготовлення технічної документації. Оскільки Міськрада уникає вирішення заяв КЕВ про надання дозволу на виготовлення технічної документації з підстав заперечення прав КЕВ, обраний КЕВ спосіб захисту шляхом визнання права слід вважати належним і таким, що відповідає статті 152 ЗК України, та ефективним.
6.7. Колегія суддів не погоджується з цими висновками виходячи з такого.
Щодо способів захисту прав та інтересів судом
6.8. Способи захисту прав та інтересів визначені, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтею 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Відповідні переліки не є вичерпними, так, відповідно до статті 20 ГК України права та законні інтереси можуть бути захищені іншими способами, передбаченими законом.
6.9. За частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:
а) визнання прав;
б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
в) визнання угоди недійсною;
г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;