ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/22026/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Багай Н. О., Берднік І. С.,
за участю секретаря судового засідання - Денисюк І. Г.
розглянувши у закритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 (суддя Плотницька Н. Б.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 (головуючий суддя Тарасенко К. В., судді Іоннікова І. А., Хрипун О. О.)
у справі № 910/22026/21
за позовом заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О. О. Морозова",
третя особа, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість",
про стягнення коштів,
(у судове засідання з`явилися прокурор Толстореброва О. О., представники: позивача - Хлань В. М., відповідача - Степанишина А. В., третьої особи - Шевченко Б.В.)
ВСТУП
1. Учасниками цього спору є заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (далі - прокурор), Міністерство оборони України (далі - позивач, Міноборони) та Державне підприємство "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" (далі - відповідач, Підприємство, ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова").
2. Підприємство, як виконавець, неналежно виконало взяті на себе за державним контрактом зобов`язання в частині термінів виконання робіт та надання звітних документів, у зв`язку з чим прокурор звернувся з позовом про стягнення нарахованої відповідачу суми неустойки (штрафних санкцій та пені).
3. Розглядаючи справу суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення з Підприємства пені і штрафу за порушення термінів виконання робіт, однак позов в цій частині задовольнили частково, зменшивши розмір неустойки на 70 %.
4. Міноборони із вказаним зменшенням не погодилося і звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
5. За викладеного, у даному касаційному провадженні перед Верховним Судом стояло питання правильності застосування судами попередніх інстанцій приписів частини першої статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), тобто норм матеріального права, якими передбачено право суду зменшувати належні до стягнення штрафні санкції.
6. Спрощено це питання можна сформулювати таким чином: "Чи правомірно суди попередніх інстанцій зменшили нарахований Підприємству штраф на 70 % ?".
7. Здійснивши касаційний перегляд судових рішень у цій справі, Верховний Суд констатує правомірність здійснених судами дій, а тому касаційну скаргу Міноборони відхиляє, рішення судів залишає без змін.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
8. Прокурор в інтересах держави в особі Міноборони звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" про стягнення штрафних санкцій.
9. Позовні вимоги обґрунтовані обставинами неналежного виконання Підприємством зобов`язань за державним контрактом про закупівлю послуг, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість и.
Узагальнений зміст і мотиви рішень судів попередніх інстанцій
10. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2023, позов задоволено частково.
11. При вирішенні спору суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за контрактом, а тому визнали частково правомірними та обґрунтованими вимоги прокурора.
12. Водночас місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, врахувавши, що відповідач є стратегічним оборонним підприємством, та має суспільне значення для економіки і обороноздатності держави Україна, особливо в період воєнного стану та захисту від озброєної агресії російської федерації, а також зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів будь-яких негативних наслідків (збитків тощо) для позивача через прострочення відповідачем виконання робіт (надання послуг), та доказів того, що негативні наслідки зазнали будь-які інші учасники господарських правовідносин, на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України зменшив розмір присуджених до стягнення з відповідача пені та штрафу на 70 %.
13. Також, відмовляючи у стягненні штрафних санкцій за порушення терміну погашення попередньої оплати, суд першої інстанції виходив з того, що сторони не передбачили умовами контракту можливість сплати штрафу за порушення терміну погашення попередньої оплати та не визначали його розміру.
Касаційна скарга
14. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Міноборони звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови у стягненні на користь позивача решти заборгованості та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
15. Міноборони в якості підстави касаційного оскарження судових рішень місцевого та апеляційного господарських судів визначає приписи пункту 1 частини другої статті 287 Господарського кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням чого в обґрунтування доводів касаційної скарги вказує, зокрема, на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме положень статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09.06.2022 у справі № 910/8425/19, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, та від 11.07.2023 у справі № 922/1150/22.
16. На переконання скаржника, у судів попередніх інстанцій були відсутні підстави для зменшення штрафних санкцій підприємству оборонно-промислового комплексу за порушення строків виконання договірних (контрактних) зобов`язань з надання послуг оборонного призначення під час спору з Міноборони, що має особливий (спеціальний) статус як центральний орган виконавчої влади, який укладає договори (контракти) не з комерційним інтересом, а для забезпечення обороноздатності держави в цілому та на виконання завдань Збройними Силами України по захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості України під час дії особливого періоду та в умовах правового режиму воєнного стану.
17. При цьому скаржник наголошує, що невиконання чи порушення строків виконання умов державного контракту впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому та на репутацію Міноборони.
Узагальнені доводи інших учасників справи
18. Підприємство і третя особа у справі - Акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість" подали відзиви на касаційну скаргу, в яких не погоджуються з доводами касаційної скарги, вважають їх безпідставними і необґрунтованими, просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
19. Прокурор подав відзив на касаційну скаргу, у якому підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
20. Згідно з частинами першою - другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
21. Судові рішення у справі оскаржуються позивачем з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Щодо суті касаційної скарги
22. Предметом судового розгляду у цій справі є питання стягнення штрафу і пені, нарахованих відповідачу за несвоєчасне виконання ним зобов`язань за контрактом, які суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, визнав обґрунтованою, однак зменшив її на 70 % проти чого заперечує позивач.
23. Зміст доводів касаційної скарги позивача зводиться до тверджень щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій стосовно зменшення штрафу і пені, з урахуванням чого Суд зважає на таке.
24. Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями ГК України та ЦК України.
25. Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
26. Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.
Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
27. Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
28. За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
29. Подібні норми також містить частина третя статті 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положення частини третьої статті 551 ЦК України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.
30. Тобто зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
31. Окрім того, у вирішенні судом про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18 та від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
32. Отже, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
33. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
34. Водночас закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.
35. Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
36. За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
37. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).