ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Воробйової І. А.
щодо ухвали Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 14-109цс23)
за позовом
Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (далі - АБ "Банк Кредит Дніпро") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 25 жовтня 2021 року в складі судді Самсонової В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року в складі колегії суддів:
Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.
Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2023 рокусправу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину п`яту статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
12 вересня 2023 року Велика Палата Верховного суду постановила ухвалу, якою повернула справу № 204/224/21 на розгляд Верховному Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України та виходила з того, що Верховний Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного не обґрунтував наявність у цій справі виключної правової проблеми.
За обставинами справи № 496/3134/19, яка перебувала на розгляді Великої Палати Верховного Суду, комісія за обслуговування кредитної заборгованості включала, зокрема, плату за надання інформації про стан кредиту. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що така комісія є нікчемною і для кваліфікації умови цього договору як оспорюваної чи нікчемної має значення не назва комісії, а її зміст, тобто перелік дій банку, за які він цю комісію передбачив. Вказане однаково стосується й установленої у кредитному договорі у справі
№ 204/224/21 комісії за обслуговування кредиту (підпункти 1.2, 2.1 цього договору), до якої, ймовірно, включена плата за розрахунково-касове обслуговування.
Справи № 496/3134/19 і № 204/224/21 стосуються одного виду банківської комісії - за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), однак, можливо, з різним змістом, виходячи з умов кредитних договорів і УДБО (зокрема з обов`язку позичальниці у справі № 204/224/21 сплатити на користь банку як комісії, так й інші платежі, передбачені відповідним договором (підпунктом 1.1), і включення у його пункті 4 РКО до платежів за додаткові та супутні послуги банку). Питання відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 172/410/21, може вирішити Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, який передав справу № 204/224/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
За таких обставин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необґрунтованість підстав для передачі цієї справи на її розгляд за частиною п`ятою статті 403 ЦПК України, а тому повернула справу на розгляд колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
З висновком, викладеним в ухвалі Великої Палати Верховного Суду
від 12 вересня 2023 року у цій справі не погоджуюся, у зв`язку з чим, відповідно до частини третьої статті 35 ЦПК України, викладаю окрему думку.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, керувався такими міркуваннями.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
18 вересня 2019 року між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2203400016963, відповідно до умов якого банк надає клієнту грошові кошти у розмірі розмірі 114 535,22 грн у тимчасове платне користування на споживчі потреби, строк кредитування 60 місяців з кінцевою датою повернення до 18 вересня 2024 року.
Умовами кредитного договору визначено щомісячну комісію за обслуговування кредиту та процентну ставку за користування кредитом, яка є фіксованою та складає: на строкову заборгованість за кредитом - 0,001 % річних, на прострочену заборгованість - 56 %.
Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі.
Відповідачка належним чином свої зобов`язання не виконала, унаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором № 2203400016963 у розмірі 170 127,34 грн, яка складається з: суми залишку простроченого кредиту -
139 753,63 грн; суми прострочених відсотків - 38,19 грн; суми прострочених комісій - 30 335,52 грн.
Банк надав розрахунок, який містить лише загальну вартість несплаченого кредиту, відсотків та комісії, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми погашеного позичальником тіла кредиту, відсотків та комісії станом на 01 грудня 2020 року.
В умовах угоди про надання кредиту № 2203400016963 не зазначено, що саме входить в структуру плати за обслуговування кредиту, в тому числі не зазначено, чи включає в себе обслуговування кредиту плату за послуги банку, безоплатність яких передбачена Законом України "Про споживче кредитування".
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно із частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.