ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Воробйової І. А.
щодо ухвали Великої Палати Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 278/1646/15-ц (провадження № 14-115цс23)
за позовом
Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості
за касаційними скаргами Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 24 вересня 2021 року у складі судді Татуйка Є. О., постанову Житомирського апеляційного суду від 29 червня 2022 року у складі колегії суддів Миніч Т. І., Трояновської Г. С., Павицької Т. М., та додаткову постанову Житомирського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року, прийняту колегією суддів у тому ж складі.
09 серпня 2023 року колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду передала справу № 278/1646/15-ц на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої частиною четвертої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), зокрема для відступу від висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц, шляхом уточнення особливостей вирішення судом питання відмови в задоволенні позову в частині вимог про дострокове повернення споживчого кредиту.
13 вересня 2023 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, якою повернула справу № 278/1646/15-ц на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України та посилалася на наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, а саме у постанові від 26 травня 2020 року в справі № 638/13683/15-ц.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц зроблено висновок, що частина десята статті 11 зазначеного Закону у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановила обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту (пункти 20, 62 постанови); звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок; якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором (пункти 21, 63 постанови).
Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з часу прийняття нею 26 травня 2020 року постанови у справі № 638/13683/15-ц із висновком щодо застосування частини десятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, яка була чинною до 10 червня 2017 року, цей висновок не застарів, а такі вади тієї постанови, які би зумовлювали потребу відступу від нього, - відсутні. Тому справу № 278/1646/15-ц слід повернути для продовження розгляду до Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої палати Касаційного цивільного суду.
З висновками, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду
від 13 вересня 2023 року в цій справі, не погоджуюся, у зв`язку з чим, відповідно до частини третьої статті 35 ЦПК України, викладаю окрему думку.
У справі, переданій на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ "КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості (постановою Житомирського апеляційного суду від 29 червня 2022 року рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 24 вересня 2021 року залишено без змін).
Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про те, що кредитний договір є договором про надання споживчого кредиту. Суд не встановив факт направлення кредитором боржнику вимоги, передбаченої частиною десятою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів"
(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Тому у позивача не виникло право на дострокове стягнення заборгованості.
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду керувався такими міркуваннями.
Кожна особа має право у порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України).
Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).
Сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову (стаття 16 ЦПК України).
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України).
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України (частина друга статті 1050 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 Закону про захист прав споживачів).
Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункт 23 частини першої статті 1 Закону про захист прав споживачів).
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII "Про споживче кредитування", який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України "Про захист прав споживачів" застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування" (стаття 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній