ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Желєзного І. В.
щодо справи № 9901/198/20 (провадження № 11-66заі23) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправними і скасування рішень
Короткий виклад історії справи
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВККС, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 03 червня 2019 року № 356/ко-19 у частині абзацу третього резолютивної частини щодо визначення порядку набрання чинності цим рішенням;
- визнати протиправним та скасувати протокольне рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання про підтримку рішення ВККС від 03 червня 2019 року № 356/ко-19.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду на підставі частини п`ятої статті 205 та пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач та його представник повторно не прибули в судове засідання без поважних причин та не подали заяви про розгляд справи без їх участі, що свідчить про втрату ними інтересу до розгляду цієї справи. Суд дійшов висновку, що неявка позивача / його представника перешкоджає розгляду справи, оскільки зазначене позбавляє суд можливості встановити всі обставини справи, необхідні для вирішення спору.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що причини, на які посилається представник позивача як на поважні для неприбуття у судове засідання, є неповажними, оскільки з огляду на їх зміст, позивач / представник позивача могли скористатися своїм правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, що засвідчило б зацікавленість позивача у розгляді цієї справи та надало б йому можливість заявляти клопотання про відкладення розгляду справи через відсутність представника відповідача. Однак такої заяви до суду не було подано.
Не погодившись із цим судовим рішенням, адвокат Подосінов А. О. в інтересах ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 березня 2023 року, а справу направити для розгляду до суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
Обґрунтовуючи свою позицію, представник позивача зазначає, що 30 березня 2023 року ним подано до суду першої інстанції клопотання про призначення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із відсутністю повноважного складу відповідача та правової позиції останнього щодо позовних вимог у цій справі, а також його участю у розгляді справи в іншому суді.
Зокрема, представник позивача звертає увагу, що за його участю у судовому засіданні 03 червня 2021 року обговорювалось питання щодо можливості розгляду справи за відсутності представника відповідача. Розгляд справи відкладено на іншу дату з підстав неявки представника відповідача у судове засідання та відсутності його правової позиції щодо цієї справи. Відкладення розгляду справи із вказаних підстав відбувалося також 05 серпня, 22 вересня, 21 жовтня 2021 року та 10 листопада 2022 року. Оскільки підстави, з яких судом першої інстанції постановлялись ухвали про відкладення розгляду справи з червня 2021 року, не змінилися, клопотання від 30 березня 2023 року про відкладення розгляду справи є обґрунтованим, а неявка представника позивача в судове засідання - поважною.
Крім того, представник позивача зазначає, що відповідно до розкладу засідань суду першої інстанції на 30 березня 2023 року на розгляд цієї справи відводилось п`ять хвилин, що свідчить про те, що суд планував вирішити лише організаційне питання щодо можливості її розгляду та не мав на меті здійснювати такий.
На переконання представника позивача, зазначена ним у клопотанні про відкладення судового засідання, призначеного на 30 березня 2023 року, підстава - участь в розгляді іншої справи в Шевченківському районному суді міста Києва є поважною причиною неприбуття до суду для розгляду цієї справи, а відтак помилковим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для його задоволення.
Суть постанови Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду постановою від 05 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнила, ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 березня 2023 року скасувала, а справу направила до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обов`язковою підставою для прийняття ухвали про залишення позову без розгляду є, зокрема, саме повторне неприбуття позивача (якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у судове засідання без поважних причин або неповідомлення про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Велика Палата Верховного Суду підсумувала, що оскільки 26 січня 2023 року судове засідання не відбулось не через неприбуття позивача, а з підстави перебування судді, яка входить до складу колегії, що здійснює розгляд цієї справи, у відпустці, відсутні підстави для ухвалення рішення про залишення позовної заяви без розгляду через повторне неприбуття позивача в судове засідання.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Частиною п`ятою статті 205 КАС України визначено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
Пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Таким чином, залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 205, пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України, можливе виключно за наявності сукупності таких умов:
1) належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання;
2) ненадходження заяви позивача про розгляд справи за його відсутності;
3) неявка позивача в судове (підготовче) засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки;
4) неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача;
5) відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.
Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21 та від 06 квітня 2023 року у справі № 9901/345/21.
Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18 дійшла висновку, що загальнообов`язкові процесуальні правила статті 205 КАС України є свого роду формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них іманентно презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенства права, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права. Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, які спрямовані на те, щоб учасники судового процесу й, зокрема, суд не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті прописують наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження. Частина п`ята цієї статті сконструйована таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду її автору, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду. Логіка цих норм така, що якщо позивач два і більше разів не з`явився в судове засідання на судові виклики, не повідомив причин неявки й не висловив свою позицію щодо можливості розгляду справи без його участі, не постав перед судом і не переконав його у тому, що відповідач щодо нього чинив протиправно чи незаконно, то тоді такими діями він фактично сигналізує про свою нехіть до спору.
Щодо дотримання умов № 1 (належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання) та № 3 (неявка позивача в судове (підготовче) засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки) для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 205, пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України, - належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання та неявка позивача в судове (підготовче) засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки
Відповідно до частини третьої статті 124 КАС України судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється:
1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу;
2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.
Як убачається із матеріалів справи, судові повістки про виклик у судові засідання, зокрема, призначені на 10 листопада 2022 року та 30 березня 2023 року, направлені позивачу на адресу, зазначену у позовній заяві. Представник позивача є зареєстрованим користувачем у системі "Електронний суд", а відтак судові повістки направлялись йому в електронному вигляді.
Згідно із частиною сьомою статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
У цій справі позивач та його представник неодноразово не з`являлись у судові засідання, зокрема:
- 01 жовтня 2020 року (судова повістка вручена позивачу, заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено);
- 10 грудня 2020 року (заявлене клопотання про відкладення розгляду справи задоволено судом);
- 14 січня 2021 року (заявлене клопотання про відкладення розгляду справи задоволено судом);
- 05 серпня 2021 року (заявлене клопотання про відкладення розгляду справи задоволено судом);
- 22 вересня 2021 року (клопотання про відкладення розгляду справи не заявлялись, розгляд справи відкладено у зв`язку з тим, що склад ВККС не сформовано);
- 21 жовтня 2021 року (заявлене клопотання про відкладення розгляду справи задоволено судом);
- 16 грудня 2021 року (заявлене клопотання про відкладення розгляду справи задоволено судом);
- 10 листопада 2022 року (заявлене клопотання про відкладення розгляду справи задоволено судом);
- 26 січня 2023 року (розгляд справи не відбувся у зв`язку із перебуванням судді Блажівської Н. Є. у відпустці);
- 30 березня 2023 року (клопотання про відкладення розгляду справи).
На підставі аналізу матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції судовими повістками викликав позивача в судові засідання, зокрема, призначені на 10 листопада 2022 року; 26 січня та 30 березня 2023 року.
Поштові конверти з повісткою про виклик у ці судові засідання, направлені позивачу, поверталися на адресу суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (на 10 листопада 2022 року), "за закінченням терміну зберігання" (на 26 січня 2023 року), "адресат відсутній за вказаною адресою" (на 30 березня 2023 року).
Відповідно до частини першої статті 131 КАС України учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не повідомляв суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження).
При цьому представник позивача в апеляційній скарзі не оспорює факту повідомлення сторони позивача належним чином про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції, натомість зазначає, що таким безпідставно відмовлено у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи. До того ж подання клопотань про відкладення розгляду справи позивачем / його представником є додатковим підтвердженням їх обізнаності про дату, час та місце розгляду справи.