ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 639/7222/21
провадження № 51-2863км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220000000935, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Харкова, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 листопада 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням керування транспортними засобами на строк 3 роки.
Цивільні позови потерпілої ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкодизадоволено частково. Зокрема стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 350 000 грн на відшкодування моральної шкоди, 21 680 грн на відшкодування витрат на правову допомогу. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Згідно з вироком суду 25 липня 2020 року приблизно о 12:20 ОСОБА_6, керуючи технічно справним автомобілем "Mitsubishi Lancer" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), який належить ОСОБА_8, рухався по вул. Полтавський шлях зі сторони вул. Холодногірської в напрямку вул. Рилєєва в м. Харкові зі швидкістю 80км/год. Під час руху по вказаній вулиці, в районі буд. 99, ОСОБА_6, проявляючи злочинну недбалість, діючи необережно, не врахував дорожню обстановку, зокрема, при виникненні перешкоди у вигляді автомобіля "Hyundai i20" (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_7, який рухався попереду в попутному напрямку, та, наближаючись до останньої, прискорився до 90 км/год, чим грубо порушив вимоги пунктів 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху, не обрав безпечну дистанцію, не вжив заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди та допустив зіткнення із задньою частиною автомобіля "Hyundai i20", який після того відкинуло на праве узбіччя по напрямку його руху та в електроопору.
Внаслідок дорожньо-транспортної події водій ОСОБА_7 отримала ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу засудженого, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. Зазначає, що апеляційний суд лише формально послався на те, що інших обставин, які не були враховані місцевим судом, в апеляційній скарзі не наведено, проте залишив поза увагою надані стороною захисту докази на підтвердження незадовільного стану його здоров`я, позитивні характеристики та відомості про працевлаштування. На думку засудженого, вищезазначене могло б вплинути на висновки щодо обґрунтованості його доводів щодо надмірної суворості призначеного покарання. Вказує на те, що апеляційний суд констатував посилання сторони захисту про перерахування на користь потерпілої грошових коштів у сумі 8 000 грн, що, на думку ОСОБА_6, свідчить про його щире каяття, проте дана обставина була оцінена колегією суддів лише з точки зору співмірності із сумою моральної шкоди, а не як факт часткового відшкодування завданих ДТП збитків. Також зазначає, що апеляційний суд не звернув увагу та, як наслідок, не дав оцінки тій обставині, що сума моральної шкоди, визначена місцевим судом, за конкретних обставин даного кримінального правопорушення та його наслідків є очевидно завищеною та не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Вважає, що апеляційний розгляд здійснено формально, оскільки не надано вичерпних відповідей на всі доводи зазначені у апеляційній скарзі.
В запереченнях представник потерпілої просить відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого та залишити без зміни рішення судів попередніх інстанції.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор заперечувала проти її задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено та кваліфікація вчиненого за ч. 1 ст. 286 КК в касаційній скарзі засудженим не оспорюються.
Разом з тим, згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом (хоча й у межах відповідної санкції статті), видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено, з урахуванням обставин, які підлягають доказуванню, зокрема тих, що мають братися до уваги під час призначення покарання.
Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.