ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 613/1247/15-к
провадження № 51-2654км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 6 лютого 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015200000000179, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Саратов Російської Федерації, жительки АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 375 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувалась у прийнятті завідомо незаконного рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, вчиненому в інших особистих інтересах, а також у постановленні завідомо неправосудної ухвали, вчиненому з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах, за наступних обставин.
Так, слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_6, діючи умисно, з метою постановлення завідомо неправосудних ухвал при фактичному здійсненні правосуддя, з кар`єристських мотивів та інших особистих інтересів, достовірно знаючи, що учасники мирної акції протесту були затримані та повідомлені про підозру у вчиненні тяжкого злочину, всупереч вимогам ч. 1 ст. 276 КПК, за відсутності достатніх, належних та допустимих доказів, які б вказували на обґрунтованість підозри ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 341 КК, та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 341 КК, чітко усвідомлюючи, що ризики, які б давали будь-які підстави вважати, що вони можуть вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, відсутні, враховуючи, що відомості, викладені у клопотаннях про обрання їм запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, є недостовірними, не були доведені прокурором у ході судового засідання, усвідомлюючи завідомо неправосудний характер прийнятого рішення і бажаючи цього, всупереч вимогам ч. 3 ст. 176, ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК, 28 та 29 січня 2014 року, перебуваючи у нарадчій кімнаті склала, підписала та постановила, оголосивши у судовому засіданні, завідомо неправосудні ухвали про застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_7 та особистого зобов`язання відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - учасників мирної акції протесту, що відбулась 26-27 січня 2014 року біля будівлі Сумської обласної ради.
Вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 19 жовтня 2021 року ОСОБА_6 визнано невинуватою та виправдано у зв`язку з недоведеністю в діях останньої складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 371 та ч. 2 ст. 375 КК.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. На думку прокурора, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив та не надав належної оцінки сукупності зібраних доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_6, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Апеляційний суд, всупереч вимог ст. 419 КПК, не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, а також щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_6, та залишивши скаргу сторони обвинувачення без задоволення, не зазначив підстав, з яких визнав її необґрунтованою. Крім того суд апеляційної інстанції допустив порушення ст. 404 КПК, оскільки безпідставно відхилив клопотання прокурора про повторне дослідження доказів, внаслідок чого не встановив дійсних обставин справи та необґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора, виправдана ОСОБА_6 просить залишити її без задоволення, а рішення апеляційного суду без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й вмотивованості судового рішення, убачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 404 КПК, апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку щодо його відповідності нормам кримінального та процесуального законів, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Зважаючи на законодавчі приписи, а також положення ст. 419 КПК, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права.
До того ж, суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Недотримання вказаних положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що під час перегляду вироку щодо ОСОБА_6 апеляційний суд зазначених вимог закону в повному обсязі не дотримався.