ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 761/44692/17
провадження № 51-2899км21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1,
судді: ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5,
захисник ОСОБА_6,
представник потерпілого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 17 липня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000002369, стосовно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Кишинів Республіки Молдова, проживає в АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_9 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення кримінального процесуального закону, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування судових рішень та закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
На обґрунтування своєї вимоги ОСОБА_9 посилається на те, що досудове розслідування проведено з порушенням правил підслідності, оскільки ч. 5 ст. 185 КК України підслідна слідчим органам Національної поліції, а не Генеральній прокуратурі України, що було підставою для скасування попередньої ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Однак апеляційний суд указівки касаційного суду не виконав, не навів в ухвалі переконливих аргументів на спростування всіх доводів апеляційної скарги сторони захисту, чим порушив вимоги статей 419, 439 Кримінального процесуальногокодексу України (далі - КПК України).
Указує, що його затримання відбулося з грубим порушенням ст. 208 КПК України без наявності на те правових підстав, майже через рік після події, хоча станом на цей момент він не був підозрюваним у жодному кримінальному провадженні.
Стверджує, що його винуватість належними та допустимими доказами не доведена, вирок ґрунтується на припущеннях, суд за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення, взяв до уваги одні докази і відкинув інші,чим порушив принцип змагальності сторін та його право на справедливий суд. Переважну більшість слушних та об`єктивних доводів сторони захисту суд до уваги не взяв, не допитав усіх свідків та не повною мірою відобразив у вироку їх показання, не дослідив усіх матеріалів сторони захисту.
Указує, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено стороні захисту в задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів (банківських карток), на підставі аналізу яких можна було б з`ясувати, які суми знаходились на банківський рахунках, хто і коли зняв грошові кошти та у який спосіб, та спростувати твердження обвинувачення про те, що ОСОБА_10 передала йому грошові кошти.
Посилається на відсутність у матеріалах кримінального провадження даних про те, що він мав доступ до банківських сейфів; що грошові кошти, якими він начебто заволодів, знаходилися в банківському сейфі та належали саме ОСОБА_11 .
Зазначає, що свідок ОСОБА_10 під час досудового розслідування цього кримінального провадження надавала одні показання, а під час судового розгляду їх змінила, обмовивши його, тому її показання слід визнати недопустимим доказом. Звертає увагу, що між ОСОБА_10 та потерпілим ОСОБА_11 було укладено угоду про примирення, яку затверджено судом, внаслідок чого ОСОБА_10 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року, якому суд у цьому провадженні безпідставно надав преюдиціального значення.
Також вказує на недопустимість як доказу відеозапису доступу до індивідуального банківського сейфу № НОМЕР_1 АТ "Комерційний індустріальний банк", що міститься на компакт-диску, наданому стороною обвинувачення, оскільки невідомо, чому цей запис так довго зберігався та чи зазнавали записи на ньому незаконного втручання.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 17 липня 2020 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 5 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією усього особистого майна.
Цивільний позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_11 5 919 418,34 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн - моральної шкоди.
За ухвалою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6 залишено беззадоволення, вирок суду першої інстанції - без зміни.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року у строк покарання ОСОБА_9 зараховано строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі за період з 26 червня 2017 року по 02 березня 2021 року та з 22 листопада 2021 року по 16 листопада 2022 року.
ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні за попередньою змовою з ОСОБА_10, засудженої за вчинення цього злочину іншим вироком,таємного викрадення чужого майна в особливо великих розмірах за викладених у вироку обставин.
Так, ОСОБА_9 протягом тривалого часу надавав правову допомогу громадянину ОСОБА_11 та володів інформацією щодо майнового стану останнього.
28 квітня 2016 рокупрацівниками Служби безпеки України (далі - СБУ) затримано ОСОБА_11 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК України.
Того ж дня за місцем проживанняОСОБА_10 - особи, яка здійснювала облік особистих коштів ОСОБА_11 та мала доступ до його банківського сейфа із грошовими коштами, проведено обшук, підчас якого працівниками СБУ ОСОБА_12 і ОСОБА_13 вилучено ключі від індивідуальних банківських сейфів № НОМЕР_2 та № 44, що знаходяться у ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк", а також грошові кошти в сумі 175 250 грн, 47 979 доларів США, 50 070 російських рублів та 8 485 євро, які належали ОСОБА_11 та які ОСОБА_10 не встигла помістити у вищевказані індивідуальні банківські сейфи.
Після отримання відомостей про арешт ОСОБА_11 у ОСОБА_9 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами останнього, які знаходились в індивідуальних банківських сейфах у ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк". При цьому ОСОБА_9 не було достеменно відомо про те, яка саме сума грошових коштів знаходиться у банківських сейфах.
Усвідомлюючи, що самостійно реалізувати злочинний план не зможе, ОСОБА_9, діючи із прямим умислом, спрямованим на заволодіння майном ОСОБА_11, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, запропонував ОСОБА_10 як особі, яка має доступ до індивідуальних банківських сейфів у ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк", у яких зберігаються грошові кошти ОСОБА_11, таємно заволодіти ними.
ОСОБА_10, усвідомлюючи протиправність пропозиції ОСОБА_9, спрямованої на таємне викрадення майна ОСОБА_11, будучи обізнаною про вміст банківських сейфів № 38 та № 44 у ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк" та наявність у них грошових коштів ОСОБА_11 в особливо великих розмірах, надала згоду ОСОБА_9 на відкриття зазначених банківських сейфів і викрадення їх змісту. При цьому ОСОБА_10 повідомила ОСОБА_9, що ключі від зазначених банківських сейфів, а також грошові кошти, які належали ОСОБА_11, вилучені у неї співробітниками СБУ під час проведення обшуку за місцем її проживання.
Після цього ОСОБА_9 у присутності ОСОБА_10 повідомив працівників СБУ про те, що у разі надання ОСОБА_10 вилучених у неї під час обшуку ключів від індивідуальних банківських сейфів остання зможе добровільно видати їм паспорт громадянина Російської Федерації на ім`я ОСОБА_11 .
Працівник СБУ ОСОБА_14, не будучи обізнаним про їх наміри вчинити особливо тяжкий злочин, а саме заволодіти грошовими коштами ОСОБА_11, в особливо великих розмірах, передав ОСОБА_9, вилучені у ОСОБА_10 під час обшуку ключі від індивідуальних банківських сейфів.
Отримавши ключі від індивідуальних банківських сейфів № 38 та № 44, що знаходились у ПАТ "Комерційний індустріальний Банк", ОСОБА_10, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із ОСОБА_9, перебуваючи у кімнаті клієнта депозитарію ПАТ "Комерційний індустріальний Банк", о 14:15 28 квітня 2016 року разом із представником банку - касиром ОСОБА_15, яка не усвідомлювала злочинних намірів ОСОБА_10 та ОСОБА_9, відчинили індивідуальний банківський сейф № НОМЕР_2, після чого ОСОБА_10 винесла в клієнтську кімнату металеву скриньку та передала її ОСОБА_9 . Останній в присутності ОСОБА_10 вийняв із скриньки грошові кошти, що належали ОСОБА_11, у сумі 529 836 грн, 163 250 доларів США, що згідно з офіційним курсом валют Національного банку України становило 4 116 365,75 грн, та 2 676 євро, що становило 76 267,6 грн, якими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 таємно заволоділи, поклавши грошові кошти до портфеля ОСОБА_9, чим спричинили потерпілому шкоду на загальну суму 4 722 468, 68 грн.
Надалі ОСОБА_9 передав ОСОБА_10 частину спільно викрадених грошових коштів ОСОБА_11 у розмірі 20 000 доларів США, що становило 504 302 грн за те, що забезпечила безперешкодний доступ до індивідуального банківського сейфа № НОМЕР_2 .
Також ОСОБА_15 та ОСОБА_10 відчинили індивідуальний банківський сейф № НОМЕР_1, з якого остання вилучила барсетку, у якій знаходився паспорт громадянина Російської Федерації на ім`я ОСОБА_11, який цього ж дня ОСОБА_10 добровільно видала старшому слідчому СБУ, про що складено відповідний протокол.
Крім того, 10 червня 2016 року ОСОБА_9 разом з ОСОБА_10,діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна в особливо великих розмірах, а саме грошових коштів ОСОБА_11, вилучених працівниками СБУ у ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_10, які належали ОСОБА_11 та які ОСОБА_10 не встигла помістити в індивідуальні банківські сейфи у ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк", прибули до службового кабінету старшого слідчого СБУ ОСОБА_16, де ОСОБА_10, достовірно знаючи, що вилучені в ході вищевказаного обшуку грошові кошти не арештовані та підлягають поверненню, подала відповідну заяву про повернення тимчасово вилученого майна.
ОСОБА_16, який не усвідомлював злочинних намірів ОСОБА_10 та ОСОБА_9, спрямованих на заволодіння майном ОСОБА_11, прийняв заяву на повернення вилученого в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 майна і склав протокол приймання-передачі вилученого майна, а саме: грошових коштів у сумі 175 250 грн., 47 979 доларів США, 50 070 російських рублів та 8 485 євро, які насправді належали ОСОБА_11, а також платіжних карток і ключів від індивідуальних банківських сейфів.
Того ж дня о 17:30 ОСОБА_10, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із ОСОБА_9, на виконання їх спільного плану по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_11, передала ОСОБА_9 вищевказані грошові кошти на загальну суму 1 701 251,6 грн, які належали ОСОБА_11, якими надалі ОСОБА_9 розпорядився на власний розсуд.
Позиції учасників судового провадження
Від прокурора та представника потерпілого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_7 надійшли заперечення на касаційну скаргу засудженого.
У судовому засіданні захисник підтримав касаційну скаргу засудженого, прокурор та представник потерпілого заперечили проти задоволення поданої касаційної скарги.
Мотиви Суду
Щодо меж перегляду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За змістом касаційної скарги засудженого убачається, що останній, крім іншого, посилається на те, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, суд у вироку не зазначив, чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші; висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності; судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб та дослідження доказів.
Таким чином, засуджений посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадженнята неповноту судового розгляду (статті 410-411 КПК України) та просить надати доказам іншу оцінку, ніж ту, яку надали суди першої та апеляційної інстанцій.
Проте відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України перевірку цих обставиндоповноважень Суду законом не віднесено. Оцінка доказів є прерогативою виключно суду першої інстанції, у передбачених законом випадках - і суду апеляційної інстанції.
Отже, суд касаційної інстанції виходить з фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судами, та не втручається у правильність проведеної оцінки доказів, зібраних у цьому провадженні.