ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 522/16889/20
провадження № 51- 1890 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурорів ОСОБА_5,
ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2021 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 грудня 2022 рокув кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017161490000747, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 125 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 125 КК України та призначено йому покарання:
- за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років 5 місяців;
- за ч. 1 ст. 125 КК України у виді виправних робіт на строк 1 рік, та на підставі ст. 49 КК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року) з урахуванням внесених змін ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2021 року зараховано в строк покарання ОСОБА_7 термін його попереднього ув`язнення у період з 29 травня 2017 року по 28 вересня 2020 року та з 05 жовтня 2020 року по день набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 28 травня 2017 року приблизно з 22:25 до 22:35 год, перебуваючи у приміщенні кухні та житлової кімнати приватного буд. АДРЕСА_2, умисно завдав ОСОБА_9 дерев`яною скалкою не менше семи ударів у різні частини тіла, спричинивши потерпілій легких тілесних ушкоджень.
Також 28 травня 2017 року приблизно о 22:30 год ОСОБА_7, перебуваючи у приміщенні житлової кімнати приватного буд. АДРЕСА_2, діючи умисно, на ґрунті виниклих неприязних стосунків із ОСОБА_10, усвідомлюючи негативні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, керуючись раптово виниклим умислом, застосував насильство щодо потерпілого, яке виразилось у нанесенні не менше трьох ударів кулаками обох рук у ділянку життєво важливого органу - голови.
Після чого ОСОБА_7, продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на умисне заподіяння смерті ОСОБА_10, перебуваючи у спальній кімнаті вказаного будинку, застосовуючи насильство щодо ОСОБА_10, завдав йому не менше семи ударів кулаками обох рук та дерев`яною скалкою в ділянку голови, заподіявши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з сімома синцями обличчя, забитої поверхневої рани правої половини лобної ділянки на тлі синця з крововиливами в м`яких тканинах, що прилягають та травматичним крововиливом під м`якою мозковою оболонкою у ділянці опуклої поверхні правої скроневої частки.
У той же день приблизно о 22:45 год ОСОБА_7, перебуваючи за вищевказаною адресою, діючи протиправно з тих же мотивів, поєднаних єдиним умислом на заподіяння смерті ОСОБА_10, вчинив удавлення органів шиї потерпілого в передньо-задньому напрямку між його плечем та передпліччям, чим заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння, які обумовили розвиток загрозливого для життя стану - механічної асфіксії, внаслідок чого ОСОБА_10 помер на місці події.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вказаний вирок- без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подає
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог захисник ОСОБА_8 зазначає про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що судами неповно з`ясовані всі обставини провадження, у зв`язку з чим вину його підзахисного в умисному заподіянні смерті потерпілому не доведено та не підтверджено. Вважає, що дії підзахисного слід кваліфікувати за ст. 119 КК України, оскільки ОСОБА_7 захищався від неправомірних дій осіб, які перебували в будинку, а саме потерпілого ОСОБА_10, потерпілої ОСОБА_9 і свідка ОСОБА_11, які його били. При цьому спричинив тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_10 з необережності.
У зв`язку з чим вказує на те, що:
- суд першої інстанції не надав жодної оцінки доказам у справі, а лише їх перерахував, не зазначивши мотиви, з яких він взяв до уваги одні докази і відхилив інші;
- місцевий суд не звернув уваги на суперечливі показання потерпілої ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_13 щодо подій, які відбулися 28 травня 2017 року та не надав їм оцінки;
- згідно висновків експертиз неможливо встановити поза розумним сумнівом, кому саме належить кров людини, виявлена на місці події, оскільки тілесні ушкодження з зовнішньою кровотечою були виявлені як у загиблого ОСОБА_10, так і у обвинуваченого ОСОБА_7 ;
- судами попередніх інстанцій зроблено помилковий висновок щодо наявності неприязних стосунків між ОСОБА_7 та потерпілим, оскільки вказане спростовується показаннями свідка ОСОБА_13 ;
- з вироку не зрозуміло, на підставі яких доказів колегія суддів дійшла висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_7 умисно позбавив життя ОСОБА_10 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, оскільки в матеріалах провадження відсутні докази на те, що у обвинуваченого та потерпілого були неприязні стосунки;
- поза увагою суду залишилось те, що ОСОБА_7 не завдавав удари потерпілому, а навпаки став жертвою побиття з боку двох осіб (потерпілої та свідка ОСОБА_11 ), які перебували в стані алкогольного сп`яніння;
- не враховано місцевим судом кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, які були виявлені у ОСОБА_7 ;
- протоколи слідчих експериментів за участю підозрюваного, потерпілої ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_13 є недопустимими доказами, оскільки ці слідчі дії були проведені в інший час при денному освітленні і не могли відтворювати обстановку та обставини події;
- при дослідженні місцевим судом письмових доказів, а саме протоколів слідчих експериментів, не було відтворено їх відеозаписи, що є порушенням статей 23, 94, 104, 359 КПК України.
Вказує на те, що у місцевому суді справу розглянуто упередженою колегією суддів, якій неодноразово заявлялися відводи, останній раз на стадії судових дебатів, після проголошення прокурором судової промови, коли суд задовольнив клопотання прокурора про відновлення з`ясування обставин після, встановлених під час кримінального провадження та перевірки їх доказами, у зв`язку з тим, що сторона обвинувачення не долучила до матеріалів справи том письмових доказів. Зазначає про те, що прокурор поза межами судового розгляду в суді першої інстанції здійснював на ОСОБА_7 тиск, вимагаючи зізнатися у вчиненому.
Суд апеляційної інстанції на вказані порушення увагу не звернув, не надав вичерпних відповідей на доводи його апеляційної скарги і, залишаючи її без задоволення, свого рішення не мотивував. Вважає, що кримінальне провадження апеляційним судом розглянуто формально, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України. Зазначає, що апеляційний суд здійснив розгляд з порушенням вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, не дослідив повторно доказів, безпідставно відмовивши в задоволенні клопотання сторони захисту.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 вказує про безпідставність доводів сторони захисту, у зв`язку з чим просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_8 та засуджений ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурори ОСОБА_5 і ОСОБА_6 вважали, що касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а судові рішення без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Зі змісту касаційної скарги захисника ОСОБА_8 вбачається, що висновки судових інстанцій щодо винуватості ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 125 КК України та кваліфікація його дій за цією статтею не оспорюється, а тому не переглядаються.
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому за правилами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Захисник у касаційній скарзі, серед іншого, посилається нанеповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а також не погоджується із оцінкою доказів, ставить їх під сумнів. Втім наведене, з огляду на положення статей 433, 438 КПК України, не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції і не є предметом перегляду.
Таким чином, переглядаючи судові рішення, суд касаційної інстанції виходить із встановлених судовими інстанціями фактичних обставин справи.
У справі, що розглядається, встановлено, що ОСОБА_7, діючи протиправно, здавив шию потерпілого ОСОБА_10, внаслідок чого настала механічна асфіксія, від якої потерпілий помер на місці події.
Судові інстанції дійшли висновку, що ОСОБА_7 діяв з умислом на вбивство потерпілого та кваліфікували його дії за ч. 1 ст. 115 КК України.
Колегія суддів погоджується саме з таким висновком.
Доводи захисника, наведені в касаційній скарзі, щодо відсутності в ОСОБА_7 неприязних відносин з ОСОБА_10 і наміру його вбивати та про те, що дії ОСОБА_7 мають бути кваліфіковані за ст. 119 КК України, оскільки, на його думку, вони носили необережний характер, були предметом ретельної перевірки судових інстанцій і, як такі, що не знайшли свого підтвердження, обґрунтовано визнані безпідставними.
Стаття 115 КК України передбачає відповідальність за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Із суб`єктивної сторони даний злочин характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), тобто коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 №2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи" питання про умисел, у тому числі на позбавлення іншої особи життя, необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь та проявляється в способі вчинення діянь.
На відміну від умисного вбивства, вбивство з необережності має місце лише при необережній формі вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії чи бездіяльності) та недбалого або самовпевненого ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння.
Перевіряючи правильність судових рішень, постановлених щодо ОСОБА_7, Суд уважає, що суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився і апеляційний суд, відповідно до приписів ст. 370 КПК України вмотивував обвинувальний вирок у цій частині належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні йоцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно зі ст. 94 КПК України.
Зокрема судом першої інстанції при постановленні вирокувраховано такі докази:
- показання засудженого ОСОБА_7, який вину визнав частково, та не заперечував свою винуватість у позбавленні життя потерпілого ОСОБА_10 ;
- показання потерпілої ОСОБА_12 про події, які відбулися 28 травня 2017 року, під час яких ОСОБА_7 бив ОСОБА_10 та її скалкою;
- показання свідка ОСОБА_13 про обставини побиття ОСОБА_7 . ОСОБА_10, а саме про те, що вона бачила, як ОСОБА_7 ударив потерпілого по обличчю, а потім сидів на ньому зверху та бив його. Вона намагалася їх розборонити. Потім вибігла на вулицю і кликала на допомогу, повернувшись в будинок побачила ОСОБА_10 на підлозі, сподівалась, що йому можливо допомогти. Швидка допомога приїхала та зафіксувала смерть потерпілого;
- дані протоколів слідчих експериментів за участю підозрюваного ОСОБА_7, свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_13 ;
- дані висновку експерта № 594-1827/17 від 29 травня 2017 року, згідно якого виявлені у ОСОБА_10 ушкодження в сукупності за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які обумовили розвиток загрозливого для життя стану - механічної асфіксії, внаслідок якого потерпілий помер на місці події;
- дані висновку судово-медичного дослідження (обстеження) № 310 під`язикової кістки, перснеподібного та щитоподібного хрящів, вилучених від трупа ОСОБА_10, згідно якого на щитоподібному хрящі виявлено повний перелом по куту, який має ознаками прямого та утворився в місті прикладання травмуючої сили;
- дані акту судово-медичного гістологічного дослідження № 1589/1827 від 29.05.2017 року, згідно якого у ОСОБА_10 виявлено крововиливи у м`яких тканинах голови, скроневому м`язі, шиї і клітчатці навколо сонної артерії, язику; субарахноїдальний крововилив головного мозку без вираженої перифокальної клітинної реакції; нерівномірне кровонаповнення органів, порушення гемодинаміки мікроциркуляторного русла; жирова емболія слабого ступеню судин крайова емфізема, набряк легенів; набряк головного мозку;