ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 643/215/23
провадження № 51-3892км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника в інтересах засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Харківського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021221170002028, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Московського районного суду м. Харкова від 18 січня 2023 року ОСОБА_7 засуджено до покарання: за ч. 1 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
Згідно зі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
Відповідно до ст. 76 КК України суд зобов`язав ОСОБА_7 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та арешту автомобілів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 засуджено за те, що він у січні - вересні 2021 року вчинив розтрату чужого майна, яке було йому ввірено, заподіявши потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 59 756,78 грн, та у грудні 2021 року - незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, заподіявши потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду у розмірі 83 730 грн за обставин, викладених у вироку.
Вироком Харківського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року вирок місцевого суду в частині призначення ОСОБА_7 покарання скасовано. Призначено ОСОБА_7 покарання: за ч. 1 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. У решті вирок стосовно ОСОБА_7 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати вирок апеляційного суду у зв`язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість.
Вважає, що суд апеляційної інстанції в повній мірі не врахував молодого віку засудженого ОСОБА_7, його стану здоров`я, родинного стану, відсутності судимостей. Просить врахувати щире каяття ОСОБА_7 у вчиненому, допомогу слідству, відсутність претензій та матеріальної шкоди зі сторони потерпілих. Зазначає, що засуджений не мав офіційного працевлаштування, але працював на станції технічного обслуговування автомобілів та 21 червня 2023 року зареєструвався як фізична особа -підприємець. Просить застосувати стосовно підзахисного положення ст. 75 КК України.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 підтримала свою касаційну скаргу.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 289 КК України в касаційній скарзі захисника не оспорюються. Доводи сторони захисту зводяться до невідповідності призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі ОСОБА_7 через суворість.
Ці доводи, на думку колегії суддів Верховного Суду, є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид і розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.