Постанова
Іменем України
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 354/357/21
провадження № 61-12074св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
стягувач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Алькор Інвест",
боржник - ОСОБА_1,
зацікавлені особи: ОСОБА_2,
Яремчанський відділ державної виконавчої служби у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, підписану представником ОСОБА_3, на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2023 року в складі судді: Ваврійчук Т. Л. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 липня 2023 року в складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є., Баркова В. М., Луганської В. М.,
Історія справи
Короткий зміст заяви
25 лютого 2021 року ОСОБА_1 через адвоката Мулу О. Д. звернулася з скаргою на дії Яремчанського відділу державної виконавчої служби у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересовані особи: ТОВ "ФК "Алькор Інвест", ОСОБА_2, про визнання протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про опис та арешт майна боржника, постанови про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні, постанови про передачу майна стягувачу, постанови про закінчення виконавчого провадження та визнання недійсним висновку оцінювача про вартість майна.
Скарга мотивована тим, що 09 жовтня 2008 року ОСОБА_1 уклала із ВАТ "Фольксбанк" кредитний договір № 61-2/201 відповідно до якого отримала кредит у розмірі 120 000 дол. США для початку бізнесу її чоловіка ОСОБА_4 .
Виконання зобов`язань за вказаним договором забезпечено іпотечним договором від 09 серпня 2008 року, іпотекодавцем за яким виступала ОСОБА_1, та договором поруки від 09 жовтня 2008 року, укладеним із ОСОБА_4 .
Рішенням Яремчанського міського суду від 10 серпня 2011 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 стягнуто у солідарному порядку на користь ПАТ "Фольксбанк" заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 1 074 766,09 грн та судові витрати.
З 2014 року ОСОБА_1 разом із чоловіком не проживає. У 2015 році вона разом із сином виїхала на постійне проживання у Бельгію та з того часу в Україну не поверталась. ОСОБА_4 неодноразово в телефонних розмовах повідомляв заявницю, що погасив кредитну заборгованість, проте в подальшому вона дізналась від свого батька, що невідомі особи набули у власність її земельну ділянку, після чого звернулась за правовою допомогою до консульства України у Бельгії та уклала договір на представництво її інтересів адвокатом.
18 лютого 2021 року представником заявниці отримано відповідь на адвокатський запит до органу виконавчої служби з якої встановлено, що на виконанні у Яремчанському міському відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебувало виконавче провадження ВП № НОМЕР_1, відкрите на підставі виконавчого листа № 2-74, виданого Яремчанським міським судом 22 грудня 2011 року у справі за позовом ПАТ "Фольксбанк", боржником за яким виступала ОСОБА_1 . Після вивчення матеріалів виконавчого провадження встановлено, що весь процес відбувся із порушеннями чинного законодавства внаслідок чого належне заявниці нерухоме майно перейшло у власність ТОВ "ФК "Алькор Інвест" та в подальшому було відчужене на користь ОСОБА_2 .
Допущені органом ДВС порушення в ході виконавчого провадження полягають у наступному: 1) виконавчий лист у цивільній справі був пред`явлений до виконання із пропуском встановленого строку, оскільки він виданий судом 22 грудня 2011 року, а постанова про відкриття провадження винесена лише 19 вересня 2016 року; 2) виконавчий лист пред`явлений до виконання неналежним стягувачем ПАТ "ВіЕсБанк", в той час як стягувачем за виконавчим листом вказано ПАТ "Фольксбанк" і у матеріалах виконавчого провадження відсутня ухвала суду про заміну сторони виконавчого провадження; 3) всі постанови державного виконавця винесені із зазначенням неправильної адреси боржника і без її повідомлення, оскільки у них зазначена адреса АДРЕСА_1, без визначення конкретного номеру будинку.
З 2015 року ОСОБА_1 на постійній основі проживає на території іншої держави та в Україну з того часу жодного разу не поверталась, що підтверджується відповідними відмітками у її закордонному паспорті. Державним виконавцем всупереч вимог статей 31, 40 Закону України "Про виконавче провадження" не доведено до відома боржника повідомлення про відкриття виконавчого провадження, не вжито належних заходів з метою встановлення місцезнаходження боржника, оголошення її у розшук.
Згідно матеріалів виконавчого провадження державним виконавцем не надано жодного доказу на підтвердження дійсної обізнаності боржника про відкриття виконавчого провадження та отримання викликів державного виконавця чи про відмову від їх отримання, відсутні докази звернення виконавця до відповідних територіальних органів МВС України, ДМС України із запитами для отримання відомостей про зареєстроване місце проживання/перебування боржника. При цьому, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07 травня 2018 року у справі № 916/1605/15-г та від 31 липня 2019 року у справі № 554/13475/15-ц державний виконавець не вправі був вчиняти будь-які виконавчі дії до моменту з`ясування факту одержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження.
Також порушення прав заявника сталося внаслідок визначення вартості майна боржника всупереч вимог статті 57 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки проведено без згоди боржника, державним виконавцем був залучений до участі у провадженні експерт та без повідомлення божника виготовлено нові технічні паспорти на належні ОСОБА_1 об`єкти незавершеного будівництва та земельну ділянку, а висновок оцінювача не був направлений боржнику наступного робочого дня після його отримання, чим позбавлено її можливості оскаржити вказаний висновок у визначений законом строк.
Відтак, подальші дії державного виконавця щодо реалізації арештованого майна боржника у даному виконавчому провадженні є неправомірними, вчинені із порушенням вимог частини п`ятої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 1 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна. 12 березня 2018 року були проведені прилюдні торги з реалізації належних боржнику об`єктів незавершеного будівництва та земельної ділянки, переданих в іпотеку за договором від 09 серпня 2008 року, які не відбулись у зв`язку із відсутністю допущених учасників торгів, того ж дня стягувач подав заяву про передачу іпотечного майна в рахунок погашення боргу і постановою державного виконавця від 16 квітня 2018 року вказане майно передано ТОВ "ФК "Алькор Інвест", після чого 29 грудня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору та закінчення виконавчого провадження. Однак із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що при проведенні електронних торгів з реалізації арештованого майна повідомлення про день та час проведення торгів та початкову ціну продажу всупереч вимог статей 43, 49 Закону України "Про іпотеку" було здійснено із порушенням законодавчо визначених строків такого повідомлення. Вищезазначені обставини у сукупності вказують на наявність підстав для задоволення вимог скарги у повному обсязі.
ОСОБА_1 просила визнати протиправними та скасувати постанови:
про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 від 19 червня 2016 року;
про опис та арешт майна боржника ВП № НОМЕР_1 від 19 травня 2017 року;
про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1 від 24 травня 2017 року;
про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу ВП № НОМЕР_1 від 16 квітня 2018 року;
про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 від 29 грудня 2018 року;
про визнання недійсним висновку оцінювача про вартість майна від 20 жовтня 2017 року.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Яремчанського міського суду від 25 квітня 2023 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
при обґрунтуванні доводів скарги заявник послалась на те, що виконавчі дії в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 були проведені державним виконавцем із порушенням її законних прав, оскільки зазначене провадження відкрите за заявою неналежного стягувача, а постанова про відкриття виконавчого провадження та усі інші виклики та постанови державного виконавця, в тому числі про призначення суб`єкта оціночної діяльності, передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, закінчення виконавчого провадження, а також висновок про оцінку майна направлялись на адресу за якою боржник ніколи не проживала та не була зареєстрована, а тому остання у встановленому законом порядку не була повідомлена про початок примусового виконання, що перешкоджало проведенню будь-яких подальших виконавчих дій. При цьому державним виконавцем не було вжито належних заходів щодо встановлення фактичного місця проживання та перебування боржника, оголошення її у розшук;
в ході розгляду скарги встановлено, що рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2011 року стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "Фольксбанк" заборгованість за кредитним договором №61-2/201 від 09 жовтня 2008 року у сумі 1 074 766,09 грн. Вказане рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили 24 вересня 2011 року. 22 грудня 2011 року на виконання зазначеного рішення суду Яремчанським міським судом Івано-Франківської області виданий виконавчий лист №2-74/11, боржником за яким вказана ОСОБА_1, строк пред`явлення якого до виконання встановлений до 24 вересня 2012 року. У період з 2012 по 2016 рік Яремчанським ВДВС неодноразово відкривались виконавчі провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа, ВП НОМЕР_2 від 03 лютого 2012 року; ВП НОМЕР_3 від 12 липня 2013 року; ВП НОМЕР_4 від 26 січня 2015 року; ВП НОМЕР_5 від 14 вересня 2015 року), в рамках яких проводились відповідні виконавчі дії щодо опису, арешту та реалізації майна боржника, які не призвели до фактичного виконання судового рішення, а виконавчий документ повертався стягувачу на підставі пунктів 3, 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку із відмовою стягувача залишити за собою нереалізоване арештоване майно та в подальшому через наявність законодавчо визначеної заборони щодо реалізації арештованих земельних ділянок.
під час судового розгляду представник заявника відмовилась від доводів скарги в частині пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання із пропуском законодавчо встановленого строку, оскільки відсутність відповідних порушень повністю підтверджується наданими суду відомостями з АСВП;
19 вересня 2016 року державним виконавцем Яремчанського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області на підставі заяви стягувача ПАТ "ВіЕсБанк" в черговий раз було відкрите виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №2-74/2011 від 22 грудня 2011 року, боржником за яким вказана заявниця ОСОБА_1 . В межах даного виконавчого провадження, державним виконавцем було вчинено дії, спрямовані на фактичне стягнення заборгованості за виконавчим документом, зокрема направлялись запити до відповідних органів з метою встановлення наявності у боржника грошових коштів та зареєстрованого майна, здійснено опис та накладено арешт на належне боржнику та передане в іпотеку стягувачу нерухоме майно, призначено суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні та вжито заходів щодо підготовки та подальшої реалізації арештованого майна боржника за наслідком яких нереалізоване під час проведення електронних торгів іпотечне майно було передано стягувачу, який відповідно до вимог статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" виявив бажання залишити за собою предмет іпотеки в рахунок погашення боргу. Вжиті державним виконавцем дії призвели до фактичного погашення заборгованості ОСОБА_1 за виконавчим листом №2-74 від 22 грудня 2011 року на суму 999 879 грн та закінчення виконавчого провадження;
дослідженими доказами, зокрема, Статутом ПАТ "ВіЕсБанк" у редакції, затвердженій протоколом загальних зборів акціонерів ПАТ "Фольксбанк" № 48 від 11 жовтня 2013 року, витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, підтверджується, що ПАТ "ВіЕсБанк" є правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ "Фольксбанк", перейменованого згідно з рішенням позачергових загальних зборів акціонерів (протокол №48 від 11 січня 2013 року), а тому в цьому випадку відбулась не заміна кредитора у зобов`язанні, що має своїм наслідком процесуальне правонаступництво (заміну сторони виконавчого провадження чи стягувача за виконавчим листом), а лише зміна найменування юридичної особи. Відтак, виконавче провадження № НОМЕР_1 було відкрите за заявою належного стягувача, а доводи заявниці в цій частині необґрунтовані;
як встановлено судом, постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 19 вересня 2016 року була надіслана державним виконавцем боржнику із дотриманням вимог статей 25, 31 Закону №606-XIV( у редакції, чинній на час вчинення зазначеної виконавчої дії) рекомендованим листом з повідомленням про вручення, за адресою вказаною у виконавчому документі-вул. Галицька м. Яремче, що підтверджується копією виконавчого листа № 2-74/11, оригінал якого оглянуто у судовому засіданні та дослідженими матеріалами виконавчого провадження, а тому боржник вважалася належно повідомленою про відкриття виконавчого провадження. На вказану адресу державним виконавцем направлялись боржнику усі подальші постанови та виклики. При цьому, ані чинним на момент відкриття виконавчого провадження Законом № 606-XIV, ані Законом № 1404-VIII, відповідно до положень якого вчинялись подальші виконавчі дії в рамках цього виконавчого провадження, не передбачений обов`язок державного виконавця перевіряти зареєстроване місце проживання боржника на стадії відкриття виконавчого провадження чи вживати будь-яких додаткових заходів з метою вручення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження;
доводи заявника про те, що державним виконавцем не було вжито належних заходів щодо встановлення її фактичного місця перебування та оголошення її у розшук суд до уваги не прийняв, оскільки закон передбачає необхідність вжиття зазначених заходів не з метою інформування боржника про відкриття виконавчого провадження, а задля встановлення наявності у нього відповідного майна чи коштів, на які може бути звернуто стягнення в порядку примусового виконання і вчинення зазначених дій є правом, а не обов`язком державного виконавця. В даному випадку, в результаті проведених виконавчих дій державним виконавцем було встановлено наявність у боржника на праві приватної власності нерухомого майна-незавершених об`єктів будівництва житлових будинків та земельної ділянки, яке було в установленому порядку описане, арештоване та виставлене на реалізацію і відсутність боржника під час вчинення зазначених виконавчих дій не перешкоджала їх проведенню;
суд звернув увагу на те, що ОСОБА_1, будучи позичальником за кредитним договором №61-2/201 від 09 жовтня 2008 року, укладеним із ВАТ "Фольксбанк", виконання зобов`язань за яким забезпечувалось іпотекою належного їй нерухомого майна достеменно знала про наявність у неї невиконаних кредитних зобов`язань, була обізнана про звернення банку до суду із позовом про стягнення кредитної заборгованості та ухвалене судом рішення від 10 серпня 2011 року про солідарне стягнення боргу у розмірі 1 074 766,09 грн з неї та її чоловіка, що підтверджується наданими копіями матеріалів цивільної справи №2-74/2011, дослідженими в ході судового розгляду цієї скарги. Вказане судове рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили, однак у період з 2011 по 2015 рік солідарними боржниками не було вжито жодних заходів спрямованих на його фактичне виконання, ОСОБА_1 не цікавилась наявністю відкритих щодо неї виконавчих проваджень та їх ходом, а у квітні 2015 року виїхала за межі України, свідомо змінивши країну проживання. Про зміну місця свого проживання та перебування боржник в установленому порядку не повідомила ні іпотекодержателя, ні органи виконавчої служби.
водночас, як встановлено судом, стягувач ТОВ "ФК "Алькор Інвест" в ході виконавчого провадження № НОМЕР_1 направляв копії своїх заяв за адресою боржника, вказаною у кредитному договорі- АДРЕСА_1, яка одночасно була зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 до 2017 року, на вказану адресу також направлялись повідомлення від ДП "СЕТАМ" про проведення електронних торгів, а тому остання, на переконання суду, мала можливість дізнатись та знала про існування зазначеного виконавчого провадження, однак не вживала належних заходів щодо виконання рішення чи оскарження дій державного виконавця;
твердження ОСОБА_1 про те, що з квітня 2015 року вона постійно проживала за межами України, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовуються дослідженими доказами з яких вбачається, що у 2017 році заявниця перебувала на території України, особисто подавала до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області позов про розірвання шлюбу та змінила реєстрацію місця проживання, про що також не повідомила ні іпотекодержателя, ні органи виконавчої служби. Окрім цього суд звертає уваги на те, що заявниця мала можливість отримати інформацію про наявність відкритих щодо неї виконавчих проваджень з АСВП та Єдиного реєстру боржників, яка перебуває у відкритому доступі;
доводи скарги про порушення законодавчо визначених строків повідомлення про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна боржника ОСОБА_1 не підтверджені будь-якими доказами та спростовуються наданими суду копіями матеріалів виконавчого провадження;
також в ході судового розгляду не встановлено порушення порядку повідомлення боржника про результати проведеної оцінки майна. На звіті суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 відсутній реєстраційний штамп органу державної виконавчої служби із відміткою про його отримання, а наявна у звіті дата проведення оцінки майна 20 жовтня 2017 року не дає підстав стверджувати про те, що звіт того ж дня був переданий державному виконавцю. Разом з тим, у матеріалах виконавчого провадження наявна розписка представника стягувача про отримання висновку оцінювача, яка датована 27 жовтня 2017 року та повідомлення боржника про проведену оцінку, датоване наступним днем - 28 жовтня 2017 року, доказів протилежного заявником суду не надано.
посилання представника заявниці на те, що на момент виїзду ОСОБА_1 за кордон колишній чоловік повідомив її про повне погашення та відсутність боргів за кредитним договором із ПАТ "Фольксбанк", а реалізація в ході виконавчого провадження майна заявниці призвела до фактичного виконання судового рішення лише одним із боржників, суд до уваги не бере як неспроможні. За нормами статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Разом з тим, відповідно до вимог статті 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Із урахуванням вказаного, ОСОБА_1, як боржник, яка виконала солідарний обов`язок у повному обсязі, не позбавлена права на звернення із відповідним регресним позовом до іншого боржника - ОСОБА_4 про стягнення на її користь половини вартості належного їй майна, звернутого в рахунок виконання судового рішення;
за таких обставин, аналізуючи досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю, оскільки заявницею не подано належних та достатніх доказів на обґрунтування заявлених вимог, а в ході судового розгляду не встановлено порушень у діях державного виконавця, вчинених в ході примусового виконання рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2011 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, оскільки усі постанови та повідомлення державного виконавця у межах даного виконавчого провадження в установленому порядку направлялись на адресу боржника, вказану у виконавчому документі. Вказане виконавче провадження закінчене 29 грудня 2018 року у зв`язку із передачею стягувану в рахунок боргу іпотечного майна на суму 999 879,00 грн, чим фактично у повному обсязі виконано судове рішення, в подальшому вказане майно було реалізоване на користь третьої особи. Боржник ОСОБА_1, будучи обізнаною про наявність судового рішення про стягнення з неї боргу за кредитом, яке набрало законної сили, у період з 2011 по 2018 рік не цікавилась ходом його виконання, не вчиняла жодних дій, спрямованих на погашення боргу та фактично ухилилась від його виконання, виїхавши у 2015 році на проживання за кордон, разом з тим дана обставина не може бути належною підставою для скасування усіх прийнятих державним виконавцем рішень та поновлення завершеного фактичним виконанням виконавчого провадження. Оскільки у задоволенні скарги судом відмовлено, а тому судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, відповідно до положень статті 452 ЦПК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_3, залишено без задоволення, а ухвалу Яремчанського міського суду від 25 квітня 2023 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
як встановлено судом, постанова про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_6 від 19 вересня 2016 року була надіслана державним виконавцем боржнику із дотриманням вимог статей 25, 31 Закону №606-XIV (у редакції, чинній на час вчинення зазначеної виконавчої дії) рекомендованим листом з повідомленням про вручення, за адресою вказаною у виконавчому документі-вул. Галицька м. Яремче, що підтверджується копією виконавчого листа № 2-74/11, оригінал якого оглянуто у судовому засіданні та дослідженими матеріалами виконавчого провадження, а тому боржник вважалася належно повідомленою про відкриття виконавчого провадження. На вказану адресу державним виконавцем направлялись боржнику усі подальші постанови та виклики. При цьому, ані чинним на момент відкриття виконавчого провадження Законом №606-XIV, ані Законом № 1404-VIII, відповідно до положень якого вчинялись подальші виконавчі дії в рамках цього виконавчого провадження, не передбачений обов`язок державного виконавця перевіряти зареєстроване місце проживання боржника на стадії відкриття виконавчого провадження чи вживати будь-яких додаткових заходів з метою вручення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження;
завдяки вимог процесуального закону та за умови належного виконання процесуальних обов`язків й незловживання учасниками судового процесу процесуальними правами презюмується правильність інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника і стягувача, що зазначені у виконавчому документі, який видається судом. З урахуванням викладеного, немає підстав вимагати від виконавця здійснення додаткової перевірки інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника і стягувана під час відкриття виконавчого провадження. Водночас, перед прийняттям виконавчого документа, пред`явленого до виконання, виконавець має упевнитись, що адреса місцезнаходження, місця проживання (перебування) боржника належить до території виконавчого округу приватного виконавця. Лише якщо виконавчий документ пред`явлено стягувачем не за місцем виконання (тобто місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника, зазначене у виконавчому документі, є таким, що не може бути місцем виконання для виконавця, якому пред`явлено виконавчий документ) виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувану (пункт 10 частина четверта статті 4 Закону України "Про виконавче провадження";
відповідно до частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Закон не містить норми, що встановлює безпосередньо обов`язок виконавця перевірити інформацію про місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) сторін виконавчого провадження. Якщо інформація про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника, що міститься у виконавчому документі не викликає сумнівів в її достовірності, виконавець не має підстав для перевірки цієї інформації. Тому колегія суддів погодилася із висновками суду про те, що права заявника суттєво не порушені тим, що державним виконавцем не було вжито належних заходів щодо встановлення її фактичного місця перебування та оголошення її у розшук. Суд цілком правильно і справедливо зауважив, що ОСОБА_1, будучи позичальником за кредитним договором №61-2/201 від 09 жовтня 2008 року, укладеним із ВАТ "Фольксбанк", виконання зобов`язань за яким забезпечувалось іпотекою належного їй нерухомого майна, достеменно знала про наявність у неї невиконаних кредитних зобов`язань, була обізнана про судове рішення від 10 серпня 2011 року про солідарне стягнення боргу у розмірі 1074766,09 грн. з неї та її чоловіка. В свою чергу, ОСОБА_1 рішення не виконувала, не приймала жодних заходів для погашення боргу, а у квітні 2015 року виїхала за межі України, свідомо змінивши країну проживання. Про зміну місця свого проживання та перебування боржник в установленому порядку не повідомила ані іпотекодержателя, ані органи виконавчої служби;
як встановлено судом, стягувач ТОВ "ФК "Алькор Інвест" в ході виконавчого провадження НОМЕР_6 направляв копії своїх заяв за адресою боржника, вказаною у кредитному договорі- АДРЕСА_1, яка одночасно була зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 до 2017 року, на вказану адресу також направлялись повідомлення від ДП "СЕТАМ" про проведення електронних торгів, а отже боржник мала можливість дізнатись про існування зазначеного виконавчого провадження, однак не вживала належних заходів щодо виконання рішення чи оскарження дій державного виконавця. Позиція заявника ОСОБА_1 про те, що з квітня 2015 року вона постійно проживала за межами України, і тому не могла знати про існування та хід виконавчих дій, спростовуються обставинами справи, з яких вбачається, що у 2017 році заявниця перебувала на території України, особисто подавала до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області позов про розірвання шлюбу та змінила реєстрацію місця проживання, про що також не повідомила ні іпотекодержателя, ні органи виконавчої служби;
в постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі №756/9582/14-св викладена правова позиція стосовно визнання протиправною бездіяльності державного виконавця щодо не надіслання боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження. Порушення державним виконавцем порядку надіслання сторонам виконавчого провадження копій процесуальних документів саме по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, проте ненаправлення виконавцем в установленому законом порядку постанови про відкриття виконавчого провадження може бути підставою для визнання неправомірними таких дій (бездіяльності) державного виконавця. Тому колегія суддів не прийняла як аргумент доводи апеляційної скарги про незаконність рішення суду в частині таких висновків;
доводи скарги про порушення законодавчо визначених строків повідомлення про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна боржника ОСОБА_1 також перевірені судом першої інстанції, не підтверджені будь-якими доказами та спростовуються наданими суду копіями матеріалів виконавчого провадження. Судом не встановлено порушення порядку повідомлення боржника про результати проведеної оцінки майна. На звіті суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 відсутній реєстраційний штамп органу державної виконавчої служби із відміткою про його отримання, а наявна у звіті дата проведення оцінки майна - 20 жовтня 2017 року не дає підстав стверджувати про те, що звіт того ж дня був переданий державному виконавцю. Разом з тим, у матеріалах виконавчого провадження наявна розписка представника стягувача про отримання висновку оцінювача, яка датована 27 жовтня 2017 року та повідомлення боржника про проведену оцінку, датоване наступним днем-28.10.2017 року, доказів протилежного заявником суду не надано.
відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняти чи вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги. Статтею 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий суд. Тому суд першої інстанції прийняв до уваги, що заявником не подано належних та достатніх доказів на обґрунтування заявлених вимог, а в ході судового розгляду не встановлено порушень у діях державного виконавця, вчинених в ході примусового виконання рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2011 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1. Оскаржені постанови та повідомлення державного виконавця у межах даного виконавчого провадження в установленому порядку направлялись на адресу боржника, вказану у виконавчому документі. Вказане виконавче провадження закінчене 29 грудня 2018 року повним виконанням, в подальшому вказане майно було реалізоване на користь третьої особи. Боржник ОСОБА_1, будучи обізнаною про наявність судового рішення про стягнення з неї боргу за кредитом, яке набрало законної сили, у період з 2011 по 2018 рік не цікавилась ходом його виконання, не вчиняла жодних дій, спрямованих на погашення боргу та фактично ухилилась від його виконання. В апеляційному суді представник боржника також не надала логічних обґрунтувань порушень прав заявника з боку стягувача та виконавчої служби. Доводи про те, що ОСОБА_1 має намір в майбутньому добровільно виконувати рішення суду, тому дії державного виконавця з приводу примусового виконання рішення порушують її права, не є переконливими з урахуванням часу, що сплинув після ухвалення рішення про стягнення з неї заборгованості в 2011 році. На підставі вказаного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким також погоджується і суд апеляційної інстанції, що скарга ОСОБА_1 не містить законних беззаперечних підстав для скасування оскаржених постанов державного виконавця.