Постанова
Іменем України
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 757/43705/19-ц
провадження № 61-5298св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, політична партія "Європейська Солідарність", товариство з обмеженою відповідальністю "Телеканал "Прямий",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи:
касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, на постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2023 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Крижанівської Г. В., Шебуєвої В. А.,
касаційну скаргу політичної партії "Європейська солідарність", яка підписана представником ОСОБА_4, на постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2023 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Крижанівської Г. В., Шебуєвої В. А.,
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал "Прямий" на постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2023 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Крижанівської Г. В., Шебуєвої В. А.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2, політичної партії "Європейська солідарність", ТОВ "Телеканал "Прямий" про захист честі, гідності та ділової репутації.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_8 року на вебсайті https://eurosolidarity.org ПП "Європейська солідарність", лідером якої є ОСОБА_2, за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_3/ розміщено публікацію під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_12".
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16:42 на вебсайті https://prm.ua телеканалу "Прямий" за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_13/ розміщено аналогічну публікацію під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_14", у якій міститься посилання про те, що під час брифінгу лідер партії "ЄС" ОСОБА_6, про що передає прес-служба партії, заявив: "ІНФОРМАЦІЯ_2".
Зазначена інформація, поширена про позивача, є негативною та такою, що порушує його особисті немайнові права: принижує його честь, гідність та порочить ділову репутацію, у зв`язку із чим, зважаючи на доведеність факту її поширення.
ОСОБА_1 просив:
визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на вебсайті https://eurosolidarity.org ПП "Європейська солідарність", за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_3/ під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_4";
визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на вебсайті https://prm.ua телеканалу "Прямий" за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_3 під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_14", наступного змісту: "ІНФОРМАЦІЯ_2".
зобов`язати ПП "Європейська солідарність" та ОСОБА_2 протягом п`яти календарних днів з дня набрання рішенням у справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про позивача, шляхом розміщення на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_4 / за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_3/ у публікації під назвою " ОСОБА_6 передав матеріали " ІНФОРМАЦІЯ_5", шляхом розміщення на вебсайті https://solidarnist.org/ вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_5";
зобов`язати ТОВ "Телеканал "Прямий" протягом п`яти календарних днів з дня набрання рішенням у справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про позивача ІНФОРМАЦІЯ_8 року на вебсайті https://prm.ua телеканалу "Прямий" за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_3 під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_14", шляхом розміщення на вебсайті https://prm.ua вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_5";
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року в складі судді: Соколова О. М., позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті, https://eurosolidarity.org ПП "Європейська солідарність" за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_8 -передав-мате/під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_6" наступного змісту:
"ІНФОРМАЦІЯ_7".
Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті https://prm.ua телеканалу "Прямий" за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_3 під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_14" наступного змісту :
"ІНФОРМАЦІЯ_8".
Зобов`язано ПП "Європейська солідарність" та ОСОБА_2, протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_6 під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_6", шляхом розміщення вступної та резолютивної частини рішення суду в цій частині під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_5 ".
Зобов`язано ТОВ "Телеканал "Прямий" протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 року на веб-сайті https://prm.ua телеканалу "Прямий" за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_3 під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_9", шляхом розміщення вступної та резолютивної частини рішення суду в цій частині під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_5".
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору у розмірі 1 536,80 грн.
Стягнуто з ПП "Європейська солідарність" на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору у розмірі 1 536,80 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач довів факт поширення відповідачами стосовно нього недостовірної інформації, яка порушує його особисті немайнові права, що є підставою для її спростування.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 25 червня 2020 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Поливач Л. Д., апеляційні скарги ОСОБА_2, ПП "Європейська солідарність" та ТОВ "Телеканал "Прямий" залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що він не є автором матеріалу, поширеного на вебсайті https://eurosolidarity.org ПП "ЄС", відхиляються, оскільки ОСОБА_2 є керівником і лідером ПП "ЄС", здійснює її поточне керівництво, представляє партію, робить заяви від її імені. Тобто відповідач ОСОБА_2 є належним відповідачем у справі, оскільки саме ПП "ЄС", лідером і керівником якої він є, розмістила на своєму вебсайті недостовірну інформацію щодо того, що ОСОБА_1 нібито передав матеріали "ІНФОРМАЦІЯ_14" Російській Федерації, вказавши автором інформації свого лідера ОСОБА_2 . Необґрунтованими є і доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що недостовірність поширеної інформації мав довести саме позивач;
необґрунтовані доводи апеляційної скарги ПП "ЄС" про доведеність достовірності оспорюваної у справі інформації фактом поширення ОСОБА_1 у мережі Інтернет його заяви до ДБР від 20 травня 2020 року про вчинені кримінальні правопорушення, на підставі якої до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості та розпочато розслідування у "ІНФОРМАЦІЯ_21", оскільки ця обставина підтверджує лише факт звернення позивача до ДБР із заявою про вчинення кримінальних правопорушень і жодним чином не підтверджує факт отримання ним від ДБР інформації, що становить таємницю слідства. Щодо посилання представника Російської Федерації ОСОБА_5 на засіданні Ради безпеки ООН на заяву позивача, то цей факт жодним чином не підтверджує ту обставину, що саме ОСОБА_1 передано ОСОБА_5 інформацію, яка становить таємницю слідства по "ІНФОРМАЦІЯ_21" і отримана ним від ДБР;
посилання в апеляційній скарзі ПП "ЄС" про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, зазначивши у резолютивній частині рішення про спростування недостовірної інформації на вебсайті політичної партії https://eurosolidarity.org/, тоді як інформацію було розміщено на вебсайті https://solydarnist.org, законності та обґрунтованості рішення не спростовують, виходячи з того, що під час розгляду справи в суді першої інстанції стало відомо, що вебсайт ПП "ЄС" https://solydarnist.org, на якому було поширено оспорювану інформацію, припинив роботу та більше не використовується партією, суд з метою ефективного захисту порушених прав позивача правомірно у рішенні зобов`язав відповідачів розмістити спростування на вебсайті партії https://eurosolidarity.org/, який використовується та функціонує у звичайному режимі;
необґрунтованими є доводи апеляційної скарги ТОВ "Телеканал "Прямий" про те, що канал не є належним відповідачем, оскільки розмістив інформацію з іншого сайту, дослівно процитувавши текст оригіналу публікації, яка вже була доведена до відома необмеженого кола осіб з вебсайту ПП "ЄС". Враховуючи, що оспорювана у справі інформація була поширена на вебсайті, власником якого є ТОВ "Телеканал "Прямий", а не в ефірі Телеканалу "Прямий", не підлягає застосуванню норма статті 67 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" в частині звільнення телерадіоорганізації від відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року в складі колегії суддів: Погрібного С. О., Білоконь О. В., Олійник А. С., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., касаційні скарги ОСОБА_2, ПП "Європейська Солідарність", ТОВ "Телеканал "Прямий" задоволено.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що:
позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, порушених внаслідок розміщення, зокрема на вебсайті https://eurosolidarity.org, недостовірної, на його переконання, інформації. Судами не було встановлено, що ОСОБА_2 є власником вебсайту або автором відповідного інформаційного матеріалу, про спростування якого просить позивач. Ті обставини, що ОСОБА_2 є лідером і керівником іншої особи - ПП "ЄС", не свідчать та не доводять той факт, що він є власником вебсайту або автором відповідного інформаційного матеріалу;
судами не враховано та не надано належної оцінки доводам відповідача про те, що поширена інформація є висвітленням брифінгу ОСОБА_2, який відбувся ІНФОРМАЦІЯ_8 року, на якому він не поширював саме тієї інформації, яка була розміщена в мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3/ під назвою: " ОСОБА_6 передав матеріали " ІНФОРМАЦІЯ_5". Предметом спору є інформація, яка була поширена за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_3/, а не інформація, поширена на брифінгу ІНФОРМАЦІЯ_1 . За твердженням відповідача, ці два повідомлення відрізнялися за своїм змістом, проте судами наведеним доводам оцінки не надано, відповідні докази не досліджувалися, хоча суди й не зробили висновок про те, що ці повідомлення збігаються. Отже, позивач у справі, що переглядається, посилався на поширення недостовірної інформації саме на вебсайтах за електронною адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_3/ та ІНФОРМАЦІЯ_13/, суди мають з`ясувати, чи була предметом спору поширена згаданим відповідачем на брифінгу ІНФОРМАЦІЯ_8 року інформація;
суди не надали належної правової оцінки поширеній інформації, не зазначили, на підставі оцінки яких доказів дійшли висновків про недостовірність поширеної інформації. У зв`язку із внесенням з 27 березня 2014 року змін до ЦК України, зокрема до статті 277, принцип презумпції добропорядності (частина третя статті 277 ЦК України) було виключено, а тому доказування позивачем обґрунтованості свого позову, зокрема й недостовірності, неточності поширеної відповідачем інформації, має відбуватися у загальному порядку. Наведений правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 757/49189/16-ц (провадження № 61-34417св18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/13556/18 та від 06 листопада 2019 року у справі № 165/2559/15-ц (провадження № 61-22465св18). Проте суди викладеного не врахували та не встановили шляхом належної оцінки наданих сторонами доказів, чи є поширена інформація недостовірною, зазначивши лише, що вона є такою за своїм змістом, що за умови недослідження наданих сторонами доказів, має характер припущення;
судами не надано оцінки наданим відповідачем ПП "ЄС" доказам щодо достовірності поширеної інформації, зокрема: заяві позивача про вчинені кримінальне порушення у "ІНФОРМАЦІЯ_21", роздруківці тексту виступу ОСОБА_5 на засіданні Ради Безпеки ООН, в якому він цитував заяву позивача з матеріалів "ІНФОРМАЦІЯ_14", роздруківці повідомлень позивача в телеграм-каналі щодо "ІНФОРМАЦІЯ_14" та його обізнаності з цією справою.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року в складі судді: Бусик О. Л., у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
як вбачається з постанови Верховного Суду від 22 вересня 2021 року суд касаційної інстанції не погодився з тим, що ОСОБА_2 є належним відповідачем у справі, оскільки саме ПП "Європейська Солідарність", лідером і керівником якої він є, розмістила на своєму вебсайті недостовірну інформацію стосовно того, що ОСОБА_1 нібито передав матеріали "ІНФОРМАЦІЯ_14" Російській Федерації, через те, що в указаній справі, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, порушених внаслідок розміщення, зокрема на вебсайті https://eurosolidarity.org, недостовірної, на його переконання, інформації, а у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет належним відповідачем у справі є власник вебсайту та автор відповідного інформаційного матеріалу, тобто особа, яка безпосередньо розмістила інформаційний матеріал на відповідному вебсайті. Поряд із цим, суду не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 є власником вебсайту або автором відповідного інформаційного матеріалу, про спростування якого просить позивач, і що саме він розповсюдив вказану інформацію. Отже, викладені у позовній заяві твердження позивача про те, що саме відповідачем ОСОБА_2 було порушено його права є лише припущенням, яке, за відсутності доказів, не може прийматись судом до уваги;
за висновками Верховного Суду, які є обов`язковими для суду першої інстанції, під час розгляду справи не було враховано та не надано належної оцінки доводам відповідача про те, що поширена інформація є висвітленням брифінгу ОСОБА_2, який відбувся ІНФОРМАЦІЯ_8 року, на якому він не поширював саме тієї інформації, яка була розміщена в мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3/ під назвою: " ІНФОРМАЦІЯ_6";
на виконання вимог суду касаційної інстанції, судом досліджено брифінг ОСОБА_2, який відбувся ІНФОРМАЦІЯ_8 року, шляхом огляду відеозапису (ІНФОРМАЦІЯ_10), на якому поширено наступну інформацію: "ІНФОРМАЦІЯ_12", за результатами чого достовірно встановлено, що ці повідомлення не збігаються за своїм змістом з інформацією, поширеною за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_3/"ІНФОРМАЦІЯ_9", у якій міститься посилання на те, що під час брифінгу лідер партії "Європейська Солідарність" ОСОБА_6, про що передає прес-служба партії, заявив: "ІНФОРМАЦІЯ_13" (аналогічну публікацію розміщено ІНФОРМАЦІЯ_8 року на вебсайті https://prm.ua телеканалу "Прямий" за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_13/) і, яка є предметом цього спору;
з огляду те, що вказані повідомлення відрізняються за своїм змістом, що має наслідком вплив на зміну ставлення до цієї інформації, а саме наявні розбіжності та неточності в частині безпосереднього зазначення саме відповідачем ОСОБА_2 про передачу конкретно позивачем матеріалів "ІНФОРМАЦІЯ_14" Російській Федерації, суд приходить до висновку, що поширена відповідачем ОСОБА_2 на брифінгу ІНФОРМАЦІЯ_8 року інформація, не є предметом цього спору, що виключає його обов`язок із виконання вимог ОСОБА_1, який, в цьому випадку, покладено на власника вебсайту або автора відповідного інформаційного матеріалу. Отже, ОСОБА_2 не повинен відповідати за пред`явленим позовом і є неналежним відповідачем, у зв`язку з чим, озвучена ним інформація в рамках брифінгу на предмет її достовірності (відповідності дійсності) та порушення особистих немайнових прав або завдання шкоди відповідним особистим немайновим благам позивачу, не перевіряється. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову до такої особи. Зазначений висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), а також викладено в постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 705/3876/18 (провадження № 61-697св20), від 19 серпня 2020 року в справі № 639/6295/16-ц (провадження № 61- 36683св18), від 14 липня 2020 року в справі № 686/23977/18 (провадження № 61-17715св19), від 08 липня 2020 року в справі № 612/808/18 (провадження №61-15537св19);
висновками суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано попередні судові рішення за наслідками вирішення позову в частині вимог до Політичної партії "Європейська Солідарність", ТОВ "Телеканал "Прямий" було: ненадання належної оцінки поширеній інформації, незазначення доказів, що підтверджують її недостовірність, нез`ясування того, чи є поширена інформація недостовірною. На підтвердження достовірності обставин передачі матеріалів "ІНФОРМАЦІЯ_14" Російській Федерації стороною відповідачів надано, зокрема, роздруківку із тексту виступу ОСОБА_5 (постійний представник Російської Федерації при ООН і в Раді безпеки ООН) від 16 липня 2019 року на засіданні Ради Безпеки ООН (англійською мовою), в якому він використовує позивача в якості першоджерела з прямим посиланням на нього (ІНФОРМАЦІЯ_15), цей же текст звучить російською мовою як: "ІНФОРМАЦІЯ_16" (ІНФОРМАЦІЯ_17). Поряд із цим, аналогічний за змістом текст викладено ОСОБА_1 у його зверненні із заявою про кримінальні правопорушення до ДБР, датованій 20 травня 2019 року (наявна за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_18, посилання на яку також міститься на інтернет сторінці в месенджері Telegram (Телеграм) на його каналі (посилання ІНФОРМАЦІЯ_19), в якій позивач просить внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальні правопорушення, передбачені статтями 109, 111, 426-1 КК України, ймовірно вчинені ОСОБА_2 та іншими особами під час вчинення дій, пов`язаних зі здійснення переходу корабельною групою ВМС ЗС України з Чорного до Азовського моря, де він вказує, зокрема про те, що "ІНФОРМАЦІЯ_20". ОСОБА_1 факти повідомлення вказаного вище уривка, використаного публічно офіційною посадовою особою, яка представляє Російську Федерацію в усіх органах ООН, процитованого із його заяви про злочин від 20 травня 2019 року в "ІНФОРМАЦІЯ_21", із безпосереднім посиланням на ім`я позивача як автора, нічим не спростовано. При цьому, підтверджень використання цієї частини витягу із тексту позивача, як першоджерела, без дотримання вимог законодавства щодо допустимих меж цитування, чи всупереч волі або інтересів ОСОБА_1, стороною позивача суду не надано;
відсутні відомості про розголошення матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, не самим ОСОБА_1, а іншими особами, та спростування чи помилковості викладених фактів, а також аргументовані заперечення зі сторони позивача щодо збігу вказаних тверджень у тексті виступу постійного представника Російської Федерації при ООН і в Раді безпеки ООН від 16 липня 2019 року на засіданні Ради Безпеки ООН, і в заяві про кримінальні правопорушення, направленій особисто ОСОБА_1 до ДБР та датованій 20 травня 2019 року, тому ці документи беруться судом за основу в якості доказів правдивості відображення оспорюваної інформації;
виходячи зі змісту публікацій, поширених позивачем на його інтернет сторінці Телеграм-каналу (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_22), інформація в частині: " ІНФОРМАЦІЯ_23" (ІНФОРМАЦІЯ_22/1097), в цілому стосувалася саме особи відповідача ОСОБА_2 та, в тому числі, й матеріалів "ІНФОРМАЦІЯ_14" і свідчить про об`єктивне ствердження позивачем, і є демонстрацією ним своєї обізнаності наперед із ходом досудового розслідування, не дивлячись на те, що стаття 60 КПК України не передбачає такого права заявника. Оцінкою та аналізом наданих стороною відповідачів та вказаних доказів, в сукупності підтверджується, що оспорювана ОСОБА_1 інформація є достовірною, а відповідні події, поширені в мережі Інтернет з посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3/ та ІНФОРМАЦІЯ_13/ насправді існували, отже не порушують права позивача на повагу до гідності та честі, на недоторканість ділової репутації. Разом з тим, ОСОБА_1 не використано своє право та жодних доказів щодо відсутності фактів отримання ним від ДБР інформації, в тому числі й матеріалів досудового розслідування "ІНФОРМАЦІЯ_14", чи не передачі цієї інформації Російській Федерації, стороною позивача не подано;
суд зазначає, що інформація, якає предметом цього спору та поширена за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_3/ та ІНФОРМАЦІЯ_13/, не є актуальними на цей час і сторінки з такими адресами відповідачів неможливо знайти в мережі Інтернет (відображення: Pagenotfound (404) та 404 Сторінку не знайдено, відповідно), тобто сторінки не доступні для перегляду;
враховуючи викладене, суд зробив висновок про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання недостовірною, та такою, що порушує особисті немайнові права та ділову репутацію позивача оспорювану інформацію, поширену у мережі Інтернет за адресами на вебсайтах: ОСОБА_17 -передав-мате/ та ІНФОРМАЦІЯ_13/ за недоведеністю. Вимоги про зобов`язання відповідачів спростувати недостовірну інформацію, також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від основних, у задоволенні яких судом відмовлено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 28 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року - скасовано та ухвалено нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПП "Європейська Солідарність", ТОВ "Телеканал "Прямий" про захист честі, гідності, ділової репутації, та спростування недостовірної інформації задоволено.
Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті https://eurosolidarity.org ПП "Європейська Солідарність" під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_6" наступного змісту: "ІНФОРМАЦІЯ_24".
Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті https://prm.ua ТОВ "Телеканал "Прямий" під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_25
Зобов`язано ПП "Європейська Солідарність" та ОСОБА_2 протягом 5 календарних днів з дня набрання рішення у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_1, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті https://eurosolidarity.org за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_26/ у публікації під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_6", шляхом розміщення вступної та резолютивної частини рішення суду в цій частині під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_5".
Зобов`язано ТОВ "Телеканал Прямий" протягом 5 календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 року на веб-сайті https://prm.ua телеканалу "Прямий" за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_13/ у публікації під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_27", шляхом розміщення вступної та резолютивної частини рішення суду у цій частині під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_5".
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 592,27 грн.
Стягнуто з ПП "Європейська Солідарність" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 592,27 грн.
Стягнуто з ТОВ "Телеканал "Прямий" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 592,27 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
веб-сайти http://solydarnist.org та http://eurosolidarnisty.org використовуються ПП "Європейська Солідарність" та на них партія розміщує інформацію про Статут і партійну програму, діяльність партійної фракції, новини партії та освітлення діяльності її лідера - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 року на веб-сайті https://prm.ua ТОВ "Телеканал Прямий" за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_13/ розміщено публікацію під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_27", в якій поширено оспорювану позивачем інформацію. Факт поширення оспорюваної позивачем інформації на веб-сайті ПП "Європейська Солідарність" та веб-сайті ТОВ "Телеканал "Прямий" не спростовано відповідачами. Зі змісту публікацій, розміщених ІНФОРМАЦІЯ_8 на веб-сайті ПП "Європейська Солідарність" та веб-сайті ТОВ "Телеканал "Прямий" вбачається, що в них процитовані висловлювання, автором яких ПП "Європейська Солідарність" та ТОВ "Телеканал "Прямий" зазначили ОСОБА_18 . Так, у публікації на веб-сайті ПП "Європейська Солідарність" під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_6" були процитовані висловлювання, які є предметом розгляду у даній справі, а саме: "ІНФОРМАЦІЯ_28..", автором яких зазначено: "ІНФОРМАЦІЯ_29", тобто ОСОБА_2 . У публікації на веб-сайті ТОВ "Телеканал "Прямий" під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_27" міститься такий самий фрагмент прямої мови з інформацією про позивача, автором якої також зазначено ОСОБА_2 . Крім того, у текстах обох публікацій на веб-сайтах ПП "Європейська Солідарність" та ТОВ "Телеканал "Прямий", в яких поширена оспорювана у справі інформація, вказано, що наведена в них пряма мова з цитатами оголошена ОСОБА_2 на брифінгу від ІНФОРМАЦІЯ_8, що додатково підтверджує належність оспорюваних висловлювань ОСОБА_2 . За встановлених обставин даної справи, на переконання колегії суддів, немає обґрунтованих підстав для звільнення ОСОБА_2 від відповідальності за поширення недостовірної інформації, оскільки у текстах обох публікацій на веб-сайтах ПП "Європейська Солідарність" та ТОВ "Телеканал "Прямий" міститься пряме посилання на автора оспорюваної у справі інформації та наводиться пряма мова, автором якої зазначено ОСОБА_2, тобто першоджерелом інформації вказано саме ОСОБА_2 . Враховуючи наведене у суду першої інстанції не було підстав для висновку про те, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем;
публікації на веб-сайтах ПП "Європейська Солідарність" та ТОВ "Телеканал "Прямий" від ІНФОРМАЦІЯ_8, в яких поширено оспорювану позивачем інформацію, не містять автора інформаційного матеріалу, проте, містять вказівку на автора висловлювань, в яких поширена оспорювана інформація, тому відповідачами є власники веб-сайтів ПП "Європейська Солідарність" та ТОВ "Телеканал "Прямий", а також автор висловлювань ОСОБА_6 . Таким чином, внаслідок розміщення публікацій в мережі Інтернет на веб-сайтах ПП "Європейська Солідарність" та ТОВ "Телеканал "Прямий", в яких вказане прізвище позивача, відбулося поширення інформації, яка стосується певної фізичної особи, а саме особи позивача. При цьому, з огляду на використаний спосіб поширення інформації, відомості про позивача були повідомлені необмеженому колу осіб;
щодо висновків суду першої інстанції про те, що ОСОБА_10 є неналежним відповідачем, у зв`язку з тим, що оспорювана позивачем інформація, поширена в мережі Інтернет на веб-сайтах Політичної Партії "Європейська Солідарність" та ТОВ "Телеканал "Прямий", не збігається за змістом з інформацією, поширеною ОСОБА_2 на брифінгу ІНФОРМАЦІЯ_8 року колегія суддів зазначає наступне. Судом першої інстанції досліджено відеозапис брифінгу ОСОБА_2, який відбувся ІНФОРМАЦІЯ_8 року, починаючи з 05 хв. 01 сек. по 05 хв. 26 сек. запису, розміщеного за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_30, та зроблено висновки, що інформація, поширена на брифінгу і опублікована на веб-сайтах ПП "Європейська Солідарність" та ТОВ "Телеканал "Прямий" ІНФОРМАЦІЯ_8, відрізняються за своїм змістом, що має наслідком вплив на зміну ставлення до цієї інформації, а наявні розбіжності та неточності в частині безпосереднього зазначення саме ОСОБА_2 про передачу конкретно позивачем матеріалів "ІНФОРМАЦІЯ_14" Російській Федерації, вказують на те, що поширена ОСОБА_2 на брифінгу інформація не є предметом цього спору. Колегія суддів зазначає, що з публікацій на веб-сайтах ПП "Європейська Солідарність" та ТОВ "Телеканал "Прямий" від ІНФОРМАЦІЯ_8 вбачається, що інформація поширена в них була оголошена ОСОБА_19 на брифінгу ІНФОРМАЦІЯ_8, про що безпосередньо вказано в тексті самих публікацій "..ІНФОРМАЦІЯ_31..". Оспорювана позивачем інформація поширена у висловлюванні, яке наведене у публікаціях на веб-сайтах як пряма мова, автором якого вказано ОСОБА_2 : "ІНФОРМАЦІЯ_32". Суд першої інстанції вказав, що наведене висловлювання відрізняється за змістом від слів ОСОБА_20, оголошених ним на брифінгу, оскільки наявні розбіжності в частині зазначення ОСОБА_10 про передачу позивачем матеріалів "ІНФОРМАЦІЯ_14" Російській Федерації, тому інформація, поширена на брифінгу не є предметом розгляду у цій справі та ОСОБА_2 є неналежним відповідачем;
матеріалами справи підтверджується, що предметом спору у даній справі є визнання недостовірною та спростування інформації, поширеної у публікаціях на веб-сайтах ПП "Європейська Солідарність" та ТОВ "Телеканал "Прямий" ІНФОРМАЦІЯ_8 року, якими висвітлювався брифінг ОСОБА_20 від ІНФОРМАЦІЯ_8, яка міститься у фразах, що наведені у формі прямої мови, автором яких на веб-сайтах вказано ОСОБА_18 . При зверненні до суду позивач вказував на те, що відповідачами була поширена інформація: "ІНФОРМАЦІЯ_24". Зі змісту наведених фраз вбачається, що незважаючи на таємницю слідства, тобто в порушення таємниці слідства, ДБР передало матеріали "ІНФОРМАЦІЯ_14" ОСОБА_1, який передав ці матеріали Російській Федерації в особі ОСОБА_5. Суд першої інстанції вказав на те, що з відеозапису брифінгу від ІНФОРМАЦІЯ_8 вбачається, що інформація поширена ОСОБА_10 на брифінгу має неточності та розбіжності з тією, яка була поширена на веб-сайтах ПП "Європейська Солідарність" та ТОВ "Телеканал "Прямий", що відрізняє її за своїм змістом, що має наслідком вплив на зміну ставлення до цієї інформації. Колегія суддів зазначає, що наведений висновок суду не відповідає матеріалам справи та суд першої інстанції вдався до вільного трактування змісту оспорюваної інформації, що є неприпустимим. Матеріали справи підтверджують, що цитата з прямою мовою про передачу ДБР в порушення таємниці слідства матеріалів "ІНФОРМАЦІЯ_14" ОСОБА_21, наведена у публікаціях на веб-сайтах ПП "Європейська Солідарність" та ТОВ "Телеканал "Прямий" відповідає тій, яка оголошена ОСОБА_22 на брифінгу ІНФОРМАЦІЯ_8 року. Встановлені судом першої інстанції розбіжності та неточності у застосуванні слів "Російській Федерації", "ІНФОРМАЦІЯ_33" ОСОБА_1 та отримання цих матеріалів Російською Федерацією і оголошення їх ОСОБА_5. Враховуючи наведене виокремлення судом першої інстанції з фрази ОСОБА_20 її частини без урахування загального тону та контексту поширеної у всьому висловлюванні інформації призвело до помилкового висновку щодо зміни змісту оспорюваної інформації, в якій стверджується про передачу позивачем матеріалів "ІНФОРМАЦІЯ_14", отриманих від ДБР, представнику РФ ОСОБА_5;
колегія суддів вважає, що аналіз змісту публікацій, поширених ІНФОРМАЦІЯ_8 на веб-сайтах ПП "Європейська Солідарність" за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3/ та ТОВ "Телеканал "Прямий" за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_13/ свідчить про те, що наведена в них інформація не є оціночними судженнями, оскільки оспорювана інформація містить фактичні дані, які можна перевірити на достовірність. При вирішенні справи суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорювана позивачем інформація є достовірною, а відповідні події, поширені на веб-сайті ПП "Європейська Солідарність" та ТОВ "Телеканал "Прямий" насправді існували, тому не порушують права позивача на повагу до гідності та честі, на недоторканість ділової репутації. В обґрунтування достовірності обставин передачі матеріалів "ІНФОРМАЦІЯ_14" Російській Федерації суд першої інстанції керувався роздруківкою із тексту виступу ОСОБА_5 від 16 липня 2019 на засіданні Ради Безпеки ООН, в якому ОСОБА_23 зазначив, що "ІНФОРМАЦІЯ_34" та процитував заяву про вчинені кримінальні правопорушення від 20 травня 2019, подану ОСОБА_1 до ДБР, в якій позивач просить внести до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення, передбачені статтями 109, 111, 426-1 КК України, ймовірно вчинені ОСОБА_2 та іншими особами під час вчинення дій, пов`язаних зі здійснення переходу корабельною групою ВМС ЗС України з Чорного до Азовського моря. Також суд першої інстанції керувався самим текстом наведеної заяви позивача про вчинені кримінальні правопорушення, розміщеної на каналі позивача в месенджері Telegram за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_19. Оцінюючи наведені докази, суд першої інстанції зазначив, що позивач не спростував факти повідомлення вказаного уривку, використаного публічно офіційною посадовою особою, яка представляє Російську Федерацію в усіх органах ООН, процитованого із заяви позивача про злочин в "ІНФОРМАЦІЯ_21", а також не надав докази використання цієї заяви всупереч волі або інтересів ОСОБА_1 . Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відсутні відомості про розголошення матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, не самим позивачем, а іншими особами;
колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо достовірності поширеної відповідачами інформації. Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співвжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. У справі, що переглядається, позивачем оспорюється інформація, поширена відповідачами, про те, що йому були передані від ДБР матеріали "ІНФОРМАЦІЯ_14", та потім він ці матеріали передав постійному представнику РФ в ООН ОСОБА_5. Отже, при вирішенні даної справи відповідачі не надали суду докази на підтвердження факту передачі ОСОБА_1 від ДБР матеріалів "ІНФОРМАЦІЯ_14" та факту наступної передачі цих матеріалів від Позивача до ОСОБА_5;
колегія суддів зазначає, що відповідачі, як особи, які здійснили поширення оспорюваної позивачем інформації не переконалися у достовірності поширеної ними інформації про передачу ДБР матеріалів "ІНФОРМАЦІЯ_14" ОСОБА_1, а також про наступну передачу цих матеріалів Російській Федерації, а саме ОСОБА_5; у разі відсутності доказів достовірності оспорюваної інформації, не утрималися від її поширення; не надали суду доказів достовірності такої інформації, а в разі їх відсутності - не спростували її. При цьому, суд першої інстанції основним доказом достовірності інформації про передачу від ДБР ОСОБА_1 матеріалів "ІНФОРМАЦІЯ_14" та наступної передачі матеріалів цієї справи представнику РФ в ООН ОСОБА_5 визнав заяву про вчинені кримінальні правопорушення, подану позивачем до ДБР, на підставі якої до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне правопорушення та розпочате розслідування у "ІНФОРМАЦІЯ_35…". Обставини справи вказують на те, що відповідачі стверджували в оспорюваній інформації про передачу матеріалів "ІНФОРМАЦІЯ_14" в порушення таємниці слідства від ДБР позивачу, тобто відповідачі вказували на порушення з боку ДБР таємниці слідства шляхом передачі матеріалів позивачу, що призвело до витоку інформації та отримання її представником РФ від позивача. Таким чином, заява про вчинення кримінального правопорушення, подана позивачем до ДБР є документом, з моменту внесення відомостей до ЄРДР за яким було розпочате досудове розслідування у "ІНФОРМАЦІЯ_21", та який не є документом, який містить письмову заборону слідчого на його розголошення. Отже, вказаний доказ не підтверджує достовірність твердження ОСОБА_2 про отримання позивачем в порушення таємниці слідства від ДБР матеріалів "ІНФОРМАЦІЯ_14" та передачу їх представнику РФ ОСОБА_5, тому судом першої інстанції зроблено помилковий висновок щодо достовірності поширеної інформації;
щодо висновку суду першої інстанції про те, поширена відповідачами інформація є достовірною, оскільки відсутні відомості про розголошення матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, не самим ОСОБА_1, а іншими особами, оскільки представник РФ в ООН ОСОБА_5 на засіданні Ради безпеки ООН від 16 липня 2019 зачитав частину заяви позивача про вчинені кримінальні правопорушення від 20 травня 2019, поданої ним до ДБР. Враховуючи встановлені колегією суддів обставини про невідповідність заяви позивача про вчинені кримінальні правопорушення, поданої ДБР, статтям 77, 78 ЦПК України, як доказ достовірності інформації, поширеної відповідачами, наведений висновок суду про розголошення матеріалів досудового розслідування у "ІНФОРМАЦІЯ_21" позивачем є помилковим. Колегія суддів зазначає, що оголошення на засіданні Ради безпеки ООН представником РФ ОСОБА_5 частини заяви позивача про вчинені кримінальні правпорушення, яка не містить письмової заборони слідчого на розголошення її відомостей, та яка була розміщена у відкритому доступі в каналі позивача в месенджері Telegramm, не є допустимим та належним доказом достовірності інформації про розголошення позивачем представнику РФ матеріалів "ІНФОРМАЦІЯ_14";
суд першої інстанції прийняв до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування, а саме в рішенні суду першої інстанції наведені уривки з цитатами позивача з публікацій, розміщених ним у месенджері Telegram, в яких позивач коментує сюжет, поширений телеканалом "Прямим" про те, що " ОСОБА_24 раніше всіх дізнається щось з надр ДБР, погрожує свободі слова", а також коментарі позивача щодо кримінального провадження у справі "ІНФОРМАЦІЯ_36" та можливих дат проведення допитів ОСОБА_2 у вказаній справі. На підставі наведеного суд першої інстанції встановив, що інформація поширена позивачем в месенджері Telegram в цілому стосувалася саме особи відповідача ОСОБА_2 та, в тому числі, й матеріалів "ІНФОРМАЦІЯ_14" і є демонстрацією ним своєї обізнаності наперед із ходом досудового розслідування, не дивлячись на те, що стаття 60 КПК України не передбачає такого права заявника. Однак, у наведених судом першої інстанції цитатах з публікацій позивача не вбачається поширення ним матеріалів "ІНФОРМАЦІЯ_14", що вказує на те, що ці досліджені судом докази не входять до предмету доказування у цій справі. З огляду на викладене, заява про вчинені кримінальні правопорушення від 20 травня 2019 року, подана позивачем до ДБР, а також публікації позивача на власному каналі в месенджері Telegram коментарів щодо справи "ІНФОРМАЦІЯ_37" та інформації про можливі дати проведення допитів ОСОБА_10 по цій справі, не підтверджують розголошення позивачем матеріалів "ІНФОРМАЦІЯ_14" в цілому та безпосередньо представнику РФ ОСОБА_5, тому наведені докази є недопустимими доказами;
вирішуючи по суті позов ОСОБА_1, апеляційний суд виходить з того, що негативна інформація, поширена відповідачем відносно позивача про отримання ним в порушення таємниці слідства від ДБР матеріалів "ІНФОРМАЦІЯ_14" та передачу цих матеріалів представнику РФ ОСОБА_5, є недостовірною, оскільки вона містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені), та які негативно характеризують позивача в очах суспільства та оточуючих, порушує його особисті немайнові права і завдає шкоди його честі, гідності та діловій репутації. З огляду на викладене, поширена відповідачами інформація вочевидь спрямована на створення у необмеженого кола осіб негативної оцінки особистості позивача як людини, громадянина та учасника суспільних відносин, а також негативної оцінки його ділових та професійних якостей. За таких обставин, поширення відповідачами інформації грубо порушує особисте немайнове право позивача на повагу до його гідності, честі і ділової репутації, оскільки перешкоджає позивачеві повно і своєчасно здійснювати таке немайнове право, зокрема, мати репутацію чесної та гідної людини, яка не вчиняла протиправних дій, дотримується у своєму житті загальноприйнятих норм поведінки і моралі. Вирішуючи питання про спосіб спростування інформації, яка підлягає визнанню недостовірною, колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб спростування поширеної відповідачами недостовірної інформації, найбільш наближений (адекватний) до способу поширення, та такий, що сприяє найбільш повному відновленню порушеного немайнового права позивача.
Аргументи учасників справи
ОСОБА_2 13 квітня 2023 року засобами електронного поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3, на постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2023 року, у якій просить:
скасувати оскаржену постанову апеляційного суду;
залишити в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
апеляційний суд застосував частину четверту статті 277 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 757/43705/19-ц, від 12 вересня 2019 року у справі № 904/4494/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 439/1469/15-ц. Суд не врахував, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту. ОСОБА_2 не є належним відповідачем, оскільки він не є автором оскарженого інформаційного матеріалу, а також не є власником відповідних веб-сайтів, не озвучував саме ті твердження, які його зобов`язав спростувати апеляційний суд. Апеляційний не встановив, що ОСОБА_6 є автором оскаржених позивачем інформаційних матеріалів та власником відповідних сайтів. Проте вважав достатнім лише той факт, що в оскаржених публікаціях згадувалося ім`я ОСОБА_20 як начебто автора відповідного висловлювання. Апеляційний суд помилково ототожнив конструкції "автор висловлювання" та "автор інформаційного матеріалу". Стверджуючи, що ОСОБА_10 згадувався як автор певного висловлювання, апеляційний суд представив це у тому світлі, що відповідач 1 є й автором двох оскаржених інформаційних матеріалів ПП "Європейська Солідарність" та телеканалу "Прямий". Однак, це не відповідає дійсності і матеріалами справи не підтверджується. Оскаржена інформація є лише висвітленням брифінгу ОСОБА_18 від ІНФОРМАЦІЯ_8 року, з чим в ході судового розгляду погоджувався і представник самого позивача. Тобто, ОСОБА_6 стверджував, що Російська Федерація використала в ООН матеріали досудового розслідування, ініційованого паном ОСОБА_24 . Відтак, ОСОБА_6 не є автором конкретного інформаційного матеріалу, у якому йдеться про передачу від ДБР пану ОСОБА_24 саме тих матеріалів, які РФ використала в Радбезі ООН. Отже, апеляційний суд проігнорував доводи відповідачів і висновок суду першої інстанції та не надав оцінки тій обставині, що ОСОБА_6 насправді не поширював оскаржену інформацію, не є її автором і не є власником веб-сайтів, на яких було оприлюднено таку інформацію. Отже ОСОБА_6 не є належним відповідачем у цій справі, оскільки не може відповідати за поширення інформації, яку він насправді не поширював;
щодо висловлення ОСОБА_18 про те, що "матеріали цієї справи [справи моряків], які також були слідчими або працівниками Державного бюро розслідування передані, не зважаючи на таємницю слідства, пану ОСОБА_24 ...", суд першої інстанції у своєму рішенні правильно навів перелік конкретних висловлювань позивача ОСОБА_24 і зазначив, що вони в цілому стосувалася саме особи відповідача ОСОБА_2 та, в тому числі, й матеріалів "ІНФОРМАЦІЯ_14" і свідчить про об`єктивне ствердження позивачем, і є демонстрацією ним своєї обізнаності наперед із ходом досудового розслідування, не дивлячись на те, що стаття 60 КПК України не передбачає такого права заявника. Апеляційний суд з цього приводу зазначив, що "у наведених судом першої інстанції цитатах з публікацій позивача не вбачається поширення ним матеріалів "ІНФОРМАЦІЯ_14", що вказує на те, що ці досліджені судом докази не входять до предмету доказування у цій справі". Однак такі висновки апеляційного суду є помилковими, адже з наведених у рішенні суду першої інстанції цитат позивача дійсно випливає, що пан ОСОБА_24 самостійно створював власний образ як особи, що має інформацію з обмеженим доступом щодо проваджень проти ОСОБА_18 . Крім того у матеріалах справи містяться наші додаткові пояснення від 06 лютого 2020 року (т. 2, а. с. 78), до яких додано скріншот публікації ОСОБА_25 від 17 липня 2019 року і роздруківку листа ДБР від 18 липня 2019 року № 13134/1.3/19, з яких вбачаються ознаки позапроцесуальної поінформованості позивача саме у "ІНФОРМАЦІЯ_21". Так, 17 липня 2019 року позивач у своєму телеграм-каналі написав, що Генеральний прокурор закрив кримінальне провадження у ІНФОРМАЦІЯ_21. Проте, наступного дня він оприлюднив лист ДБР у відповідь на адвокатський запит свого представника, датований 18 липня 2019 року, яким ДБР повідомило про закриття кримінального провадження. Тобто, пан ОСОБА_24 знав про закриття провадження у "ІНФОРМАЦІЯ_21" вже 17 липня 2019 року хоча офіційно цю інформацію він отримав лише наступного дня - 18 липня 2019 року. Це очевидно свідчить про те, що 17 липня 2019 року позивач міг отримати інформацію про закриття провадження лише позапроцесуальними шляхами. У заяві свідка від 20 вересня 2019 року, яку позивач надавав у цій справі, відповідаючи на питання 4, він прямо не заперечив тієї обставини, що, отримує інформацію "у кримінальних провадженнях, де фігурує ОСОБА_2" з конфіденційних джерел. Цей факт сам по собі виключає задоволення позовних вимог, оскільки особисто позивач прямо не заперечив того факту, що він не отримував від ДБР інформації у "ІНФОРМАЦІЯ_21". Отже, матеріалами справи підтверджується, що, принаймні з точки зору стороннього спостерігача, ОСОБА_26 дійсно у позапроцесуальний спосіб міг отримувати від ДБР матеріали у "ІНФОРМАЦІЯ_21";