Постанова
Іменем України
10 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 676/3545/19
провадження № 61-4573св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 вересня 2022 року в складі судді Швець О. Д. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Янчук Т. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання подружжям та визнання права на частку в спільній власності,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання подружжям та визнання права на частку в спільній власності.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що з січня 2012 року вона проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу, а з 05 вересня 2012 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Увесь цей час сторони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, проводили разом дозвілля, мали взаємні права та обов`язки. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_4 . З лютого 2017 року сторони припинили спільне проживання та ведення господарства.
За час шлюбних відносин сторони на підставі договору купівлі-продажу від 02 серпня 2012 року придбали квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира). Крім того, за час шлюбу сторони набули у власність автомобіль "OPEL Vivaro", 2004 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - автомобіль). Зазначене майно було придбане ними за спільні кошти та належить їм на праві спільної сумісної власності, частки сторін у майні є рівними.
ОСОБА_2 не визнає право позивача на спірну квартиру, а також без її згоди відчужив спірний автомобіль.
У зв`язку з тим, що сторони не можуть досягти згоди щодо поділу спірного майна, ОСОБА_1, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила суд:
- встановити факт спільного проживання її та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з січня 2012 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири та 1/2 частку автомобіля;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь 63 949,45 грн грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи від 06 липня 2020 року № 517/20.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 09 вересня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела належними та допустимими доказами факту проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю з січня 2012 року до ІНФОРМАЦІЯ_2, веденням ними спільного господарства, наявність у них спільного бюджету і побуту, існування між ними відносин, притаманних подружжю. Встановивши, що спірна квартира набута ОСОБА_2 до шлюбу з ОСОБА_1 та належить йому на праві особистої приватної власності, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для її поділу. Відмовляючи у задоволені позовних вимог щодо поділу автомобіля, суд виходив з того, що спірний автомобіль придбаний та відчужений сторонами під час шлюбу. ОСОБА_1 не довела використання виручених від продажу автомобіля коштів не в інтересах сім`ї.
Хмельницький апеляційний суд постановою від 28 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 вересня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про проділ автомобіля скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, а в частині розподілу судових витрат змінив.
Стягнув з ОСОБА_2 63 949,45 грн грошової компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль та 3 721,23 грн судових витрат, а всього - 67 670,68 грн.
В іншій частині рішення суду залишив без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю та поділу спірної квартири, а також зазначив, що надані позивачем докази і показання свідків об`єктивно та достовірно не вказують на те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, несли спільні витрати в інтересах сім`ї, а між ними існували відносини, притаманні подружжю. Оскільки квартира придбана відповідачем до реєстрації шлюбу з позивачем, то вона не підлягає поділу.
Однак суд не погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині поділу спірного автомобіля, вказав, що автомобіль набутий сторонами під час перебування у шлюбі, належав їм на праві спільної сумісної власності подружжя та підлягав поділу між ними в рівних частках. На час продажу ОСОБА_2 автомобіля сторони припинили спільне проживання та ведення спільного господарства, а матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про згоду ОСОБА_1 на відчуження автомобіля та витрату виручених коштів в інтересах сім`ї. У зв`язку з чим суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 розпорядився автомобілем на власний розсуд без письмової згоди ОСОБА_1, а тому позивач має право на компенсацію вартості 1/2 частки спірного майна у розмірі 63 949,45 грн.
Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі
27 березня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 вересня 2022 року і постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 лютого 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю та поділу спірної квартири та ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог.
В касаційній скарзі заявник посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року в справі № 524/10054/16, від 12 грудня 2019 року в справі № 466/3769/16.
Також зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не надали їм оцінки, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме:
- суди не надали належної оцінки фотографіям, періоду їх створення та подіям відображених на них;
- суди не надали оцінки поясненням свідків з боку відповідача, які теж вказували, що відповідач почав проживати з позивачем після пропозиції вийти за нього заміж, тобто з 08 березня 2012 року;
- суди не надали оцінки медичній документації, зокрема протоколу ультразвукового дослідження, відповідно до якого позивач завагітніла у червні 2012 року;
- суди не дослідили чи мав відповідач кошти для придбання спірної квартири;
- суди не надали оцінки розписці про отримання відповідачем коштів у розмірі 11 000,00 дол. США у ОСОБА_7, а також не дослідили можливості надання на тривалий строк позички ОСОБА_7 малознайомій особі - відповідачу;
- суди не надали оцінки можливості повернення відповідачем позички в розмірі 11 000,00 дол. США;
- суди не надали оцінки факту народження дочки ІНФОРМАЦІЯ_1, що свідчить про те, що зачата вона була до реєстрації шлюбу під час спільного проживання у травні-червні 2012 року.
Крім того, зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відхилили клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: СD-R диску, який містить аудіо файл звукозапису розмови ОСОБА_1 з ОСОБА_2 від 04 серпня 2017 року щодо повернення коштів, які надані для купівлі спірної квартири.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали у Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області.
Справа надійшла до Верховного Суду у червні 2023 року.
Доводи інших учасників справи
У червні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків судів не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів в оскаржуваній частині залишити без змін.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що згідно з договором купівлі-продажу від 02 серпня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Хмельницької області Шевчик Н. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1264, ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_8 спірну квартиру за 168 460,00 грн (т. 1 а. с. 21, 22).
05 вересня 2012 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 зареєстрували шлюб (т. 1 а. с. 23).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дочка ОСОБА_4 .
З лютого 2017 року сторони припинили спільне проживання та ведення спільного господарства.
Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 січня 2019 року шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 розірвано (т. 1 а. с. 122).
Згідно з відміткою в паспорті громадянина ОСОБА_1, остання зареєстрована в спірній квартирі 16 листопада 2012 року (т. 1 а. с. 27).
За час шлюбу сторони придбали автомобіль марки "Opel Vivaro", 2004 року випуску, який був відчужений відповідачем за договором купівлі-продажу від 26 вересня 2017 року іншій особі (т. 1 а. с. 12).
Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 06 липня 2020 року № 517/20 середня ринкова вартість автомобіля при його нормативному пробігу та нормальному середньостатичному технічному, експлуатаційному і укомплектованому стані, з комплектністю близько до базової, без оновлення, пошкоджень і суттєвих дефектів на дату оцінки складає 127 898,91 грн (т. 1 а. с. 95-104).
У суді першої інстанції в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 вказала, що навчалася з позивачем в інституті. В 2011 році позивач познайомилася з ОСОБА_2, після чого, як їй відомо зі слів позивача, вони стали разом знімали квартиру, в якій жили як сім`я, та за спільні кошти придбали спірну квартиру і холодильник.
Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що знайома з позивачем з травня 2011 року. Зі слів ОСОБА_1 свідку відомо, що з ОСОБА_2 вона почала проживати разом на різдвяні свята 2012 року, 08 березня 2012 року він зробив їй пропозицію одружитися. ОСОБА_2 знімав квартиру на Тімірязева, зробив в ній ремонт, купив пральну машину. Вона сприймала сторін у справі однією сім`єю. Зі слів ОСОБА_1 також відомо, що позивач позичила кошти у батька на купівлю квартири.
Свідок ОСОБА_12 зазначала, що ОСОБА_2 йому розповів про знайомство з дівчиною, яка стала його дружиною. Але до весілля, коли приїздив до ОСОБА_2 в гості, то не бачив ні позивача ні її речей в квартирі. З майбутньою дружиною ОСОБА_2 познайомив рідних перед весіллям. Зі слів ОСОБА_2 йому відомо, що квартира придбана ним особисто.
Свідок ОСОБА_14 суду вказала, що ОСОБА_2 посварився з дівчиною запив, вона з чоловіком возила його кодуватися. Коли саме це було не пам`ятає.
Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що її брат ОСОБА_2 після обманну дівчини почав пити.
Свідок ОСОБА_16 зазначала, що вона познайомилася з ОСОБА_2 в кінці 2011 року і вони почали зустрічатися. Перед святом 08 березня 2012 року ОСОБА_2 повідомив їй, що від нього завагітніла інша дівчина, він буде з нею одружуватися. Після цього вони припинили стосунки. Через деякий час ОСОБА_2 повідомив їй, що інформація про вагітність була неправдивою і вони знову стали зустрічатися. Влітку 2012 року розірвали стосунки остаточно.
Свідок ОСОБА_7 зазначав, що знайомий з ОСОБА_2 протягом 10-12 років. ОСОБА_2 поділився з ним, що хоче придбати квартиру, але у нього не вистачає коштів, після чого він запропонував ОСОБА_2 позичити 11 000,00 дол. США на придбання квартири. Взаємні права та обов`язки за позикою оформили розпискою. Гроші ОСОБА_2 повернув 02 вересня 2019 року.
Свідок ОСОБА_17 зазначав, що позивач є його донькою. У кінці 2011 році дочка познайомилася з ОСОБА_2 і уже на святвечір вона познайомила його з відповідачем, вони разом святкували різдвяні свята. Після цього сторони почали разом проживати на орендованій квартирі, планувати весілля. Він разом з дружиною дали дочці 5 000,00 дол. США на придбання спірної квартири. ОСОБА_2 при цьому не був присутній. Під час укладення договору купівлі-продажу присутній не був, не цікавився на чиє ім`я придбана квартира.
Відповідно до розписки від 30 липня 2012 року ОСОБА_7 позичив ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 11 000,00 дол. США та підтвердив отримання від ОСОБА_2 02 вересня 2019 року боргу в повному обсязі, претензій до нього не має. (т. 1 а. с. 78).
У судовому засіданні ОСОБА_7 підтвердив передачу ОСОБА_2 оригіналу розписки у зв`язку з поверненням боргу.
Позивач дану розписку під сумнів не ставила.
Відповідно розписки від 21 липня 2012 року позивач ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_17 кошти в сумі 5 000,00 дол. США для купівлі спірної квартири.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині відповідає вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю та поділу спірної квартири, в іншій частині не оскаржується, а тому в неоскарженій частині в касаційному порядку не переглядається.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.