Постанова
Іменем України
10 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 316/1456/20
провадження № 61-18821св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: державний реєстратор Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц Світлана Олександрівна, Акціонерне товариство "Альфа-Банк", яке змінило назву на Акціонерне товариство "Сенс Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк", яке змінило назву на Акціонерне товариство "Сенс Банк", на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 13 липня 2021 року в складі судді Куценко М. О. та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 листопада 2021 року в складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Кримської О. М., Дашковської А. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц Світлани Олександрівни, Акціонерного товариства "Альфа-Банк", яке змінило назву на Акціонерне товариство "Сенс Банк", про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, запису про право власності на нерухоме майно,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц С. О. (далі - державний реєстратор Міюц С. О., Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, запису про право власності на нерухоме майно.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що 15 серпня 2008 року між ним та Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (далі - ВАТ "Сведбанк"), правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", укладено кредитний договір № 0709/0808/45-059, за умовами якого йому було надано кредит у розмірі 38 000,00 дол. США.
На забезпечення виконання вказаних кредитних зобов`язань між позивачем та ВАТ "Сведбанк" укладено іпотечний договір № 0709/0808/45-059-Z-1, який посвідчено приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області Сірою І. Є. та зареєстровано в реєстрі за № 5392, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку ВАТ "Сведбанк" належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира).
25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк", який є правонаступником ВАТ "Сведбанк", та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу права вимоги, а 15 червня 2012 року між ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Альфа-Банк" укладено договір купівлі-продажу права вимоги за кредитним договором, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О. В., відповідно до умов якого ПАТ "Дельта Банк" продав (відступив) права вимоги, а ПАТ "Альфа-Банк" набув права вимоги до боржника за кредитним договором від 15 серпня 2008 року.
У зв`язку із порушенням позичальником умов кредитного договору банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 28 липня 2017 року в справі № 316/1051/16, зміненим постановою апеляційного суду від 18 січня 2018 року, позов банку задоволено, в рахунок погашення кредитної заборгованості на суму 41 418, 91 дол. США звернуто стягнення на предмет іпотеки - спірну квартиру. Зазначені судові рішення позивач оскаржив у касаційному порядку. Так ухвалою від 26 березня 2020 року Верховний Суд зупинив виконання вказаних судових рішень до закінчення перегляду справи у касаційному порядку.
Крім того, рішенням Енергодарського міського суду від 23 жовтня 2018 року в справі № 316/2098/15 відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ "Альфа-Банк" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 15 серпня 2008 року № 0709/0808/45-059. Постановою Запорізького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 23 жовтня 2018 року в частині відмови у задоволенні позову банку про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, позов задоволено, проте ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2019 року зупинене виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року до закінчення касаційного розгляду справи.
Тобто, двома ухвалами Верховного Суду зупинено виконання судових рішень щодо стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки до закінчення перегляду вказаних справ у касаційному порядку.
Однак, незважаючи на вказане, 06 травня 2020 державний реєстратор Міюц С. О. здійснила державну реєстрація права власності АТ "Альфа-Банк" на спірну квартиру, запис про право власності № 36463921, про що позивачу стало відомо 14 травня 2020 року із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 208967259.
Підставою внесення зазначеного запису стало рішення державного реєстратора Міюц С. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 травня 2020 року, індексний № 52201155, а підставою виникнення права власності - рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер 1402405531776, видане 30 вересня 2019 року "Укрпошта"; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер ІВ/АБ 10, видане 04 жовтня 2019 року АТ "Альфа-Банк"; іпотечний договір 15 серпня 2008 року № 0709/0808/45-059-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області Сіра І. Є. Тобто рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 травня 2020 року державний реєстратор Міюц С. О. прийняла пізніше, ніж провела державну реєстрацію - 06 травня 2020 року.
Позивач вважає дії державного реєстратора щодо перереєстрації права власності на спірну квартиру та внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно неправомірними в силу вимог Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки квартира є єдиним місцем проживання позивача, придбана за кредитні кошти в іноземній валюті, площа квартири менше 140 кв. м та становить 38,0 кв. м, іншого майна, крім іпотечної квартири у нього немає, а отже квартира не може бути відчужена без його згоди. Крім того, письмової згоди на відчуження квартири позивач не надавав, у зв`язку з чим у державного реєстратора Міюц С. О. були відсутні підстави для проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру за АТ "Альфа-Банк".
Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за АТ "Альфа-Банк" та припинити право власності АТ "Альфа-Банк" на вказану квартиру.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Енергодарський міський суд Запорізької області рішенням від 13 липня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав незаконним та скасував рішення державного реєстратора Міюц С. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 травня 2020 року, індексний номер 52201155 та запис про право власності за номером 36463921, внесений 06 травня 2020 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Міюц С. О. про реєстрацію права власності на спірну квартиру за АТ "Альфа-Банк".
Припинив право власності АТ "Альфа-Банк" на квартиру.
Стягнув з АТ "Альфа-Банк" витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що АТ "Альфа-Банк" використало своє право та звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості, тобто за рішенням суду, а тому у нього не було підстав звертати стягнення на спірну квартиру в позасудовому порядку. Крім того, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, державний реєстратор не перевірив чи відповідають вимоги банку Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Запорізький апеляційний суд постановою від 02 листопада 2021 року апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк" залишив без задоволення, а рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 13 липня 2021 року - без змін.
Стягнув з АТ "Альфа-Банк" на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн компенсації витрат за надання правничої допомоги.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а також зазначив, що на час оскаржуваної реєстрації був чинний Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", а тому оскільки кредит надано в іноземній валюті, спірна квартира не перевищує 140 кв. м, та використовується позивачем як постійне місце проживання, то державний реєстратор повинен був відмовити у зверненні стягнення на предмети іпотеки - квартиру.
Однак апеляційний суд погодився з доводами банку про те, що використання одного способу звернення стягнення на предмет іпотеки при фактично не виконаному зобов`язанні не може бути перешкодою для використання інших способів звернення стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
19 листопада 2021 року АТ "Альфа-Банк" засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 13 липня 2021 року і постанову Запорізького апеляційного суду від 02 листопада 2021 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 750/2254/19, від 31 березня 2021 року в справі № 522/5185/19, від 18 грудня 2019 року в справі № 712/15975/17, від 23 січня 2018 року в справі № 760/16916/14, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року в справі № 757/13243/17, від 28 травня 2019 року в справі № 310/11024/15, у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 464/8589/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про відсутність в АТ "Альфа-Банк" підстав звертати стягнення на спірну квартиру в позасудовому порядку на підставі застереження, яке міститься в іпотечному договорі, у зв`язку з тим, що банк використав своє право на звернення стягнення на спірну квартиру за рішенням суду, є помилковими, оскільки використання одного способу звернення стягнення на предмет іпотеки при фактично не виконаному зобов`язанні не може бути перешкодою для використання інших способів звернення стягнення на предмет іпотеки.
Скаржник зазначає, що висновки суду першої та апеляційної інстанцій про те, що на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" є помилковими, оскільки суди не врахували, що позивач надав свою згоду банку на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням останнього шляхом підписання договору іпотеки.
Суд апеляційної інстанції не врахував, що позивач не надав доказів на підтвердження відсутності у нього іншого житла, крім того, що є предметом іпотеки, а також, що він постійно проживає у спірній квартирі.
Крім того, заявник не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині з стягнення з банку витрат на правову допомогу, оскільки такі витрати не підтвердженні належними доказами.
Доводи інших учасників справи
У січні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків судів не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із Енергодарського міського суду Запорізької області.
До 24 лютого 2022 року матеріали справи до Верховного Суду не надійшли.
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 14 березня 2022 року № 7/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінена територіальна підсудність судових справ та, зокрема, територіальна підсудність судових справ Енергодарського міського суду Запорізької області визначена за Самарським районним судом міста Дніпропетровська.
Листом від 06 липня 2022 року № ЕП-66/22-Вих Самарський районний суд міста Дніпропетровська повідомив про неможливість виконати вимоги ухвали суду Верховного Суду від 22 грудня 2021 року, оскільки цивільна справа № 316/1456/20 в провадженні цього суду відсутня.
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року направлено до Самарського районного суду міста Дніпропетровська копії матеріалів касаційного провадження № 61-18821ск21 у цивільній справі № 316/1456/20 для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.
Ленінський районний суд ухвалою від 16 травня 2023 року відновив втрачене судове провадження у цій справі.
Справа надійшла до Верховного Суду у червні 2023 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 15 серпня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0709/0808/45-059, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику 38 000,00 дол. США, а позичальник зобов`язався повернути наданий кредит та сплати проценти за користування в сумі та в строки, передбачені кредитним договором.
На забезпечення виконання вказаного кредитного договору 15 серпня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 0709/0808/45-059-Z-1 (на купівлю житлової нерухомості), який посвідчено приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області Сірою І. Є. за № 5392, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку ВАТ "Сведбанк", належне йому на праві власності за договором купівлі-продажу від 15 серпня 2008 року нерухоме майно, а саме - спірну квартиру.
Відповідно до положень підпунктів 10.3 пункту 10 іпотечного договору іпотекодержатель має право обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до пункту 12 іпотечного договору за вибором іпотекодержателя застосовується один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя, а саме: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" або продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку".
25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами.
15 червня 2012 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами.
Згідно із вищезазначеними угодами (договорами) відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором від 15 серпня 2008 року № 0709/0808/45-059, укладеним між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1, та договорами, укладеними на його забезпечення, на користь ПАТ "Альфа-Банк".
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх кредитних зобов`язань, у липні 2016 року ПАТ "Альфа-Банк" звернувся до Енергодарського міського суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 15 серпня 2008 року № 0709/0808/45-059 (справа № 316/1051/16).
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 28 липня 2017 року позову задоволено та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 15 серпня 2008 року № 0709/0808/45-059 звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме - спірну квартиру шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України "Про виконавче провадження" за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Постановою апеляційного суду Запорізької області від 18 січня 2018 року рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 28 липня 2017 року змінено лише в частині загальної суми заборгованості, в рахунок якої звертається стягнення на предмет іпотеки.
Разом з цим, зазначені судові рішення в справі № 316/1051/16 оскаржено ОСОБА_1 у касаційному порядку та ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2020 року зупинені виконання судових рішень до закінчення перегляду справи у касаційному порядку.
Також в провадженні Енергодарського міського суду Запорізької області перебувала цивільна справа № 316/2098/15 за позовом ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Альфа-Банк", третя особа - ОСОБА_1 про визнання припиненим договору поруки № 0709/0808/45-059-Р-1, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Альфа-Банк", треті особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Енергодарського міського нотаріального округу Сіра І. Є., про визнання недійсним з моменту укладання кредитного договору № 0709/0808/45-059 та іпотечного договору № 0709/0808/45-059-Z-1.
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 23 жовтня 2018 року у задоволенні позову ПАТ "Альфа-Банк" та зустрічних позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк" задоволено частково, рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 23 жовтня 2018 року в частині відмови у задоволенні позову АТ "Альфа-Банк" про стягнення заборгованості за кредитним договором та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання припиненим договору поруки скасовано, ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким позов АТ "Альфа-Банк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 841 688,15 грн, що за курсом НБУ на час пред`явлення позову еквівалентно 38 107,22 дол. США, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 765 155,65 грн, що еквівалентно 34 642,23 дол. США, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами - 64 702,29 грн, що еквівалентно 2 929,38 дол. США, пеня, нарахована за період з 10 січня 2015 року до 19 серпня 2015 року - 11 830,21 грн, що еквівалентно 535,61 дол. США.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано припиненим договір поруки від 15 серпня 2008 року № 0709/0808/45-059-Р-1, укладений між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_2 .
В іншій частині рішення суду першої інстанції змінено в частині правового обґрунтування причин відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ "Альфа-Банк" про визнання кредитного договору недійсним.
Постанова Запорізького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року в справі № 316/2098/15 оскаржена ОСОБА_1 у касаційному порядку та ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2019 року зупинено її виконання до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 отримав від АТ "Альфа-Банк" повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, відповідно до якого банк повідомляв про свій намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
16 жовтня 2020 року позивач направив на адресу АТ "Альфа-Банк" відповідь на вказане повідомлення банку, в якій вказував на положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" щодо неможливості примусового стягнення (відчуження) без згоди власника нерухомого житлового майна, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті та відповідає визначеним Законом умовам. Також позивач вказував про перебування на розгляді Верховного Суду цивільних справ № 316/1051/16 та № 316/2098/15 та про зупинення касаційним судом виконання оскаржуваних рішень у цих справах, а отже будь-які дії щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 0709/0808/45-059, у тому числі будь-які дії з іпотечним майном, яким вказаний договір забезпечується, до закінчення касаційного розгляду справ у Верховному Суді будуть мати ознаки злочину передбаченого статтею 382 КК України.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 зазначеного Закону).
Відповідно до статей 12, 33 Закону України "Про іпотеку" одним із способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.
Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, передбачених статтею 12 вказаного Закону.