Постанова
Іменем України
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 621/394/20
провадження № 61-5014св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - заступник керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Національного природного парку "Гомільшанські ліси",
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Абрамова П. С., Панченка О. О.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року заступник керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області, в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Національного природного парку "Гомільшанські ліси" (далі - НПП "Гомільшанські ліси") звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру), ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації, про визнання незаконними та скасування наказів, скасування запису про державну реєстрацію права власності та повернення земельної ділянки.
На обґрунтування позову посилався на таке.
ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою.
Наказом ГУ Держгеокадастру від 02 жовтня 2015 року № 2271-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, орієнтовною площею 0,06 га, з цільовим призначенням: для індивідуального садівництва.
Наказом ГУ Держгеокадастру від 27 жовтня 2015 року № 2911-СГ ОСОБА_1 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, та передано у власність земельну ділянку площею 0,06 га, кадастровий номер 6321782500:01:000:0784, для ведення індивідуального садівництва.
На підставі вказаних наказів державним реєстратором Зміївського районного управління юстиції Штефаном О. А. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку, про що внесений запис про право власності № 11797468.
Під час розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою матеріали із Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області щодо листа з проханням подати пропозицію щодо можливості надання ГУ Держгеокадастру дозволу на розроблення документацій із землеустрою, на підставі яких земельна ділянка може бути передана у власність (користування), а також перевірити її бажане місце розташування на відповідність затвердженому генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній і землевпорядній документації, розробленій на місцевому рівні, якими обґрунтовуються довгострокові стратегії планування та забудови території населеного пункту і розвитку відповідної територіальної громади, не були отримані, а отже, повна та достовірна інформація щодо додержання законодавства і можливості відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства на обраній ОСОБА_1 земельній ділянці відсутня.
Листом Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації від 30 вересня2014 року № 05.02-16-4898 до Головного управління Держземагентства у Харківській області (далі - ГУ Держземагентства) надіслано перелік наявних картографічних даних територій та об`єктів природно-заповідного фонду області станом на 30 вересня 2014 року, в який було включено НПП "Гомільшанські ліси".
Незважаючи на вказані відомості, органи ГУ Держгеокадастру інформацію про розташування земельної ділянки на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, наявності відповідних охоронних зон, обмежень, обтяжень, з урахуванням її розташування на території НПП "Гомільшанські ліси", не зазначили.
Відповідно до листа Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації від 21 січня 2020 року № 04.01-22218 земельна ділянка з кадастровим номером 6321782500:01:000:0784, з урахуванням "Проекту створення національного природного парку "Гомільшанські ліси" та "Проекту організації території національного природного парку "Гомільшанські ліси", знаходиться в господарській зоні НПП "Гомільшанські ліси".
На час формування земельної ділянки, кадастровий номер 6321782500:01:000:0784, винесення оспорюваного наказу про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться на території об`єкта природно-заповідного фонду України (НПП "Гомільшанські ліси"), надання її у власність громадянину для індивідуального садівництва, необхідною умовою було погодження Департаментом як структурним підрозділом Харківської обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, до компетенції якого належить таке погодження в межах його повноважень.
Передача ГУ Держгеокадастру вказаної земельної ділянки у власність громадянину для індивідуального садівництва із визначенням її категорії за основним цільовим призначенням як землі сільськогосподарського призначення призвело до фактичної зміни меж НПП "Гомільшанські ліси" в частині їх зменшення, ведення індивідуального садівництва на землях природно-заповідного фонду суперечитиме статуту і завданням НПП "Гомільшанські ліси" і як унікального комплексу, а також забезпеченню умов організованого відпочинку населення; такі дії були здійснені усупереч процедури, встановленої законом.
Відповідно до "Проекту організації території національного природного парку "Гомільшанські ліси" у кварталі 179 Задонецького лісництва знаходяться заплавні водойми (озера та болота), які розташовані у пристінній та середній частинах правобережної заплави річки Сіверського Дінця, між лісовим схилом кварталу 179 (за лісовпорядкуванням 2001 та 2005 років) Задонецького лісництва та руслом річки, серед особливо цінної ділянки заплави, з обох боків озера Палац та Пергін (особливо цінна ділянка). Ділянки мають природоохоронне, еколого-освітнє, рекреаційне та естетичне значення.
Отже, накази ГУ Держгеокадастру від 02 жовтня 2015 року № 2271-СГ та від 27 жовтня 2015 року № 2911-СГ є такими, що суперечать актам цивільного законодавства, порушують цивільні права та інтереси позивачів та підлягають визнанню незаконними та скасуванню.
Прокурор на підставі частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", діючи в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, НПП "Гомільшанські ліси", вважає дії ГУ Держгеокадастру щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 такими, що порушують інтереси держави.
Пред`явлення позову спрямоване на відновлення порушеного права держави на землі природно-заповідного фонду, суспільної рівноваги та забезпечення конституційного права кожного громадянина користуватися землями природно-заповідного фонду у встановлений законом спосіб.
З урахуванням наведеного позивач просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру від 02 жовтня 2015 року № 2271-СГ про надання дозволу громадянину ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, орієнтовною площею 0,06 га, із цільовим призначенням: для індивідуального садівництва;
- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру від 27 жовтня 2015 року № 2911-СГ про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області та передачі у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий номер 6321782500:01:000:0784 для індивідуального садівництва;
- скасувати запис державного реєстратора Зміївського районного управління юстиції Штефана О. А. № 11797468 про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 ;
- зобов`язати ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку у відання держави в особі НПП "Гомільшанські ліси".
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 24 травня 2022 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 02 жовтня 2015 року № 2271-СГ про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки.
Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 27 жовтня 2015 року № 2911-СГ про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення та передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.
Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна запис державного реєстратора Зміївського районного управління юстиції Штефана О. А. № 11797468 про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 .
Зобов`язано ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку у відання держави в особі НПП "Гомільшанські ліси". Здійснено розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт належності території НПП "Гомільшанські ліси", на якій розташована спірна земельна ділянка площею 0,06 га, що є об`єктом природно-заповідного фонду, підтверджується належними і допустимими доказами. В матеріалах справи є охоронне зобов`язання, відповідно до якого Державне підприємство "Зміївське лісове господарство" (далі - ДП"Зміївське лісове господарство") дає зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження частини території НПП "Гомільшанські ліси", створеного Указом Президента України від 06 вересня 2004 року № 1047/2004, в межах Зміївського району.
Зі змісту цього охоронного зобов`язання випливає, що на заповідній території забороняється проведення господарської діяльності, яка може спричинити шкоду заповідному об`єкту та порушити екологічну рівновагу, а також забороняється зміна меж відведення і надання земельних ділянок для інших потреб, використання їх під будь-яке будівництво.
Отже, наявність охоронного зобов`язання в об`єкта природно-заповідного фонду, з урахуванням положень частини п`ятої статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд", яке оформлено центральним органом в галузі охорони навколишнього природного середовища, визнається достатнім для підтвердження статусу відповідної території як належної до земель природно-заповідного фонду.
Таким чином, доводи ГУ Держгеокадастру про те, що НПП "Гомільшанські ліси", як об`єкт природно-заповідного фонду, не є власником та користувачем спірної земельної ділянки та відсутні докази про належність спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду, є безпідставними.
Відповідно до висновку Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, розташування земельної ділянки, кадастровий номер: 6321782500:01:000:0784, щодо території НПП "Гомільшанські ліси" - земельна ділянка, кадастровий номер: 6321782500:01:000:0784, знаходиться у межах території НПП "Гомільшанські ліси" (згідно з межами проєкту створення). На підставі розрахунку в ГІС площа земельної ділянки - 0,059975 га.
Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі ГУ Держгеокадастру, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель природно-заповідного фонду.
В силу об`єктивних видимих природних властивостей земельної ділянки, ОСОБА_1, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що ця ділянка належить до земель природно-заповідного фонду та є частиною НПП "Гомільшанські ліси".
Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження того, що спірна земельна ділянка площею 0,06 га, кадастровий номер: 6321782500:01:000:0784, знаходиться у межах земель території НПП "Гомільшанські ліси", які є землями природно-заповідного фонду та не підлягають передачі з державної власності у приватну, ведення індивідуального садівництва на землях природно-заповідного фонду суперечитиме статусу і завданням НПП "Гомільшанські ліси", оскільки може перешкоджати збереженню Національного природного парку в природному стані як унікального комплексу, а також забезпеченню умов організованого відпочинку населення.
Отже, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, затвердження документації із землеустрою та передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, відбулося всупереч процедури, встановленої законом.
Таким чином, оскільки оскаржувані накази ГУ Держгеокадастру про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, затвердження документації із землеустрою та передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 прийняті з порушенням норм закону, тому вони підлягають скасуванню, а також, як наслідок, підлягає скасуванню запис про проведену державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку, виданий на підставі зазначених наказів із зобов`язанням ОСОБА_1 повернути цю земельну ділянку у відання держави в особі НПП "Гомільшанські ліси".
Постановою Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року рішення Зміївського районного суду Харківської області від 24 травня 2022 року в частині вирішення позову прокурора, пред`явленого в інтересах держави в особі НПП "Гомільшанські ліси", скасовано, позов у цій частині залишено без розгляду.
В іншій частині рішення Зміївського районного суду Харківської області від 24 травня 2022 року скасовано, у позові відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що НПП "Гомільшанські ліси" не є органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень, тому звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі НПП "Гомільшанські ліси" є безпідставним, а отже, позовна заява, подана в інтересах зазначеної організації, підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.
Також у цій справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру й визначив відповідачем ГУ Держгеокадастру. Проте в частині цих позовних вимог позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру). Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог прокуратури, пред`явлених до ГУ Держгеокадастру.
Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею та реєстраційне підтвердження володіння нею відповідачем. Отже, позивач мав заявити позовні вимоги про витребування її із чужого незаконного володіння ОСОБА_1, оскільки ця земельна ділянка належить до категорії земель природно-заповідного фонду і дозвіл на її вилучення власником не надавався.
Таким чином, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову, зокрема з підстав неналежного способу захисту порушених прав - пред`явлення негаторного позову замість віндикаційного.
Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування також не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призводить до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У квітні 2023 року заступник керівник Харківської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року скасувати, рішення Зміївського районного суду Харківської області від 24 травня 2022 року залишити в силі.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на таке.
Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Водночас суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Отже, обрання способу захисту у кожному конкретному випадку та з огляду на особливості певних правовідносин є законним правом позивача або прокурора.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що спірна земельна ділянка площею 0,06 га, кадастровий номер: 6321782500:01:000:0784, знаходиться у межах земель території НПП "Гомільшанські ліси", які є землями природно-заповідного фонду та не підлягають передачі з державної власності у приватну, ведення індивідуального садівництва на землях природно-заповідного фонду суперечитиме статусу і завданням НПП "Гомільшанські ліси".
Не відповідають засадам судочинства висновки суду апеляційної інстанції щодо неправильного обрання прокурором способу захисту права в межах цієї справи.
Обмежившись лише посиланням на неправильне обрання способу захисту, суд апеляційної інстанції повністю проігнорував позовну вимогу прокурора про зобов`язання ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку у відання держави.
Повернення державі земельної ділянки природо-заповідного фонду необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.
Крім того, в межах цієї справи доведений факт порушеного права саме НПП "Гомільшанські ліси", як особи, яка забезпечує збереження, відтворення та раціональне використання типових та унікальних лісостепових природних ландшафтів долини річки Сіверський Донець, що мають важливе природоохоронне, естетичне, наукове, освітнє, рекреаційне та оздоровче значення в регіоні. Отже, за захистом порушеного права в частині незаконного відведення земельної ділянки в межах природно-заповідного фонду, що знаходиться на території НПП "Гомільшанські ліси", може звернутися саме НПП "Гомільшанські ліси".
Застосування принципу спору "державою з державою" у разі виникнення такого між органами різної сфери державного управління, а також порушення майнових прав одного з них іншим, взагалі виключає можливість оскарження дій одного державного органу іншим державним органом, навіть у разі їх очевидної незаконності.
Таким чином, необхідно відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 621/3476/19 в частині, що стосуються можливості пред`явлення позову в інтересахдержави в особі НПП "Гомільшанські ліси" та пред`явлення позову до ГУ Держгеокадастру у Харківській області.
Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статей 84, 122, 150, 152, 189 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 3, 6, 7, 20, 21, 51, 53, 54 Закону України від 16 червня 1992 року № 2456-XII "Про природно-заповідний фонд України" (далі - № 2456-XII), статті 61 Закону України "Про охорону навколишнього природнього середовища", стосовно неможливості передачі земель природно-заповідного фонду у приватну власність, а також відсутності повноважень ГУ Держгеокадастру на розпорядження землями природно-заповідного фонду та статті 87 Водного кодексу України (далі - ВК України) щодо неможливості надання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 з огляду на її розташування у водоохоронній зоні річки Сіверський Донець.
Також відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: статей 84, 122, 150, 152, 186 ЗК України, статей 3, 6, 7, 20, 21, 51, 53, 54 Закону України № 2456-XII, статті 61 Закону України "Про охорону навколишнього природнього середовища", статті 87 ВК України.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на:
- неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц, від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц; у постановах Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 544/1336/13-а, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 13 серпня 2019 року у справі № 910/11164/16, від 13 жовтня 2019 року у справі № 910/11164/16, від 19 вересня 2019 року у справі № 924/831/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 554/10377/16-ц, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 27 березня 2020 року у справі № 910/4450/19, від 25 червня 2020 року у справі № 924/233/18, від 22 червня 2022 року у справі № 752/3093/19, від 01 лютого 2023 року у справі № 621/3476/19 в частині зобов`язання повернути земельну ділянку;
- необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 621/3476/19 в частині позовних вимог, що стосуються НПП "Гомільшанські ліси", та позовних вимог до ГУ Держгеокадастру;
- відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: статей 84, 122, 150, 152, 186 ЗК України, статей 3, 6, 7, 20, 21, 51, 53, 54 Закону № 2456-XII, статті 61 Закону України "Про охорону навколишнього природнього середовища", статті 87 ВК України.
У червні 2023 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ГУ Держгеокадастру, у якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що Верховний Суд дійшов висновків, що крім визначеної Законом України "Про прокуратуру" заборони на представництво державних компаній, прокуратура також не може бути представником усіх державних підприємств, організацій, юридичних осіб, які не є органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень. Оскільки НПП "Гомільшанські ліси" не є органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень, то позовна заява, подана в інтересах зазначеної організації, залишена без розгляду відповідно до чинного законодавства.
Відображення на Публічній кадастровій карті аналітичного шару "Умовна прибережна захисна смуга" та земельної ділянки, яка розташована у цьому аналітичному шарі, не свідчить про порушення вимог ВК України чи ЗК України і фактичне розташування ділянки саме у прибережній захисній смузі водойми. Отже, факт перебування земельної ділянки у прибережній захисній смузі не є встановленим.
Суд апеляційної інстанції дійшов правомірного та логічного висновку про неналежність обраного способу захисту права з огляду на вищенаведений висновок Верховного Суду.
Прокурор пред`явив, зокрема вимогу про визнання незаконними та скасування двох наказів ГУ Держгеокадастру. Отже, в частині цих позовних вимог позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру). Таким чином, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.
У червні 2023 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від НПП "Гомільшанські ліси", у якому останній просить постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року скасувати, рішення Зміївського районного суду Харківської області від 24 травня 2022 року залишити в силі.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що з доводами касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури НПП "Гомільшанські ліси" повністю погоджується, вважає їх обґрунтованими.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на підставі пунктів 1, 2, 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року касаційне провадження у цій справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22).
Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2023 року поновлено касаційне провадження у цій справі та призначено справу до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Суди встановили, що згідно з наказом ГУ Держгеокадастру від 02 жовтня 2015 року № 2271-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, орієнтована площа земельної ділянки 0,06 га, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, для індивідуального садівництва (код згідно з КВЦПЗ-01.05) (т. 1, а. с. 16).
Зі змісту витягу з Державного земельного кадастру випливає, що земельна ділянка, кадастровий номер 6321782500:01:000:0784, площею 0,06 га з цільовим призначенням: для індивідуального садівництва, розташована за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, форма власності: державна власність, інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, - проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок (т. 1, а. с. 18).
Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру від 27 жовтня 2015 року № 2911-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність" затверджено розроблений фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 проєкт землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1 за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва (код згідно з КВЦПЗ-01.05), розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області. Передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, з кадастровим номером: 6321782500:01:000:0784, площею 0,06 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва (код згідно з КВЦПЗ-01.05) (т. 1, а. с. 17).
З листа Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації від 21 січня 2020 року № 04.01-22-218 випливає, що спірна земельна ділянка знаходиться на території НПП "Гомільшанські ліси", проєкти землеустрою щодо їх відведення до Департаменту не надходили та не погоджувались (т. 1, а. с. 19).
Також прокурор надав докази на електронному носії інформації, а саме картографічні дані НПП "Гомільшанські ліси", де визначено зонування та квартали парку, а також його структура (т. 1, а. с. 238).
Відповідно до Указу Президента України від 06 вересня 2004 року № 1047/2004 "Про створення Національного природного парку "Гомільшанські ліси" з метою збереження, відтворення та раціонального використання особливо цінних природних комплексів долини річки Сіверського Донця, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення, створено на території Зміївського та Первомайського районів Харківської області НПП "Гомільшанські ліси" і підпорядковано його Державному комітету лісового господарства України, а також установлено площу земель НПП "Гомільшанські ліси" 14 314,8 га, у тому числі 3 377,3 га земель, які мають бути надані йому у постійне користування, та 10 937,5 га земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів згідно з додатками (т. 1, а. с. 29).
У матеріалах справи є охоронне зобов`язання, відповідно до якого ДП "Зміївське лісове господарство" дає зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження частини території НПП "Гомільшанські ліси" створеного Указом Президента України від 06 вересня 2004 року № 1047/2004 в межах Зміївського району. Зі змісту цього охоронного зобов`язання випливає, що на заповідній території забороняється проведення господарської діяльності, яка може спричинити шкоду заповідному об`єкту та порушити екологічну рівновагу, а також забороняється зміна меж відведення і надання земельних ділянок для інших потреб, використання їх під будь-яке будівництво (т. 1, а. с. 236).
Відповідно до висновку Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:000:0784 щодо території НПП "Гомільшанські ліси": земельна ділянка з кадастровим номером: 6321782500:01:000:0784 знаходиться у межах території НПП "Гомільшанські ліси" (згідно з межами проєкту створення). На підставі розрахунку в ГІС площа земельної ділянки 0,059975 га (т. 2, а. с. 174-180).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Щодо вирішення позовних вимог заступника керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі НПП "Гомільшанські ліси"
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. В абзаці третьому частини третьої цієї статті міститься заборона здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням абзацу першого частини третьої цієї статті, який визначає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті зазначеного відсутність у Законі інших визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.
У постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 204/6292/18 та від 17 червня 2020 року у справі № 204/7119/18 викладено правовий висновок, згідно з яким саме наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але, на відміну від органів державної влади, не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов`язками щодо реалізації державної влади. Водночас державні організації (установи, заклади), на відміну від державного органу, не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та є частиною механізму, а не апарату держави. Державна організація - це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. При цьому така організація має власний кошторис.
Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави, зокрема, в особі НПП "Гомільшанські ліси".
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи (пункт 2 частини першої статті 257 ЦПК України).
Таким чином, доводи відзиву ГУ Держгеокадастру про те, що прокуратура не може бути представником усіх державних підприємств, організацій, юридичних осіб, які не є органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень, заслуговують на увагу, оскільки НПП "Гомільшанські ліси" не є органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень.
Тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовну заяву, подану в інтересах НПП "Гомільшанські ліси", необхідно залишити без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.
Такий висновок узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).
З урахуванням наведеного Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги в частині можливості пред`явлення прокурором позову в інтересах держави в особі НПП "Гомільшанські ліси".
Щодо вирішення позовних вимог заступника керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства до ГУ Держгеокадастру