Постанова
Іменем України
04 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 466/4201/20
провадження № 61-6962св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Львівська міська рада, ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02 червня 2021 року у складі судді Донченка Ю. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 16 червня 2022 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Брюховицької селищної ради (правонаступником якої є Львівська міська рада), ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та усунення перешкод у користуванні допоміжними приміщеннями.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 та відповідач проживають по АДРЕСА_1 .
Вказаний будинок складається з двох квартир. Квартира АДРЕСА_1, яка розташована на першому поверсі будинку, належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, а квартира АДРЕСА_3, яка розташована в мезоніні цього будинку, належить
ОСОБА_2 АДРЕСА_1 приватизована у 1993 році позивачем та членами його сім`ї. Вона складається з трьох житлових кімнат площею 12,5, 12 та 16 кв. м, кухні площею 15,20 кв. м та веранди площею 6,6 кв. м. Загальна площа квартири становить 62,3 кв. м.
У свідоцтві про право власності на житло зазначено, що ОСОБА_1 також належить комора в підвалі площею 2,0 кв. м, яка в технічному паспорті не відображена та не включена в загальну площу квартири.
Квартира АДРЕСА_3 має загальну площу 44,9 кв. м та складається з: трьох житлових кімнат площею відповідно 12,9, 10,9 та 11,1 кв. м, кухні площею 9,5 кв. м, кладової площею 0,5 кв. м. Окрім того, за квартирою АДРЕСА_3 закріплено комору в підвалі площею 5,8 кв. м, яка не ввійшла в загальну площу квартири під час її приватизації.
Актом комісії Брюховицької селищної ради від 02 травня 2019 року, зокрема, встановлено, що підвал, який розміщений під сходами на другий поверх будинку до квартири АДРЕСА_3, використовується виключно ОСОБА_2 . Комісія виявила, що над підвалом влаштовується санвузол (виведена каналізаційна труба діаметром 100 мм до каналізаційного колодязя). На влаштування сантехнічних вигод та вигрібної ями ОСОБА_2 . Брюховицька селищна рада дозволу не надавала. В акті комісії Брюховицької селищної ради також зазначено, що ОСОБА_2 заперечує право позивача на спірне підвальне приміщення, мотивуючи це рішенням виконкому Брюховицької селищної ради № 30 від 18 лютого 1994 року "Про розмежування квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 за фактичним користуванням та володінням".
Про існування цього рішення позивачеві не було відомо. В серпні 2019 року позивач звернувся із заявою до архівного відділу Львівської міської ради. 09 вересня 2019 року позивач отримав копію цього рішення.
Згідно із цим рішенням проведено реальний розподіл в будинку АДРЕСА_1 на квартиру АДРЕСА_1, що приватизована ОСОБА_3 (батьком позивача) загальною площею 62,3 кв. м з включенням до неї наступних приміщень згідно поверхового плану: 1-1 кухня, 1-2 кімната, 1-3 кімната, 1-4 кімната, 1-5 веранда, та підвал під верандою; до квартири АДРЕСА_3 включено: приміщення 2-1 (кухня), 2-2 кладова, 2-3 кімната, 2-4 кімната, 2-5 кімната, 2-6 сходова клітка, 2-7 підвал.
Пунктом 2 вказаного рішення вирішено зареєструвати як майно комунальної власності у виконкомі Брюховицької селищної ради квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 45,5 кв. м з включенням до неї приміщень згідно з пунктом 1 цього рішення.
Відповідно до акту комісії Брюховицької селищної ради від 20 травня 2020 року № 584 комісією з виходом на місце проведено обстеження веранди в будинку АДРЕСА_1, де проживає ОСОБА_1 . При обстеженні виявлено наявність приямку висотою 60 см. Під дерев`яною верандою площею 6,6 кв. м, яка без фундаменту, низ приямку засипано ґрунтом. Підвалу під верандою не виявлено. Єдиним підвалом в будинку сторін є приміщення, передане згідно оспорюваного рішення ОСОБА_2 .
Квартира АДРЕСА_1 приватизована згідно з розпорядженням Брюховицької селищної ради № 85 від 23 грудня 1993 року. З моменту приватизації квартири позивач набув право власності на всі допоміжні приміщення в будинку, включаючи спірні сходову клітку та підвал, а тому їхнє закріплення за квартирою АДРЕСА_3 є незаконним та порушує його право власності.
Позивач позбавлений доступу до коридору, в якому знаходиться сходова клітка та вихід з будинку. Також він не має доступу до єдиного в будинку підвалу площею 12 кв. м, позначеного на поверховому плані цифрою - І, оскільки ОСОБА_2 заблокувала двері між кімнатою його квартири, позначеною на поверховому плані цифрами - 1-2, та спірною сходовою кліткою, не допускає його до підвалу, чим чинить йому як співвласнику даних допоміжних приміщень, перешкоди у користуванні ними.
Відповідач без жодного дозволу та погодження влаштувала ванну та умивальник на площі кухні, позначеної на поверховому плані цифрами 2-1. Згідно з актом загального огляду житлового будинку АДРЕСА_1 (тепер - 3) від 06 травня 1982 року будинок збудований у 1927 році, має дерев`яне міжповерхове перекриття. Стіни та перегородки в будинку також виконані з дерева. Тому влаштування сантехнічних приладів в такому випадку повинно проводитись із дотриманням санітарно- технічних та будівельних норм та правил, оскільки неправильне облаштування та подальша експлуатація таких приладів загрожує не лише залиттям, а й знищенням дерев`яного перекриття будинку.
Також є незаконним прокладення трубопроводів до квартири АДРЕСА_3, яка розташована в мезоніні будинку, оскільки такі комунікації проведені самовільно, кріпляться безпосередньо до міжквартирних стін і перегородок, які огороджують житлові кімнати.
Жодного дозволу чи погодження на встановлення на площі кухні, яка частково розташована над спальнею позивача, ванни та туалету ОСОБА_2 не отримувала, такі сантехнічні прилади в її кухні встановлено самовільно.
З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив:
визнати незаконними та скасувати пункти 1 і 2 рішення № 30 від 18 лютого 1994 року "Про розмежування квартир АДРЕСА_1 і АДРЕСА_3 за фактичним користуванням і володінням";
усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні допоміжними приміщеннями будинку АДРЕСА_5, а саме: приміщенням коридору (сходової клітки) площею 6,7 кв. м, позначеному на поверховому плані цифрою 1 та приміщенням підвалу, площею 12 кв. м, позначеному на поверховому плані цифрою-1;
зобов`язати ОСОБА_2 демонтувати ванну та умивальник з приміщення кухні, позначеної на поверховому плані цифрами 2-1, туалет, облаштований на території коридору, площею 6.7 кв. м, позначеному на поверховому плані цифрою 1, привівши приміщення коридору до попереднього стану, а також демонтувати самовільно прокладену каналізаційну систему з квартири АДРЕСА_3 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 02 червня 2021 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 16 червня 2022 року, позов ОСОБА_1 до Львівської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та усунення перешкод у користуванні допоміжними приміщеннями задоволено.
Визнано незаконними та скасовано пункти 1 і 2 рішення № 30 від 18 лютого 1994 року "Про розмежування квартири АДРЕСА_1 і АДРЕСА_3" за фактичним користуванням і володінням.
Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні допоміжними приміщеннями будинку АДРЕСА_5, а саме: приміщення коридору (сходової клітки) площею 6,7 кв. м, позначеному на поверховому плані цифрою - 1, та приміщеннями підвалу, площею 12 кв. м, позначеному на поверховому плані цифрою - 1.
Зобов`язано ОСОБА_2 демонтувати ванну та умивальник з приміщення кухні, позначеного на поверховому плані цифрами 2-1, туалет, облаштований на території коридору площею 6,7 кв. м, позначеному на поверхневому плані цифрою - 1, привівши приміщення коридору до попереднього стану, а також самовільно прокладену каналізаційну систему з квартири АДРЕСА_3 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 840,80 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
судом встановлено, що з моменту приватизації квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 набув також і права власності на всі допоміжні приміщення в даному будинку, зокрема, на спірні сходову клітку та підвал, а тому їхнє закріплення за квартирою АДРЕСА_3 є незаконним та порушує право власності позивача, що і вказує на незаконність оспорюваного рішення Брюховицької селищної ради № 30 від 18 лютого 1994 року "Про розмежування квартир АДРЕСА_1 і АДРЕСА_3" у частині що стосується закріплення спірного підвалу та сходової клітки за квартирою АДРЕСА_3 ;
в судовому засіданні встановлено, що позивач позбавлений доступу до коридору, в якому знаходиться сходова клітка та вихід з будинку, а також не має доступу до єдиного в будинку підвалу площею 12,0 кв. м, позначеного на поверховому плані цифрою 1, оскільки відповідач ОСОБА_2 заблокувала двері між кімнатою його квартири, позначеною на поверховому плані цифрами - 1-2, та спірною сходовою кліткою, та не допускає позивача до спірного підвалу, чим чинить йому як співвласнику даних допоміжних приміщень перешкоди у користуванні ними, а тому такі порушення слід усунути, зобов`язавши ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні ними;
також судом встановлено грубе порушення, яке допущено відповідачем, а саме: без жодного дозволу та погодження нею було влаштовано ванну, умивальник на території кухні, позначеної на поверховому плані цифрами 2-1, та туалет, облаштований на території коридору площею 6,7 кв. м, позначеному на поверховому плані цифрою 1. Згідно з актом загального огляду житлового будинку АДРЕСА_1, складеного 06 травня 1982 року, він 1927 року побудови і має дерев`яне міжповерхове перекриття. Стіни та перегородки в будинку також зроблені з дерева, тому влаштування сантехнічних приладів в такому випадку повинно відбуватись з суворим дотриманням санітарно-технічних та будівельних норм та правил, оскільки неправильне облаштування та подальша експлуатація таких приладів загрожує не лише залиттям, а й знищенням дерев`яного перекриття будинку, якому понад дев`яносто років;
незаконним є також прокладення трубопроводів до квартири АДРЕСА_3, яка розташована в мезоніні будинку, оскільки такі комунікації прокладені самовільно, та й кріпляться безпосередньо до міжквартирних стін і перегородок, які огороджують житлові кімнати;
жодного дозволу чи погодження на встановлення на території кухні, яка частково розташована над спальнею позивача, ванни та туалету відповідач не отримувала, такі сантехнічні прилади в її кухні встановлено самовільно, а відтак, не законно, а тому слід зобов`язати їх демонтувати, привівши планування кухні до попереднього стану;
ОСОБА_2 не є одноособовим власником спірних допоміжних приміщень, оскільки такі приміщення не увійшли в площу приватизованої нею квартири;
негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення. Позовна давність на заявлені позовні вимоги не поширюється, оскільки правопорушення, яке допустила відповідач ОСОБА_2, є триваючим.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2022 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02 червня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 червня 2022 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
сім`я позивача проживає у спірному будинку з 1964 року, а сім`я відповідача - з 1958 року. Оскільки кімнати у квартирі ОСОБА_2 розташовані на другому поверсі (мезоніні) будинку і вихід до них здійснюється через сходову клітку (коридор), яка фактично належить до квартири ОСОБА_2 і іншого шляху потрапити до кімнат у неї немає (натомість квартира позивача обладнана окремим входом), в процесі приватизації Брюховицькою селищною радою народних депутатів прийнято рішення № 30 від 18 лютого 1994 року "Про розмежування квартир АДРЕСА_1 і АДРЕСА_3 за фактичним користуванням та володінням" згідно якого саме з метою ізоляції відповідних квартир одна від одної та недопущення спільної приватної власності та комунальної власності на сходову клітку, вирішено провести реальний поділ будинку АДРЕСА_1 на квартиру АДРЕСА_1, що приватизована на ім`я ОСОБА_5 загальною площею 62,3 кв. м з включенням до неї наступних приміщень згідно поверхового плану: 1-1 - кухня, 1-2 - кімната, 1-3 - кімната, 1-4 - кімната,1-5 - веранда та підвал під верандою і на квартиру АДРЕСА_3 з включенням в неї наступних приміщень: 2-1 - кухня, 2-2 - кладовка, 2-3 - кімната, 2-4 - кімната 2-5 - кімната, 2-6 - сходова клітка, 2-7 - підвал. Отже, згідно оскарженого рішення Брюховицької селищної Ради народних депутатів, шляхом реального розподілу будинку спірна сходова клітка та підвал включені саме до квартири АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_2, натомість у позивача наявний власний підвал площею 2 кв. м, розташований під верандою та ще один підвал, розташований у сараї біля будинку. Таке розташування приміщень вчинено по фактичному користуванню і з метою забезпечення ізоляції двох квартир одна від одної. Тобто, лише такий поділ приміщень дозволяв відокремити квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_3 одна від одної та забезпечити її власникам можливість використовувати ізольовані об`єкти нерухомості за цільовим призначенням, з дотриманням прав власників обох квартир;
саме з метою ізоляції двох квартир одна від одної, одразу після вселення до будинку у 1964 році позивача та його сім`ї був закритий отвір між кімнатою в квартирі позивача та сходовою кліткою шляхом встановлення шафи для взуття, про що позивач не міг не знати, адже з того часу проживає у спірному будинку;
позивачу було достовірно відомо про те, що спірна сходова клітка та підвал ще з 1964 року належать до квартири ОСОБА_2 і перебувають у її користуванні, а не в спільному користуванні;
після прийняття рішення Виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів № 30 від 18 лютого 1994 року "Про розмежування квартир АДРЕСА_1 і АДРЕСА_3 за фактичним користуванням та володінням" у 1994 було демонтовано спільний лічильник на електроенергію, який знаходився на сходовій клітці, з 1994 року експлуатаційні витрати по обслуговуванню сходової клітки та підвалу сплачувала лише сім`я ОСОБА_2 з лічильника, який належить до квартири АДРЕСА_3 ;
на момент приватизації квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 законодавством передбачались допоміжні приміщення, які забезпечують потреби лише одного жилого приміщення та які передавались у приватну власність власників однієї квартири, тому рішення Виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів № 30 від 18 лютого 1994 року, що скасоване оспорюваними рішеннями, ґрунтується на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом;
відповідно до рішення Виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів № 30 від 18 лютого1994 року "Про розмежування квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 за фактичним користуванням та володінням" квартира АДРЕСА_3 знаходиться на 2 поверсі і лише їй потрібна сходова клітка, а приватизована квартира АДРЕСА_1 обладнана окремим ізольованим входом;
технічні характеристики житлового будинку АДРЕСА_5 не передбачають вхід до підвалу через приміщення сходової клітини 2.6. Зокрема, поверховий план першого поверху будинку АДРЕСА_1, 1982 року не передбачає вхід у підвал 2.7 з першого поверху. Єдиним входом до підвалу 2.7 є зовнішній отвір, зображений збоку будинку, він зображений на поверховому плані першого поверху станом на 06 травня 1982 року і доступ до цього входу не обмежений;
також згідно з технічним паспортом та поверховим планом всі приміщення квартири АДРЕСА_1 знаходяться на першому поверсі будинку, вхід до квартири АДРЕСА_1, яка перебуває у власності позивача, передбачений через веранду першого поверху та є ізольованим, сходова клітина 2.6 обслуговує лише квартиру АДРЕСА_3, яка знаходиться у мезоніні, та не обслуговує квартиру позивачів. Поверховий план першого поверху зі сходової клітини 2.6 передбачає лише вихід до мезоніну, де знаходяться приміщення квартири АДРЕСА_3 . З цих підстав сходова клітина не є спільним майном співвласників будинку АДРЕСА_5, а належить до квартири АДРЕСА_3 . Рішення Виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів № 30 від 18 лютого 1994 року "Про розмежування квартир АДРЕСА_1 і АДРЕСА_3 за фактичним користуванням та володінням" відповідає вимогам закону та не порушує право власності позивачів;
суди не врахували правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 23 жовтня 2019 року у спорові № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19), від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та у постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 6-17цс17, Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-2469цс16;
судом першої інстанції фактично проігноровано та невірно застосовано норми законодавства щодо застосування наслідків пропуску позовної давності,
матеріалами справи підтверджується та не заперечується позивачем про те, що позивачу про оспорюване рішення виконкому відомо ще з 1994 року, оскільки воно стосується і його квартири, про факт користування відповідачем сходовою кліткою, підвалом та належність таких приміщень до його квартири, позивачу було відомо з 1964 року, про наявність ванни, умивальника, каналізаційної системи - щонайменше з 1982 року;
позивач не звертався до суду із заявою про визнання підстав пропуску позовної давності поважними та про поновлення таких строків, жодним чином не намагався навіть пояснити, чому із зазначеним позовом звернувся лише у 2020 році.
Позиція інших учасників справи
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 відмовити.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:
суди першої та апеляційної інстанцій зробили вірний висновок про задоволення позову;
судом встановлено, що після приватизації квартири АДРЕСА_1 позивач набув право власності на всі допоміжні приміщення в будинку, включно із спірною сходовою кліткою та підвалом, а тому їх закріплення за квартирою АДРЕСА_3 є незаконним та порушує право власності ОСОБА_6 ;
є встановленим, що ОСОБА_7 заблокувала двері між кімнатою квартири позивача, позначеною на поверховому плані цифрами 1-2, та спірною сходовою кліткою, не допускає позивача до спірного підвалу, чим чинить йому, як співвласнику допоміжних приміщень будинку, перешкоди у користуванні ними;
позивач позбавлений доступу до коридору, в якому знаходиться сходова клітка та вихід з будинку, а також доступу до єдиного в будинку підвалу загальною площею 12 кв. м, позначеного на поверховому плані цифрою 1;
відповідач без жодного дозволу та погодження влаштувала ванну, умивальник на площі кухні, позначеної на поверховому плані цифрами 2-1, та на площі коридору облаштувала туалет;
судом встановлено, що жодного дозволу чи погодження на улаштування на площі кухні, яка частково розташована над спальнею позивача, ванни та туале)гу ОСОБА_2 не отримувала, сантехнічні прилади в її кухні встановлено самовільно;
ОСОБА_2 не є одноособовим власником спірних допоміжних приміщень, оскільки такі приміщення не увійшли в площу приватизованої нею квартири.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02 червня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 червня 2022 року залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2022 року зміни до касаційної скарги ОСОБА_2 від 22 серпня 2022 року на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02 червня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 червня 2022 року повернуто без розгляду; продовжено ОСОБА_2 строк для усунення недоліків.
У жовтні 2022 року ОСОБА_2 подала заяву про часткове відкликання касаційної скарги в частині оскарження рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду щодо таких позовних вимог: усунення перешкод у користуванні допоміжними приміщеннями та зобов`язання здійснити демонтування.
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2022 року заяву ОСОБА_2 про часткове відкликання касаційної скарги задоволено.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 в частині оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02 червня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 16 червня 2021 року щодо вимог про усунення перешкод у користуванні допоміжними приміщеннями та зобов`язання ОСОБА_2 здійснити демонтування у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та усунення перешкод у користуванні допоміжними приміщеннями повернуто заявникові.
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу № 466/4201/20 з суду першої інстанції; у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02 червня 2021 року відмовлено.
У листопаді 2022 року матеріали цивільної справи № 466/4201/20 надійшли до Верховного Суду.
05 вересня 2023 року справу № 466/4201/20 передано судді-доповідачу Дундар І. О.
Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року справу № 466/4201/20 призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 04 листопада 2022 року зазначено, що предметом касаційного перегляду є позовні вимоги про визнання незаконними та скасування пунктів 1 і 2 рішення № 30 від 18 лютого1994 року "Про розмежування квартири АДРЕСА_1 і АДРЕСА_3" за фактичним користуванням і володінням.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень ОСОБА_2 зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 19 червня 2018 року у справі № 826/12868/17, від 18 вересня 2019 року у справі № 826/12479/14, від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц та не дослідили зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).