Постанова
Іменем України
04 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 357/1579/22
провадження № 61-6746св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Шкарівський опорний ліцей-гімназія Білоцерківської міської ради Київської області,
розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2022 року у складі судді Цуранов А. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Шкарівського опорного ліцею-гімназії Білоцерківської міської ради Київської області (далі - Шкарівський опорний ліцей) про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середньої заробітної плати за час відсторонення від роботи.
Позов мотивовано тим, що позивач працює в Шкарівському опорному ліцеї на посаді завгоспа з 19 травня 1998 року, з 1 січня 2021 року - на посаді заступника директора з господарської частини. В листопаді 2021 року відповідач видав наказ "Про відсторонення від роботи працівників, які відмовляються (ухиляються) від вакцинації проти COVID-19", яким відсторонено позивача від роботи. Позивач неодноразово намагалася в досудовому порядку поновитися на роботі згідно займаної посади, але на її неодноразові звернення отримувала відмову.
Виключно Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб" встановлюється перелік обов`язкових щеплень, при цьому даним законом щеплення від COVID-19 не віднесено до обов`язкових. Вона не надавала згоду на поширення конфіденційної інформації про факт її звернення за медичною допомогою, як медичну таємницю, а COVID-сертифікат не є документом з юридичної точки зору, тому позивач не зобов`язана його надавати. В колективному договорі та посадовій інструкції позивача не передбачені обов`язкові профілактичні щеплення від інфекційних хвороб, а також не передбачена вимога надавати довідки, сертифікати ті інші медичні документи, які стосуються профілактичних щеплень. Крім цього, рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями приймає головний державний санітарний лікар. Серед переліку обов`язкових щеплень, які можуть бути введені за епідемічними показаннями, не передбачено щеплення від короновірусної хвороби.
Просила суд:
визнати протиправним та скасувати наказ директора ліцею Шкарівського опорного ліцею № 157-к/тр від 05 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 з 08 листопада 2021 року від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID-19, або довідки про абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень;
стягнути зі Шкарівського опорного ліцею середню заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2022 року, залишенимбез змін постановою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року, відмовлено у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 працює на посаді заступника директора з господарської частини Шкарівського опорного ліцею та входить до кола працівників, які підлягають обов`язковому щепленню. Відповідач повідомив позивача про необхідність щеплення проти COVID-19 та надання відповідних документів про проходження цієї процедури або про наявність абсолютних протипоказань до такого щеплення, а також роз`яснив наслідки ненадання одного з таких документів у вигляді відсторонення від роботи без збереження заробітної плати.
Наказ МОЗ України № 2153 від 04 жовтня 2021 року набрав чинності 08 листопада 2021 року, а тому оскаржуваний наказ про відсторонення позивача з 08 листопада 2021 року відповідає цьому наказу МОЗ України.
Як слідує зі змісту позовної заяви та встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 не надала роботодавцю довідки/медичного висновку відповідної форми про наявність у неї протипоказань до вакцинації, що могло б стати підставою для її не відсторонення від роботи та не надала сертифікату про проходження щеплення, що свідчить про свідоме небажання виконувати вимоги законодавства, тож роботодавець був зобов`язаний відсторонити її від роботи без збереження заробітної плати, що відповідає вимогам закону.
З огляду на ліквідацію Державної санітарно-епідеміологічної служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 348 від 29 березня 2017 року суд відноситься критично до аргументу позивача про можливість не допуску позивача до роботи саме на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.
При цьому суд звертає увагу, що бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки за статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення "Порушення правил щодо карантину людей", яка визначає, що у разі порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, роботодавець може бути притягнений до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу на посадових осіб від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже в даному випадку відсторонення ОСОБА_1 від роботи ґрунтується на вимогах закону, здійснено в спосіб, передбачений законом та за існування правових та фактичних підстав.
Частина друга статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" встановлює, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб, якою є в тому числі гостра респіраторна вірусна інфекція COVID-19. Норми чинного законодавства України не містять положень щодо примусової вакцинації, тому діюче законодавство у разі відмови чи ухилення від обов`язкової вакцинації дозволяє відсторонювати таких працівників без виплати заробітної плати. Слід визначити, що відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01 квітя2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19).
Обов`язкова вакцинація певної категорії громадян від COVID-19 (захворювання, яке згідно наказу МОЗ від 19 липня 1995 року № 133 зі змінами належить до особливо небезпечної інфекційної хвороби) задля попередження його поширення серед населення є виправданим та таким, що не порушує статтю 8 Конвенції.
Відсторонення від роботи має наслідком втрату заробітної плати, однак це було прямим наслідком свідомого рішення позивача відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я. У спірних правовідносинах суд не вбачає порушення права позивача на працю, визначеного статтею 43 Конституції України, оскільки за позивачем зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений. Обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя і здоров`я людей.
Відповідач з метою забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та статті 46 КЗпП України, правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення від роботи позивача.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи позивача задоволенню не підлягають, а виходячи з цього, задоволенню не підлягають і вимоги про зобов`язання відповідача виплатити позивачу заробітну плату за час відсторонення.
Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 підтверджуючих документів про наявність профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 або відповідних документів щодо протипоказань організму від такого щеплення роботодавцю не надала. Твердження позивача про порушення її конституційних прав з тих підстав, що вакцинація від COVID-19 для працівників є добровільною, суд вказує, що норми чинного законодавства України не містять норм щодо примусової вакцинації, тому діюче законодавство у разі відмови чи ухилення від обов`язкової вакцинації дозволяє відсторонювати таких працівників без виплати заробітної плати. Враховуючи законодавче врегулювання на національному рівні питання відсторонення працівників у зв`язку із відсутністю у них щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, вимога про обов`язкову вакцинацію працівників окремих професій, зокрема закладів освіти, проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, особливо здоров`я дітей, є виправданою та також, що не порушує ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи.
У висновку Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21, провадження № 14-82цс22, зазначено, що відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведення до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.
Тому суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Аргументи учасників справи
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди помилково зазначають, що пункт 46-1 постанови Кабінету міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року є законним, оскільки він не відповідає вимогам статті 8 Конституції України. Указана постанова Кабінету міністрів України є протиправним, оскільки Кабінет міністрів України не має права вносити зміни у законодавство підзаконними актами.
Суди порушили статтю 28 Конституції України, оскільки не звернули уваги, що не було законних підстав її відсторонювати з займаної посади, законодавством України не передбачено правової можливості відсторонення працівника від роботи із підстав відсутності у нього щеплення від COVID-19, має бути добровільна згода пацієнта в участі в медичному експерименті. Вона не є пацієнтом та не є фізичною особою. Відповідач порушив її право на працю, гарантоване статтею 43 Конституції України.
Не визнання правосуб`єктності людини рівнозначно спричиненню правової смерті людини та знищення її прав і свобод, що є тяжким злочином проти людини та людства, який не має строків давності. Статус людини не присвоюється публічною владою, а належить людині від народження і реалізується через суб`єктивні права, які мають природно-правовий характер, а тому є невід`ємними. Тому зазначеного статусу не можна позбавити органами державної влади.
Звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням. А згідно з частиною третьою статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Суди не звернули уваги, що Шкарівський опорний ліцей позбавив її гарантованого Конституцією України права на працю.
Поза увагою суду першої інстанції та апеляційного суду залишилася та обставина, що вимога надати відомості, що стосуються наявності профілактичного щеплення або довідки про абсолютні протипоказання, є порушенням права на конфіденційність та повагу до приватного життя.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
УхвалоюВерховного Суду від 05 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, щонаведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішення застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 14-82цс22).
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про витребування доказів. Заяву ОСОБА_1 щодо "Волевиявлення людини про зміну правосуб`єктності" повернуто без розгляду. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовлено. Справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 з 19 травня 1998 року працює на посаді завгоспа в Шкарівському опорному ліцею-гімназії, з 01 січня 2021 року - на посаді заступника директора з господарської частини.
28 жовтня 2021 року директором Шкарівського опорного ліцею видано наказ № 148 "Про запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів у Шкарівському опорному ліцеї-гімназії пов`язаних з встановленням "червоного" рівня епідемічної небезпеки поширення COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 у Київській області", який роз`яснював права та обов`язки працівників щодо проведення вакцинації та наслідків невакцинації, а також повідомлено, що з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого Кабінетом міністрів України, щеплення від COVID-19 обов`язкове для працівників закладів та установ освіти.
Згідно акту від 29 жовтня 2021 року заступник директора ліцею з господарської роботи ОСОБА_1 була ознайомлена із наказом № 148 від 28 жовтня 2021 року, але відмовилась ставити підпис та дату про ознайомлення із наказом, директором ліцею було зачитано наказ та надано усні відповіді на поставлені ОСОБА_1 запитання.
03 листопада 2021 року директором Шкарівського опорного ліцею ознайомлено ОСОБА_1 з листом № 236 від 03 листопада 2021 року, в якому повідомлено, що з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого Кабінетом міністрів України, щеплення від COVID-19 обов`язкове для працівників закладів та установ освіти. В листі висловлено прохання щодо надання до 05 листопада 2021 року документу, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України № 595 від 16 вересня 2011 року. Позивача попереджено, якщо до цієї дати не буде надано один із зазначених документів, 08 листопада 2021 року її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" № 1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року. Також проінформовано, що період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу та обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку.
Згідно акту від 03 листопада 2021 року заступнику директора ліцею з господарської роботи ОСОБА_1 було надано для ознайомлення повідомлення "Про обов`язкове профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19", в якому повідомлялось про надання ОСОБА_1 підтверджувального документу про наявність профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, але на пропозицію підписати повідомлення ОСОБА_1 відмовилася ставити підпис та дату про ознайомлення із повідомленням.
Наказом директора Шкарівського опорного ліцею № 157-к/тр від 05 листопада 2021 року ОСОБА_1 з 08 листопада 2021 року відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID-19, або довідки про абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.
Підставою відсторонення вказано статтю 46 КЗпП України, частину другу статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" № 1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року, наказ МОЗ України "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" № 2153 від 04 жовтня 2021 року, пункт 41-6 постанови Кабінету міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року.