ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 120/1809/19-а
адміністративне провадження № К/990/12556/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівська Н.Є.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року (суддя: Заброцька Л.О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року (судді: Граб Л.С., Смілянець Е.С.,Сторчак В. Ю.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
установив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі- ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 лютого 2019 року №0002801305 та №0002821305.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року, позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 15 листопада 2021 року рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року, скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами нового судового розгляду рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на застосування судами пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 по справі №813/3274/17, від 17.10.2018 по справі №П/811/533/17, від 05.11.2019 по справі №821/465/17, від 20.10.2020 по справі №640/4857/19, від 18.01.2021 по справі №120/935/19-а та від 28.07.2021 по справі №826/12872/17, який полягає в тому, що курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню. Застосування ж вимог абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 04 грудня 2007 року укладено кредитний договір №CNL-B00/205/2007 року, згідно з умовами якого банк зобов`язується надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 90 000 доларів США. Водночас, ОСОБА_1 зобов`язується прийняти вказані кошти та повернути їх банку в порядку та на умовах, визначених в договорі, не пізніше 04 грудня 2012 року.
21 січня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір №CM-SMEB00/176/2008, згідно з умовами якого банк зобов`язується надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 375 000 доларів США. Водночас, ОСОБА_1 зобов`язується прийняти вказані кошти та повернути їх банку в порядку та на умовах, визначених в договорі, не пізніше 19 січня 2018 року.
06 березня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 укладено договір №CM-SMEBOO/199/2008, згідно з умовами якого банк зобов`язується надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 200 000 доларів США. Водночас, ОСОБА_1 зобов`язується прийняти вказані кошти та повернути їх банку в порядку та на умовах, визначених в договорі, не пізніше 05 березня 2018 року.
У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 10 грудня 2010 року АТ "ОТП Банк" відступило ТОВ "ОТП Факторинг Україна" право вимоги боргових зобов`язань за вказаними вище кредитними договорами.
18 серпня 2015 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ОСОБА_1 укладено додатковий договір №6 до кредитного договору CNL-B00/205/2007 від 04 грудня 2007 року.
Згідно з пунктом 2.1 додаткового договору сторони домовилися внести зміни та доповнення до кредитного договору наступного змісту: незважаючи на інші положення кредитного договору сторони домовились, що позичальник до 18 серпня 2015 року зобов`язується погасити боргові зобов`язання в розмірі 345 000 грн. Також сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів буде здійснюватися в національній валюті України - гривні, із застосуванням для розрахунку платежу офіційного курсу долара США до української гривні, встановленого Національним банком України на день сплати. Порядок виконання боргових зобов`язань - шляхом внесення готівки на поточний рахунок банку.
Пунктом 2.1.3 додаткового договору визначено, що за умови належного виконання позичальником умов кредитного договору та цього додаткового договору сторони домовились, зокрема, що кредитор здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі еквівалентному 1 367 591,09 грн і позичальник буде вважатись таким, що погасив свої боргові зобов`язання перед кредитором в повному обсязі. Пунктом 3.4 додаткового договору також визначено, що підписанням цього додаткового договору позичальник підтверджує, що кредитор повідомив його про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації.
Також 15 лютого 2017 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ОСОБА_1 укладено додатковий договір №7 до кредитного договору №CM-SMEB00/176/2008 від 21 січня 2008 року.
Згідно з пунктом 2.1 додаткового договору сторони його домовилися внести зміни та доповнення до кредитного договору наступного змісту: незважаючи на інші положення кредитного договору сторони домовились, що позичальник до 15 лютого 2017 року зобов`язується погасити боргові зобов`язання в розмірі 2000000 грн та витрати на ведення претензійно-позовної роботи. Також сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів буде здійснюватися в національній валюті України - гривні, із застосуванням для розрахунку платежу офіційного курсу долара США до української гривні, встановленого Національним банком України на день сплати. Порядок виконання боргових зобов`язань - шляхом внесення готівки на поточний рахунок банку.
Пунктом 2.1.3 додаткового договору визначено, що за умови належного виконання позичальником умов кредитного договору та цього додаткового договору сторони домовились, зокрема, що кредитор здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі, еквівалентному 10001156,16 грн і позичальник буде вважатись таким, що погасив свої боргові зобов`язання перед кредитором в повному обсязі. Пунктом 2.1.4 додаткового договору також визначено, що при прощенні боргу у позичальника відповідно до вимог підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України виникає оподатковуваний дохід та позичальник зобов`язаний подати до податкового органу декларацію, сплатити податки та збори з такого доходу в порядку та у розмірах, встановлених чинним законодавством України. Шляхом підписання позичальником додаткового договору позичальник стверджує, що кредитор поінформував його про необхідність сплати податків і зборів з суми прощеного боргу. Водночас, до пункту 2.1.4 додаткового договору вказано примітку, у якій наведено зміст підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент підписання додаткового договору).
15 лютого 2017 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ОСОБА_1 також укладено додатковий договір №6 до кредитного договору №CM-SMEBOO/199/2008 від 06 березня 2008 року.
Згідно з пунктом 2.1 додаткового договору сторони його домовилися внести зміни та доповнення до кредитного договору наступного змісту: незважаючи на інші положення кредитного договору сторони домовились, що позичальник в період часу до 15 лютого 2017 року зобов`язується погасити боргові зобов`язання в розмірі 850000 грн. Також сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів буде здійснюватися в національній валюті України - гривні із застосуванням для розрахунку платежу офіційного курсу долара США до української гривні, встановленого Національним банком України на день сплати. Порядок виконання боргових зобов`язань - шляхом внесення готівки на поточний рахунок банку.
Пунктом 2.1.3 додаткового договору визначено, що за умови належного виконання позичальником умов кредитного договору та цього додаткового договору сторони домовились, зокрема, що кредитор здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі еквівалентному 4 998 932 грн і позичальник буде вважатись таким, що погасив свої боргові зобов`язання перед кредитором в повному обсязі.
Пунктом 2.1.4 додаткового договору передбачено, що при прощенні боргу у позичальника відповідно до вимог підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України виникає оподатковуваний дохід та позичальник зобов`язаний подати до податкового органу декларацію, сплатити податки та збори з такого доходу в порядку та у розмірах, встановлених чинним законодавством України. Шляхом підписання позичальником додаткового договору позичальник стверджує, що кредитор поінформував його про необхідність сплати податків і зборів з суми прощеного боргу. Водночас, до пункту 2.1.4 додаткового договору вказано примітку, у якій наведено зміст підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент підписання додаткового договору).
У період з 10 по 14 грудня 2018 року ГУ ДФС у Вінницькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих як додаткове благо, у періоди з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року та з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.
За результатами проведеної перевірки складено Акт від 18 грудня 2018 року №6123/13/2017206395, у якому зафіксовано виявлені в ході перевірки порушення, що полягають у неподанні ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік та невідображенні доходу, отриманого платником як додаткове благо в сумі 1367591,09 грн, а також неподанні податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік та невідображенні доходу, отриманого платником як додаткове благо в сумі 15000088,16 грн, у зв`язку із чим не сплачено податку з відповідних сум.
У висновках акту перевірки також йдеться про те, що в ході перевірки виявлено порушення ОСОБА_1 : підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2972925,09 гривень, в тому числі за 2015 рік - 272909,22 гривень, за 2017 рік - 2700015,87 гривень; підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору в розмірі 245515,19 грн, в тому числі за 2015 рік - 20513,87 грн, за 2017 рік - 225001,32 грн.
05 Лютого 2019 року на підставі вказаного акту перевірки ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення №0002801305, яким збільшено ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3716156,36 грн, а також №0002821305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "військовий збір" в розмірі 306893,99 грн.
Не погодившись із указаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права колегія суддів виходить з того, що основним питанням, яке потребує вирішення у даній справі, є правомірність віднесення контролюючим органом суми прощеної (анульованої) кредитором заборгованості до складу оподаткованого доходу позивача як додаткового блага на підставі підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Вимоги податкового органу щодо сплати позивачем військового збору, обрахованого з такої суми, як і застосування штрафних санкцій, є похідними за своєю суттю.
Питання правозастосування абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України отримало оцінку у постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року у справі №826/12872/17, у якій касаційний суд дійшов наступних висновків:
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.