ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року
м. Київ
справа №120/554/23
адміністративне провадження № К/990/30006/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року, прийняте у складі судді Томчука А.В., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року, ухвалену у складі колегії суддів: Сторчака В.Ю. (головуючий), Полотнянка Ю.П., Граб Л.С.,
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 18.10.2022 №337610 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що порушення законодавства про автомобільний транспорт, виявлені відповідачем під час здійснення рейдової перевірки 03.10.2022, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки, позивач немає жодного відношення до транспортних засобів, що вказані акті перевірки, та відповідно не виступав в якості перевізника вантажу.
3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. 03.10.2022 уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області проведено перевірку транспортного засобу марки RENAULT з номерним знаком НОМЕР_1, серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2, з напівпричіпом GUILLEN з номерним знаком НОМЕР_3, серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_2 . В акті вказано, що транспортний засіб належить гр. ОСОБА_3, згідно ТТН від 03.10.2022 №53, перевізником визначено ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).
5. Під час проведення перевірки було встановлено факт перевезення вантажу за відсутності документів визначених ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.
6. За результатами проведення перевірки посадовими особами відповідача було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.10.2022 №335438. Водій з актом ознайомився, від підпису відмовився.
7. Повідомленням відповідача від 06.10.2022 №33909/21/24-22 позивача запрошено на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області на 18.10.2022.
8. На розгляд справи позивач не з`явився, документів, які б спростували порушення не надав.
9. 18.10.2022 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №337610, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн за порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
10. Не погодившись з постановою про стягнення адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
11. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року позов задоволено.
12. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідач не навів суду переконливих аргументів та не підтвердив належними доказами, що саме ОСОБА_1 на дату проведення перевірки виступав перевізником в розумінні норм чинного законодавства та використовував описані вище транспортні засоби саме як перевізник.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
13. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
14. В обґрунтування підстав касаційного оскарження покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
15. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.06.2023 у справі №640/39442/21.
16. Аргументуючи свою позицію, скаржник зазначив, що посилання позивача на той факт, що перевезення начебто ним не здійснювались є необґрунтованими, оскільки на момент проведення рейдової перевірки водієм було надано перелік документів визначений статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме товарно-транспортну накладну в графі автомобільного перевізника якої вказано позивача. Вказаний документ є підтвердження того, що 03.10.2022 було здійснено оформлення перевезень вантажів товарно-транспортною накладною, а тому підтверджено факт надання послуг з перевезення саме позивачем.
16.1. Відповідач звертає увагу, що під час проведення рейдової перевірки водієм було надану тованно-транспонтну накладну №53 від 03.10.2022 в графі автомобільного перевізника якої, вказано фізичну особу-підприемпя ОСОБА_1 . Вказану товарно-транспортну накладну було долучено до матеріалів відзиву на позовну заяву, що в свою чергу, підтверджує її надання посадовим особам відповідача.
16.2. Скаржник зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №240/22448/20 висловив позицію щодо документу, який під час вантажних перевезень підтверджує особу перевізника та наявність якого обов`язково повинна надаватись під час проведення рейдової перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки. Зокрема, у постанові 22 лютого 2023 року суд вказав, що "... Аналізуючи наведені вище положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи колегія суддів виходить передовсім з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону ЛФ 2344-ІІІ, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. Колегія суддів погоджується з доводами касатора про те, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-Ш), а не власник/користувач транспортного засобу."
16.3. Таким чином, на переконання відповідача, судами першої та апеляційної інстанцій допущено неправильне тлумачення норм матеріального права, у тому числі неправильно застосовано положення статей 48, 60 Закону № 2344-ІІІ, а також не враховано висновки Верного суду по справі №240/22448/20.
17. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
18. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2344-III).
20. Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
21. В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.
22. Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
23. Згідно з частинами сімнадцятої - двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.
24. Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1567).
25. За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
26. Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
27. Згідно з частинами першою - другою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
28. Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
29. Згідно з пунктом 2.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385 (далі - Інструкція № 385), транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.
30. Відповідно до пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;