ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року
м. Київ
справа №640/23825/20
адміністративне провадження № К/990/24468/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправним і скасування розпорядження в частині, визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Національного антикорупційного бюро України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року , постановлену у складі колегії суддів: Степанюка А.Г. (доповідач), Бужак Н.П., Костюк Л.О.,
І. Обставини справи
1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного антикорупційного бюро України (далі - відповідач), в якому просила:
1.1. визнати протиправним і скасувати розпорядження Директора Національного антикорупційного бюро України Ситника А.С. № 1251-р від 31.08.2020 "Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1" в частині припинення державної служби ОСОБА_1 ;
1.2. визнати протиправною бездіяльність Національного антикорупційного бюро України та зобов`язати Національне антикорупційне бюро України працевлаштувати ОСОБА_1 на посаду в Національному антикорупційному бюро України, що відповідає її спеціальності, фаху і досвіду, з 11.09.2020;
1.3. стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань середню заробітну плату час вимушеного прогулу, починаючи з 11.09.2020 і до моменту працевлаштування позивача відповідачем у Національному антикорупційному бюро України у розмірі 24 691,48 гривень щомісяця, з урахуванням утриманих податків та зборів;
1.4. стягнути з Національного антикорупційного бюро України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати у розмірі 1 681,60 гривень сплаченого судового збору і 6 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу;
1.5. допустити негайне виконання рішення суду в частині працевлаштування ОСОБА_1 в Національному антикорупційному бюро України і стягнення середньої заробітної плати за 1 місяць.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року позов задоволено частково.
2.1. Визнано протиправним і скасовано розпорядження Директора Національного антикорупційного бюро України Ситника А.С. № 1251-р від 31.08.2020 "Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1" в частині припинення державної служби ОСОБА_1 з 11.09.2020.
2.2. Визнано протиправною бездіяльність Національного антикорупційного бюро України щодо працевлаштування ОСОБА_1 .
2.3. Зобов`язано Національне антикорупційне бюро України працевлаштувати ОСОБА_1 на посаду в Національному антикорупційному бюро України, що відповідає її спеціальності, фаху і досвіду.
2.4. Стягнуто з Національного антикорупційного бюро України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за три місяці з дня закінчення строкового договору в розмірі 72 390,93 грн (сімдесят дві тисячі триста дев`яносто гривень 93 коп.) (без відрахування (утримання) податків та обов`язкових платежів).
2.5. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
2.6. Крім того, стягнуто з Національного антикорупційного бюро України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати сплаченого судового збору у розмірі 1 681,60 грн.
2.7. Стягнуто з Національного антикорупційного бюро України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
2.8. Рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 24 130,31 грн (двадцять чотири тисячі сто тридцять гривень 31 коп., без відрахування (утримання) податків та обов`язкових платежів) допущено до негайного виконання.
3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу Національного антикорупційного бюро України задоволено частково.
3.1. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року - скасовано в частині пунктів 2 і 4 резолютивної його частини, а саме:
" 2. Визнати протиправним і скасувати розпорядження Директора Національного антикорупційного бюро України Ситника А.С. № 1251-р від 31.08.2020 "Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1" в частині припинення державної служби ОСОБА_1 з 11.09.2020.".
" 4. Зобов`язати Національне антикорупційне бюро України працевлаштувати ОСОБА_1 на посаду в Національному антикорупційному бюро України, що відповідає її спеціальності, фаху і досвіду.".
3.2. Прийнято в указаній частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.
3.3. Зобов`язано Національне антикорупційне бюро України працевлаштувати ОСОБА_1 в Національному антикорупційному бюро України або іншому державному органі, підприємстві, установі чи організації відповідно до її фаху.
3.4. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
3.5. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року залишено без змін.
3.6. Змінено розподіл судових витрат та зазначено, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Національного антикорупційного бюро України на користь ОСОБА_1 підлягають витрати, пов`язані із сплатою судового збору в сумі 560 (п`ятсот шістдесят) гривень 53 копійки, та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 333 (дві тисячі триста тридцять три) гривні 33 копійки.
4. 01 серпня 2022 року Національним антикорупційним бюро України подано до суду апеляційної інстанції заяву про роз`яснення судового рішення, в якій заявник просить роз`яснити, з якої дати підлягає працевлаштуванню ОСОБА_1 в НАБ України або іншому державному органі, підприємстві, установі чи організації відповідно до її фаху.
5. В обґрунтування заяви Національне антикорупційне бюро України зазначає, що у резолютивній частині не зазначено дату, з якої слід працевлаштувати позивача. Не містить таких відомостей і мотивувальна частина постанови суду, що ускладнює виконання рішення.
6. Крім того, на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду 15 серпня 2022 року від ОСОБА_1 надійшла заява про роз`яснення судового рішення, в якій остання просила роз`яснити постанову суду від 02 лютого 2022 року в частині дати, з якої зобов`язано НАБ України працевлаштувати ОСОБА_1 в НАБ України або іншому державному органі, підприємстві, установі чи організації відповідно до її фаху.
7. В обґрунтування поданої заяви зазначено, що ні у мотивувальній, ні у резолютивній частині постанови суду не вказано, з якої дати необхідно відповідачу працевлаштувати позивача, що ускладнює виконання судового рішення. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 16.05.2018 у справі №759/19440/15-ц, на яку посилався суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення, працевлаштування позивача має здійснюватися з 11.12.2020, тобто з моменту закінчення тримісячного строку для працевлаштування звільненої особи з урахуванням вимог ст. 184 КЗпП України.
ІІ. Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційної інстанції
8. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року заяви Національного антикорупційного бюро України та ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року задоволено.
8.1. Роз`яснено, що ОСОБА_1 підлягає працевлаштуванню в Національному антикорупційному бюро України або іншому державному органі, підприємстві, установі чи організації відповідно до її фаху з 11 грудня 2020 року.
9. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що аналіз змісту мотивувальної та резолютивної частин постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 дає підстави погодитися з аргументами заявників про те, що у ній не зазначено дату, з якої НАБ України зобов`язано працевлаштувати ОСОБА_1 в НАБ України або іншому державному органі, підприємстві, установі чи організації відповідно до її фаху, що об`єктивно вказує на можливість неоднозначного тлумачення резолютивної частини судового рішення при його виконанні.
10. Також суд апеляційної інстанції вказав, що у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 було зазначено, що у межах спірних правовідносин відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку із здійснення працевлаштування позивача саме з 11.09.2020, оскільки внаслідок його невиконання НАБ України зобов`язано виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату на період працевлаштування, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору. Аналіз змісту положень ч. 3 ст. 184 КЗпП України у поєднанні із правилами їх застосування, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №759/19440/15-ц, свідчить, що невиконання підприємством (установою, організацією), яке звільнило вагітну жінку, обов`язку з працевлаштування є підставою для покладення на нього відповідно до ч. 2 ст. 232 КЗпП України обов`язку надати на цьому або іншому підприємстві роботу, яку може виконувати працівниця, виплати їй середньої заробітної плати на період працевлаштування, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору, а не про поновлення на попередній роботі.
11. Суд апеляційерї інстанції виходив з того, що оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2021 в частині, що залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022, було стягнуто з НАБ України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за три місяці з дня закінчення строкового договору у розмірі 72 390,93 грн, тобто за період з 11.09.2020 по 11.12.2020, то обов`язок відповідача з працевлаштування позивача у межах цієї справи мав бути виконаний не пізніше 11.12.2020 (включно).
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
12. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення норм процесуального права.
13. У скарзі він просить скасувати оскаржуване судові рішення та напавити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
14. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що ані у мотивувальній, ані у резолютивній частині постанови суду від 02.02.2022 не було визначено дати з якої слід працевлаштувати ОСОБА_1, а відтак суд апеляційної інстанції, роз`яснивши що ОСОБА_1 підлягає працевлаштуванню з 11.12.2020, фактично змінив зміст судового рішення та роз`яснив питання, яке не було предметом оцінки під час судового розгляду, що є порушенням ст. 254 КАС України. Надане судом апеляційної інстанції роз`яснення дати з якої слід працевлаштувати ОСОБА_1 фактично змінює зміст постанови суду від 02.02.2022 та роз`яснює порядок виконання судового рішення, а не його зміст.
14.1. При цьому відповідач зазначає, що 01.08.2022 Національним бюро видано наказ №948-Н, яким на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 у справі № 640/23825/20 призначено ОСОБА_1 на посаду головного спеціаліста Львівського територіального управління Національного антикорупційного бюро України з 03.08.2022. Отже, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 у частині зобов`язання Національного антикорупційного бюро України працевлаштувати ОСОБА_1, на момент постановления оскаржуваної ухвали суду, була фактично виконаною. Таким чином, наявність факту виконання постанови виключає можливість її роз`яснення.
14.2. Крім того, скаржник зазначає, що виконання постанови суду від 02.02.2022 було здійснено відповідно до резолютивної частини виконавчого листа від 08.06.2022 № 640/23825/20, у якій не було зазначено дати з якої слід працевлаштувати ОСОБА_1 . При цьому слід зазначити, що законодавством не деталізовано порядок та строки працевлаштування працівників на підставі відповідного рішення суду.
15. Позивач подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила оскаржуване судове рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
16. Крім того, позивач подала клопотання про закриття касаційного проваження за касаційною скаргою Національного антикорупційного бюро України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року у справі №640/23825/20.
16.1. Вказана заява мотивована тим, що відповідач посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції ст. 254 КАС України, не конкретизував, які саме норми права, що містяться у ст. 254 КАС України, порушені. Разом із тим, у разі подання касаційної скарги заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
16.2. Крім того, позивач зазначає, що справа № 640/23825/20 є справою незначної складності, розглядалася судом за правилами спрощеного провадження без виклику сторін. Проте, у касаційній скарзі на ухвалу ШААС відповідач не обґрунтував, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи становить справа значний суспільний інтерес або має виняткове значення для відповідача тощо.
16.3. Також, позивач звертає увагу, що касаційну скаргу від імені Національного антикорупційного бюро України підписано представником Ігорем Ярчаком. На підтвердження повноважень представника надано копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.04.2022, відповідно до якої Ярчаку І, С. надані повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо (обмеження встановлені Наказами директора НАБУ від 08.12,2016 № 356 "Про надання права на вчинення дій" (із змінами) та від 03.03.2021 N° 33 "Про визначення уповноважених осіб")) - представник. Проте, представником відповідача до касаційної скарги не надається копія Наказу директора НАБУ від 08.12.2016 № 356 "Про надання права на вчинення дій" (із змінами), що виключає можливість встановити дійсний обсяг повноважень представника відповідача Ярчака І. С. Також відповідно до змісту Наказу директора НАБУ від 03.03.2021 № 33 "Про визначення уповноважених осіб", копія якого надана разом із касаційною скаргою відповідача, Ярчак І. С. має обмеження повноважень на представництво НАБУ, зокрема, не має права зменшувати розмір позовних вимог, укладати мирові угоди, відмовлятися від позову, визнати позов (повністю або частково). Отже, з копії виписки з ЄДР і наказу директора НАБУ від 03.03.2021 № 33 вбачається, що повноваження Ярчака І. С. представляти інтереси НАБУ є обмеженими в частині зменшення розміру позовних вимог, укладення мирових угод, відмови від позову, визнання позову (повністю або частково), що свідчить про право підписанта касаційної скарги діяти в межах повноважень, передбачених інститутом представництва, а не інституту самопредставництва. За таких обставин вважає, що касаційну скаргу підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку, а тому касаційне провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 339 КАС України підлягає закриттю.