ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 620/4946/22
адміністративне провадження № К/990/27898/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Єресько Л.О.,
Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2023 (головуючий суддя - І.О. Лічевецький, судді - В.П. Мельничук, О.М. Оксененко)
у справі № 620/4946/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не проведення своєчасного повного розрахунку при звільненні;
- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області виплатити середній заробіток за весь час затримки ОСОБА_1 з 11.06.2021 по 18.07.2022 у розмірі 89 991, 80 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог вказує, що при звільненні позивача відповідачем не виплачено йому всіх належних сум, чим порушено вимоги статті 116 Кодексу законів про працю України, що є підставою для відповідальності відповідача, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку за період з 10.06.2021 по 18.07.2022. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку за період з 10.06.2021 по 18.07.2022 в сумі 1 889, 00 грн. В решті позову відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 230, 44 грн. та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500, 00 грн.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2023 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку за період з 10.06.2021 по 18.07.2022. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку за період з 10.06.2021 по 18.07.2022 в сумі 9 444, 99 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати із сплати судового збору в розмірі 260, 40 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 7800,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
5. Ухвалюючи рішення суди обох інстанцій дійшли висновку, що у спірних правовідносинах для відповідача настає відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України.
6. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та задоволення позовних вимог у вказаній частині в сумі стягнення 1 889, 00 грн., що становить 20% від суми, яка була виплачена (9 444, 99 грн. - грошова компенсація за невикористані щорічні чергові відпустки за фактично відпрацьований час).
7. В свою чергу, апеляційний суд, виходячи з принципу розумності, справедливості, пропорційності дійшов висновку, що заявлений позивачем у позові розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню до суми у розмірі 9 444, 99 грн. (розмір виплачених із затримкою коштів).
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
8. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на недотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати частково, ухвалити нове судове рішення у відповідній частині, яким зобов`язати відповідача виплатити середній заробіток за весь час затримки. Підставою касаційного оскарження судового рішення позивач вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 360/3574/19, щодо визначення критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України.
9. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що виходячи з принципу пропорційності, з врахуванням правових висновків Верховного Суду, критеріїв зменшення розміру відшкодування, належним і достатнім способом захисту порушених прав, є стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 89 991, 80 грн., що є 35, 84 % від всієї суми середнього заробітку за несвоєчасну виплату компенсації за невикористані щорічні відпустки за фактично відпрацьований час, що становить 251 093, 18 грн. (623, 06 грн. - розмір середньоденного заробітку позивача x 403 - кількість днів затримки розрахунку).
Позиція інших учасників справи
10. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує, що у межах чинного правового регулювання та стану суспільних відносин належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача є стягнення на його користь з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 9 444, 99 грн. Просить відмовити позивачу у задоволенні касаційної скарги, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Рух касаційної скарги
11. Ухвалою Верховного Суду від 17.08.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
12. Ухвалою Верховного Суду від 10.10.2023 адміністративну справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
13. ОСОБА_1 проходив службу в підрозділах Національної поліції України. Наказом Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 10.06.2021 № 161о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
14. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі № 620/7659/21, яке набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Чернігівській області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані щорічні чергові відпустки за фактично відпрацьований час 7 діб за 2017 рік, 4 доби за 2018 рік та 5 діб за 2020 рік. Зобов`язано Головне управління в Чернігівській області внести зміни до наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області № 161 о/с від 10.06.2021, зарахувавши до вислуги років у пільговому обчисленні ОСОБА_1 період проходження позивачем служби на території ООС з 21.05.2018 по 21.08.2018.
15. 18.07.2022 на картковий рахунок ОСОБА_1 було перераховано грошову компенсацію за невикористані щорічні чергові відпустки за фактично відпрацьований час 7 діб за 2017 рік, 4 доби за 2018 рік, 5 діб за 2020 рік у сумі 9 444, 99 грн.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
16. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
18. Статтею 47 Кодексу законів про працю України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
19. За правилами статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
20. Частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
21. Згідно з частиною другою статті 117 Кодексу законів про працю України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
22. За змістом частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
23. Предметом касаційного перегляду є саме розмір середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивача.
24. Переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, тобто у частині незгоди позивача із зменшенням належної йому суми грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
25. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на неврахування судом апеляційної інстанції висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 360/3574/19, щодо визначення критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України.
26. Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі № 360/3574/19 вказав, що питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, неодноразово досліджувалося Великою Палатою Верховного Суду.
27. У постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Однак, встановлений статтею 117 Кодексу законів про працю України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
28. За висновком Великої Палати Верховного Суду якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.