ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 460/8528/21
адміністративне провадження № К/990/16318/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,
суддів: Білак М. В., Губської О. А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вараської міської ради, міського голови м. Вараш Мензула Олександра Павловича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Вараська міська рада, про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року (суддя Щербаков В. В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2022 року (головуючий суддя Улицький В. З., судді: Кузьмич С. М., Матковська З. М.)
І. Суть спору
У червні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Вараської міської ради, міського голови м. Вараш Мензула Олександра Павловича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Вараська міська рада, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови м. Вараш Мензула О. П. від 24 травня 2021 року № 271-ос "Про звільнення ОСОБА_1",
- поновити позивачку на посаді головного спеціаліста відділу земельних ресурсів виконавчого комітету Вараської міської ради з 01 червня 2021 року,
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що за наслідками прийняття рішення Вараської міської ради від 24 лютого 2021 року № 110 "Про затвердження структури виконавчих органів Вараської міської ради, загальної чисельності працівників апарату управління" та видачі розпорядження міського голови від 26 лютого 2021 року № 39-р "Про скорочення штату працівників виконавчих органів Вараської міської ради" затверджено нову структуру виконавчих органів Вараської міської ради та чисельність працівників апарату управління. Позивачка вважає, що її було протиправно звільнено на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, оскільки з затвердженням нової структури виконавчих органів Вараської міської ради скорочення штатів не відбулося.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
Розпорядженням міського голови Вараської міської ради Рівненської області від 03 липня 2017 року № 202-ос ОСОБА_1 призначена на посаду головного спеціаліста відділу з питань регулювання земельних відносин виконавчого комітету Вараської міської ради, як такого, який був зарахований до кадрового резерву, з присвоєнням 13 рангу в шостій категорії посадових осіб місцевого самоврядування.
Рішенням Вараської міської ради від 09 червня 2017 року № 759 "Про затвердження структури виконавчих органів Вараської міської ради, загальної чисельності працівників апарату управління" (з урахуванням внесених змін рішенням Вараської міської ради від 10 листопада 2020 року № 6) затверджено структуру, перелік штатних посад та загальну чисельність працівників апарату ради та її виконавчих органів, зокрема чисельність виконавчого комітету у кількості 113,5 штатних одиниць.
Рішенням Вараської міської ради від 24 лютого 2021 року № 110 "Про затвердження структури виконавчих органів Вараської міської ради, загальної чисельності працівників апарату управління" затверджено нову структуру, перелік штатних посад та загальну чисельність працівників апарату ради та її виконавчих органів, зокрема чисельність виконавчого комітету у кількості 94,5 штатних одиниць. Цим же рішенням затверджено структуру та загальну чисельність працівників виконавчих органів міської ради (її структурних підрозділів), якою не передбачений структурний підрозділ - відділ з питань регулювання земельних відносин, в якому працювала позивачка.
На підставі згадуваного рішення Вараської міської ради № 110, міським головою м. Вараш 26 лютого 2021 року видано розпорядження № 39-р "Про скорочення штату працівників виконавчих органів Вараської міської ради", яким із 01 березня 2021 року та з 01 червня 2021 року, відповідно, введено в дію та скорочено визначені посади (згідно із текстом розпорядження), у тому числі й усі посади відділу з питань регулювання земельних відносин виконавчого комітету Вараської міської ради.
Крім того, на підставі рішення Вараської міської ради № 110 втратило чинність рішення Вараської міської ради від 09 червня 2017 року № 759 "Про затвердження структури виконавчих органів Вараської міської ради, загальної чисельності працівників апарату управління" та відповідні рішення, якими внесено зміни до рішення міськради № 759.
Попередженням від 26 березня 2021 року ОСОБА_1 за два місяці письмово попереджено про наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників. Повідомлено про відсутність вакантних посад, які могли бути запропоновані позивачці для подальшого працевлаштування.
Розпорядженням міського голови від 24 травня 2021 року № 271-ос звільнено ОСОБА_1 31 травня 2021 року з займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (у зв`язку з скороченням чисельності або штату працівників).
Уважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивачка звернулася до суду з цим позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у Виконавчому комітеті Вараської міської ради відбулося скорочення штату працівників, а саме був ліквідований відділ з питань регулювання земельних відносин та скорочені відповідні посади, у тому числі й посада, яку займала позивачка, а тому наказ про її звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України є правомірним. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відповідно до вимог статті 49-2 КЗпП України ОСОБА_1 була письмово попереджена про наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників. Також судами попередніх інстанцій установлено, що відповідачем не були запропоновані інші вакантні посади, оскільки вони не відповідали спеціальності та кваліфікації позивачки. Отже, відповідачі об`єктивно не мали можливості запропонувати інші вакантні посади, а тому відповідачами належно виконано вимоги КЗпП України щодо забезпечення подальшого працевлаштування позивачки.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
12 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: Мацедонська В. Е. (головуючий суддя), Білак М. В., Губська О. А.
V. Касаційне оскарження
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове судове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування позиції скаржниця посилається на те, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 288/741/17, від 19 березня 2020 року в справі № 804/1542/16, від 29 квітня 2020 року в справі № 815/4666/17, від 03 липня 2020 року в справі № 813/1520/16, від 03 липня 2020 року в справі № П/811/835/16 та від 16 липня 2020 року в справі № 813/1602/16 щодо застосування пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Також позивачка вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано висновки Верховного Суду щодо застосування статті 49-2 КЗпП України, які викладені у постановах від 15 травня 2020 року в справі № П/811/2408/15, від 20 травня 2020 року в справі № 819/566/16 та від 09 жовтня 2019 року № 208/3390/16-а.
ОСОБА_1 зазначає, що з прийняттям рішення Вараської міської ради від 24 лютого 2021 року № 110 не було ані скорочення чисельності працівників, ані зміни штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами, а тому її звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України є протиправним. Стверджує, що згаданим рішенням фактично закріплено зміну назв відділів, а саме: "відділ з питань регулювання земельних відносин" перейменований на "відділ земельних ресурсів". Водночас, розпорядженням № 39-р було скорочено відділ з питань регулювання земельних відносин у кількості двох посад (начальник відділу та головний спеціаліст) і введено з 01 березня 2021 року відділ земельних ресурсів у кількості шість посад (начальник відділу та п`ять головних спеціалістів). Також ОСОБА_1 зауважує, що протягом наступних двох місяців після її попередження про вивільнення, попри наявність вільних вакансій на посаду головного спеціаліста у відділ земельних ресурсів, їй не було запропоновано жодної вакансії.
Крім того, скаржниця посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою, відповідно до пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України.
ОСОБА_1 стверджує, що при зверненні з апеляційною скаргою до Восьмого апеляційного адміністративного суду нею було подано клопотання про розгляд справи за її присутності. Крім того, 19 травня 2022 року представником позивачки було подано клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції. Однак, ОСОБА_1 наголошує на тому, що таке клопотання судом апеляційної інстанції залишено без процесуального рішення.
31 серпня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому Виконавчий комітет Вараської міської ради просить відмовити у її задоволенні, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Зазначає, що судами попередніх інстанції правильно було встановлено, що після прийняття Вараською міською радою рішення від 24 лютого 2021 року № 110 та розпорядження від 26 лютого 2021 року № 39-р у Виконавчому комітеті Вараської міської ради відбулося скорочення чисельності або штату працівників, а саме був ліквідований відділ з питань регулювання земельних відносин та скорочені всі посади цього відділу. Крім того, відповідач стверджує, що ним було дотримано порядку вивільнення працівника, визначеного статтею 49-2 КЗпП України. Виконавчий комітет Вараської міської ради уважає, що він об`єктивно не мав можливості запропонувати ОСОБА_1 інші вакантні посади, оскільки вони не відповідали спеціальності та кваліфікації скаржниці, а тому відповідачем належно виконано норми КЗпП України щодо забезпечення подальшого працевлаштування позивачки.
Також Виконавчий комітет Вараської міської ради зазначає, що судом апеляційної інстанції було дотримано норми процесуального права, а саме належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи та відреаговано на клопотання представника позивачки про проведення розгляду справи в режимі відеоконференції.
VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Основного Закону України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ "Про службу в органах місцевого самоврядування" (далі - Закон № 2493-ІІІ), служба в органах місцевого самоврядування це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Частиною 1 статті 20 Закону № 2493-ІІІ передбачено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України.
Водночас, Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників (далі - КЗпП України).
Статтею 5-1 КЗпП України визначено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.