ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 640/27744/21
адміністративне провадження № К/990/12902/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенко М.М.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.А.Р.К." до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.А.Р.К." на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2023 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Бєлової Л.В., суддів Аліменка В.О., Черпіцької Л.Т.)
УСТАНОВИВ;
І. Суть спору
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Л.А.Р.К." (далі - позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі- відповідач, податковий орган), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення від 21.09.2021 № 706660701, № 706720701, №706760701.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство зазначило, що всі контрагенти позивача, щодо яких проводилась перевірка, є діючим суб`єктом господарювання, всі господарські операції з цим контрагентом мають реальний характер та підтверджені необхідними документами, оформленими відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2022 року, позовні вимоги було задоволено.
3.1. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.09.2021 № 706660701, № 706720701, №706760701. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що господарські операції позивача із його контрагентами є реальними, підтверджуються належним чином оформленими бухгалтерськими та первинними документами позивача.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2023 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2022 року та прийнято нове судове рішення, яким відмовлено у задоволені позовних вимог.
6. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що реальність господарських операцій з вказаними вище контрагентами підтверджується укладеними договорами, актами здачі-приймання послуг (робіт), податковими накладними, розрахунковими документами, а також іншими документами.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
7. 11 квітня 2023 року товариство не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судоми попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права щодо відмови у задоволені позовних вимог, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2023 року у справі №640/27744/21 та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2022 року.
7.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №640/27744/21 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
7.2. Так, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції у своєму рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.09.2021 у справі №640/12589/19, від 11.12.2018 у справі №758/281/17, від 23.05.2018 р. у справі № 804/2551/13-а, від 18.05.2018 р. у справі № П/811/1508/16, від 23.05.2018 р. у справі № 2а-102/09/0770, що є підставою для касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також, позивач указує, що виходячи з фактичних обставин справи та враховуючи приписи ст.77 КАС України, стверджуємо про те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних правовідносинах, а саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, постанова Верховного Суду від 24.02.2022 у справі №420/8924/22, від 17.04.2018 у справі № 826/14549/15, від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі № 520/4829/19, від 21.10.2020 у справі № 140/1845/19 та інших.
7.3. Товариство указує, що проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача, за результатами якої складено акт перевірки, висновки якого про порушення вимог Податкового кодексу України, є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені податковим органом у зв`язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, без належного дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів, та через намагання пов`язати зазначені висновки з наявними питаннями до діяльності контрагента позивача, у зв`язку із чим, податкові повідомлення-рішення, що прийняті на підставі даного акту, є протиправними та підлягають скасуванню. Також, позивач звертає увагу на те, що надані до перевірки первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача.
7.4. Позивач вважає, що як Відповідач, так і в даному випадку апеляційний суд може здійснювати спростування доводів Позивача лише в межах інформації викладеної останнім в акті перевірки, оскільки контролюючий орган зробив висновки про порушення податкового законодавства з боку ТОВ "Л.А.Р.К." в межах акту перевірки га на підставі обставин, що нібито на думку ГУ ДПС у м. Києві, свідчать про такі порушення, які були виявлені контролюючим органом під час документальної планової виїзної перевірки.
У той же час, будь-яка інформація Відповідача, що не була відображена в акті перевірки, а зазначені в результаті подання відзиву на позов, серед якої - доводи про банківські рахунки, рішення судів які не були прийняті на час винесення податкових повідомлень рішень, тощо не може бути підставою для доведення правомірності дій Відповідача.
Товариство акцетує увагу на тому, що об`єктом дослідження даної справи є обставини викладені в Акті перевірки Відповідача, на підставі чого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та як наслідок будь-яка інша інформація, доводи, докази тощо, що будуть віднайдені, наведені, зазначені Відповідачем, після прийняття вказаних рішень не можуть бути підставою для обгрунтування законності таких ППР.
Отже, перевірка спірних правовідносин поза межами акта перевірки виходить за межі предмета доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій контролюючого органу щодо перевірки податкового законодавства, що не відповідає запровадженому статтею 6 Конституції України принципу розподілу державної влади.
Так, відповідач на протязі судового розгляду справи, як в суді першої інстанції, так і апеляційному суді зазначала про те, що контролюючим органом перевірені дані факти в межах проведення перевірки, тобто ГУ ДПС у м. Києві підтверджує факт здійснення розрахунків між сторонами даних правочинів. Повторно наголошуємо на тому, що дана інформація підтверджується контролюючим органом у відомостях Акту перевірки, а саме:
- відносно ТОВ "ФОРЕСТ САНРАЙЗ" - сторінка 8 Акту перевірки;
- відносно ФГ "КОЧКІН" - сторінка 13 Акту перевірки;
- відносно ГОВ "Фермерське господарство Торговим дім Фаворіт" -
сторінка 16 Акту перевірки;
- відносно ФГ "ЛАНА СПГ" - сторінка 21 Акту перевірки;
- відносно ФГ "ВОДОГРАЙ АГРО" - сторінка 25 Акту перевірки;
- відносно ТОВ "ВЕСМІН" - сторінка ЗО Акту перевірки;
- відносно ТОВ "АНВФ "Криниця" - сторінка 35 Акту перевірки.
Більше того, представник ГУ ДПС у м. Києві, під час останнього судового засідання з апеляційного розгляду справи, наголошував на тому, що питання проведення розрахунків за спірними господарськими операціями контролюючим органом досліджені та будь-яких порушень відносно даного питання податковим органом не встановлено.
Зокрема, як вже передбачено вище поставки здійснювалась на підставі правил Інкогермс-2010, а саме ЕХАУ, тобто Покупець самостійно здійснював самовивіз Товару з складів Постачальника.
Так, відповідно до первісних договорів поставки, додатків та специфікацій укладених в межах останніх, при їх системному аналізі з договорами комісії, додатками та актами приймання-передачі товару до останніх, товарно-транспортними накладними, враховуючи той факт, що перевезення Товарів здійснювалась силами та засобами комісіонерів ТОВ "ЮНІВЕРСАЛ-ФІРМ", ТОВ "ДОЛОРОССА", наявні всі підстави стверджувати про те, що матеріали відносно перевезення Товарів містять у собі відомості, що є ідентичними інформації відображеній у первісних правочинах з придбання сільськогосподарської продукції.
8. Податковий орган надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
9. Суди попередніх інстанцій установили, що Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Л.А.Р.К.", результати якої оформлено актом від 03.08.2021.
10. Під час проведення перевірки, податковим органом не надавались запити щодо надання окремих документів, пояснень, довідок, інформації (п. 2.7 акту).
11. Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Л.А.Р.К.":
- п. 44.1, п. 44.2. ст. 44, п. 134.1 ст. 134 Кодексу, ст. 9 Закону України № 996-XIV, п. 5, п. 6, п. 7 П(С)БО 16 "Витрати", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 17 918 598 грн, в тому числі за 2019 рік - на суму 12 238 133 грн, за 2020 рік - на суму 5 680 465 грн, та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування за І квартал 2021 року на суму 24 661 407 грн;
- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість загальну суму 22 786 682 грн, у тому числі по періодах:
- березень 2019 року - 774 837 грн;
- квітень 2019 року - 728 685 грн;
- травень 2019 року - 3 068 887 грн;
- червень 2019 року - 1 327 781 грн;
- липень 2019 року - 1 613 357 грн;
- серпень 2019 року - 2 063 836 грн;
- вересень 2019 року - 5 600 782 грн;
- жовтень 2019 року - 3 400 840 грн;
- листопад 2019 року - 980 198 грн;
- грудень 2019 року - 739 923грн;
- січень 2020 року - 955 953 грн;
- лютий 2020 року - 542 962 грн;
- листопад 2020 року - 725856 грн;
- грудень 2020 року - 262788 грн.
- та завищено від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за березень 2021 року на суму 2055150 гривень.
12. У подальшому, на адресу позивача направлено наступні ППР:
- № 706660701 від 21.09.2021, яким нараховано податкове зобов`язання з ПДВ у розмірі 22 786 682,00 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 5 696 670,00 грн;
- № 706720701 від 21.09.2021, яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 2 055 150,00 грн;
- № 706760701 від 21.09.2021, яким нараховано податкове зобов`язання з ППП у розмірі 17 918 598,00 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 3 059 533,00 грн;
- № 706790701 від 21.09.2021, яким визначено суму завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування ППП у розмірі 24 661 407,00 грн.
13. Товариство, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 21.09.2021 № 706660701, № 706720701, №706760701, звернулось до суду з даним адміністративним позовом.
V. Оцінка Верховного Суду
14. Спірним питання у цій справі правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям ТОВ "Форест Санрайз", ФГ "Кочкін", ТОВ "Фермерське господарство Торговий дім Фаворіт", ФГ "Лана СПГ", ФГ "Водограй Агро", ТОВ "Весмін", ТОВ "Аграрно науково виробнича фірма Криниця".
15. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
16. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.
17. Відповідно до п.14.1.181 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
18. За приписами п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
19. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
20. Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
21. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198ПК).
22. Згідно абз. 1 та 2 п. 201.10 статті 201 указаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
23. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
24. Тобто, з фактом реєстрації контрагентом (продавцем товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.
25. За приписами п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.