ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 520/4900/22
адміністративне провадження № К/990/29758/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2022 року (суддя: Мельникова Р.В.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2023 року (судді: Рєзнікова С.С., Курило Л.В., Бегунц А.О.)
у справі за позовом Комунального спеціалізованого підприємства "Інженерні мережі"
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Комунальне спеціалізоване підприємство "Інженерні мережі" (далі також - Позивач, КП "Інженерні мережі") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі також - Відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 9 лютого 2022 року:
№00042680701, яким нараховані 21826288,50 грн, основне зобов`язання - 19472983,00 грн; ш/с 2353305,00 грн з податку на прибуток підприємств;
- №00042690701, яким нараховані 25067822,50 грн, основне зобов`язання - 20054258,00 грн; ш/с 5013564,50 грн) з податку на додану вартість;
- №00042650701, яким нараховані 84673,80 грн штрафних санкцій за не складання та нереєстрацію в ЄРПН податкових накладних за лютий 2017 грудень 2020 року;
- №00041140718, яким нараховані 1020,00 грн штрафних санкцій.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідна перевірка, яка слугувала передумовою ухвалення спірних у справі індивідуальних актів, проведена попри установлений мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (CОVID-19).
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 08 грудня 2022 року позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 9 лютого 2022 року№00042680701, №00042690701, №00042650701, №00041140718.
Постановою від 26 липня 2023 року Другий апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Вирішуючи справу та задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що станом на час призначення перевірки діяв мораторій щодо призначення та проведення документальних перевірок починаючи з 18 березня 2020 року відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу країни (далі також - ПК України), у тому числі проведених на підставі пунктів 77.1 та 77.4 статті 77 ПК України. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 року №89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки" (далі також - Постанова КМУ №89) в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" суперечить нормам пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, яка є чинною та не була змінена.
Викладене слугувало підставою для висновку про неправомірний характер проведеного Відповідачем контрольного заходу та, відповідно, незаконність прийнятих за його результатами індивідуальних актів, а тому суди констатували й відсутність необхідності перевірки суті податкових порушень.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив судові рішення судів обох інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Підставою касаційного оскарження Відповідач визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на касаційну скаргу Позивач зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, тому просить касаційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Головне управління ДПС у Харківській за результатами документальної планової перевірки склало акт від 13 грудня 2021 року №23483/20-40-07-01-08/37577078, згідно з висновками якого Позивач допустив порушення вимог:
- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 138.2, пункту 138.3 статті 138, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153, викладених у розділі 3.1.1.1 та 3.1.1.2 акту перевірки, та внаслідок чого занизив податок на прибуток у сумі 19472983 грн, в тому числі: за 2017 рік у сумі 100609 грн, за 2018 рік у сумі 1415621 грн, за 2019 рік у сумі 7896992 грн; за 2020 рік у сумі 10059761 грн;
- абз. "а" пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1, пункту 188 статті 188, пункту 44.1 статті 44, підпункту 196.1.б пункту 196.1 статті 196, пункту 198.1, пункту 198.3, 198.6 підпункт "а" пункту 198.5 статті 198, статті 201 ПК України та з урахуванням пункту 1.5 та пункту 1.6 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12 березня 2012 року №333, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 березня 2012 року за №456/20769, із змінами і доповненнями, викладеними у розділі 3.1.2.1 та 3.1.2.2 акту перевірки, та внаслідок чого занизив податок на прибуток у сумі у сумі 20283306 грн;
- підпункту "а" пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 ПК України у зв`язку з відсутністю складення та реєстрації зведених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду за товарно-матеріальні цінності, роботи, послуги, придбані з податком на додану вартість, які використовувались в операціях, що не є суб`єктом оподаткування відповідно до підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 Кодексу;
- підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України, наказу Міністерства фінансів України №4 від 13 січня 2015 року "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) па користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку", а саме: підприємством допущено помилки в ідентифікаційних номерах фізичних осіб підприємців в податкових розрахунках за формою №1ДФ 3 квартал 2018 року, 3 квартал 2019 року.
Не погодившись із висновками зазначеного акта перевірки, Позивач подав заперечення на акт, проте, за результатами їх розгляду Відповідач листом від 2 лютого 2022 року №310/ж 12/20-40-07-01-11 висновки акту залишив без змін, окрім висновку щодо показника суми заниження податку на додану вартість, який змінений шляхом зменшення суми заниження податку на додану вартість на 229048,00 грн.
На підставі висновків акта 9 лютого 2022 року Відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:
- №00042680701 щодо нарахування 21826288,50 грн (основне зобов`язання - 19472983,00 грн, штрафні санкції - 2353305,50 грн) з податку на прибуток підприємств;
- №00042690701 щодо нарахування 25067822,50 грн (основне зобов`язання - 20054258,00 грн, штрафні санкції - 5013564,50 грн) з податку на додану вартість;
- №00042650701, щодо нарахування 84673,80 грн штрафних санкцій за нескладання та нереєстрацію в ЄРПН податкових накладних за лютий 2017 - грудень 2020 року.
- №00041140718, щодо нарахування 1020,00 грн штрафних санкцій.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Відповідач наполягає, що суди надали невірну оцінку обставинам цієї справи й неправильно застосували норми матеріального права.
В обґрунтування своєї позиції Відповідач стверджує, що суди не врахували висновки Верховного Суду, відповідно до яких:
- підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення (постанова від 8 вересня 2021 року у справі №816/228/17);
- щодо суті виявлених у ході контрольного заходу порушень, правова оцінка яким наданоа судами попередніх інстанцій, слід зазначити, що оцінку таким суд вправі здійснювати, виходячи із наведеної вище практики Верховного Суду, лише у разі, коли не було допущено процедурних порушень податковим органом при здійсненні заходів податкового контролю, або у разі, якщо допущені процедурні порушення не призвели до неправомірності спірних у справі індивідуальних актів" (постанова від 1 грудня 2021 року у справі № 400/1646/20);
- вказані позивачем процедурні порушення щодо призначення та проведення контрольного заходу на підставі наказу не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, адже вони об`єктивно не могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки акта індивідуальної дії (постанова від 6 липня 2022 року у справі № 815/5551/14).
Залишення поза увагою цих висновків, на думку скаржника, призвело до безпідставного залишення поза межами судової перевірки й оцінки виявлених порушень за наслідком проведеного заходу податкового контролю.
Стверджує, що ані Позивач, ані суди не вказали яким чином обставини призначення тапроведення перевірки в період дії мораторію встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, вплинули на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки. На його думку, проведення перевірки в період дії карантину, об`єктивно не могло вплинути на правильність висновків контролюючого органу щодо встановлених порушень, які стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень.
Щодо мораторію на проведення документальних перевірок, установленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, Відповідач звертає увагу, з-поміж іншого, на те, що висновки судів обох інстанції ґрунтуються, зокрема, на наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України з одного боку, і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку. Наголошує Відповідач і на тому, що на час проведення перевірки і прийняття податкових повідомлень-рішень положення відповідної Постанови уряду були чинними та підлягали виконанню.
Також скаржник наводить виклад встановлених перевіркою податкових порушень, наполягаючи на обґрунтованості висновків перевірки та вважає, що суди повинні були також оцінити й суть виявлених у ході контрольного заходу порушень в аспекті висновків в окремих рішеннях Верховного Суду.
3.2. Доводи Позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
Позивач вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, а застосований підхід, який полягає у скасуванні податкових повідомлень-рішень з підстав незаконності призначення та проведення перевірки без дослідження виявлених такою перевіркою порушень - таким, що ґрунтується на правильному застосуванні висновків Верховного Суду. Зазначає, що висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушених у касаційній скарзі, вже неодноразово викладалися в численних постановах Верховного Суду, а постанови, на які посилається скаржник, стосуються правовідносин, які не є подібними.
В обґрунтування своїх доводів Позивач зупиняється, зокрема, на безпідставності посилань податкового органу до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 8 вересня 2021 року у справі №816/228/17 щодо впливу процедурних порушень, оскільки конкретною практикою Верховного Суду у такій категорії спорів щоразу підтверджується те, що проведення перевірки у період дії мораторії, встановленого ПК України, є окремою та самостійною підставою для скасування індивідуальних актів, прийнятих за її наслідком (постанова Верховного Суду від 1 вересня 2022 у справі №640/16093/21).
З посиланням на правові висновки Верховного Суду у постановах від 23 вересня 2023 року у справі №300/629/22, від 21 вересня 2023 року у справі №420/5325/22, від 5 вересня 2023 року у справі №440/6926/21, від 24 травня 2023 року у справі № 640/4070/22, від 22 лютого 2022 року у справі №420/12859/21, від 27 квітня 2022 року у справі №140/1846/21, стверджує, що положення відповідної постанови уряду не можуть бути застосовані в даному випадку, оскільки, застосуванню підлягають саме положення абз. 1 пункту 52-2 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" ПК України.
Крім того, зазначає, що Верховний Суд, зокрема, у постановах від 28 грудня 2022 року у справах №420/22374/21, №540/5445/21, №160/14248/21, від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі №160/24072/21, від 1 вересня 2022 року у справі №640/16093/21 констатував, що проведення перевірки на підставі Постанови №89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень. При цьому, під час ухвалення постанов від 28 жовтня 2022 року по справі №600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року по справі №160/24072/21 Верховний Суд, також, враховував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 8 вересня 2021 року по справі № 816/228/17 і зазначив, що доводи про неправомірність дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.
Також, спростовуючи доводи касаційної скарги, Позивач наводить твердження, якими заперечує висновки контролюючого органу щодо суті виявлених у ході перевірки порушень.
Крім того, представник Позивача подав клопотання про закриття провадження у справі з тих підстав, що рішення Верховного Суду, на які покликається контролюючий орган в касаційній скарзі, ухвалені не за подібних правовідносин.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.
За змістом касаційної скарги скаржник наводить зокрема аргументи на доведення обґрунтованості висновків податкового органу за результатом документальної перевірки, покладених в основу оскаржуваних у цій справі індивідуальних актів. Поряд з цим, скаржник наполягає на невірному застосуванні норм матеріального права, оскільки переконаний, що Кабінет Міністрів України був уповноважений відповідно до делегованих у Законі повноважень скорочувати строк запроваджених обмежень (заборона на проведення документальних перевірок у період дії мораторію згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України) й колізії між нормами Постанови КМУ №89 й пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України не виникало.
Як вже йшлося, мотивом для задоволення заявлених позовних вимог слугували висновки судів про протиправність проведення документальної планової виїзної перевірки під час дії мораторію на проведення документальних перевірок, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суд враховує, що у справі, що розглядається, як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду цієї справи, оскаржуючи податкові повідомлення-рішення за наслідком проведеної документальної планової виїзної перевірки, Позивач наполягав на порушенні Відповідачем положень норми пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України та проведенні перевірки всупереч дії установленого мораторію та вважав, що такі порушення є підставою для скасування спірних у справі індивідуальних актів.
Отже, як вже неодноразово висловлювався Верховний Суд, обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки у разі висловлення платником податків незгоди щодо процедури її проведення, входять до предмета доказування для цілей вирішення цього спору, й підлягають першочерговому дослідженню.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За змістом підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Стаття 77 ПК України визначає порядок проведення документальних планових перевірок.
Згідно з пунктами 77.1, 77.2, 77.4 цієї статті ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Внесення змін до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік допускається не частіше одного разу в першому та одного разу в другому кварталі такого року, крім випадків коли зміни пов`язані із змінами найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок.
Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Законом України від 17 березня 2020 року №533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено, зокрема, пунктом 52-2, відповідно до якого установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: "Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв`язку з цим абзаци другий четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим десятим.".
29 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 травня 2020 року №591-IX "Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким внесені зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України такого змісту: в абзаці першому слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами " 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)"; в абзаці восьмому слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами " 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)", а слова та цифри "до 30 березня 2020 року" - словами та цифрами "протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)"; в абзаці дев`ятому слова та цифри "до 31 травня 2020 року" замінено словами та цифрами "по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)"; в абзаці десятому слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами " 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Згідно з Законом України від 14 липня 2020 року №786-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців", який набрав чинності з 8 серпня 2020 року, внесено зміни до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, а саме: після абзацу першого доповнено новим абзацом такого змісту: "документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків"; у зв`язку з цим абзаци другий - одинадцятий вважати відповідно абзацами третім - дванадцятим; в абзаці третьому слово і цифри "підпунктом 78.1.8" замінено словами і цифрами "підпунктами 78.1.7 та 78.1.8"; в абзаці п`ятому слова "зберігання та транспортування" замінено словами "зберігання, транспортування та обігу".
Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними.