ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 320/4370/21
адміністративне провадження № К/9901/48653/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.
розглянув як суд касаційної інстанції в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справу № 320/4370/21
за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, поновлення на посаді, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021 та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2021, постановлені у складі: судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів Бужак Н.П., Кобаля М.І.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-1, ДФС), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2, ДПС) з вимогами:
- визнати протиправним і скасувати наказ ДФС від 01.03.2021 №231-о "Про звільнення ОСОБА_1" та наказ ДФС України від 25.03.2021 №426-о "Про внесення змін до наказу ДФС від 01.03.2021 №231-о";
- стягнути з ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.03.2021 по день ухвалення рішення суду включно;
- поновити ОСОБА_1 на роботі в ДПС на посаді заступника начальника відділу адміністрування ПДВ, а у разі неможливості поновлення на такій посаді - на іншій рівнозначній посаді державної служби в ДПС;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в ДПС та в частині стягнення з ДФС на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах одного місяця.
2. На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що припинення державної служби з ініціативи суб`єкта призначення відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" можливе у разі скорочення чисельності або штату працівників. Позивачка доводила, що в спірних правовідносинах скорочення її посади не відбулося.
3. Позивачка також зазначала, що в порядку, передбаченому частиною третьою статті 87 Закону України "Про державну службу", відповідачі не запропонували їй іншої рівнозначної посади, хоча такі посади у штаті відповідачів були.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 з 05.06.2019 проходила державну службу на посаді заступника начальника відділу адміністрування ПДВ Управління адміністрування податків та контрольної роботи Департаменту податків і зборів з юридичних осіб ДФС.
5. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.09.2019 № 846 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України") ДФС реорганізовано шляхом поділу на новоутворені ДПС та Державну митну службу України.
6. Наказами ДФС від 21.12.2019 №791 "Про введення в дію Структури Державної фіскальної служби України" та від 28.12.2019 № 168-ф "Про введення в дію Штатного розпису на 2019 рік Державної фіскальної служби України" введено в дію Структуру та Штатний розпис ДФС, якими, на відміну від попереднього Штатного розпису на 2019 рік від 26.02.2019, не передбачено структурного підрозділу, що здійснює функції з адміністрування ПДВ.
7. Водночас наказами ДПС від 31.05.2019 № 2 "Про введення в дію Структури апарату Державної податкової служби України та затвердження Організаційної структури та Переліку індексів підрозділів апарату ДПС" та від 18.06.2019 № 1-ф "Про введення в дію Штатного розпису на 2019 рік Державної податкової служби України" введено в дію відповідні Структуру та Штатний розпис, якими передбачено утворення відділу адміністрування ПДВ в складі Управління адміністрування непрямих податків та контрольної роботи Департаменту адміністрування податків ДПС.
8. 17 березня 2020 року ОСОБА_1 ознайомлено з попередженням про наступне вивільнення із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у зв`язку з реорганізацією, скороченням чисельності та штату державних службовців.
9. Попередження про наступне вивільнення позивачки не містило пропозиції обійняти іншу рівнозначну чи нижчу посаду державної служби в ДФС або ДПС.
10. Наказом ДФС від 01.03.2021 № 231-о "Про звільнення ОСОБА_1" припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з 01.03.2021 з посади заступника начальника відділу адміністрування ПДВ Управління адміністрування податків та контрольної роботи Департаменту податків і зборів з юридичних осіб ДФС у зв`язку із скороченням чисельності, штату державних службовців та реорганізацією ДФС.
11. Наказом ДФС від 25.03.2021 № 426-о "Про внесення змін до наказу ДФС від 01 березня 2021 р. № 231-о" до наказу Державної фіскальної служби України від 01.03.2021 № 231-о "Про звільнення ОСОБА_1" внесено зміни: у пункті 1 слова та цифри " 01 березня 2021 року" замінено словами та цифрами "22 березня 2021 року" (підстава: листок непрацездатності серія АДЯ № 062771, виданий 01 березня 2021 року Комунальним некомерційним підприємством Броварської міської ради "Броварський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" амбулаторія загальної практики №2).
12. Не погоджуючись з наказом про звільнення, позивачка звернулася до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
13. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 позов задоволено:
- визнано протиправним і скасовано наказ ДФС від 01.03.2021 № 231-о "Про звільнення ОСОБА_1" і наказ ДФС від 25.03.2021 № 426-о "Про внесення змін до наказу ДФС від 01 березня 2021 р. № 231-о№;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу адміністрування ПДВ Управління адміністрування ПДВ Департаменту управління ризиками ДПС з 23.03.2021;
- стягнуто з ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.03.2021 по 24.09.2021 у розмірі 63 672,32 грн, з відрахуванням обов`язкових податків і зборів;
- допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу адміністрування ПДВ Управління адміністрування ПДВ Департаменту управління ризиками ДПС з 23.03.2021;
- звернуто до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах одного місяця у розмірі 9 700,00 грн, з відрахуванням обов`язкових податків і зборів.
14. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у випадку припинення державної служби у зв`язку з реорганізацією, скороченням посади державної служби суб`єкт призначення або керівник державної служби одночасно з попередженням про звільнення зобов`язаний запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.
15. Суд першої інстанції встановив, що в ДПС, яка була утворена внаслідок реорганізації ДФС, було створено відділ адміністрування ПДВ в складі Управління адміністрування непрямих податків та контрольної роботи Департаменту адміністрування податків, а штатний розпис ДПС передбачав посаду заступника начальника вказаного відділу.
16. Таким чином, суд першої інстанції вважав, що посада позивачки не була скорочена, проте її не було запропоновано позивачці в межах процедури вивільнення у зв`язку з реорганізацією ДФС.
17. Вирішуючи вимоги позивачки щодо поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що для ефективного захисту прав позивачки, порушених незаконним звільненням, її необхідно поновити там, де збереглося її попереднє місце роботи.
18. Суд першої інстанції вважав, що в спірних правовідносинах таким місцем роботи є посада заступника начальника відділу адміністрування ПДВ Управління адміністрування ПДВ Департаменту управління ризиками ДПС.
19. Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2022 стягнуто з Державної фіскальної служби України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 46 400,00 грн.
20. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021 рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 скасовано в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника начальника відділу адміністрування ПДВ Управління адміністрування ПДВ Департаменту управління ризиками ДПС з 23.03.2021 та щодо звернення в цій частині рішення суду до негайного виконання.
21. Ухвалено в скасованій частині нове рішення, яким позов задоволено частково:
- поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу адміністрування ПДВ Управління адміністрування податків та контрольної роботи Департаменту податків і зборів з юридичних осіб ДФС з 23.03.2021;
- допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу адміністрування ПДВ Управління адміністрування податків та контрольної роботи Департаменту податків і зборів з юридичних осіб ДФС з 23.03.2021;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог [щодо поновлення в ДПС] відмовлено.
22. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 залишено без змін.
23. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що звільнення позивачки було незаконним, адже всупереч вимог частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" позивачці після попередження про наступне вивільнення не було запропоновано рівнозначної, а у випадку відсутності - нижчої посади.
24. Водночас суд апеляційної інстанції вважав помилковими висновки суду першої інстанції щодо необхідності поновлення позивачки на аналогічній посаді в ДПС.
25. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України суд, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.
26. За висновками суду апеляційної інстанції попередньою роботою для цілей застосування частини першої статті 235 КЗпП України у спірних правовідносинах є посада, з якої її було звільнено - заступник начальника відділу адміністрування ПДВ Управління адміністрування податків та контрольної роботи Департаменту податків і зборів з юридичних осіб ДФС.
27. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2021 відмовлено у задоволенні заяви позивачки про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення з ДПС витрат на професійну правничу допомогу.
28. Відмовляючи в розподілі судових витрат, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в частині вимог до ДПС було скасовано, водночас статтею 139 КАС України не передбачено стягнення на користь позивача судових витрат з відповідача у випадку відмови у задоволенні позовних вимог до нього.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
29. У касаційній скарзі позивачка, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просить скасувати його постанову від 01.12.2021 і залишити в силі рішення суду першої інстанції, а також скасувати його ухвалу від 15.12.2021 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ДФС на користь позивачки судові витрати, пов`язані з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 10 000,00 грн.
30. За доводами позивачки, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд апеляційної інстанції застосував частину першу статті 235 КЗпП України без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 20.01.2021 у справі № 640/18679/18, від 28.09.2021 у справі № 825/3682/14, від 05.09.2019 справі №806/446/16 та від 22.01.2021 №2а-15057/09/2670.
31. Позивачка зазначає, що в пункті 73 постанови від 20.01.2021 у справі №640/18679/18, Верховний Суд виклав правову позицію, відповідно до якої поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи.
32. В пункті 84 постанови від 28.09.2021 у справі № 825/3682/14 Верховний Суд зазначив, що, виходячи із специфіки цієї категорії публічно-правових спорів, поняття "попередня робота" слід трактувати дещо ширше, зокрема, як обсяг і перелік функціональних завдань та обов`язків працівника, його повноважень та відповідальності за відповідною посадою. Водночас у постановах від 05.09.2019 у справі № 806/446/16 та від 22.01.20201 у справі № 2а-15057/09/2670 Верховний Суд зробив висновок, що встановлена законодавством можливість ліквідації чи реорганізації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується (реорганізується), не виключає, а передбачає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
33. З урахуванням викладеного, позивачка доводить, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що поновлення державного службовця на роботі має полягати в тому, щоб надати йому можливість виконувати такі самі повноваження з виконання функцій держави та обов`язки, які він виконувала до звільнення з роботи.
34. Позивачка також зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 821/358/16, від 22.07.2021 у справі № 826/18679/15, від 03.06.2020 № 817/3431/14, від 26.05.2021 у справі №260/261/20, та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
35. На думку позивачки, такі висновки суперечать висновкам Верховного Суду у справах № 640/18679/18, № 825/3682/14, № 806/446/16 і № 2а-15057/09/2670. При цьому, висновки у справах №821/358/16, №826/18679/15, №817/3431/14, №260/261/20 не забезпечують ефективного захисту прав осіб на участь у практичному виконанні завдань і функцій держави (проходженні державної служби).
36. Щодо ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2021 позивачка зазначила, що постановою суду апеляційної інстанції в цій справі були задоволені її вимоги щодо поновлення на роботі, а тому у суду апеляційної інстанції не було правових підстав для відмови в розподілі судових витрат.
37. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування його рішень немає.
38. Касаційна скарга надійшла до Суду 31 грудня 2021 року. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скарги було передані на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О.Р., суддів Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.
39. Ухвалою Суду від 03.02.2022 відкрито касаційне провадження за цією скаргою.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
40. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
41. Згідно з частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.