ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 380/23235/21
адміністративне провадження № К/990/3488/23, №К990//615/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Білак М.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції справу № 380/23235/21
за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Кадрової комісії № 16 Офісу Генерального прокурора України, з участю третьої особи: Офісу Генерального прокурора України, про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу
за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року, ухвалене суддею Костецьким Н.В.
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Курильця А.Р., суддів: Мікули О.І., Пліша М.А.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської обласної прокуратури (далі - відповідач 1), Кадрової комісії №16 Офісу Генерального прокурора України (далі - Комісія), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Офіс Генерального прокурора (далі - третя особа), де просив:
1.1. визнати протиправним і скасувати рішення Комісії від 07.10.2021 №4 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 ;
1.2. визнати протиправним і скасувати наказ прокурора Львівської області від 28.10.2021 № 2383к про звільнення його з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання обвинувачення правління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області та органів прокуратури на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" з 04.11.2021;
1.3. поновити позивача в органі прокуратури на посаді, з якої його було звільнено або на рівнозначній посаді в Львівській обласній прокуратурі з 04.11.2021;
1.4. стягнути з Львівської обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 04.11.2021 по дату внесення судового рішення.
2. В обґрунтування позову позивач указує, що Комісія, ухвалюючи оскаржуване рішення, безпідставно врахувала обставини складення щодо прокурора протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, оскільки постановою Миколаївського районного суду від 28.01.2020 провадження у справі за вказаним фактом було закрите у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
2.1. Безпідставність рішення Комісії, на його думку, є підставою для скасування оскаржуваного наказу від 28.10.2021 № 2383к та поновлення позивача на посаді, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2.2. Позивач також звертає увагу, що ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури не відбулося, натомість відбулося формальне перейменування органів прокуратури. зазначає, що положення Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 суперечать положенням спеціального Закону, яким передбачено незалежність прокурора, яка забезпечуються, зокрема особливим порядком призначення, звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3. Позивач з 12.05.2003 проходив публічну службу в органах прокуратури.
4. На виконання вимог пункту 10 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-ІХ (далі - Закон № 113-ІХ) позивач подав Генеральному прокурору України заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
5. Позивач успішно пройшов перші два етапи атестації: іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.
6. У зв`язку із цим його допущено до наступного етапу атестації - проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
7. Під час проходження позивачем співбесіди Комісією встановлено, що стосовно ОСОБА_1 складено протокол від 20.10.2019 серії ДПР № 324668 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, оскільки останній відмовився виконати законні вимоги працівників поліції та пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння про що є відмітка у відповідному протоколі та вказана обставина підтверджується відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції.
7.1. Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 28.01.2020 у справі № 447/2504/19 провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
7.2. На думку Комісії, дії та поведінка прокурора ОСОБА_1 (керування транспортним засобом після вживання алкогольних напоїв, хизування службовим посвідченням працівника прокуратури, відмова від проходження огляду на стан сп`яніння і, як наслідок, вчинення адміністративних правопорушень, недотримання правил дорожнього руху під час керування транспортним засобом) не узгоджується із приписами Закону України "Про прокуратуру", Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів та не відповідає високим стандартам етичної поведінки, а також вимогам суспільства до прокурорів.
7.3. В рішенні Комісії зазначається, що описані обставини із відповідями та поведінкою прокурора під час проходження співбесіди викликають у кадрової комісії обґрунтований сумнів щодо відповідності прокурора ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. У зв`язку з чим Комісія ухвалила рішення, яким прокурор ОСОБА_1 неуспішно пройшов атестацію.
8. Наказом керівника обласної прокуратури від 28.10.2021 №2383к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та органів прокуратури на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ з 04.11.2021. Підстава: рішення Шістнадцятої кадрової комісії від 07.10.2021 № 4.
9. Позивач, уважаючи рішення про неуспішне проходження ним атестації та наказ про звільнення протиправними, звернувся до суду із цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
10. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 позов задоволено повністю:
10.1. визнані протиправними і скасовані рішення Комісії від 07.10.2021 №4 та наказ прокурора Львівської області від 28.10.2021 №2383к про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади з 04.11.2021;
10.2. поновлено ОСОБА_1 в органі прокуратури (ідентифікаційний код 02910031) на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області або на рівнозначній посаді в Львівській обласній прокуратурі з 05.11.2021;
10.3. стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 (середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 05.11.2021 по 29.07.2022 в сумі 82618,28 грн 28 коп.
11. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що оскаржуване рішення кадрової комісії стосовно ОСОБА_1 не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності, оскільки відповідачами не надано доказів, які вважаються встановленими та мали вирішальне значення для його прийняття, достовірність даних, які були взяті кадровою комісією до уваги, а зміст оскаржуваного рішення фактично є констатацією сумніву у доброчесності прокурора, без наведеного обґрунтування такого висновку.
11.1. Зокрема, судом цієї інстанції враховано, що рішенням Миколаївського районного суду від 28.01.2020 у справі № 447/2504/19 скасовано на підставі частини другої статті 122 КУпАП постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1, факт складення якої слугував для висновку Комісії про невідповідність прокурора вимог етики.
11.2. Суд першої інстанції констатував, що Комісія не наділена законом повноваженнями оцінювати законність та обґрунтованість судового рішення, а саме рішення Миколаївського районного суду від 28.01.2020 у справі № 447/2504/19. Однак, як зауважив суд, у своєму рішенні Комісія не лише надає оцінку судовому рішенню, яке набрало законної сили, а взагалі ставить його під сумнів.
11.3. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими, а рішення Комісії від 07.10.2021 № 4 - протиправним.
11.4. Дійшовши висновку про протиправність рішення Кадрової комісії, суд першої інстанції зазначив, що наказ про звільнення позивача, який прийнято на його підставі, також підлягає скасуванню.
11.5. За висновками суду першої інстанції оскільки судом встановлено протиправність оскаржуваного рішення Комісії, то позивачем процедуру проходження атестації завершено, а відтак наявні підстави для поновлення ОСОБА_1 в органі прокуратури на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області або на рівнозначній посаді в Львівській обласній прокуратурі з 05.11.2021.
11.6. Вирішуючи питання стягнення з відповідача 1 на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції зазначив, що період вимушеного прогулу з 05.11.2021 по 29.07.2022 становить 186 робочих днів, отже середній заробіток за весь час вимушеного прогулу становить -82618,28 грн (444,18 х 186) без урахування обов`язкових платежів та податків.
12. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2022 апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення суду першої інстанції змінено. виключивши з абзацу 4 резолютивної частини рішення словосполучення "в органі прокуратури (ідентифікаційний код 02910031) або рівнозначній посаді в Львівській обласній прокуратурі" та змінено в 5 абзаці резолютивної частини рішення речення "Стягнути з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 05.11.2021 по 29.07.2022 в сумі 82 618,28 грн" на "Стягнути з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 05.11. 2021 по 19.07.2022 в сумі 73641,12 грн". У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 у справі № 380/23235/21 залишено без змін.
12.1. Суд апеляційної інстанцій в цілому погодився із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішення Комісії від 07.10.2021 №4 та наказ прокурора Львівської області від 28.10.2021 №2383к.
12.2. Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині поновлення позивача на посаді, суд апеляційної інстанції зазначив, із посиланням на положення статті 235 КЗпП України, зазначив, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді, з якої його було звільнено.
12.3. Крім того, суд цієї інстанцій дійшов зауважив, що позивача звільнено з 04.11.2021, а рішення суду про поновлення його на посаді ухвалено 19.07.2022, отже розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється з наступного за днем звільнення дня, тобто з 05.11.2021. Відтак, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача, становить 73641,12 грн (395,92 х 186) без урахування обов`язкових платежів та податків.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг
13. Від Офісу Генерального прокурора до Верховного Суду (далі - Суд) 04.01.2023 надійшла касаційна скарга, в якій третя особа просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2022 у справі №380/23235/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних відмовити повністю.
13.1. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
13.2. В обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник посилається на те, що судами не було враховано висновки Верховного Суду щодо застосування пунктів 9, 12, 17 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ та положень Порядку 221 (пункту 8 розділу І, пунктів 15, 16 розділу IV Порядку №221) та пункту 12 Порядку № 233 щодо вмотивованості та обґрунтованості рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації, викладені у постанові від 15.09.2022 у справі № 380/4341/21 та від 22.09.2022 у справі № 200/7541/20-а.
13.4. Скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано пункт 17 розділу II "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 113-ІX, пункт 12 Порядку № 233 щодо повноважень кадрової комісії під час співбесіди, виходячи з предмету атестації, надавати оцінку професійній доброчесності прокурора. На переконання скаржника, саме до повноважень кадрових комісій входить дослідження, оформлення документів. прокурора та прийняття рішень про успішне чи неуспішне її проходження, обговорення результатів атестації, що в свою чергу і є їх дискреційними повноваженнями.
13.5. Як наголошує скаржник, завданням кадрової комісії є не доведення, що прокурор порушив закон, а визначення наявності обґрунтованих сумнівів його рівня компетентності, відповідність вимогам професійної етики і доброчесності прокурора.
13.6. Офіс Генерального прокурора зауважує, що встановлені під час проведення атестації (співбесіди) кадровою комісією факти і обставини мають значення тільки для прийняття рішення у межах компетенції Комісії щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної етики та доброчесності і жодним чином не свідчать про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
13.7. Акцентує увагу Суду на тому, що за результатами розгляду дисциплінарного провадження кадрова комісія з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів дійшла до висновку про наявність в діях прокурора ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру", однак враховуючи, що останнього звільнено із займаної посади через неуспішне проходження атестації, прийнято рішення про закриття дисциплінарного провадження.
13.8 Касатор зазначає, що Верховний Суд у постанові від 22.09.2022 у справі № 200/7541/20-а у подібних правовідносинах дійшов висновку, що відсутність факту притягнення позивача до кримінальної або дисциплінарної відповідальності не спростовує існування встановленого службовим розслідуванням існування в його діях проступку, який за переконанням чи обґрунтованим сумнівом членів кадрової комісії, свідчить про порушення вимог професійної етики прокурора чи його невідповідність таким вимогам.
13.9. Скаржник стверджує, що оскаржуване рішення містить мотиви його прийняття, висновки зроблені комісією за результатами дослідження матеріалів атестації, наданих позивачем пояснень, а отже прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно.
13.10. Касатор також указує, що судами неправильно розраховано суму стягнутого на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки кількість днів вимушеного прогулу позивача за період з 05.11.2021 по 19.07.2022 становить 179 робочих днів.
14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.01.2023 відкрито касаційне провадження № К/990/615/23 за вищевказаною касаційною скаргою.
15. Від Львівської обласної прокуратури до Суду 30.01.2023 надійшла касаційна скарга, де відповідач 1 просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2022 у справі № 380/23235/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних відмовити повністю.
15.1. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
15.2. В обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник посилається на те, що судами не було враховано висновки Верховного Суду щодо застосування пунктів 9, 12, 17 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ та положень Порядку 221 (пункту 8 розділу І, пунктів 15, 16 розділу IV Порядку № 221) та пункту 12 Порядку № 233 щодо вмотивованості та обґрунтованості рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації, викладених у постанові від 15.09.2022 у справі № 380/4341/21 та від 22.09.2022 у справі № 200/7541/20-а.
15.3. Доводи цієї касаційної скарги в цілому є аналогічними доводам касаційної скарги Офісу генерального прокурора.
16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2023 відкрито касаційне провадження № К/990/3488/23 за вищевказаною касаційною скаргою.
17. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 14.08.2023 № 1354/0/78-23 (у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 10.08.2023 № 815/0/15-23 про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку та наказом Голови Верховного Суду від 10.08.2023 № 2512-к про відрахування судді ОСОБА_2 зі штату Верховного Суду), що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Білак М.В., Соколов В.М.
18. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 15.08.2023 прийнято справу до провадження.
19. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 10.10.2023 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Позиція інших учасників справи
20. Ухвали Верховного Суду від 17.01.2023 та від 21.02.2023 про відкриття касаційного провадження за цима касаційними скаргами отримано позивачем 17.01.2023 та 21.02.2023 відповідно, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку електронного листа до "Електронного кабінету" позивача. Водночас правом подати відзиви на касаційні скарги позивач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.
Позиція Верховного Суду
Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
21. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
22. Водночас згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
23. Колегія суддів, перевіривши доводи касаційних скарг Офісу Генерального прокурора та Львівської обласної прокуратури, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, виходить із такого.
24. Спірні правовідносини між сторонами склалися з приводу рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації та звільнення з посади в органах прокуратури на підставі такого рішення.
25. Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 № 1401-VIII Конституцію України доповнено статтею 131-1, яка вказує зокрема на те, що за новим українським конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.
26. Отже, Конституція України віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання як суддів, так і прокурорів.
27. У зв`язку із імплементацією цих змін у національний правопорядок 19.09.2019 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-ІХ, у пункті 1 пояснювальної записки до проєкту якого наголошено, що після ухвалення Закону № 1697-VII в органах прокуратури не відбулося повноцінного кадрового перезавантаження з метою очищення лав прокурорів від осіб, які не відповідають вимогам доброчесності і професійності, що впливало на належність рівня виконання прокурорами своїх повноважень, а також рівня підтримки діяльності прокуратури суспільством. Цей Закон спрямований не стільки на зміну форми чи змісту діяльності прокуратури, скільки на проведення оцінки діючих прокурорів критеріям професійної компетенції, доброчесності та професійної етики.
28. Отже, проведення атестації прокурорів було визначено на законодавчому рівні як умова реформування органів прокуратури, що стосувалась зокрема усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.
29. За змістом цього Закону реформування прокуратури є цілеспрямованим комплексом процедур і заходів, передбачених чинним законодавством, спрямованих на трансформацію цінностей, принципів, завдань і функцій прокуратури, а також стандартів і організаційно-правових засад її діяльності. Мета цієї реформи - сформувати в Україні ефективну прокуратуру, яка б користувалася повагою та довірою суспільства та сформувати високопрофесійний і доброчесний корпус прокурорів.
30. Реалізація кадрового перезавантаження за цим Законом відбувається у формі атестації діючих прокурорів на відповідність критеріям професійної компетенції, доброчесності та професійної етики. Встановлена цим Законом атестація не має систематичного характеру, відбувається одноразово за окремим законом, є винятковою.
31. Положення Закону № 113-ІХ щодо процедури переведення діючих прокурорів у разі успішного проходження ними атестації у порядку цього Закону, а також щодо процедури добору на вакантні посади, яка не є складовою процедури призначення на посаду прокурора у розумінні Закону № 1697-VII (норми щодо якої зупинені відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу ІІ Закону №113-ІХ) а є самостійною та тимчасовою процедурою, передбаченою пунктами 20 та 22 розділу ІІ Закону № 113-ІХ, носять тимчасовий характер (до 01.09.2021).
32. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ).
33. З дня набрання чинності Законом № 113-ІХ усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII (пункт 6 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ).
34. Пунктом 21 розділу І Закону № 113-ІХ передбачено заміну слів у Законі №1697-VII, зокрема слова "Генеральна прокуратура України" (в усіх відмінках) замінено словами "Офіс Генерального прокурора" (в усіх відмінках), а слова "регіональні" словами "обласні"; "місцеві" - "окружні".
35. Відповідно до пункту 7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
36. Суть запровадженого Законом № 113-ІХ етапу реформування прокуратури в частині кадрового перезавантаження полягала у тому, що корпус прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур мав формуватися, зокрема із уже переведених прокурорів, які на день набрання чинності цим Законом працювали на посадах прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних та місцевих прокуратурах та успішно пройшли атестацію у порядку, визначеному Законом № 113-ІХ.
37. Частиною третьою статті 16 Закону № 1697-VII, в редакції до внесення змін Законом №113-IX, було встановлено, що прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.
38. З набранням чинності Законом №113-ІХ стаття 16 Закону № 1697-VII зазнала змін та на момент виникнення спірних правовідносин була викладена в редакції, відповідно до якої прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом (підпунктом 12 пункту 21 розділу І Закону № 1697-VII у частині третій статті 16 слова "цим Законом" замінено словом "законом").