ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 160/16745/20
адміністративне провадження № К/990/34132/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 160/16745/20
за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Євгена Сергійовича, треті особи, які не заявляють вимог щодо предмету спору, Державне підприємство "СЕТАМ", ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування постанов
за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Орлова Оксана Анатоліївна,
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року, ухвалене головуючим суддею Горбалінським В.В.
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Головко О.В., суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви та її рух у судах попередніх інстанцій
1. У грудні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Євгена Сергійовича (далі - відповідач, приватний виконавець), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство "СЕТАМ" (далі - ДП "Сетам") та ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), у якій просить:
1.1. скасувати постанову приватного виконавця від 26.11.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4;
1.2. скасувати постанову приватного виконавця від 26.11.2020 про накладення арешту на майно ОСОБА_2 у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_2.
2. В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03.08.2018 у справі № 187/998/16-ц, залишеного без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій (остаточна постанова Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 05.10.2020) стягнуто на його користь з ОСОБА_2 заборгованість в сумі 576641,31 доларів США. Постановою приватного виконавця Теличка В.А. від 09.04.2020 відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_3 з примусового виконання вищевказаного судового рішення та накладено арешт на все майно ОСОБА_2, який внесено до Реєстру згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.04.2020 індексний номер 51936653.
2.1. Поряд із цим, зауважує позивач, йому випадково стало відомо, що приватним виконавцем Осельським Є.С. 26.11.2020 відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса за заявою ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 50 000 000 грн за нотаріально посвідченим договором позики від 24.04.2010 та в той же день накладено арешт на все майно боржника без обмеження його розміром боргу та розпочато процедуру примусової реалізації його майна.
2.2. Позивач доводить, що відповідач відкрив виконавче провадження ВП НОМЕР_2 і розпочав виконавчі дії з порушенням вимог статей 16, 26 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII). Позивач наполягає, що виконавчий напис не містив обов`язкових реквізитів та не був розміщений безпосередньо на договорі, як того вимагає закон. У виконавчому написі зазначений період стягнення з 24.04.2010 до 10.11.2020, хоча це не є дійсним періодом стягнення, оскільки в цей період у позикодавця не було права вимагати повернення позики і у виконавчому написі мав зазначатися інший період стягнення з 11.11.2020 по 18.11.2020. На переконання позивача, договір позики, на виконання якого виданий цей виконавчий напис, є підробленим, оскільки означений договір не міг бути підписаний ОСОБА_2, позаяк останній у цей день перебував за межами України. Позивач підкреслює, що приватному нотаріусу Курковській Я.Л., яка начебто посвідчила вищевказаний договір позики від 24.04.2010, наказом Мін`юсту від 07.08.2020 № 2688/5 анульовано свідоцтво, а пізніше вона притягнута в установленому законом порядку до кримінальної відповідальності (кримінальна справа № 2605/7851/12). Наведене, на думку позивача, обумовлювало обов`язок приватного виконавця повернути виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII.
2.3. Позивач уважає, що незаконність постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 тягне за собою незаконність всіх похідних постанов, винесених у ньому, серед інших, постанови від 26.11.2020 про накладення арешту на майно ОСОБА_2 .
3. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 .
Установлені судами фактичні обставини справи
4. Між ОСОБА_3 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) 24.04.2010 укладено договір позики, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. та зареєстровано в реєстрі за № 1077, відповідно до якого позичальник отримав від позикодавця 51000000,00 грн (п`ятдесят один мільйон гривень).
5. В подальшому 24.11.2020 ОСОБА_4 (представник ОСОБА_3. за довіреністю), звернувся із заявою до приватного виконавця Осельського Є.С. про відкриття виконавчого провадження із примусового виконання виконавчого напису № 513 від 18.11.2020 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Патрєва Ю.П. щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову суму 50000000,00 грн (п`ятдесят мільйонів гривень).
6. Приватним виконавцем Осельським Є.С. постановою від 24.11.2020 відкрите виконавче провадження № НОМЕР_4 про примусове виконання вищевказаного виконавчого напису приватного нотаріуса від 18.11.2020 № 513.
7. На підставі статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" приватним виконавцем постановою від 26.11.2020 накладено арешт на усе майно боржника (у тому числі й усі транспортні засоби) зокрема, але не виключно: 1) реєстраційний номер НОМЕР_1 підземний авто паркінг на 6 машиномісць (вбудоване приміщення № 01), місцезнаходження: АДРЕСА_1, вбудоване приміщення № 01; 2) квартира, місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; 3) квартира, місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; 4) квартира, місцезнаходження: АДРЕСА_4 ; 5) квартира, місцезнаходження: АДРЕСА_5 ; 6) квартира, місцезнаходження: АДРЕСА_6 ; 7) приміщення офісу (вбудоване приміщення №701), місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кам`янськ, АДРЕСА_7, приміщення № 701; 8) приміщення офісу (вбудоване приміщення №501), місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кам`янськ, АДРЕСА_7, приміщення № 501; 9) приміщення офісу (вбудоване приміщення №502), місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кам`янськ, АДРЕСА_7, приміщення № 502; 10) приміщення офісу (вбудоване приміщення №104), місцезнаходження: АДРЕСА_1, приміщення № 104; 11) реєстраційний номер 23172312104 приміщення спортивного залу (вбудоване приміщення №105) місцезнаходження: АДРЕСА_1, приміщення № 105; 12) реєстраційний номер 103278112237 земельна ділянка, реєстраційний/кадастровий номер 1223756800/:02:013:0176, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Петриківський район, АДРЕСА_8, що належить боржнику ОСОБА_2, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, що разом становить 55000155,50 грн.
8. Не погоджуючись із указаними постановами відповідача, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
9. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 22.06.2021 у задоволенні позову відмовив.
9.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем на підставі заяви, підписаної неуповноваженою особою, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки з матеріалів виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 слідує, що заява про відкриття цього виконавчого провадження від 24.11.2020 підписана представником ОСОБА_3 - ОСОБА_4., який діяв на підставі довіреності від 18.11.2020 (дійcної до 18.11.2025), посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Патрєвою Ю.П. та зареєстрованої в реєстрі за № 511, якою довірителем уповноважено представника, серед іншого, подавати від його імені будь-які заяви, брати участь у провадженні виконавчих дій. У зв`язку з чим, за висновком суду цієї інстанції, вищевикладені доводи позивача є такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.
9.2. Відхиляючи доводи позивача про невідповідність виконавчого напису нормам Закону України "Про нотаріат", про фіктивність та підробленість договору позики, про відсутність ОСОБА_2 на території України в момент укладання даного договору позики, про неможливість приватним нотаріусом Курковською Я.Л. посвідчити даний договір позики, суд цієї інстанції узяв до уваги відсутність доказів визнання недійсним договору позики від 24.04.2010 в установленому законом порядку.
9.3. У цьому контексті суд першої інстанції підкреслив, що приватний виконавець не наділений повноваженнями надавати оцінку правомірності видачі виконавчого документа, а при надходженні виконавчого документа лише перевіряє його відповідність вимогам, викладеним у статті 4 Закону № 1404-VIII, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 24.11.2020.
9.4. Приймаючи до уваги той факт, що позивач обґрунтовував протиправність постанови про арешт майна від 26.11.2020 лише протиправністю постанови про відкриття виконавчого провадження, що не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, а будь-яких інших доводів протиправності означеної постанови позивачем не наведено, то суд цієї інстанції дійшов висновку про відсутність задоволення позовних вимог і в цій частині.
9.5. Поряд із цим, суд першої інстанції узяв до уваги, що позивач не є ані учасником виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4, ані особою, яка залучалася до проведення виконавчих дій, а в позовній заяві не наведено жодних обґрунтувань щодо порушення його прав оскаржуваними постановами, то суд дійшов висновку, що правовідносини, які розглядались ним у цьому провадженні, не впливають на права та обов`язки позивача.
10. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 13.09.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, рішення суду першої інстанції змінив з підстав мотивів його прийняття, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
10.1. Суд апеляційної інстанції погодився із доводами позивача, що відмовляючи у задоволенні позову з підстав того, що його права не порушені у спірних правовідносинах, оскільки позивач не є учасником виконавчого провадження ВП НОМЕР_2, суд першої інстанції застосував формальний підхід, адже у позовній заяві наведені чіткі обґрунтування чим саме порушені права та інтереси ОСОБА_1 внаслідок відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4.
10.2. Суд цієї інстанції підкреслив, що на стадії відкриття провадження у справі суд першої інстанції не оцінив критично такі пояснення, що стало підставою для прийняття позовної заяви ОСОБА_1 до розгляду, а тому суд мав надати оцінку всім доводам позивача в межах розгляду справи, чого не було здійснено.
10.3. Усуваючи такий недолік суду першої інстанції, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції надав свою оцінку оскаржуваним рішенням та діям приватного виконавця та дійшов висновку, що в діях приватного виконавця відсутні ознаки протиправності та перевищення наданих законом повноважень, адже Закон № 1404-VIII не надає приватному виконавцю повноважень надавати оцінку виконавчому документу, який підлягає примусовому виконанню у порядку Закону № 1404-VIII, та не зобов`язує виконавця перевіряти правдивість та об`єктивність відомостей, викладених у такому виконавчому документі, тоді як інформація, зазначена у виконавчому написі нотаріуса, давала підстави для відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем.
10.4. У цьому зв`язку суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права у вказаній частині, адже виконавчий напис приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Патрєва Ю.П. від 18.11.2020 № 513 на момент відкриття виконавчого провадження був чинним, не оскаржений у судовому порядку та не визнаний неправомірним. Своєю чергою, адміністративний суд позбавлений правової можливості надавати оцінку виконавчому напису нотаріуса, адже за приписами статті 28 Цивільного процесуального кодексу України позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню можуть пред`являтися до загального суду за правилами цього Кодексу.
10.5. З матеріалів виконавчого провадження, наданих на виконання ухвали суду апеляційної інстанції, колегія суддів встановила, що з відповідною заявою звернувся представник стягувача за довіреністю, що не суперечить нормам чинного законодавства. Доводи позивача щодо неправомірного винесення відповідачем постанови про накладення арешту на майно боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_4, за оцінкою суду цієї інстанції не знайшли правового підтвердження під час розгляду цієї справи.
10.6. Визначаючи межі апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції зауважив, що не надає оцінку іншим доводам сторони позивача в частині неправомірності відкриття виконавчого провадження, наданих під час апеляційного розгляду справи, адже стаття 308 КАС України містить імперативну норму, якою встановлено, що суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Суд цієї інстанції підкреслив, що оцінку на предмет законності оскаржуваних рішень приватного виконавця суд має надавати в межах підстав позову, з якими позивач пов`язував її протиправність, правом змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви у порядку та строки, визначені статтею 47 КАС України сторона позивача в суді першої інстанції не скористалася, а розгляд справи в порядку спрощеного провадження не позбавляв позивача можливостей користуватися всім обсягом процесуальних прав.
10.7. У підсумку суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з підстав, визначених позивачем у позові. Щодо інших доводів позивача (зокрема, щодо підробки документів, умисне ухилення боржника від виконання судового рішення у справі № 187/998/16-ц тощо) суд апеляційної інстанції зауважив, що вони не можуть бути піддані оцінці адміністративним судом, оскільки виходять за межі публічних правовідносин.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
11. Касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Орлова Оксана Анатоліївна, надійшла до Верховного Суду (далі - Суд) 05.12.2022, де з урахуванням уточнень до неї, сторона позивача просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.09.2022 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
12. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно пунктів 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
12.1. В обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зауважує, що при вирішенні спірних правовідносин судами попередніх інстанцій не було ураховано висновки Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 47, частин другої, п`ятої статті 308, частини першої статті 287 КАС України, частини другої статті 74, частини другої статті 77, статті 30 Закону № 1404-VIII, пункту 10 розділу ІІ, пунктів 14 та 15 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.06.2016 № 2832/5), викладені у постановах від 08.04.2020 у справі № 761/41071/19, від 15.07.2021 у справі № 380/9335/20, від 31.03.2020 у справі №824/1033/17-а, від 29.12.2020 у справі № 924/159/14, від 13.05.2020 у справі № 320/6459/19, від 06.09.2019 у справі № 820/1075/17, від 27.06.2019 у справі № 560/751/17 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 917/2267/14, від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15.
12.2. За доводами касаційної скарги стверджується, зокрема, що суд апеляційної інстанції помилково розтлумачив положення частини другої статті 74 Закону № 1404-VIII, яка передбачає право оскарження постанови виконавця не тільки учасниками виконавчого провадження та частини першої статті 287 КАС України, яка передбачає, що оскарження постанов приватного виконавця особою, яка не є стороною виконавчого провадження, здійснюється в порядку адміністративного судочинства, та висновки якого суперечать постановам Великої Палати 05.06.2019 у справі № 917/2267/14, а також Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 320/6459/19.
12.3. У цьому аспектів, сторона позивача вказує на суперечність висновків суду апеляційної інстанції, який дійшовши висновку про доведеність позивачем порушень його законних прав та інтересів оскаржуваною постановою приватного виконавця одночасно зазначив про обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права, уважаючи, що таким способом буде оскарження виконавчого напису нотаріуса на підставі якого відкрито виконавче провадження.
12.4. Поруч із цим, як підкреслює касатор, позивачем оскаржувався виконавчий напис нотаріуса від 18.11.2020 № 513 окремим позовом у справі № 187/1718/20 за результатами розгляду якого Дарницький районний суд м. Києва рішенням від 28.09.2021 визнав цей виконавчий напис недійсним. Копія цього судового рішення була надана суду апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду цієї справи.
12.5. Сторона позивача також наголошує на тому, що приватним виконавцем було прийнято від представника стягувача заяву про відкриття виконавчого провадження за відсутності належних доказів (довіреності) на представництво інтересів стягувача, позаяк в матеріалах виконавчого провадження такі докази відсутні, що свідчить про порушення виконавцем вимог пункту з розділу III Інструкції № 512/5.
12.6. Ці обставини, як зазначає касатор, були проігноровані судом апеляційної інстанції, який в порушення статей 74, 77 КАС України не переконався у тому чи було підтверджено повноваження представника стягувача у ВП № НОМЕР_4.
12.7. В частині застосування судами попередніх інстанцій при вирішенні спірних правовідносин положень пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII щодо повноважень приватного виконавця при відкритті виконавчого провадження здійснювати перевірку виконавчого документа на предмет його відповідності вимогам законодавства, скаржник зазначає, що висновки судів у цій частині суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним від 15.07.2021 у справі № 380/9335/20, де вказано про обов`язковість здійснення такої перевірки виконавцем реквізитів виконавчого листа.
12.8. Представниця позивача зауважує, що в позовній заяві детально обґрунтовано невідповідність виконавчого напису вимогам Закону, а також зазначено, що в порушення вимог підпункту 5.1. пункту 5 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 22.02.2012 № 296/5 виконавцю було надано виконавчий напис на окремому аркуші та, окремо від нього, ксерокопію договору позики, а не оригіналу, який не посвідчувався та не реєструвався в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій. Відсутність записів в реєстрі підтверджується листом Міністерства юстиції України від 05.01.2021 за № 428/38273-33-20/19.1.1 у відповідь на адвокатській запит представника позивача.
12.9. Із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.09.2019 у справі № 820/1075/17, від 31.03.2020 у справі № 824/1033/17-а, від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, адвокат Орлова О.А. доводить, що суди при розгляді справи про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса мають не тільки досліджувати на відповідність вимогам закону заяви про відкриття виконавчого провадження та документу про повноваження представника стягувача, який її підписав, а й зобов`язані надавати правову оцінку й самому виконавчому напису нотаріуса.
12.10. Касатор також стверджує про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статті 308 КАС України, які на його думку, полягають у тому, що суд апеляційної інстанції проаналізувавши доводи апелянта в частині порушення приватним виконавцем положень пунктів 14 та 15 Інструкції № 512/5, які були викладені ним в додаткових поясненнях до апеляційної інстанції, погодився із наявністю таких порушень, однак залишив їх поза увагою із посиланням на те, що зміна предмету та підстав позову на стадії апеляційного перегляду справи не допускається.
12.11. Отже, суд апеляційної інстанції встановивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням пунктів 14 та 15 Інструкції № 512/5 в частині дотримання правил об`єднання виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника у зведене виконавче провадження, залишив, тим не менше, вказану постанову в силі.
12.12. Таким чином, на думку сторони позивача, суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписів частини першої статті 47, частин другої та п`ятої статті 308 КАС України, статті 30 Закону № 1404-VIII, пунктів 14 та 15 Розділу III Інструкції № 512/5 в контексті визначення поняття "підстава позову" та меж перегляду справи апеляційним судом, не врахувавши при цьому висновки щодо їх застосування, викладені у постановах Верховного Суду від 29.12.2020 у справі № 924/159/14, Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/151, Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 761/41071/19.
12.13. Так, у постанові від 29.12.2020 у справі № 924/159/14 Верховний Суд указував, що суд має самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин та застосувати для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. А у постанові від 08.04.2020 у справі № 761/41071/19 Верховний Суд дійшов висновку, що самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
12.14. В обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України сторона позивача указує, що судами проігноровано доводи позивача про те, що виконавець не мав права відкривати виконавче провадження, оскільки його відповідальність не була належним чином застрахована та не витребував у відповідача доказів на підтвердження наявності у нього станом на момент відкриття ВП договору страхування на відповідну суму, що є, відповідно до пункту 2 частини другої статті 353 КАС України окремою підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.
12.15. Так, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 5 Закону № 1404-VIII, державний виконавець, приватний виконавець (далі - виконавець) не може виконувати рішення, якщо сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності такого приватного виконавця.
12.16. Поруч із цим, як стверджує касатор, розмір відповідальності приватного виконавця Є.Осельського, перші три роки діяльності якого станом на листопад 2020 року ще не сплили, мав бути збільшений на 55 млн грн, з огляду на пред`явлення ОСОБА_3 виконавчого листа на 50 млн (з урахуванням виконавчого збору сума становила 55 млн), проте, цього зроблено ним не було.
13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.01.2023 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
14. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 11.10.2023 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Позиція інших учасників справи
15. Від приватного виконавця Осельського Є.С. надійшов відзив на вищевказану касаційну скаргу, де відповідач заперечує проти доводів, наведених у ній та просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
16.1. На спростування доводів позивача про порушення відповідачем положень статей 16 та 26 Закону № 1404-VIII відповідач стверджує, що заяву про відкриття виконавчого провадження подано представником стягувача з наданням документів, які підтверджують відповідні повноваження.
16.2. Доводи позивача щодо порушення приватним виконавцем пунктів 6 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII, оскільки виконавчий напис не містить обов`язкових реквізитів, передбачених статті 89 Закону України "Про нотаріат" та пункту 4 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а саме - розмір плати, суму державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника, відповідач уважає необґрунтованими, позаяк відповідно до вимог Закону № 1404-VIII виконавець "перевіряє" відповідність виконавчого документу вимогам, встановленим саме Законом № 1404-VIII та не наділений повноваженнями надавати юридичну оцінку "виконавчому документу". Таким чином приватний виконавець не може відмовити у прийняті до виконання виконавчого документу вважаючи його недійсним, фіктивним.
16.3. У цьому аспекті вказує на безпідставність посилань позивача на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 380/9335/20, оскільки судом в у вказаній справі взагалі не розглядалося питання перевірки приватним виконавцем виконавчого документу на дійсність. Так, у цій постанові відсутня навіть згадка про вказаний скаржником пункт 6 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII та перевірку форми виконавчого документу на відповідність Закону № 1404-VIII.
16.4. Крім того, приватний виконавець зауважує на безпідставності посилань позивача на висновки, викладені у постанові Великої Плати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 660/612/16-ц, оскільки саме в цій постанові суду було зазначено, що виконавчі провадження відносно одного й того самого боржника виконуються приватним виконавцем в межах зведеного виконавчого провадження, та не передаються між собою та до органу державної виконавчої служби.
16.5. Додатково зазначає про неслушність доводів позивача щодо "не взяття" до уваги судом інформація про розмір страхової відповідальності приватного виконавця на момент відкриття виконавчого провадження, оскільки вказана інформація є публічною, міститься вона у Єдиному реєстрі приватних виконавців України на офіційному сайті Міністерства юстиції України з датами та розміром укладання відповідних договорів.
17. Ухвалу Верховного Суду від 16.01.2023 про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою отримано ДП "Сетам" 16.01.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до "Електронного кабінету". ОСОБА_3 отримано 25.01.2023 та ОСОБА_2 02.02.2023, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта", ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення 0102937396756 та 0102937396764 відповідно. Правом подати відзив на касаційну скаргу треті особи не скористалися, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.
Позиція Верховного Суду
Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
18. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
19. Водночас згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.