ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року
м. Київ
cправа № 927/864/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги (1) Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Новгород-Сіверське лісове господарство" та (2) Приватного підприємства "Новгород-Сіверські аграрні інвестиції"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 (колегія суддів: Агрикова О.В. - головуючий, Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.) та рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.03.2023 (суддя Фесюра М.В.) у справі
за позовом виконувача обов`язків керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: (1) Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області; (2) Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області
до: (1) Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Новгород-Сіверське лісове господарство"; (2) Приватного підприємства "Новгород-Сіверські аграрні інвестиції"
про визнання недійсним договору
(за участю представників: прокурор - Шапка І.М., відповідача-1 - Білецький Є.В., відповідача-1 - Шваб А.В.)
Вступ
1. У січні 2021 року Державне підприємство "Новгород-Сіверське лісове господарство" (Лісове господарство) уклало з Приватним підприємством "Новгород-Сіверські аграрні інвестиції" (Підприємство) договір про спільний обробіток землі, що полягав у вирощуванні та збиранні зернових культур на земельних ділянках, які належать Лісовому господарству на праві постійного користування.
2. Після збирання врожаю зернових Підприємство сплатило Лісовому господарству грошові кошти та звільнило земельні ділянки.
3. Прокурор ініціював цей спір, вимагаючи визнати недійсним Договір між Лісовим господарством та Підприємство, стверджуючи про його удаваність з метою приховати договір оренди земельних ділянок, який у свою чергу не відповідає вимогам закону.
4. В контексті даної справи важливо виокремити наступні обставини:
(1) подаючи позов, прокурор заявив тільки позовну вимогу про визнання недійсним Договору;
(2) на момент звернення прокурора з позовом та на момент розгляду спору в суді першої інстанції (серпень - листопад 2021 року) Договір між відповідачами був повністю виконаний.
5. Суди попередніх інстанцій позов прокурора задовольнили, встановивши укладення відповідачами спірного Договору з метою приховування договору оренди земельних ділянок, який Лісове господарство не мало права вчиняти.
6. Верховний Суд на стадії касаційного оскарження досліджує лише питання ефективності обраного прокурором способу захисту і саме таким чином формулює ключове питання цього спору:
"Чи є ефективним спосіб захисту у вигляді визнання недійсним договору оренди землі, який повністю виконано на момент розгляду спору, а будь-яких інших вимог позивачем не заявлено".
7. Верховний Суд підкреслює, що за обставинами цього спору та усталеною практикою Суду, обраний прокурором спосіб захисту є неефективним, оскільки саме по собі визнання недійсним укладеного між відповідачами Договору про обробіток землі не призведе до захисту прав та інтересів держави. Детальне обґрунтування цього висновку викладено нижче в цій Постанові.
Історія справи
Обставини справи, встановлені судами
8. 27.01.2021 між Державним підприємством "Новгород-Сіверське лісове господарство" (правонаступник - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Новгород-Сіверське лісове господарство", далі - Філія "Новгород-Сіверське лісове господарство", відповідач-1) та Приватним підприємством "Новгород-Сіверські аграрні інвестиції" (далі - ПП "Новгород-Сіверські аграрні інвестиції", відповідач-2) укладено договір № 43 про обробіток землі (далі - Договір) (з урахуванням змін до нього), за умовами якого сторони зобов`язались спільно й погоджено здійснювати обробіток земельних ділянок (з кадастровими номерами: 7423689800:05:000:0680 площею 78,3964 га, 7423610100:05:000:0001 площею 3,7831 га, 7423610100:05:000:0002 площею 19,2462га, 7423610100:05:000:0004 площею 104,7242 га, площею 24 га та 16 га в межах Новгород-Сіверської міської ради), вирощування зернових, технічних культур та їх збирання, без створення окремої юридичної особи, використовуючи земельні ділянки, які перебувають в постійному користуванні відповідача-2, з урахуванням можливостей відповідача-1.
9. 12.11.2021 по досягненню поставленої мети (завершення посівної компанії 2021 року) відповідачами підписано акт, в якому визначено кінцеві результати дій кожної із сторін (наведено перелік робіт з обробітку земельних ділянок, виконаних кожною зі сторін Договору), понесені ними витрати та умови розрахунку.
10. З урахуванням усіх витрат сторін та зібраного врожаю, сторони домовились про те, що весь об`єм гречки з полів б/н - 24га (12НСк) та б/н - 16га (13НСк) належить Філії "Новгород-Сіверське лісове господарство"; до виплати на користь Філії "Новгород-Сіверське лісове господарство" зі сторони ПП "Новгород-Сіверські аграрні інвестиції" належить 439 649,84 грн у строк до 30.11.2021.
11. Увесь об`єм сільськогосподарських культур, зібраних з полів 15НСш (7423689800:05:000:0680), 8НСк (7423610100:05:000:0001; 7423610100:05:000:0002), 9НСк (7423610100:05:000:0004) належить ПП "Новгород-Сіверські аграрні інвестиції".
12. 16.11.2021 відповідач-2 перерахував відповідачу-1 439 649,84 грн, а 17.11.2021 сторони підписали угоду, відповідно до якої в зв`язку з фактичним виконанням усіх спільних зобов`язань Договір є припиненим з 17.11.2021.
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову
13. Виконувач обов`язків керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Новгород-Сіверської міської ради (далі - позивач-1), ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - позивач-2) до Філії "Новгород-Сіверське лісове господарство", ПП "Новгород-Сіверські аграрні інвестиції" про визнання недійсним Договору.
14. За доводами прокурора Договір укладений на порушення вимог законодавства, оскільки він приховує договір оренди землі, що свідчить про його удаваність. Так, відповідач-1 за спірним договором передав належні йому на праві постійного користування земельні ділянки комунальної та державної власності у платне користування відповідачу-2 для вирощування сільськогосподарських культур, при цьому не маючи права укладати договір оренди земельних ділянок у відповідності до вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі".
Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
15. Справа розглядалась судами неодноразово.
16. Постановою Верховного Суду від 09.11.2022 скасовані рішення судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
17. За результатом нового розгляду рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.03.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023, позов задоволений, Договір визнано недійсним.
18. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що оспорюваний договір укладено з метою приховування договору оренди земельних ділянок, який насправді укладений між сторонами, та всупереч приписам закону, оскільки відповідач-1 фактично передав у платне користування відповідачу-2 земельні ділянки сільськогосподарського призначення комунальної та державної форм власності, якими перший не мав права розпоряджатися, без прийняття власниками земельних ділянок рішень про передачу в оренду земельних ділянок та без проведення земельних торгів.
Касаційні скарги
19. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, прийняти нове рішення про відмову в позові.
20. Також не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, з касаційною скаргою звернувся відповідач-2, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги відповідача-1
21. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті 1130, 1131 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у їх взаємозв`язку із пунктом 3 частини 1 статті 3 цього Кодексу та статтями 13, 15 Закону України "Про оренду землі", висновок Верховного Суду про застосування яких у подібних правовідносинах відсутній. Так, суди надали хибну оцінку правовій природі Договору та не звернули увагу на те, що його фактичною метою є погоджені роботи для досягнення спільних цілей, а саме: обробіток земельних ділянок, вирощування зернових, технічних культур та їх збирання.
Узагальнені доводи касаційної скарги відповідача-2
22. Суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду у постановах від 26.05.2023 у справі №905/77/21, від 04.07.2023 у справі №904/9132/21, від 01.02.2023 у справі №711/5843/20 щодо неефективності обраного прокурором способу захисту прав держави у подібних правовідносинах та неможливості ініціювання спору про визнання недійсним правочину не для захисту цивільного права, внаслідок чого неправильно застосували статті 16, 215, 216 ЦК України.
23. У порушення вимог частини 5 статті 310 ГПК України при новому розгляді справи суди не виконали обов`язкові вказівки суду касаційної інстанції, внаслідок чого не дослідили на не надали належної правової оцінки зібраним у справі доказам у підтвердження відповідності спірного правочину вимогам закону.
Позиція прокурора у відзивах на касаційній скарги
24. Проти доводів касаційної скарги відповідача-1 заперечує, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін. Вважає обґрунтованим висновки судів про те, що Договір за своєю природою є договором оренди земельних ділянок, а отже правовідносини сторін врегульовуються відповідними положеннями земельного та цивільного законодавства, якому оспорюваний правочин суперечить.
25. Щодо касаційної скарги відповідача-2 зазначає про наявність передбачених законом підстав для представництва ним інтересів держави у даній справі, правильність висновків судів попередніх інстанцій про удаваність Договору та невідповідність укладеного між сторонами договору оренди землі нормам чинного законодавства, тоді як правові висновки Верховного Суду, на неврахуванні яких наполягає скаржник, до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.