ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/2317/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз збут" (далі - ТОВ "Волиньгаз збут", позивач) - Василевська О.В. (адвокатка),
відповідача - Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, відповідач, скаржник) - Кондрашова А.О. (самопредставництво),
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" (далі - Товариство, третя особа) - Козлюк З.Р. (адвокатка),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу АМК
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 (головуючий - суддя Босий В.П.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 (головуючий - суддя Мальченко А.О., судді Козир Т.П., Агрикова О.В.)
у справі №910/2317/20
за позовом ТОВ "Волиньгаз збут"
до АМК
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство,
про визнання недійсним і скасування рішення в частині.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ВСТУП
Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для визнання недійсним рішення АМК, відповідно до якого визнано, що група "Волиньгаз" в особі Товариства та ТОВ "Волиньгаз збут", за результатами діяльності в період із грудня 2015 року по серпень 2019 року займала монопольне (домінуюче) становище на ринку комплексної послуги з розподілу та постачання природного газу побутовим споживачам у межах території ліцензійної діяльності Товариства.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ТОВ "Волиньгаз збут" звернулося до суду з позовною заявою до АМК про визнання недійсним і скасування рішення АМК в частині, що стосується позивача.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що є всі підстави, передбачені статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), для визнання оскаржуваного рішення недійсним в частині, що стосується позивача.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у справі №910/2317/20, позовні вимоги задоволені повністю.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. АМК, посилаючись на ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі АМК із посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що є необхідність відступлення від висновку Верховного Суду викладеного у пункті 7.39 "...колегія суддів зазначає про обґрунтованість висновків суду першої інстанції, що при визначенні товарних меж ринку відповідач об`єднав в одну товарну групу послуги з розподілу та послуги з постачання природного газу та не взяв до уваги, що поділ на ринок розподілу природного газу і ринок постачання природного законодавчо закріплено Законом України "Про ринок природного газу"...." та пункті 7.42 "...колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що АМК неповно було досліджено та встановлено наявність бар`єрів доступу (виходу) на ринок постачання природного газу..." постанови Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 910/2320/20.
4.2. АМК вказує, що:
- при прийнятті рішення, дійшов висновку, що розподіл природного газу і постачання природного газу можуть визначатись як складовими частинами ринку природного газу, і окремими ринками, тому, Закон України "Про ринок природного газу" не містить імперативних норм, забороняючих органам АМК в межах своїх повноважень визначати ринок в рамках складових ринку природного газу. Зазначений висновок підтверджується постановою Верховного Суду від 14.05.2020 у справі №910/14493/18 відповідно до якої, норми чинного законодавства України не містять якогось вичерпного переліку можливих ринків товарів. Виходячи із технічних особливостей функціонування системи розподілу та постачання природного газу, правового регулювання у цій сфері, а також, що оператори ГРМ і їх постачальники відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції були єдиним суб`єктом господарювання у розумінні статті 1 Закону Комітетом визначено - ринок, саме комплексної послуги з розподілу та постачання природного газу;
- АМК досліджено наявність бар`єрів вступу на відповідний ринок в часових межах із грудня 2015 по серпень 2019 року, зокрема з урахуванням - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", а позивачем не доведено наявність значної конкуренції на відповідному товарному ринку.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
5.2. У відзиві на касаційну скаргу третя особа просила відмовити у її задоволенні, зазначаючи про необґрунтованість доводів скаржника, а оскаржувані судові рішення просила залишити без змін.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановлено, що рішенням АМК від 10.12.2019 №786-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення) у справі №143-26.13/95-19/27-19:
6.1.1. визнано, що група "Волиньгаз" в особі Товариства та ТОВ "Волиньгаз Збут" за результатами діяльності в період із грудня 2015 року по серпень 2019 року займала монопольне (домінуюче) становище на ринку комплексної послуги з розподілу та постачання природного газу побутовим споживачам у межах території ліцензійної діяльності Товариства (пункт 1 резолютивної частини Рішення);
6.1.2. визнано дії групи "Волиньгаз" в особі Товариства та ТОВ "Волиньгаз Збут", які полягають у донарахуванні об`ємів використаного побутовими споживачами природного газу понад обсяги, визначені лічильниками, при здійсненні комерційних розрахунків, при різному застосуванні норм законодавства учасниками й Регулятором цих відносин, із жовтня 2018 року по серпень 2019 року, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частини першої статті 13 Закону у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку комплексної послуги з розподілу та постачання природного газу побутовим споживачам у межах території ліцензійної діяльності Товариства, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2 резолютивної частини Рішення);
6.1.3. за порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини Рішення, накладено на ТОВ "Волиньгаз Збут" штраф у розмірі 2 330 114 грн (пункт 4 резолютивної частини Рішення);
6.1.4. зобов`язано групу "Волиньгаз" в особі Товариства та ТОВ "Волиньгаз Збут" припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене в пункті 2 резолютивної частини Рішення, про що повідомити АМК із наданням відповідних підтвердних документів протягом двох місяців з дня одержання рішення (пункт 5 резолютивної частини Рішення);
6.1.5. зобов`язано групу "Волиньгаз" в особі Товариства та ТОВ "Волиньгаз Збут" усунути наслідки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначеного в пункті 2 резолютивної частини Рішення, шляхом здійснення перерахунку побутовим споживачам у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу, починаючи із жовтня 2018 року, про що повідомити АМК у двомісячний строк з дня одержання рішення з наданням підтвердних документів (пункт 6 резолютивної частини Рішення).
6.2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у мотивувальній частині Рішення зазначено такі фактичні обставини та висновки.
6.2.1. Відповідачем у справі Комітету є група суб`єктів господарювання в особі: Товариство та ТОВ "Волиньгаз збут" (далі - група "Волиньгаз").
6.2.2. АМК дійшов висновку, що Товариство ТОВ "Волиньгаз збут" є суб`єктами господарювання, пов`язаними відносинами контролю, у значенні статті 1 Закону, та відповідно до чинного законодавства, є єдиним суб`єктом господарювання - групою "Волиньгаз".
6.2.3. Товарними межами ринку є комплексна послуга з розподілу та постачання природного газу побутовим споживачам.
6.2.4. Територіальними (географічними) межами ринку є територія ліцензійної діяльності АТ "Волиньгаз".
6.2.5. Часовими межами ринку комплексної послуги з розподілу та постачання природного газу побутовим споживачам у межах території ліцензійної діяльності Товариства є період з грудня 2015 року по серпень 2019 року.
6.2.6. Бар`єрами вступу на ринок комплексної послуги з розподілу та постачання природного газу побутовим споживачам інших суб`єктів господарювання є: фактори економічного та організаційного характеру, пов`язані з технологічними особливостями діяльності з розподілу природного газу; нормативно-правові та організаційно-господарські бар`єри діяльності з постачання природного газу побутовим споживачам.
6.2.7. Встановлюючи монопольне (домінуюче) становище, Комітет виходив з того, що відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, розподіл природного газу здійснюється лише на території, затвердженій НКРЕКП, та за наявності у ліцензіата газорозподільної системи, яка перебуває у його власності, користуванні чи експлуатації. На території Волинської області господарську діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, що перебуває у власності, користуванні чи експлуатації суб`єкта господарювання, здійснює лише Товариство. У межах території Волинської області, де розташована газорозподільна система Товариства відсутні інші суб`єкти господарювання, які можуть надавати послуги з розподілу природного газу. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про природні монополії" ринок розподілу природного газу відноситься до природних монополій. При цьому, на ТОВ "Волиньгаз збут" покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) на території ліцензованої діяльності з розподілу природного газу Товариства. Постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, не конкурують між собою, оскільки вони здійснюють діяльність лише на території ліцензованої діяльності з розподілу природного газу певного оператора ГРМ (Товариство), з якими мають спільне коло побутових споживачів.
6.2.8. Комітет дійшов висновку, що відповідно до частини першої статті 12 Закону група "Волиньгаз" в особі Товариства та ТОВ "Волиньгаз збут" у період із грудня 2015 року по серпень 2019 року займала монопольне (домінуюче) становище на ринку комплексної послуги з розподілу та постачання природного газу побутовим споживачам у територіальних межах ліцензованої діяльності Товариства, оскільки на цьому ринку у неї немає жодного конкурента і вона не зазнає значної конкуренції.
6.3. Позивач вказував на незаконність та необґрунтованість Рішення АМК внаслідок неповного з`ясування та доведення обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема, неправильного визначення Комітетом суб`єкта правопорушення; непроведення відповідачем дослідження ринків та неправильного визначення їх товарних, географічних та часових меж, бар`єрів вступу (виходу) на ринки, переліку конкурентів та потенційних конкурентів; неправильної оцінки законних дій позивача та третьої особи як незаконних; неврахування умов, в яких вчинено дії позивачем і третьою особою, а також того, що суб`єкти господарювання вчинили всі залежні від них заходи для утримання від вчинення вимушених дій.
6.4. Колегія суддів апеляційної інстанції виходила з того, що господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затвердженої Розпорядженням АМК від 05.03.2002 №49-р (далі - Методика №49-р).
6.5. Суди попередніх інстанцій зазначили, що в оскаржуваному рішенні Комітет визначив об`єктом аналізу товар - комплексну послугу з розподілу та постачання природного газу побутовим споживачам в межах території ліцензованої діяльності Товариства (пункт 31).
6.6. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідач неправильно визначив об`єкт аналізу, об`єднавши дві окремі послуги з розподілу та постачання природного газу в одну "комплексну послугу з розподілу та постачання природного газу", не взявши до уваги закріплене Законом України "Про ринок природного газу" функціонування ринку розподілу природного газу і ринку постачання природного газу, тобто відповідач об`єднав два окремі суміжні ринки в один.
6.7. В оскаржуваному Рішенні Комітет визначив, що товарними межами ринку є комплексна послуга з розподілу та постачання природного газу побутовим споживачам (пункт 88).
6.8. Суди попередніх інстанцій вказали, що, зробивши в оскаржуваному Рішенні висновок про відсутність взаємозамінних товарів, Комітет не досліджував існування будь-яких взаємозамінних товарів взагалі, а тому дійшов передчасного висновку про їх відсутність.
6.9. З огляду на норми Закону України "Про ринок природного газу" та враховуючи встановлені судами обставини, колегія суддів апеляційної інстанції, зазначила про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що непроведення Комітетом економічного аналізу щодо взаємодії аналізованих товарів (послуг) призвело до неправильного застосування Методики №49-р, а саме об`єднання в одних товарних межах невзаємозамінних товарів, які з урахуванням встановлених обставин, не можуть становити один товарний ринок.
6.10. Колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що фактично АМК під час розгляду даної справи не заперечував того, що на досліджуваному ринку є також інші постачальники, які мають ліцензію на постачання природного газу та можуть здійснювати постачання побутовим споживачам на території Волинської області
6.11. Суди попередніх інстанцій встановили, що АМК в оскаржуваному рішенні зазначено, що бар`єром вступу на ринок постачання природного газу для потреб населення є, зокрема, відсутність затверджених Урядом критеріїв віднесення суб`єктів господарювання до постачальників зі спеціальними обов`язками. Проте, відповідачем не досліджено, що ТОВ "ГК "Нафтогаз України" з`явилось у переліку постачальників зі спеціальними обов`язками, які не мають права відмовити в постачанні природного газу побутовим споживачам, не зважаючи на відсутність критеріїв.
6.12. Також колегія суддів апеляційної інстанції зазначала, що:
- АМК не досліджено обставин у контексті того, як наявність потенційного конкурента впливає на поведінку ТОВ "Волиньгаз збут", що, відповідно, впливає на правильність встановлення дійсного кола учасників відповідного ринку;
- у пункті 134 Рішення Комітет як бар`єр вступу (виходу) на ринок визначив, зокрема, нормативно-правові та організаційно-господарські бар`єри діяльності з постачання природного газу побутовим споживачам;
- з аналізу вказаного рішення можна зробити висновок, що конкретними перешкодами АМК вважає: існування спеціальних обов`язків постачати природний газ побутовим споживачам, які покладені на виключне коло постачальників природного газу; у незалежного постачальника природного газу, на якого не покладені спеціальні обов`язки, відсутня можливість відкриття в уповноваженому банку рахунку зі спеціальним режимом використання;
- так, зазначаючи про те, що у незалежного постачальника природного газу, на якого не покладені спеціальні обов`язки, відсутня можливість відкриття в уповноваженому банку рахунку зі спеціальним режимом використання, відповідач посилається на частину шосту статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", відповідно до якої зокрема для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов`язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів;
- разом з тим, згідно з Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону України "Про ринок природного газу", частина шоста статті 11 Закону втратила чинність з 01.04.2017, а тому посилання на вказану норму з урахуванням обставин справи не є обґрунтованим.
6.13. Суди попередніх інстанцій зазначили, що:
- поряд з неналежним дослідженням і встановленням бар`єрів вступу на ринок, АМК залишено поза увагою, що з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867 "Про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу" з`явились нові умови для постачальників - умова про право ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відмовити постачальнику в оптовому забезпеченні ресурсом природного газу для потреб побутових споживачів, якщо у постачальника заборгованість перед НАК "Нафтогаз України" перевищує її розмір, зафіксований станом на 01.10.2018. Наявність цієї умови, її дослідження як бар`єру, вплив на діючих постачальників не досліджувались Комітетом у Рішенні;
- окрім того, об`єднавши ринок постачання та ринок розподілу природного газу, Комітет отримав "ринок комплексної послуги з розподілу та постачання природного газу", проте, АМК в Рішенні не аналізував ролі газорозподільних підприємств та діяльності з розподілу газу в контексті бар`єру для вступу саме на ринок комплексної послуги, або окремо на ринок постачання;
- водночас, як встановлено судом першої інстанції зміст Рішення №786-р свідчить про те, що вказані обставини відповідачем не досліджені;
- наведене свідчить про істотну неповноту дослідження обставин справи, які призвели до неправильного застосування АМК вимог статей 12, 13 Закону.
6.14. Стосовно часових меж ринку суди попередніх інстанції зазначили, зокрема, таке:
- часовими межами ринку комплексної послуги з розподілу та постачання природного газу побутовим споживачам у межах території ліцензійної діяльності Товариства є період з грудня 2015 року по серпень 2019 року;
- позивач вказує на неправильне визначення часових меж ринку та вважає, що в період з грудня 2015 по серпень 2019 року відбулись істотні зміни в законодавстві про ринок природного газу України. При цьому, ці зміни, що пов`язані з поступовим формуванням вільного ринку постачання природного газу, потягли зміни його суб`єктного складу, умов діяльності на ньому, порядку визначення ціни природного газу для потреб населення, змінили товарно-грошові відносини між суб`єктами;
- разом із цим, такий вид послуги як "комплексна послуга розподілу та постачання", про яку вказує Комітет, до грудня 2015 року мала назву - "послуга газопостачання", що надавалась одним суб`єктом господарювання Товариством, який поєднував в собі функції постачання та розподілу природного газу. Таке визначення ринку як комплексного і такого, що поєднує в собі розподіл та постачання природного газу, відповідало фактичній сукупності товарно-грошових відносин, що існувала до грудня 2015 року;
- при цьому, враховуючи структурні зміни на ринку, доцільно розглядати часові межі ринку постачання, беручи до уваги такі зміни зовнішніх чинників: періоди дії постанов Кабінету Міністрів України [від 01.10.2015 №758 (з листопада 2015 року до 01.04.2017), від 22.03.2017 №187 (з 01.04.2017 до 01.10.2018), від 19.10.2018 №867 (01.10.2018 до 01.05.2020)]; періоди, з урахуванням критеріїв відповідності ціни на природний газ, який поставляється для побутових споживачів в межах виконання спеціальних обов`язків, паритету імпорту (грудень 2015 - 01.04.2017; 01.04.2017 - 01.11.2018; 01.11.2018 - 03.04.2019);
- в той же час, АМК, визначаючи монопольне (домінуюче) становище суб`єкта господарювання, мав визначити в тому числі часові межі ринку, що відповідали б тим чи іншим умовам на ринку і, відповідно, визначати наявність чи відсутність монопольного становища окремо для таких періодів.
6.15. Щодо територіальних (географічних) меж ринку суд апеляційної інстанції вказав, зокрема, таке:
- у пункті 99 Рішення АМК територіальними (географічними) межами ринку визначив територію ліцензійної діяльності Товариства;
- визначені Комітетом географічні межі можуть в повній мірі стосуватись тільки ринку розподілу природного газу, тоді-як на ринку постачання природного газу побутовий споживач не зв`язаний потребою купувати природний газ саме у ТОВ "Волиньгаз збут";
- обов`язок доказування обставин, що мають значення для встановлення наявності чи відсутності порушення законодавства про захист економічної конкуренції покладений саме на відповідача;
- суд першої інстанції, встановивши, що при визначенні товарних меж ринку відповідач об`єднав в одну товарну групу послуги з розподілу та послуги з постачання природного газу та порушення АМК приписів Методики №49-р (зокрема, пунктів 2.1, 2.2, 5.1, 6.1, 6.2. 7.1, 9.1-9.3) дійшов обґрунтованого висновку, що за відсутності належно проведеного дослідження та порушення Методики №49-р при визначенні позивача як такого, що займав монопольне (домінуюче) становище на ринку "комплексної послуги з розподілу та постачання природного газу побутовим споживачам", визнання позивача як такого, що зловживає саме монопольним (домінуючим) становищем на такому ринку, не можна вважати належним чином встановленим.
6.16. Суд апеляційної інстанції виснував, що АМК у Рішенні не доведено належним чином зайняття позивачем монопольного (домінуючого) становища на ринку, тому висновок АМК щодо зловживання ТОВ "Волиньгаз збут" монопольним (домінуючим) становищем на ринку комплексної послуги з розподілу та постачання природного газу побутовим споживачам у межах території ліцензійної діяльності Товариства, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, є також необґрунтованим.
6.17. Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що у вирішення даного спору також мають бути враховані висновки Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №161/11800/19, до закінчення перегляду якої було зупинено дану справу, згідно з яким у період з грудня 2015 року по листопад 2020 року чинним законодавством не було належно врегульовано питання обчислення об`ємів спожитого природного газу побутовими споживачами, а регулятором та відповідним міністерством не було вчинено дій з належного урегулювання спірних правовідносин.
6.17.1. За висновком Великої Палати Верховного Суду, обсяги питомих втрат природного газу при його вимірюванні побутовими лічильниками у разі неприведення об`єму газу до стандартних умов та обсяги природного газу на виробничо-технологічні витрати та нормативні витрати не були затверджені наказом Міненергетики від 25.12.2015 №847 та не ввійшли до встановленого НКРЕКП тарифу розподілу природного газу. Саме тому вказані втрати були скомпенсовані шляхом приведення об`ємів природного газу, облікованих побутовими лічильниками у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу до стандартних умов. У період з грудня 2015 року по листопад 2020 року, а саме у пункті 5.3 розділу V Типового договору №2498, передбачалося, що за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (куб. м) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених у Кодексі ГРМ. Також у пункті 6 глави 1 розділу ХV Кодексу ГРМ передбачалося, що за відсутності корекції тиску та температури у ЗВТ, виміряний об`єм газу має бути приведений до стандартних умов за визначеною в цьому пункті формулою.
6.17.2. Отже, нормами Кодексу ГРМ та положеннями Типового договору розподілу природного газу, які затверджені регулятором, встановлено обов`язок оператора ГРМ проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, оскільки прямих вказівок на те, що ці норми поширюються лише на комерційних споживачів, у законодавстві немає, а така можливість стосовно побутових споживачів прямо передбачена актами самого регулятора. Тобто на час виникнення спірних правовідносин не було передбачено жодних виключень щодо приведення об`єму природного газу спожитого побутовим споживачем до стандартних умов. Лише 06.11.2020 НКРЕКП прийняло постанову №2033 "Про затвердження Методики визначення розмірів нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу при здійсненні розподілу природного газу та змін до деяких постанов НКРЕКП", яка набрала чинності 07.11.2020 та у якій було прямо зазначено, що приведення об`єму природного газу в точках комерційного обліку до стандартних умов поширюється виключно на випадки обліку природного газу, використаного споживачем, що не є побутовим".
6.18. Суд апеляційної інстанції встановлено, що:
- справа №640/20866/18 - це справа за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи: Державна регуляторна служба України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України про визнання протиправною та скасування постанови від 23.11.2018 №1488 "Щодо заборони ПАТ "Волиньгаз" приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами";