ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 826/12617/16
касаційне провадження № К/9901/40172/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2017 (суддя - Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 (головуючий суддя - Файдюк В.В., судді - Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.016 №1612-1305.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив про відсутність у нього правових підстав для сплати визначених відповідачем сум земельного податку з підстав того, що відповідачем неправомірно здійснено нарахування позивачу земельного податку за використання земельної ділянки під нежитловими будівлями та спорудами, які знаходились у власності позивача, оскільки позивач не є власником (користувачем) земельної ділянки, належні йому нежитлові будівлі та споруди відчужено ним 29.07.2016.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017, адміністративний позов задоволений, визнане протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Інспекції від 02.06.2016 №1612-1305.
Суди, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що позивач власником вказаних будівель більше не являється, їх власником є ТОВ "Аквія", до якого, на підставі положень статті 120 Земельного кодексу України, перейшло право користування земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що судами не надано належну оцінку обставинам справи, зокрема тому, що земельна ділянка, за яку позивачу нараховано земельний податок, належать позивачу відповідно до даних Державного земельного кадастру.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом та не надавав суду письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11.12.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.10.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив проведення підготовчих дій та призначив справу до касаційного розгляду у судовому засіданні без повідомлення сторін на 11.10.2023.
Відповідачем 22.09.2022 заявлено клопотання про процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 №296, від 06.03.2019 №227, від 19.06.2019 №537, наказів ДПС України від 12.07.2019 №14, від 30.09.2020 №529.
Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції в Оболонському районі Державної фіскальної служби у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві (ЄДРПОУ ВП 44116011).
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про наступне.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до реєстраційного посвідчення від 04.08.2009 №005502 позивач був власником нежитлових будівель та споруд загальною площею 2344,6 кв.м. по вул. Семена Скляренка, 1а у м. Києві на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2009 №2412.
Інспекцією відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.06.2016 №1612-1305, якими позивачу визначено податкове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2016 рік у загальному розмірі 714 477,68 грн.
Так, відповідно до договору купівлі-продажу від 29.07.2016 позивач не є власником вказаних будівель лише з вказаної дати, з 29.07.2016 власником цих будівель є ТОВ "Аквія", що підтверджується наявною у матеріалах справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №65098955 від 04.08.2016.
Суди зазначили, що матеріали справи не містять документів, які посвідчують наявність у позивача права власності/користування земельною ділянкою на території міста Києва за адресою: по вул. Семена Скляренка, 1а, а саме: відомості щодо державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі на території міста Києва за вказаною адресою та рішення Київського міської ради про передачу її у власність/користування фізичним та юридичним особам у ГУ Держгеокадастру у м. Києві відсутні.
Судами також установлено, що контролюючим органом невірно визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 714 477,68 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.