ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 817/2250/16
касаційне провадження № К/9901/4647/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.05.2017 (суддя - Жуковська Л.А.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 (головуючий суддя - Шидловський В.Б., судді - Бучик А.Ю., Шевчук С.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокитнівський спецкар`єр" до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рокитнівський спецкар`єр" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.09.2016 №0001061502, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, у тому числі за основним платежем в сумі 236955,90 грн, штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 869488,33 грн, пені у сумі 45416,03 грн.
На обґрунтування позову, Товариство послалося на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав неправомірного застосування контролюючим органом санкцій відповідно до пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки податок на доходи фізичних осіб перераховувався платником одночасно із виплатою заробітної плати. Несвоєчасна виплата задекларованих та узгоджених податкових зобов`язань по податку з доходів фізичних осіб виникла внаслідок затримки виплати заробітної плати, що і підтверджується актом перевірки. Вважає, що у даному випадку має місце лише несвоєчасне перерахування сум податку на доходи фізичних осіб, за що передбачена відповідальність статтею 126 ПК України, водночас контролюючим органом протиправно нараховано штрафні санкції у відповідності до статті 127 ПК України, яка передбачає відповідальність за ненарахування, неутримання та/або несплату податків платником.
Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 29.05.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017, позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 19.09.2016 №0001061302 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в сумі 236955,90 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 869488,33 грн. В задоволенні решти вимог відмовив.
Задовольняючи позовні вимоги у визначеній судами частині, суди дійшли до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у визначеній частині з підстав того, що позивачем не було порушено строки сплати податку на доходи фізичних осіб, оскільки платником одночасно з виплатою заробітної плати здійснювалось перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору. У даній справі має місце лише несвоєчасне перерахування сум податку, відповідальність за яке передбачена статтею 126 ПК України, санкція ж встановлена статтею 127 ПК України застосовується лише в разі ненарахування, неутримання та/або несплати податків платником, у тому числі податковим агентом, проте позивачем таких порушень допущено не було.
Управління, не погодившись з рішеннями судів, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, без повного з`ясування обставин, які мають значення для вирішення спору, оскільки судами не враховано, що за даними бухгалтерського обліку Товариства виплата заробітної плати передує сплаті податку, що є підставою для застосування штрафних санкцій за положеннями пункту 127.1 статті 127 ПК України.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.01.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.10.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 11.10.2023.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну виїзну позапланову перевірку Товариства, за результатами якої складено акт від 05.09.2016 №207/17-00-14-01/03443838 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог:
підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пункту 54.2 статті 54, абзацу 2 пункту 57.1 статті 57, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України, внаслідок чого встановлено неподання платником (податковим агентом) платіжних доручень на перерахування до бюджету належного до сплати податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу на користь платників податків станом на 01.01.2013 та за період з січня 2013 року по 20.09.2015 за граничними термінами сплати податку до бюджету, передбаченими підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України (перерахований після граничних термінів) всього на суму 1345028,60 грн;
підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пункту 54.2 статті 54, абзацу 2 пункту 57.1 статті 57, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України, внаслідок чого встановлено неподання платником (податковим агентом) платіжних доручень на перерахування до бюджету належного до сплати податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу на користь платників податків за період з 20.09.2015 по листопад 2015 року за граничними термінами сплати податку до бюджету, передбаченими підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України (на момент проведення перевірки податок не перерахований) всього на суму 133908,87 грн;
підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пункту 54.2 статті 54, абзацу 2 пункту 57.1 статті 57, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України, за якими встановлено неподання платником (податковим агентом) платіжних доручень на перерахування до бюджету належного до сплати податку на доходи фізичних осіб, якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику за період з грудня 2015 року по лютий 2016 року за граничними термінами сплати податку до бюджету, передбаченими підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України всього на суму 103047,03 грн.
В акті перевірки зазначено, що станом на 01.01.2013 кредитове сальдо по рахунку 6411 "Податок з доходів фізичних осіб" становило 179160,04 грн, термін сплати якого був до 30.01.2013. У січні 2013 року до бюджету сплачено 3181,41 грн, станом на 31.03.2016 кредитове сальдо по рахунку 641 "Податок з доходів фізичних осіб" становило 289596,86 грн, в тому числі в сумі 52540,93 грн податку термін сплати якого не настав (до 30.04.2016). Нарахований, але не перерахований податок станом на дату завершення періоду перевірки становить 237055,93 грн (289596,86 грн - 52540,93 грн).
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.09.2016 №0001061502, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у сумі 236955,90 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 869488,33 грн, пені у сумі 45416,03 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень в частині, що оскаржується, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктами "а", "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.