ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 807/6/18
касаційне провадження № К/9901/61791/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Гончарової І.А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.03.2018 (суддя Ващилін Р.О.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018 (головуючий суддя - Гулид Р.М., судді - Запотічний І.І., Улицький В.З.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.12.2017 №0236111311, №0236021311, №0236051311.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив про безпідставність висновків контролюючого органу про протиправність включення платником до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених платником в ціні придбаних основних фондів, оскільки придбані транспортні засоби ним використовуються у власній господарській діяльності, їх придбання підтверджується належними первинними документами.
Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 21.03.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018, позов задовольнив повністю, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 21.12.2017 №0236111311, №0236021311, №0236051311.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені платником в ціні придбаних транспортних засобів, що використовуються в його господарській діяльності, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.
Управління, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Скаржник доводить, що позивачем порушено положення пункту 200.1, підпункту "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в частині завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 52396,00 грн (рядок 20.2.1 декларації), завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 72397,00 грн (рядок 21 декларації). Також скаржник зауважує, що платником порушено вимоги пункту 201.1 статті 201 ПК України в частині порушення термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) за травень і вересень 2017 року. Відповідач вважає, що платник має право включити до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість з вартості їх придбання при наявності належним чином складеної та зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної, при цьому платник зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість, виходячи з бази оподаткування податку на додану вартість, визначеної відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України, та скласти податкову накладну на дату набуття права приватної власності на такі автомобілі фізичною особою (громадянином) і зареєструвати її в ЄРПН в терміни, встановлені ПК України для такої реєстрації.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень першої та апеляційної інстанцій, просить залишити їх без змін, а скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.09.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.10.2023 визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні та призначив попередній розгляд справи у судовому засіданні на 11.10.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань законності декларування заявленого від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис грн по декларації за вересень 2017 року, за результатами якої складено акт від 01.12.2017 №1256/07-16-13-11/2798613148 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем положень пункту 200.1, підпункту "б" пункту 200.4 статті 200 ПК України в частині завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 52396,00 грн (рядок 20.2.1 декларації) та завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 72397,00 грн (рядок 21 декларації). Також, встановлено порушення вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України в частині порушення термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН за травень, вересень 2017 року.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.12.2017: №0236111311, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2017 року на суму 72397,00 грн; №0236021311, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 52396,00 грн, застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 13099,00 грн; №0236051311, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 62396,50.
Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про зазначені вище порушення слугували висновки контролюючого органу про неможливість включення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у ціні придбаних транспортних засобів, оскільки суб`єктом права власності згідно з чинним законодавством України на придбані легкові та вантажні автомобілі є фізична особа (громадянин), а не фізична особа-підприємець, яка здійснила оплату за їх придбання. Контролюючий орган дійшов висновку, що у даному випадку фактично здійснюється передача зазначеного майна від фізичної особи-підприємця у приватну власність фізичної особи. Вважає, що фізична особа-підприємець має право включити до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість з вартості їх придбання при наявності належним чином складеної та зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної. При цьому фізична особа-підприємець зобов`язана нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість, виходячи з бази оподаткування податку на додану вартість, визначеної відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України, та скласти податкову накладну на дату набуття права приватної власності на такі автомобілі фізичною особою (громадянином) і зареєструвати її в ЄРПН в терміни, встановлені ПК України для такої реєстрації.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що термін особа для цілей розділу V вищевказаного кодексу, зокрема, вживається в такому значенні: фізична особа - підприємець, яка або є платником податків і зборів, встановлених цим Кодексом, крім єдиного податку; або є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату податку на додану вартість; або є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає включення податку на додану вартість до складу єдиного податку, і добровільно переходить у встановленому цим Кодексом порядку на сплату єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату податку на додану вартість; юридична особа, фізична особа, фізична особа - підприємець, яка ввозить товари на митну територію України.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з абзацом "в" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.
За правилами пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Загальний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість для осіб, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, визначений статтею 198 ПК України.
Підпунктом "ґ" пункту 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.