ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 808/2956/16
касаційне провадження № К/9901/4018/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.04.2017 (суддя -Татаринов Д.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 (головуючий суддя - Круговий О.О., судді - Лукманова О.М., Божко Л.А.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Мотор Січ" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.09.2016 №0000834102.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ "Снабавіапром", ТОВ "НВП "Спецсервіс", ТОВ "Торгсервісресурс", ТОВ "Авиатехпром", ПП "Гарант-Плюс", ТОВ "Авіапрофешинал", ТОВ "Завод Турбомаш", ТОВ "Регион-Авто", ТОВ "Аероскан Сервіс", ТОВ ПЕК "Енергопроект", ТОВ "НТЦ "Варіатор", ТОВ "Вертол", ТОВ "Промінтрейд ЛТД", ТОВ "Запоріжстройснаб", ТОВ "Промисловий Альянс Запоріжжя", ТОВ "Альтерпром", ТОВ "ПК "Еверест", ТОВ "ВКФ "Елкос", ТОВ "Ремм-Юг", ТОВ "НВО "Запорізький Графіт", ТОВ "Лінер". ТОВ "Проммехлит", ТОВ "Євразросукр", ТОВ "Електроспектр ЛТД". Зазначає, що господарські операції, за якими позивачем сформовано податковий кредит об`єктивно відбулися, спричинили зміни активів і зобов`язань Товариства, підтверджені належними первинними документами.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 05.04.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 15.09.2016 №0000834102.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що господарські операції Товариства мали реальний характер, підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та були спрямовані на одержання прибутку, а відтак зазначені податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.
Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права. Зазначає про не підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами з огляду на наявність недоліків у первинних документах, не підтвердження походження товару по ланцюгу постачання, наявності негативної інформації відносно контрагентів позивача, недекларування контрагентами позивача податкових зобов`язань у повному обсязі, відсутність деяких первинних документів на підтвердження здійснення таких операцій, зокрема, сертифікатів якості, відсутність належної кількості трудових ресурсів, основних засобів, матеріальних активів для здійснення таких операцій.
Товариство у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень першої та апеляційної інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.01.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою Офісу та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.10.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 11.10.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Офісом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правильності відображення в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентами, за результатами якої складено акт від 30.08.2016 №84/28-04-41-02/14307794 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 192.1.1 пункту 192 статті 192, абзацу "а" пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, абзац "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 5 розділу III, підпункту 1, підпункту 3 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, в результаті чого платником завищено суму бюджетного відшкодування за лютий 2016 року у сумі 6697227,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 15.09.2016 №0000834102, яким позиву зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2016 року в сумі 6697227,00 грн, застосовані штрафні санкції в сумі 3348613,50 грн.
Фактичною підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки Офісу, викладені в акті перевірки про непідтвердження господарських операцій з контрагентами позивача з підстав наявності негативної інформації відносно таких контрагентів, відсутності у них належної кількості трудових ресурсів, основних засобів, матеріальних активів, недоведення позивачем походження товару по ланцюгу постачання, не відображення контрагентами позивача у податковій звітності таких операцій.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК Украни бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум такого відшкодування за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, що визначені у розділі V Кодексу.
Статтею 200 ПК України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.3 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктами 200.4, 200.5 статті 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
За змістом цієї норми особи, які хоча і мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо податковий кредит, тобто сума, на яку платник податку на додану вартість може зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, нарахована внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 ПК України.
Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).
Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.