ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа №140/1126/23
адміністративне провадження № К/990/23742/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 140/1126/23
за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2023 року (головуючий суддя - Запотічний І.І., судді: Глушко І.В., Довга О.І.)
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Другий відділ ДВС, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 27 вересня 2021 року ВП НОМЕР_1 про стягнення виконавчого збору у розмірі 12 000,00 грн.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що чинним законодавством не передбачено порядку примусового вселення в житлове приміщення громадян поза їх наміром і бажанням, тому, на думку позивача, він добровільно виконав рішення (про вселення ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1 ) ще до відкриття провадження і, за такої умови, вважає, що підстави для стягнення з нього виконавчого збору відсутні.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини
3. За заявою стягувача про примусове виконання рішення, поданою 24 вересня 2021 року, державний виконавець Павлович Віолета Вікторівна 27 вересня 2021 року відкрила виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №161/19415/20 виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області від 24 березня 2021 року: щодо вселення ОСОБА_3, 1959 р.н. у квартиру АДРЕСА_1 . Якою також стягнув з боржника виконавчий збір у розмірі 12 000,00 грн.
4. Цього ж дня державний виконавець виніс: постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи, що складає 12 000,00 грн та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначив для боржника суму мінімальних витрат у розмірі - 169,00 грн.
5. Наступного робочого дня ОСОБА_4 установила, що за адресою вселення (квартира АДРЕСА_1 ) двері до помешкання ніхто не відчинив (акт державного виконавця від 28 вересня 2021 року).
6. 6 жовтня 2021 року, за усною домовленістю та попереднім узгодженням цієї дати, при перевірці виконання боржником рішення про вселення ОСОБА_3 (стягувача), державний виконавець установив, що боржник ОСОБА_2 надав згоду, а представник стягувача (за довіреністю) Шостак М.Б., перевірив доступ до квартири шляхом відкриття вхідних дверей квартири за адресою вселення. Перевіривши безперешкодний доступ до квартири та кімнати, представник стягувача Шостак М.Б., зобов`язався повідомити державного виконавця про вселення стягувача у триденний термін. Боржник зобов`язався не перешкоджати вселенню стягувача (акт від 06 жовтня 2021 року).
7. З наданих представником стягувача Шостаком М.Б . пояснень вбачається, що ключі від вхідних дверей квартири (у яку відбувається вселення) йому передав ОСОБА_3, для здійснення вселення його в квартиру. Після перевірки з`ясовано, що ключ від вхідних дверей та ключ внутрішньої кімнати стягувача, відкриває замки цих дверей.
8. Позивач уважаючи, що жодних перешкод для вселення у спірну квартиру стягувача (свого батька) не вчиняв, та добровільно виконав рішення суду про вселення, звернувся в суд з цим позовом про скасування спірного рішення про стягнення з нього виконавчого збору.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
9. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Павлович В.В. від 27 вересня 2021 року ВП НОМЕР_1 про стягнення виконавчого збору у розмірі 12 000,00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу ДВС на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати.
10. За висновком суду першої інстанції, оскільки в межах ВП НОМЕР_1 державний виконавець не вчиняв заходів примусового виконання рішення про вселення стягувача, а рішення боржником виконано добровільно до відкриття виконавчого провадження, тому є підстави для визнання протиправною та скасування спірної постанови про стягнення виконавчого збору, як такої що не відповідає вимогам статті 27 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
11. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 травня 2023 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
12. Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору дійшов протилежного висновку та не знайшов підстав до задоволення позову, вказавши що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов`язується з початком примусового виконання, яке державний виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження виконавець зобов`язаний вирішити питання про стягнення виконавчого збору.
13. Цей суд констатував, що виконавчий лист про вселення не підпадає під перелік документів, за якими виконавчий збір не стягується, доказів про вселення ОСОБА_3 до винесення державним виконавцем постанови про відкриття ВП НОМЕР_1 позивачем не надано та виконавцем не встановлено, а тому дійшов до висновку, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження.
14. Суд апеляційної інстанції зазначив, що спірна постанова про стягнення виконавчого збору ВП № НОМЕР_1 прийнята у строк та в порядку, що встановлені статтями 13, 26 та 27 Закону України "Про виконавче провадження", тому скасуванню не підлягає.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
15. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2023 року та залишити в силі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року про задоволення його позовних вимог.
16. Як на підставу оскарження рішення суду апеляційної інстанції позивач послався на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 27 та частин першої, другої статті 67 Закону №1404-VIII України у подібних правовідносинах. Касаційна скарга, як указує скаржник, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо того, чи стягнення виконавчого збору пов`язується з примусовим виконанням виконавчого-документу чи з початком примусового виконання, та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
17. На переконання скаржника, помилка апеляційного суду при застосуванні вищевказаних норм права полягає в тому, що за своєю правовою природою виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, які здійснюються органами державної виконавчої служби і є своєрідною винагородою державного виконавця виключно за вчинення заходів примусового виконання рішення, а не пов`язується лише з формальним початком примусового виконання.
18. Скаржник наполягає на тому, що рішення суду про вселення було виконане ще до пред`явлення виконавчого документа до виконання, позаяк стягувач ОСОБА_3 мав ключі від квартири та міг вселитись в спірне житло в будь-який момент. При цьому матеріалами виконавчого провадження підтверджується той факт, що стягувач проживає в м.Вараш Рівненської області та станом на даний час ніяких дій щодо свого вселення в спірне житло не вчиняв, а чинним законодавством не передбачено порядку примусового вселення в житлове приміщення громадян поза їх наміром і бажанням.
19. Верховний Суд ухвалою від 13 липня 2023 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
20. Правом подати відзив на касаційну скаргу відповідач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.
21. Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Джерела права
22. Відповідно до частин першої, третьої статті 27 Закону №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
23. Згідно частин першої та другої статті 67 Закону №1404-VІІІ державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про вселення стягувача. У разі невиконання боржником рішення про вселення стягувача самостійно державний виконавець виконує його примусово.
Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому.
Оцінка висновку суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи.
Позиція Верховного Суду
24. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
25. Водночас згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
26. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
27. Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги позивача та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, виходить із такого.
28. Спірні правовідносини між сторонами склалися з приводу стягнення державним виконавцем з позивача виконавчого збору у зв`язку із виконанням виконавчого провадження НОМЕР_1 про примусове вселення.