ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 580/986/20
касаційне провадження № К/9901/1196/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів -Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року (головуючий суддя - Тимошенко В.П.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кузьмишина О.М.; судді - Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.)
у справі № 580/986/20
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Черкаській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2020 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ; позивач; платник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - ГУ ДПС у Черкаській області; відповідач; контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 грудня 2019 року № 0004310507, від 12 грудня 2019 року № 0004320507, від 12 грудня 2019 року № 0004330507, від 12 грудня 2019 року № 0004340507, від 12 грудня 2019 року № 0004300507.
Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 10 серпня 2020 року адміністративний позов задовольнив.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 листопада 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ГУ ДПС у Черкаській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на об`єктивності встановлених під час здійснення контрольних заходів порушень.
Верховний Суд ухвалою від 15 березня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Черкаській області.
07 квітня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами з`ясовано, що відповідачем проведено фактичні перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами яких складено акти від 15 листопада 2019 року № 104/23/23/05/ НОМЕР_1 та від 15 листопада 2019 року № 103/23/23/05/ НОМЕР_1 .
Перевірками встановлено порушення позивачем вимог пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) у зв`язку з: непроведенням розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та нероздрукуванням відповідного розрахункового документа; реалізацією товарів на суми 206096,52 грн та 102360,33 грн, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання.
Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про недотримання ФОП ОСОБА_1 правил пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" внаслідок реалізації горілки за ціною, нижче за встановлену мінімальну роздрібну ціну.
Також виявлено порушення платником частини четвертої статті 11 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 481/95-ВР) з огляду на зберігання прозорої рідини з характерним запахом спирту в пластиковій ємності, об`ємом 5 л, заповненій на 1/2 вищевказаною рідиною, без марок акцизного податку, не маркованої та без відповідних супровідних документів, 7 скляних ємностей, об`ємом 0,75 л, повністю заповнених рідиною червоного кольору з характерним запахом спирту з маркуванням на етикетці "Vino Rosso semisweet Antica Contada" 10% обор., без марок акцизного податку та супровідних документів та 68 скляних ємностей, об`ємом 0,5 л, повністю заповнених прозорою рідиною з характерним запахом спирту з маркуванням на етикетці "Горілка Пшенична класична" з нанесеними марками акцизного податку з ознаками фальсифікації.
На підставі зазначених актів перевірок відповідачем 12 грудня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0004310507, згідно з яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн; № 0004320507, згідно з яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10000,00 грн; № 0004330507, згідно з яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 412193,04 грн; № 0004340507, згідно з яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17000,00 грн; № 0004300507, згідно з яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 204720,66 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Суд виходить із такого.
Пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Відповідно до статті 20 Закону № 265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Зазначена норма встановлює відповідальність лише за продаж необлікованих товарів, а не їх наявність за місцем реалізації, на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд, зокрема, в постановах від 05 березня 2019 року у справі № 814/2158/16 та від 14 березня 2023 року у справі № 815/1984/17.
Водночас, як установлено судами попередніх інстанцій, акти перевірок не містять посилань на факти реалізації позивачем не облікованих товарів.
Більш того, судами з`ясовано, що в актах зняття залишків від 05 листопада 2019 року та від 11 листопада 2019 року, які складено представниками контролюючого органу в ході проведення фактичних перевірок, не зазначено залишки запасів на початок звітної дати та вибуття (реалізацію) запасів за визначений період, що взагалі виключає можливість вирахування надлишку чи нестачі залишків товару.
За таких обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність податкових повідомлень-рішень від 12 грудня 2019 року № 0004330507 та від 12 грудня 2019 року № 0004300507 є цілком об`єктивним.
Що стосується податкового повідомлення-рішення від 12 грудня 2019 року № 0004320507, то судами з`ясовано, що в акті перевірки від 15 листопада 2019 року № 104/23/23/05/ НОМЕР_1 відсутні посилання на документи, якими б підтверджувався факт реалізації позивачем горілки саме за ціною 15,00 грн. Крім того, не вказано розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв, розрахунок мінімальної ціни. Відповідних доказів також не долучено відповідачем і до матеріалів справи.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 12 грудня 2019 року № 0004340507, то на підставі пояснень продавця магазину-складу, що належить позивачу, ОСОБА_2 суди з`ясували, що відповідні алкогольні напої належали їй, вино та горілку вона придбала у невідомих осіб для власних потреб, а рідина в ємності, об`ємом 5,0 л, - це горілчані напої, які були злиті з пошкоджених пляшок.